Стратегічні пріоритети Китаю роблять його участь у забезпеченні безпеки України вкрай малоймовірною.
Китай розглядається як одна з країн, які могли б приєднатися до європейських союзників України та взяти участь у миротворчій місії. Однак незважаючи на те, що Китай позиціонує себе як нейтральний посередник, його рішення в цьому питанні майже напевно буде негативним, пише науковий співробітник Інституту Чархара Хао Нань у статті для scmp.com.
Перш за все, участь Китаю в миротворчій діяльності завжди була пов'язана з Радою Безпеки ООН. А Росія, як постійний член ради з правом вето, навряд чи схвалить будь-яку місію під керівництвом ООН, яку вона вважатиме несприятливою. Відповідно, без мандата ООН у Китаю не буде правової бази та обґрунтування, які зазвичай потрібні для відправки військ за кордон.
Крім того, саме стратегія Китаю робить його участь у забезпеченні безпеки України вкрай малоймовірною, вказує експерт.
"Хоча Китай риторично підтримує територіальну цілісність України, він також зміцнив економічні та стратегічні зв'язки з Росією. Відправлення миротворців в Україну ризикує відштовхнути Москву, яку Пекін вважає найважливішим геополітичним партнером у боротьбі із західним впливом. Для Китаю витрати на розгортання військ набагато переважують будь-які дипломатичні вигоди", - вважає він.
Аналітик нагадує, що, хоча Китай є найбільшим постачальником миротворчих військ серед п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН, його увага була зосереджена в Африці та на Близькому Сході, де у Китаю великі економічні інтереси, але менше прямих політичних зв'язків.
Водночас війна в Україні тісно переплетена зі стратегічним позиціонуванням Китаю в Євразії. Будь-яка участь, навіть у рамках миротворчого мандата, ризикує втягнути Китай у ширшу геополітичну боротьбу між Росією і Заходом - те, чого Пекін намагатиметься уникати за всяку ціну, підкреслює він.
Крім того, розгортання китайських миротворців в Україні буде проблематичним і з точки зору військової логістики. Як зазначає Хао Нань, миротворчі сили Китаю добре підготовлені для місій ООН, але мають обмежений досвід роботи в активних зонах конфліктів у Європі:
"Складність української війни, відзначена зміною ліній фронту, втручанням посередників і глибоко вкоріненою ворожістю, зробила б будь-яку миротворчу місію особливо складною в управлінні. На відміну від відносно стабільних операцій в африканських країнах, таких як Південний Судан або Демократична Республіка Конго, місія в Україні буде пов'язана з набагато більшим ризиком і політичною чутливістю".
Також США та їхні союзники, найімовірніше, ставитимуться до китайського миротворчого розгортання з підозрою, інтерпретуючи його як спробу Пекіна розширити свій вплив у Східній Європі, вказує він.
Тому ідея китайських миротворців в Україні навряд чи буде реалізована. Замість цього Китай продовжить відігравати роль у війні за допомогою дипломатії, економічної взаємодії та закликів до діалогу, прогнозує аналітик.
Раніше спікер британського уряду заявив, що "коаліція охочих" налічує понад 30 держав, готових тією чи іншою мірою допомогти Україні захиститися від Росії. З них частина країн готові відправити власних миротворців після війни.
Водночас УНІАН писав, що у Путіна є "зброя" проти британських миротворців в Україні. Він нібито може використовувати Європейський суд з прав людини як зброю проти британських військових.
Крім того, Китай озвучив чітку позицію щодо відправлення миротворців в Україну. ЗМІ раніше публікували інформацію про можливу участь КНР у цій місії. Однак представник МЗС Китаю Го Цзякунь чітко спростував ці заяви.