Реабілітовані жертви репресій Сталіна вимагають у Москви відшкодування за відібрані у них життя.
Аліса Мейсснер навіть сьогодні платить за рішення СРСР виселити всію її сім'ю з Москви. Причина - німецьке походження. Вона досі живе в містечку за 48 кілометрів від одного з таборів ГУЛАГу, куди її сім'ю відправили в 1940-х роках після початку Другої світової війни.
Як пише The Guardian, сім'ю Мейсснер реабілітували. Культ Йосипа Сталіна вже давно засудили, а СРСР розпався. Однак, вона так і не змогла повернутися із заслання.
"Це вирок на все життя. Моя мама померла тут. Її вислали і вона не мала можливості повернутися. І я старію. Але я хочу жити. І хочу жити в Москві", - сказала жінка, яка живе в невеличкому місті в Кіровській області за тисячу кілометрів на схід від столиці Росії.
Читайте такожNew York Times: Деякі колишні в'язні ГУЛАГ з України і Росії досі виправдовують Сталіна
У випадку Мейсснер це буде означати повернення квартири в Москві, де до більшовицького перевороту її родичі володіли відомою аптекою. В тому ж приміщенні тепер розміщений магазин кришталю й французький ресторан. Це битва, яка триває вже 30 років, викриваючи бюрократичну неспроможність й політичну апатію. Тим часом, "діти ГУЛАГу", очікуючи на допомогу, постаріли. Їхній вік перевалив за 70 років.
"Вони всі думають, що ми старі, й чекають, коли ми зникнемо з лиця землі. Але ми хочемо жити. І ми будемо жити, не зважаючи ні на кого", - сказала Мейсснер.
У нащадків в'язнів ГУЛАГу не було надії, аж поки в 2019 році вони не здобули перемогу в конституційному суді. Несподіваний вирок потенційно міг пришвидшити розгляд заявок на житло. Але над цією перемогою тепер нависла нова законодавча ініціатива, яка відправить їх на десятиліття в чергу й зніме фінансовий тягар з федерального бюджету Росії.
Неурядова організація "Меморіал", яка досліджує злочини СРСР, разом з громадськими активістами запропонували альтернативний законопроект. І він пропонує рішення вже зараз. Держдума повинна розглянути цю ініціативу наступного місяця. Адвокат Григорій Вайпан, який представляв Мейсснер й інших нащадків репресованих в конституційному суді, каже, що політики не хочуть обговорювати проблеми жертв СРСР.
"Радянські репресії - незручне питання для нинішнього російського уряду. Люди, які зараз при владі в Росії, хочуть наголошувати на успіхах і здобутках радянського періоду. А не говорити про темні моменти російської історії 20-го століття", - пояснив він.
Читайте такожCNN: Росія використовує коронавірус, щоб збудувати "цифровий ГУЛАГ"
"Той факт, що все затягується, - це індикатор того, де ми зараз. Депутати кажуть, що це економічна проблема. Але насправді просто немає бажання вирішити цю проблему", - сказав Романов.
Після початку Другої світової війни сім'ю Мейсснер заслали в Казахстан. Це сталося в 1941 році. Там через рік помер її дідусь. Її матір відправили в Кіровську область в 1943 році працювати на заготівлі лісу. Потім у 1949 році сім'ю переселили в містечко Ожмегово в тому ж регіоні.
"Було відділення міліції, де постійно потрібно було реєструватися. Там було багато засланих. Їм не можна було жити ніде", - сказала Мейсснер, яка народилася у 1950 році.
У чотирирічному віці їй дозволили покинути Ожмегово. Через два роки її мати теж отримала такий дозвіл. Але вони так і не змогли цього зробити. Тому що батько був єдиним ковалем у місцевості. Тож влада СРСР не дозволяла йому поїхати. Батько Аліси помер в Ожмегово в 1977 році, а її мати - в 1988-му, коли містечко й місцевий колгосп перетворилися на руїни. Доїхати туди зараз майже неможливо.
"Єдині, хто тут лишився, це ті, хто не може поїхати", - каже Мейсснер.
Читайте такожBloomberg: Путін тримає в таємниці злочини Сталіна в битві проти Заходу за пам'ять Другої світової війни
Мейсснер і її чоловік змогли поїхати з Ожмегово і переселитися в сусіднє містечко у 1980-х. Вона зрідка відвідувала Москву, щоб пройти повз квартиру, яка колись належала її сім'ї. Зайти всередину їй не дозволили. Також вона відвідувала німецьке кладовище, де похована її бабуся й родичі з відомої сім'ї Феррейн.
Документи підтверджують, що Мейсснер і її сім'я реабілітовані. Але, за словами жінки, це нічого не означає. Хіба що 50% знижки на комунальні послуги. Але навіть у свої 70 років вона готова переїхати в Москву, як тільки це буде можливо.
"Я чекаю, що ми переможемо. Я дуже хочу, щоб все, через що ми пройшли, було не марним", - каже вона.