В'язні, продираючись рої комах на болотах влітку і крижані поля взимку, збудували дорогу. І ця дорога привела ще більше в'язнів, які стали рабами на золотих копальнях на Колимі. Це було найстрашніше і найсмертельніше місце системи ГУЛАГ часів диктатури Йосипа Сталіна.
Цей шлях прославився як "дорога з кісток". Він складається з гравію, бруду і більшу частину року з криги. Він простягається на 2031 кілометр від російського порту Магадан до Якутська, столиці Республіки Якутія на Сході Сибіру. Звиваючись змією через дикі простори російського Далекого Сходу, "дорога з кісток" проходить через суворі, хоч і мальовничі краєвиди, всіяні непозначеними могилами і залишками колишніх трудових таборів. Про це пише New York Times.
Читайте також"1937 рік наступає на п'яти": російський опозиціонер спрогнозував "звіряче закручування гайок" в РФТепер ця дорога, збудована в'язнями, осучаснена й називається "автострада Р504" або Колимська траса. Тут майже немає руху транспорту. Хоча час від часу цією дорогою проїжджають вантажівки й легкові машини, не звертаючи увагу на ознаки минулого горя, закопаного в снігах: на дерев'яні пости, обмотані ржавим колючим дротом, покинуті шахти і розбиті мури колишніх ізоляторів.
Більше мільйона в’язнів пройшли через цю дорогу. Серед них були як ті, кого звинуватили в звичайних злочинах, так і засуджені за політичними статтями. Тут побували й деякі найсвітліші уми СРСР, які стали жертвами терору Сталіна, такі як український інженер Сергій Корольов. Він пережив табори і, зрештою, в 1961 році допоміг відправити першу людину в космос. Або ж поет Варлам Шаламов, який після 15 років на Колимі, дійшов висновку: "Деякі собаки й ведмеді поводяться більш розумно й морально, ніж люди". Його досвід, описаний в "Колимських розповідях", переконав його, що "людина стає твариною через три тижні через тяжку працю, холод, голод і побиття".
Але для багатьох росіян, серед яких і колишні в'язні, кошмари сталінського ГУЛАГу затьмарює рожевий туман спогадів про юність, а також міф про статус супердержави, який був у Москви до розпаду СРСР.
Антоніні Новосад 93 роки. Її арештували на Заході України, коли вона була підлітком. Тоді її засудили до 10 років таборів на Колимі через сфабриковані політичні звинувачення. Вона повинна була працювати на олов'яній шахті неподалік "дороги з кісток". Антоніна яскраво пам'ятає, як іншу ув'язнену розстріляли наглядачі за те, що вона збирала ягоди за колючим дротом. В'язні поховали її. Але, за словами Новосад, труп відкопав і забрав ведмідь.
Читайте такожBloomberg: Путін тримає в таємниці злочини Сталіна в битві проти Заходу за пам'ять Другої світової війни"Так ми працювали і так жили. Боже борони! Табір - це табір", - каже 93-річна жінка.
Разом з тим, українка не тримає зла на Йосипа Сталіна. Вона пам'ятає, як в'язні в ГУЛАГу плакали, коли їх зібрали на дворі в березні 1953 року й оголосили, що тиран помер.
"Сталін був богом. Як це пояснити? Сталін ні в чому не винен. Це все партія і всі ці люди. Сталін лише підписував", - каже Новосад.
Великий фактор, чому про ГУЛАГ зберігаються лише фрагменти пам'яті, - це поступове зникнення фізичних доказів таборів на Колимі. Так вважає історик Ростистав Кунцевич, який курує виставку про табори в регіональному музеї Магадану.
"Природа бере своє, і скоро нічого не залишиться", - каже він.
Коли сніг тане або робота шахт руйнує замерзлу землю, закопане минуле проступає на поверхню вздовж "дороги з кісток".
Володимир Найман - власник золотої шахти поблизу Колимської траси. Його батько був етнічним німцем, а дід по матері - українцем. Обоє потрапили на Колиму як в'язні. Найман під час геологічних робіт в районі Ягідного в 1970-х роках натрапив на гнилі труни й людські кістки. Шукаючи золото поблизу дороги, він натрапив на кладовище в'язнів ГУЛАГу. Його бульдозер застряг в рештках на п'ять днів.
Читайте такожThe Economist: Путін реабілітує пакт Сталіна з Гітлером заради удару по європейській ідентичностіПізніше він встановив 8 дерев’яних хрестів на тому місці "для пам'яті про тих, ким пожертвували". Але він свято вірить, що Росія не може процвітати без жертв. Тож Найман сьогодні шанує Сталіна.
"Те, що Сталін був великою людиною, це очевидно", - каже внук українського в'язня ГУЛАГ, вказуючи на роль диктатора СРСР у перемозі над нацистською Німеччиною.
Крім того, він хвалить Сталіна за перетворення сільського народу на промислову силу. За словами Наймана, у порівнянні з тим, що США зробили з корінним населенням Америки, "тут нічого страшного не сталося".
В часи президентства Володимира Путіна пам'ять про переслідування часів Сталіна не була повністю стерта. Зрештою, уряд фінансував відкриття Музею історії ГУЛАГу в 2018 році. Але ця пам'ять була втоплена в альтернативних спогадах, зокрема про російську перемогу в Другій Світовій війні під керівництвом Сталіна. Захоплення тією перемогою, яке стало основою національної гордості, затьмарило страхіття ГУЛАГу. І Сталін знову став популярний, яким не був багато десятиліть.
Вас можуть також зацікавити новини:
- NRC Handelsblad: Диявольський пакт між Сталіним і Гітлером досі живий
- Die Welt: Угода Гітлера зі Сталіним досі розділяє Європу, і Україна – одна з жертв
- The Atlantic: Росія – не захисник християнських цінностей, і багатьом у США час це зрозуміти
- The Economist: Росія чіпляється за фальшиву пам’ять, тому що справжню знищив СРСР
- Bloomberg: Нова геополітична мапа світу буде накреслена за наступні півроку
