Вето, яке Кіпр наклав на європейські санкції проти режиму в Білорусі, стали нагадуванням, що ЄС потрібно відмовитися від принципу одностайності в зовнішній політиці.
Стережіться могутнього Євросоюзу, економічна сила якого поступається лише США. Але подивіться, якою незначною піщинкою він лишається у світі дипломатії.
Хіба когось дивує, що жорстокі автократи й націоналісти, прихильники так званої "реальної політики" не сприймають ЄС серйозно, поки розмова не стосується торгівлі? Зараз найгучніше з союзу сміються президенти Білорусі й Туреччини. Про це пише Bloomberg. Обидві країни - сусіди ЄС, які створюють проблеми.
Цього тижня Європа збиралася накласти санкції проти білоруського президента Олександра Лукашенка, щоб покарати його за зухвалі маніпуляції виборами в своїй країні й придушення масових протестів. Але натомість Брюссель не зробив нічого. Якщо у вас виникло питання, чому це сталося, запитайте третю найменшу за кількістю населення країну-учасницю об'єднання - Кіпр.
Читайте такожВ Євросоюзі підготували перелік осіб і установ Білорусі, проти яких можуть запровадити санкції - Боррель
Але чому Кіпр заблокував санкції проти Лукашенка? Хіба уряд в Нікосії не обурений тим, як цей жорстокий диктатор розправився з мирними демонстрантами? Звісно, обурений. Але, як це часто буває у справах ЄС, Кіпр турбує більше інший конфлікт: зростання напруги у відносинах з турецький президентом Раджепом Таїпом Ердоганом.
У населеного етнічними греками Кіпру завжди були проблеми з Туреччиною, яка вторглася на острів у 1974 році й допомогла створити на його територію ворожу турецьку "республіку" на півночі. Це штучне утворення визнає тільки Анкара. Відкриття покладів газу в Східному Середземномор'ї зробило це протистояння ще більш небезпечним. Тому що всі країни в регіоні тепер сперечаються за морські кордони і право добувати цей газ.
Читайте такожКілька країн ЄС погрожують Туреччині новими санкціями
Але Німеччина, яка зараз головує в ЄС, і кілька інших країн-учасниць не захотіли запроваджувати санкції проти уряду Ердогана. Натомість вони хочуть дати шанс переговорам. А все тому, що ЄС і Туреччина змушені вести діалог про цілу низку конфліктів одночасно. Один із них стосується біженців, яких Ердоган з радістю використовує як пішаків у геополітичній грі. На наступному саміті ЄС Туреччина буде головною темою для обговорення.
Кіпр боїться, що Німеччина і ЄС в цілому не готові бути жорсткими до Ердогана. Тому Нікосія вчепилася за свій єдиний важіль впливу, "взявши в заручники" санкції проти Білорусі до тих пір, поки ЄС не розширить відповідь на поведінку Туреччини.
Читайте такожТихановська: протести в Білорусі триватимуть протягом місяців і років
Тож такий же консенсус повинен з'явитися і в зовнішній політиці. Зрештою, Кіпр "переміг" цього тижня. Але, наприклад, Польща чи Литва можуть все змінити, заблокувавши теж санкції проти Туреччини до тих пір, поки Кіпр не розблокує тиск на Білорусь. Франція й Італія теж можуть накладати вето на інтереси один одного через Лівію, де вони підтримують різні сторони в громадянській війні. А тим часом, багато інших країн хотіли б заблокувати всі ініціативи до тих пір, поки уряд Німеччини нарешті не потопить скандальний газопровід "Північний потік-2", який повинен сполучити німецьку і російську економіки. Поки кожен може блокувати інших, програють всі.
Це божевілля потрібно зупинити. Рішенням може стати те, що запропонувала президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн в своїй промові про "стан союзу". Вона закликала до запровадження голосування більшості. 27 країн-учасниць будуть накладати санкції або робити заяви про права людини, якщо 55% країн, які представляють хоча б 65% населення ЄС, підтримають це. Такий підхід не буде завжди задовольняти всіх. Але це єдиний шанс для ЄС стати єдиним і гучним голосом у міжнародних відносинах.