Голова Держслужби зайнятості: Війна скінчиться, прийдуть інвестори і скажуть: нам потрібні робочі руки і світлі голови. А де їх брати?

Голова Державної служби зайнятості Ярослав Кашуба розповів УНІАН, що заважає працевлаштуванню переселенців, навіщо потрібні короткострокові прогнози ринку праці та про намір держустанови об’єднати зусилля з найбільшими інтернет-сервісами пошуку роботи.

Війна на сході України та викликана нею криза провокують зниження економічної активності, що призводить до зростання безробіття. Покращити ситуацію з зайнятістю населення має Національне агентство зайнятості, у яке влада планує трансформувати Державну службу зайнятості України. Про те, коли слід очікувати перших результатів цієї реформи і що саме криється за зміною вивіски, УНІАН поспілкувався з головою Держслужби зайнятості Ярославом Кашубою.

Зважаючи на те, що в Україні більше мільйона безробітних, в країні все активніше обговорюється питання необхідності реформування сфери зайнятості та ринку праці. Що робить у цьому напрямку Державна служба зайнятості?

На сьогодні ми намагаємось змінити філософію служби зайнятості, розуміння роботи служби як у працівників з їх підходами до роботи, так і в українців, які звертаються за допомогою у пошуку роботи. Ми перестаємо бути виплатною касою, а починаємо шукати людям роботу.

Треба змінювати підходи, коли людина, втративши роботу, йде реєструватися у службу зайнятості, щоб отримувати виплати, а роботу шукає деінде. Наразі, в країні навіть існують професійні безробітні, які півроку стоять у службі зайнятості, і не виключено, працюють по домовленості в певних організаціях. Така система є і її треба змінювати.

Але ж, якщо людина звертається у пошуках роботи не у державну службу зайнятості, а до приватних рекрутингових компаній, це свідчить, що вони більш ефективні, не вважаєте?

В Україні існує п’ять великих сайтів, які пропонують роботу. І, на жаль, найбільш структурована державна установа має серед них лише п’яте місце по якості свого сайту та по його роботі.

Маю надію, що до кінця цього року ми цю ситуацію виправимо. Зараз ми робимо дуже якісний сайт для пошуку вакансій, запускаємо процес обміну вакансіями з великими рекрутинговими компаніями Robota.ua, headhunter.ua, з якими підписані відповідні угоди. Плануємо підписати такі угоди ще з work.ua та job.ua. Обмін вакансіями – це позитивна справа. Тим більше, що всі ми маємо одну мету – знайти людині роботу.

Крім того, ми налагоджуємо співпрацю з великими соціально відповідальними компаніями, домовляємося з ними, підписуємо меморандум і співпрацюємо з усіх питань. Тобто, вони не відкидають роботу з приватними рекрутинговими компаніями, але працюють і з нами теж.

Втім, дуже багато вакансій, які є у центрах зайнятості, мають дуже низьку зарплатню, яка навіть менша за допомогу по безробіттю, а висококваліфіковані працівники шукають роботу деінде…

Є робітничі справи, як, наприклад, ковалі, столяра, автослюсарі, які мають достойну оплату праці. Наприклад, трактористи в сезон заробляють до 80 тисяч. А що стосується висококваліфікованих працівників, ми прагнемо цю ситуацію змінити, у тому числі, змінивши підходи до навчання.

Бо в той час, коли люди готові платити гроші, щоб прослухати якийсь курс експерта, хорошого практика і фахівця, у службі зайнятості кошти фонду соціального страхування на випадок безробіття розподіляються з точки зору того, що «ось в нашому районі є такий навчальний заклад, і він може чогось навчити, а людям далеко їздити не потрібно». Вважаю це неправильним. Тому, власне, ми вже запускаємо дистанційне навчання. Коли викладач, наприклад, буде сидіти у Києві чи Дюсельдорфі і читати той чи інший курс для слухачів з усієї України.

У законопроекті щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування на випадок безробіття прописано, що згідно з практиками європейських країн, частину послуг, у тому числі послуги з навчання, служба зайнятості може віддавати на аутсорсинг.

Тобто реформа передбачає, що Національне агентство зайнятості, у яке трансформується Державна служба зайнятості, буде структурою, яка навчатиме дорослих людей. Зважаючи на те, що у всьому світі люди раз на сім років міняють не роботу, а професію, здобувають якісь нові навички, ми хочемо і у себе це зробити.

Підходи до навчання висококваліфікованих працівників планують змінити / Фото УНІАН

Це може бути так, що поряд з територіальним відділенням центру зайнятості буде працювати центр кар’єри, який організовуватиме спеціалізоване навчання не тільки на робітничі професії. Таким чином будемо думати про людей з вищою освітою, адже зрозуміло, що вони не бажають перенавчатися на робітничі професії. Будемо думати і про студентів, які наразі вважаються зайнятими, тому не можуть отримувати послуги як безробітні. А кошти на таке навчання повинні іти з різних джерел: з фонду соціального страхування, місцевих бюджетів, банківських установ, роботодавців і  міжнародних донорів.

А скільки людей наразі навчаються у центрах профтехосвіти?

У нас в системі працює 11 центрів професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, де щороку навчають 35 тисяч людей. Рівень працевлаштування після завершення навчання становить 93%, тому що навчання відбувається на ті професії, які затребувані ринком.

Якщо ми вже згадали про Національне агентство зайнятості, ви якось зазначали, що воно запрацює з 2016 року. Вам не здається, що це досить оптимістичні прогнози, зважаючи, що навіть відповідний законопроект досі не дійшов до Верховної Ради?

Це оптимізм не мій, а вищого керівництва держави. До того ж, модернізація Держслужби зайнятості відбувається вже зараз. Коли мене призначили наприкінці лютого, ми почали вивчати міжнародний досвід, визначили пріоритети, виписали стратегічні цілі, що саме ми будемо модернізувати і почали впроваджувати.

У чому саме полягає ця модернізація?

Ключовий момент – прислуховуватися до потреб людей. Тобто, центр зайнятості повинен бути відкритою площадкою для соціальних партнерів і громадських організацій. Бо ж, що таке обласний центр зайнятості? Це офіс, який займається організацією роботи. Всі основні послуги надаються на «базовому рівні» - міський центр зайнятості, районний, міськ-районний. А в обласному сидять фахівці, які тільки організовують процеси. Тому я сказав: «У вас чудесні офіси, але давайте зробимо так, щоб ці офіси слугували для всіх».

Відповідні кроки з модернізації запроваджуються постійно і вже покращили роботу служби. Зараз ми впроваджуємо німецький досвід, створюємо інформаційно-консультативні центри в обласних центрах зайнятості, де також починають надавати людям послуги. Наприклад, створюємо на безкоштовній основі майданчик, назвемо його «соціальне вікно», на який ми запрошуємо пенсійний фонд, фіскальну службу і різні організації, до яких, так чи інакше, люди звертаються зі своїми соціальними проблемами. І у цьому одному місці людина може прийти і отримати консультацію та масу різних послуг. Крім того, запрошуємо у обласні центри громадські, волонтерські організації і з ними разом опрацьовуємо нинішні і майбутні спільні проекти. З квітня також запроваджено 6-місячний супровід після працевлаштування окремих категорій громадян – це ВПО (внутрішньо переміщені особи), учасники АТО, інваліди, тощо. Такі послуги вже отримали 2,9 тисячі осіб. Щодо допомоги військовим із зони АТО, то прямо у військкоматах щоденно знаходяться наші фахівці, які допомагають їм у реєстрації та отриманню соціальних послуг.

На якій стадії зараз знаходиться проходження законопроекту?

На сьогодні ми зі свого боку зробили свою роботу у цьому напрямку. Законодавчі зміни, які пропонуються, на мою думку, відповідають європейським позитивним практикам, покликані зробити ефективними надання послуг для людей і люди мають це відчути.

Кашуба каже, що ключовий момент – прислуховуватися до потреб людей / Фото УНІАН

Первинне у роботі служби зайнятості – не виплата допомоги по безробіттю, бо ми не виплатна каса, а організація, що займається активними формами зайнятості. Тобто, людина звертається до нас, проходить профорієнтацію та отримує інші послуги. Наприклад, якщо ти можеш бути підприємцем, тебе направляють на відповідний безкоштовний курс, далі – захищається  бізнес-план, реєструється підприємницька діяльність, а потім з фонду соціального страхування на виплату безробіття відбувається виплата одноразової допомоги і ти стартуєш. Крім того, ми робимо консалтингову форму підтримки при службі зайнятості, яка супроводжує людину впродовж 6 місяців. Але, якщо ти не хочеш або не можеш бути підприємцем, тобі пропонують професійне навчання, залежно від потреб ринку праці.

Ми передали ці свої напрацювання на обговорення Федерації роботодавців та Федерації профспілок, як соціальних партнерів держави і влади. Крім того,  багатьом організаціям, бізнес асоціаціям віддали для того, щоб отримати від них пропозиції. Потім узагальнимо це і передамо на розгляд Уряду та Верховної Ради. Міністр соцполітики Павло Розенко поставив завдання передати проект закону в кінці вересня. Маю надію, що так і буде.

До речі, у Федерації роботодавців зауважують, що перетворена в Нацагентство  Держслужба зайнятості повинна фінансуватися за рахунок держави, а не за рахунок фондів. Чи це передбачено в законопроекті, про який ми говоримо?

З часу створення Держслужби зайнятості це питання постійно піднімається. Мовляв, давайте зробимо окремий фонд і самі, як виконавча дирекція цього фонду, будемо адмініструвати кошти для того, щоб працевлаштовувати людей. І кожного разу це залишається на рівні дискусій.

Тому моя відповідь така: Україна ратифікувала дві конвенції Міжнародної організації праці, які передбачають обов'язок держави мати державну службу зайнятості. Стосовно того, як вона має фінансуватися,– це визначає законодавець – Верховна Рада. Свого часу парламент прийняв рішення, що фінансування буде відбуватися саме так, як відбувається зараз – за рахунок коштів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Загалом, вважаю, що треба зробити в Україні успішну європейську модель, так, як це працює у країнах ЄС. Тобто, коли відбувається страховий випадок, коли людина втратила роботу, вона має прийти і отримати ті чи інші державні послуги, як передбачено в нормальній соціальній державі. Ми ж повинні зробити так, щоб ці послуги були ефективними, повними, кращими. І працівники служби зайнятості у цьому дуже зацікавлені. Навіть ті зміни, які вже потроху відбуваються, призводять до того, що у людей, що у наших працівників, почали горіти очі.

Але ж планується скорочення персоналу служб зайнятості? Яким воно може бути?

Залежатиме від функцій. Тобто, зараз, в процесі модернізації, ми готуємось до збільшення функціоналу служб зайнятості для людей, хочемо надавати більше послуг. Але, щоб говорити про якісь скорочення персоналу, треба подивитися, який функціонал в результаті реформи буде затверджено законодавцями. І вже від цього буде прийматися рішення, яка кількість центрів зайнятості залишиться на тій чи іншій території.

Щоб говорити про скорочення персоналу, треба подивитися, який функціонал в результаті реформи буде затверджено законодавцями / Фото УНІАН

Тобто, кількість центрів зайнятості на місцях все ж таки буде зменшено?

Ми хочемо прив’язати це питання до майбутньої адмінреформи. Це буде логічно. Буде проведена оптимізація, і кількість центрів зайнятості буде виходити з доцільності їх роботи на місцях.

Зараз ми аналізуємо ефективність роботи персоналу Служби та навантаження на одного працівника щодо працевлаштування безробітних. Якщо навантаження на одного працівника служби зайнятості дуже низьке, а у нас є такі райони, ми будемо робити кроки щодо оптимізації мережі та кількості персоналу.

Якщо вже говорити про регіональні центри зайнятості, чому, на вашу думку, переселенці у регіонах не звертаються до них і не працевлаштовуються?

Я цікавився питанням, чому до нас звертається так мало переселенців. Ми зробили відповідне опитування серед вимушених внутрішніх мігрантів і отримали цікавий зріз даних. Лише 24% з облікованих в Україні внутрішньо переміщених осіб є працездатними. З них тільки третина заявила про потребу у працевлаштуванні. Крім того, з тих, хто потребує роботи, 56% заявили, що її не шукають і не планують звертатися до служби зайнятості.

Опитування показало, що з числа осіб, які планують звернутися до служби зайнятості майже 90% потребують працевлаштування, погоджуються на тимчасову зайнятість лише 9%, а отримати нову професію воліють 7%.

Втім, існує  проблема і на рівні місцевих центрів зайнятості. Вона полягає у тому, що немає комунікації між різними соціальними службами. Тобто, коли переселенець приходить, наприклад, до управління праці і соціального захисту, його направляють на інший кінець міста у центр зайнятості, там зареєструйся і так далі.

Тож, коли ситуація з внутрішньо переміщеними особами була дуже гостра, я зобов'язав поставити поруч стіл управління соціального захисту і стіл служби зайнятості, зробили безперервний графік, і це дозволило людям, які заявили про потребу у працевлаштуванні, допомагати відразу.

Також ми повідкривали пункти на вокзалах, співпрацюємо з волонтерами. Я спілкувався з Центром зайнятості вільних людей, приїжджав до них в офіс, ми вирішили співпрацювати і домовилися з працівниками державної служби зайнятості, що волонтерські організації – це наші партнери. Тому, з точки зору охоплення, думаю, ми з запізненням, але спрацювали.

Існує багато історій переселенців, які не йшли до центрів зайнятості, бо планували відкривати свій бізнес. Чи існує якась допомога від держави для таких людей?

З початку року підприємницьку діяльність розпочали понад 10 тисяч людей. Але важливо, чи продовжуватимуть вони таку діяльність. Справа в тому, що світова статистика засвідчує: якщо бізнес проіснував більше шести місяців, він буде працювати і далі. Однак у нас ніхто за цим не слідкував, бо, як кажуть співробітники центрів зайнятості на місцях, таких задач їм ніхто не ставив.

Кашуба каже, що світова статистика засвідчує: якщо бізнес проіснував більше шести місяців, він буде працювати і далі / Фото УНІАН

Тому зараз ми у співпраці з консалтинговими компаніями, громадськими організаціями, впроваджуємо консалтинг-центри державної служби зайнятості, щоб підтримувати людину впродовж шести місяців після того, як вона отримала кошти на підприємницьку діяльність. Такий центр, наприклад, вже існує у Харкові. Я був вражений, як там все правильно зроблено. Є Wі-Fi, сидить бухгалтер, юрист, люди, які дають підказки по бізнесу, туди постійно запрошують працівника фіскальної служби. Тому оцей колишній безробітний, який вирішив зайнятися підприємницькою діяльністю, не лишається один на один зі своїми проблемами.

Взагалі, такі центри переслідуватимуть дві цілі. По-перше, допомогти людині стати на ноги. По-друге, якщо цей підприємець прийде до нас і буде впродовж тривалого часу отримувати від нас безкоштовні послуги, його бізнес почне нормально функціонувати, він пройметься довірою до служби зайнятості, створить робоче місце і звернеться до нас з проханням знайти фахівця на це робоче місце. І так ми станемо ефективнішими.

Якщо Державна служба зайнятості буде перетворена на Нацагентство зайнятості, що ще буде стояти за зміною вивіски?

Маю надію, що у службі зайнятості ситуація буде схожа з новою поліцією. У нас багато молодих працівників, у яких сьогодні з'явилася мотивація. Вони хочуть бути успішними і питають, як буде далі. Наразі плануємо запустити блок навчань і для наших працівників.

Загалом, Нацагентство буде відрізнятись від служби зайнятості тим, що ми створюємо додаткові функції – аналіз і прогноз ринку праці. На жаль, сьогодні в Україні не існує короткострокового і середньострокового прогнозу ринку праці. В результаті цього відбувається те, що держзамовлення, яке робить Міністерство освіти і науки, не є ефективним. Вважаю, що від держзамовлення не потрібно відмовлятись, його просто треба правильно робити.

Наприклад, у Швеції короткострокові прогнози на різні професії робляться раз на рік. Ми зараз пропонуємо, щоб служба зайнятості робила такі прогнози в Україні, а Мінсоцполітики відповідало за держзамовлення. Тоді в нас не буде недобору у ВНЗ та дисбалансу професій в регіонах.

Наприклад, якщо відомо, що у нас у якомусь регіоні планується будівництво, ми знаємо, що туди будуть заходити інвестори і створювати робочі місця, зможемо заздалегідь людей навчити потрібним професіям. Я звернувся з листами до голів ОДА, щоб керівників служб зайнятості на місцях включили в комісії, які займаються реєстрацією інвестиційних проектів. Бо зараз виходить так, що ОДА для себе зареєструвала проект, а центр зайнятості не в курсі. А коли приходить час будівництва – немає працівників.

Загалом, держава тоді успішна, коли інвестує в людський капітал. Чим більше в нас людей, які мають фах, тим більше перспектив в Україні. Війна скінчиться, прийдуть інвестори і скажуть: нам потрібні робочі руки і світлі голови. А де їх брати?

Голова держслужби зайнятості вважає, що молоді треба давати кар'єрний коридор / Фото УНІАН

Робочі місця створює влада і роботодавці. І якщо інвестиції в державу будуть заходити, то одразу виникне величезна потреба в людях, які мають ці інвестиції освоїти. Але, щоб не було дисбалансу, потрібно мати карту регіону, карту ресурсів регіону. Бо, якщо десь закриються шахти, людям потрібно мати, куди іти працювати. Є, наприклад, можливості відкрити підприємства, але для цього треба знати, куди треба інвестувати крупні суми, куди - маленькі. Тобто, голова ОДА, щоб не було дисбалансу, має робити карту ресурсів регіону і бачити прогнози ринку праці. І місцевій владі треба допомогти це зробити.

Якщо брати за приклад поліцію, нові поліцейські проходили на свої посади конкурсний відбір. У Нацагентстві зайнятості теж буде конкурс?

Це було б правильно. У законопроекті написано, що співробітник призначається на контрактній основі. І я хочу це зробити. Втім, моя особиста позиція полягає у тому, що не треба звільняти людей, навіть якщо їм по 60 років. Інша справа, що молоді треба давати кар'єрний коридор.

Зараз працівники переживають, хто залишиться, хто не залишиться. Я, в будь-якому випадку, налаштовую усіх, що будуть зміни, цього боятися не треба. Розпочався процес реформи, і я переконаний, що він дасть багато позитивних зрушень для України.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News