Голова місії України при НАТО: До виборів парламенту дискусія щодо членства в Альянсі не має практичної цінності

Агресія Росії змусила членів НАТО ухвалити рішення щодо максимального розширення співробітництва з Україною. І наша країна має скористатися цим шансом для докорінної перебудови сектору безпеки.

До України їде генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен. Його візит відбудеться напередодні чергового саміту Північноатлантичного альянсу, запланованого на 4 та 5 вересня в Уельсі Великої Британії. Які питання будуть обговорюватися в ході візиту генсека, чи відвідає він, перебуваючи в Україні, зону АТО, яких результатів чекати Києву від засідання в рамках саміту комісії Україна-НАТО, що пройде на рівні керівників держав та урядів, яким чином і в яких сферах нашій країні допоможуть новостворені трастові фонди в рамках співпраці з альянсом, в інтерв’ю УНІАН розповів представник України при НАТО, посол Ігор Долгов.

Що готується «на кухні» НАТО напередодні саміту?

Про те, що вирішить альянс, ми будемо знати, коли відбудеться саміт. Зараз НАТО та країни-члени знаходяться в активній завершальній фазі підготовки до нього. Без сумніву, в центрі уваги країн-членів альянсу – питання агресії, яку на собі відчула Україна з боку сусідньої держави, адже це повністю змінило конфігурацію безпеки. Виклик, з яким стикнулася Україна, є викликом не лише для України. Агресивні дії Російської Федерації порушили всі норми міжнародного права, зобов’язання, домовленості, усталені механізми безпеки на євроатлантичному просторі.

REUTERS

Цей виклик суттєво змінює підходи і можливі реакції на те, що відбувається, і на те, яким чином протидіяти таким проявам, як «гібридна війна» чи «нетрадиційна війна». Всі правові та інші механізми безпеки виявилися не достатньо готовими до ситуації, в якій опинився євроатлантичний простір.

Що на саміті від НАТО очікує Україна?

Я б це питання розділив на декілька. По-перше, є відчуття і є бачення НАТО щодо того, що те, з чим стикнулася Україна, та подальші кроки в рамках особливого партнерства України з НАТО, мають спиратися не лише на запити України, але й на іншу позицію з боку альянсу. Коли всім стало зрозумілим, про що йдеться, які агресивні дії проти України відбуваються, тоді вже НАТО ухвалило додаткові рішення щодо максимального розширення співробітництва з Україною.

Бачення НАТО зорієнтовано на те, що у подальшому, по завершені АТО, докорінної перебудови вимагає сектор безпеки та оборони України, а також підхід до підготовки та зміцнення боєготовності збройних сил України. В цих питаннях стандарти, за якими працює альянс, для нас є найкращим способом отримати не тільки консультативну підтримку та дорадчу допомогу, але й той досвід, який вже опрацьований в країнах НАТО. Ми маємо можливість не витрачати час, сили та ресурси на спроби та помилки. А можемо використати той досвід, який вже є, і, таким чином, оминути кілька проміжних етапів пошуків та пристосування стосовно того, як і що треба робити.

Ця робота почалася ще до агресії. Наприклад, вже декілька років у нашій співпраці з НАТО ми ведемо роботу, яка нібито нічого спільного не має з поточною ситуацією – це стосується реформування всієї системи військової освіти: треба мати чітке бачення, які збройні сили нам потрібні, яких фахівців і в якій кількості нам треба готувати, скільки нам треба льотчиків, танкістів чи інших спеціалістів. Це все – базові питання, на яких має будуватися система військової освіти…

Тобто, якщо простіше, НАТО нам допоможе визначити, яка армія нам потрібна?

Зараз ми говоримо про прикладні аспекти, зокрема, підготовку фахівців для ЗСУ. Якщо ви говорите, що НАТО нам допоможе сформувати концепцію ЗСУ – так, над цим ми постійно працюємо. Але така співпраця не була викликана агресією з боку Росії. Ще раніше працювала група високого рівня з питань оборонної реформи. Інша справа, що за умов, коли ми стикнулися з кризою, і були потрібні озброєні підрозділи для захисту національного суверенітету та безпеки України, боєготовність ЗСУ була в критичному стані. Це змусило по-іншому подивитися на ці питання.

А чого варто очікувати від засідання Комісії Україна-НАТО в рамках саміту НАТО за участю президента України?

Комісія на найвищому рівні в останній раз збиралася у 2009 році в Бухаресті. З того часу відбулися такі зміни, які роблять проведення цього засідання абсолютно обов’язковим елементом не тільки для оцінки – де ми зараз є в системі безпеки, - але також для того, щоб подивитися, яким чином в подальшому Україна буде будувати взаємодію з НАТО.

Я б сформулював це у двох площинах. Перше. Альянс, як такий, на рівні керівників держав та урядів в самому НАТО буде обговорювати виклик, з яким стикнулося НАТО в системі безпеки в результаті агресивних дій РФ. Тобто, потребують змін стратегічні підходи до формування євроатлантичної системи безпеки, потребує зміцнення трансатлантична складова, і ці питання будуть закладені в рішення саміту.

Долгов про співпрацю України та НАТО у реформуванні ЗСУ: " Чим більше сумісних підрозділів

ми зможемо підготувати за допомогою НАТО, тим більше ефективними вони будуть" / mil.gov.ua

Друга частина – це Україна і НАТО, те, яким чином ситуація, в якій опинилася наша держава, за допомогою НАТО, буде вирішена таким чином, щоб збройні сили України були більш готовими, більш мобільними, більш сумісними, більш приведеними у відповідність до стандартів НАТО і перейшли до більш тісної взаємодії з альянсом. Для цього існують певні інструменти, якими ми вже користуємося, але які, очевидно, потребують розширення і більш гнучкого використання.

Є кілька відомих назв таких інструментів, за якими, на жаль, крім фахівців, мало хто бачить реальні справи. Візьміть, наприклад, сумісність. Це – готовність підрозділів тих чи інших країн НАТО та країн-партнерів діяти разом. Україна є одним з таких партнерів. Чим більше сумісних підрозділів ми зможемо підготувати за допомогою НАТО, тим більше ефективними вони будуть. Для цього треба пройти кілька рівнів сертифікацій, тобто перевірок на готовність та відповідність критеріям, які дозволяють взаємодіяти з підрозділами НАТО. На національному рівні це – навчання, тренування і так далі, це участь у міжнародних навчаннях, і це готовність до чергування у силах реагування НАТО.

Ще одна складова – це стандарт НАТО. Треба переходити до формування всієї системи взаємодії на основах стандартів НАТО. Тому що завдання взаємної сумісності автоматично означає, що для того, щоб бути сумісним, треба діяти на спільних базових речах. Запроваджувати ці базові речі для окремих підрозділів – марне витрачання сил та коштів. Треба одразу для всіх. Сьогодні сумісні один батальйон, чи дві роти, чи п’ять літаків, завтра будуть усі ці стандарти запроваджувати для всіх.

Який результат із засідання Комісії ми хочемо отримати?

Очікується, що за підсумками засідання буде схвалений спільний документ, який може стати програмою дій на середньострокову перспективу. Очевидно, що після Бухарестського саміту НАТО, коли наша співпраця з альянсом почала будуватися на основі річних національних програм, багато що було приведено у більш системний спосіб взаємодії. Але також очевидно, що криза і агресія проти України викликала такі потреби і змушує нас шукати такі можливості, які б дозволили набагато прискорити всі ті опції, які зараз доступні.

Разом з тим, не треба забувати, що головне наше завдання і головне питання, яке стоїть перед президентом, урядом – це завершити антитерористичну операцію. Треба пам’ятати про те, що на всіх рівнях ми повинні продовжувати роботу, яка б позволила нам повернути Крим до України. Ніхто ні в НАТО, ні в ЄС, ні стратегічні партнери по всьому світові, не визнали анексію Криму. І, коли ми чуємо з Москви чергові заяви, що питання Криму не обговорюється, так само ми на весь світ говоримо, що питання обговорюється і буде вирішено в законний спосіб, бо Крим є законною частиною України.

У червні, за підсумками засідання міністрів закордонних справ НАТО, було ухвалено рішення щодо створення для України трастових фондів. Чи є конкретне наповнення цього рішення?

Нові трастові фонди є важливим елементом нового бачення співпраці між Україною та НАТО. Вони покликані стати інструментом, який допоможе ЗСУ та сектору безпеки держави, в цілому, стати більш спроможними у відповідних сферах. Було створено чотири трастових фонди. Один з них – фонд соціальної адаптації військовослужбовців – був і раніше, але ми пропонуємо його переорієнтувати, виходячи з вимог часу. А саме, ми пропонуємо партнерам по НАТО зорієнтувати цей фонд на заходи забезпечення передислокації частин українських ЗС з території Криму. З території республіки було виведено низку підрозділів, і зараз вони розташовані на материковій частині України. Для того, щоб це розташування було більш комфортним і відповідало належним вимогам і умовам, ми пропонуємо, щоб вони подумали, що цей фонд міг би зробити.

Про що саме йдеться?

Раніше було поняття «військове містечко». Їх у нас не має, але вони мають з’явитись. Було б добре, якби вони з’явилися за допомогою НАТО. Я не хотів би забігати наперед і говорити, що буде зроблено це і це, ще рано. Все залежить від коштів, якими будуть обсяги цього фонду і на що реально можна їх спрямувати.

А чи відбувається наповнення вже зараз?

Для того, щоб фонди наповнювалися, треба, щоб була визначена країна-лідер. Ця робота відновилася, адже до 4 серпня в штаб-квартирі була пауза. Тому ми сподіваємося, що буде достатньо часу, щоб попрацювати над конкретикою по всім чотирьом фондам, щоб на засідання Комісії Україна-НАТО було конкретне бачення цього питання.

REUTERS

Я сподіваюся, що в цьому контексті також продуктивним і важливим для підготовки саміту буде візит генерального секретаря НАТО до Києва 7 серпня. Передбачається, що Расмуссен зустрінеться з керівництвом України і відбудеться обмін думками саме з цього кола питань – з чим ми йдемо до саміту. Зі свого боку, генсек буде мати можливість почути про актуальні проблеми України та подальше бачення перспектив співпраці НАТО з Україною.

До речі, а він поїде в зону АТО?

На скільки мені відомо, час перебування генсека в Україні дуже обмежений – кілька годин. Поки що мені не відомо про такі плани чи наміри. Але впродовж кількох годин це не вдасться зробити.

Добре… А яким є призначення інших трьох фондів?

Керівництво держави ставить завдання, щоб співпраця України з НАТО мала більш прикладний, конкретний характер, тому для нас важливо, щоб новостворювані трастові фонди були спрямовані на конкретні потреби, а не на експертні консультації, обговорення, семінари, тренінги і так далі.

Коротко по кожному фонду. Фонд щодо кібербезпеки. Ми хотіли б рамках фонду, який буде створюватися, отримати програмне забезпечення, яке на сьогодні є дуже коштовним і дуже важливим елементом будь-якої подальшої розбудови національної системи. В рамках НАТО існує певна спільна платформа, і ми хотіли б таку платформу побудувати у нас. Це означає, в першу чергу, програмне забезпечення.

В другу чергу, ми хотіли б мати від цієї співпраці комп’ютерну лабораторію, яка б стала майданчиком для наших фахівців, і вони б могли на цій базі розробляти власні системи захисту, випрацьовувати механізми протидії тим атакам, об’єктом яких стають, час від часу, навіть наші комп’ютери тут, в місії.

Якщо ми говоримо про трастовий фонд з логістики, ми хотіли б, щоб він мав практичне спрямування. Практичним результатом цього фонду могло б стати надання українській стороні всієї програмної бази для логістичного забезпечення збройних сил на всіх рівнях. Це – один з найбільш коштовних елементів soft ware у всьому світі, і це те, що нам треба, щоб не починати винаходити велосипед, а користуватися тим, що вже випробувано, відпрацьовано і може бути швидко застосовано.

Щодо трастового фонду з управління та зв’язку. Наші потреби тут є дуже великими, починаючи від систем зв’язку всіх рівнів, від тактичного до оперативного, до вищого рівня командування. Це – велике поле діяльності, і тут нам треба більше експертної проробки цих питань з українською стороною: що саме нам треба в першу чергу. Відомо, що нам необхідна спроможність мобільної передислокації частин. Умовно кажучи, спроможність розгорнути військову частину чи підрозділ в місцевості, де нічого немає. Це те, з чим стикнулися наші підрозділи зараз на театрі АТО, в чистому полі. Все, що було раніше, якісь військові об’єкти – нічого не має. Все - з нуля.

Це викликає не тільки проблеми з логістикою, але й призводить до людських втрат. Щоб поліпшити спроможності наших військових сил, нам треба мати можливості для мобільного розгортання частин на місцевості. Тому ми звернулися з проханням до міжнародного секретаріату НАТО подумати, якими б могли бути практичні потреби вирішені цього питання в рамках фонду. Це – основні елементи, деталей зараз я вам не можу надати, оскільки над ними йде робота.

Щодо кризи в Україні. Виглядає так, що НАТО, країни НАТО з їх службами безпеки, проспали Росію. Чи вірите ви в те, що ніхто не знав про її наміри?

У що вірите ви, так ставлячи питання?

Невже ніхто нічного не бачив?

Я не вірю в те, що хтось знав, що таке буде, і нічого не зробив. Можливо, в якихось аналітичних розробках десь такі сценарії розглядалися – для того і існують аналітики та стратеги, які аналізують всі опції, навіть ті, які на 99% виключені. Але здоровий глузд, чи віра в непорушність принципів, чи віра в силу міжнародних гарантій і домовленостей, зробили ситуацію такою, якою вона є. А саме, що недружні ворожі дії Росії проти України виявилися несподіванкою. Для всіх.

Чи не вважаєте ви, що для України буде корисним стати членом НАТО?

REUTERS

Це питання, яке залежить від позиції держави. Ми неодноразово чули з цього приводу різні думки, ми бачимо, як в суспільстві зростає підтримка членства в НАТО, ми бачимо, що всі інші інструменти, в тому числі, Будапештський меморандум, не дали результату, показали свою ненадійність. Точніше, бездіяльність. Це змушує нас думати про засади національної безпеки держави.

Варіантів забезпечення національної безпеки є не так багато. Очевидно, що це рішення має прийматися на основі всебічного аналізу не тільки ситуації, але й можливостей держави, бо категорія членства чи не членства, чи категорія покладання на власні сили у забезпеченні безпеки, також має грошовий вимір, чи спроможні ми зробити те чи інше, виконати те, чи інше рішення. І, безумовно, важливим є те, щоб ми, приймаючи такі рішення, спиратися на волю народу. Зараз керівництво держави не розглядає членство України в НАТО, як невідкладне питання.

Якщо говорити про політичні реалії в сьогоднішній Україні, треба бачити послідовність подій. А послідовність виглядає так, що до проведення позачергових виборів до парламенту, мені здається, ширша дискусія з цього питання не матиме практичної цінності. До завершення АТО, я не думаю, що треба відволікати увагу суспільства. Це важливі питання, але не невідкладні.

Якби Україна була членом НАТО, чи унеможливило б це існуючу сьогодні агресію з боку Росії? Чи, навпаки, якби Україна поклала на стіл заявку на членство, це сталося б ще швидше?

Треба виходити з того, що є Вашингтонський договір, стаття п’ять. Власне, для цього і створювалося НАТО – для спільного захисту територій країн-членів. Крапка. Тут все максимально ясно.

Чи прискорила або не прискорила б розвиток подій, чи агресію з боку Росії, заявка на членство України в НАТО? Хочу повернутися до 2009 року, до Бухарестського саміту, коли Україна офіційно звернулася до НАТО надати їй План дій щодо членства. Нам відмовили.

Ваші очікування від нового генсека НАТО?

REUTERS

Зміна керівника НАТО відбудеться після саміту (новообраний генсек, екс-прем’єр-міністр Норвегії Йенс Столтенберг заступає на посаду з 1 жовтня, – УНІАН). Що таке НАТО? Це країни-члени. І хто такий генеральний секретар? Це та людина, яка виконує рішення, прийняті державами-членами, людина, яка організує повсякденну роботу міжнародного секретаріату у постійному контакті з постійними представниками країн-членів НАТО.

Новий генсек отримає міцну і надійну спадщину, оскільки, за останні роки, багато було зроблено в плані пошуку нових можливостей і нових задач для НАТО. З іншого боку, ситуація в світі є зовсім іншою, ніж була рік тому. Подивіться, крім агресивних дій Росії, ми бачимо, що відбувається в Іраку, Сирії, інших гарячих точках. Все це створює умови, за яких рішення і реагування мають бути швидкими. І тому в центрі уваги саміту НАТО також будуть питання взаємодії і питання готовності сил.

Ірина Сомер, Брюссель

УНІАН в Google News