Стецьків радить Ющенку відмовитись від Нашої України

Нова команда пропонуватиме Ющенку те, що зробить його активним політичним гравцем... Відставка міністрів від Нашої України підсилить Президента... Інтерв`ю з радником Президента з політичних питань

На запитання УНІАН відповідає радник Президента з політичних питань Тарас Стецьків.

– Пане Тарасе, чи означає призначення Олександра Зінченка радником Президента те, що Віктор Ющенко хоче остаточно відмежуватися від “любих друзів”?

– Звичайно... Суспільству та політикуму дали чіткий сигнал, що з “любимими друзями” покінчено. Водночас прихід у владу представників Індустріального союзу Донбасу (ІСД) забезпечить Ющенку ширше поле підтримки, протистоятиме експансії “донецьких” в особі Партії регіонів (ідеться про призначення Віталія Гайдука секретарем РНБО. – Авт.). Це частина українського бізнесу, яка не належить “Регіонам”.

– Чому вибір Президента зупинився саме на представнику ІСД?

– Досить подивитись що таке ІСД. Це – потужна фінансово-промислова корпорація, яка намагається працювати на українських та західних ринках, діє за певними правилами та розуміє, що таке глобалізація економіки й конкурентний бізнес. Це досить цивілізований бізнес, а люди, які його очолюють, інтелектуально підковані. Зокрема й новопризначений секретар РНБО Віталій Гайдук. Мало хто з віце-прем’єрів зробив у ПЕК стільки, скільки свого часу зробив він, зокрема, у захисті національних інтересів у газовому питанні.

Останні Призначення Ющенка означають, що Президент вибудовує широше поле підтримки своїх ініціатив та своєї діяльності, ніж раніше. Гайдук – це політично нейтральна фігура, професійний менеджер. Те, що він – “не той донецький”, показує, що Президент хоче мати точки опори як на Заході, так і на Сході України. Це призначення – своєрідний сигнал, який засвідчує нову політику Президента.

Водночас “донецькі”, коли прийшли до влади, теж подали сигнал, – Універсал підписали й одразу забули про нього, за три тижні зробили понад сто призначень, 95% з яких – саме за “донецькими”. 

– Що робитиме нова команда Секретаріату?

– По-перше, знаючи спокусу Партії регіонів монополізувати все і вся, нова команда вибудовуватиме в країні систему стримувань, противаг та балансів. По-друге, Нова команда пропонуватиме Ющенку те, що зробить його активним політичним гравцем. Це стане зрозумілим уже з найближчих ініціатив глави держави.

– А що сьогодні залишається “любим друзям”?

– Не знаю. Напевно, Народний союз “Наша Україна”.

– Які політичні перспективи має НСНУ?

– На 25 жовтня заплановано з’їзд НСНУ. Мабуть, там вони визначать свої перспективи. Після тривало переговорного процесу вони нібито перейшли в опозицію. Тож хай покажуть, як вони можуть працювати в опозиції. Хоча дві опозиції – це вже занадто. Такого немає в жодній країні. За логікою, “Нашій Україні” треба працювати з Юлією Володимирівною. Інакше це буде українським ноу-хау.

– Як може виглядати така співпраця?

– Це вже як вони собі визначать... Я не знаю: над БЮТ чи під ним, але обов’язково доведеться співпрацювати з Тимошенко.

– Яке майбутнє міністрів-“нашоукраїнців”?

– Гадаю, їхнє майбутнє залежить від двох чинників: рішення Президента й рішення “Нашої України”. НУ хоче відкликати своїх міністрів, але це не стосується Луценка, Гриценка  й Тарасюка – щодо цих трьох фігур рішення прийматиме Президент. А ті, кого відкликала “Наша Україна”, повинні самі визначатись, без апелювання до Президента. Якщо вони дослухаються до своєї партії, то мають залишити уряд, якщо ні, – вийти з партії.

– Вихід міністрів з НУ послабить позиції Президента в уряді?

– Переконаний, це не тільки не послаблює, а навпаки – посилює Президента. Тим більше, що гуманітарні міністри все одно мало що вирішують в уряді. Ющенко досі спирався тільки на одну фракцію в парламенті – “Нашу Україну”, яка, крім того, що була дискредитована своєю політичною діяльністю, не могла самостійно приймати рішення. Тепер, з переходом НУ в опозицію, Президент може будувати відносини з усією ВР у двох площинах – дві опозиційні фракції, тоді право вето стає надзвичайно ефективним. З другого боку –  Президент співпрацюватиме з провладними силами, щоб мати підтримку власних законодавчих ініціатив.

Водночас збереження силових міністрів є дуже важливим. Президент є головнокомандувачем Збройних Сил, тому йому потрібен міністр оборони. Президент відповідальний за зовнішню політику – йому потрібен міністр закордонних справ. Президент є гарантом прав і свобод громадян – йому потрібен міністр внутрішніх справ. Ці три посадовці, на мою думку, повинні залишатись.

– А якщо Партія регіонів намагатиметься витіснити силових міністрів з уряду?

– Це означатиме, що вони почали війну, та вийшли з Універсалу. А хто перший почав – той “бека”. Але ж Партія регіонів каже, що вони за мир.

Антикризова коаліція – олігархічно-ліва суміш, яка має повністю підконтрольний уряд. За винятком, звичайно, квоти Президента. Ця коаліція заявила, що вона антикризова і високоефективна. Тож нехай покажуть свою ефективність. Нам з ними ще треба прожити зиму, підвищення тарифів на газ, а оцінки ми поставимо навесні.

Це буде правильним. Опозиція покаже себе, антикризова коаліція – себе. А народ на це все подивиться. Якщо одні чи другі виявляться неефективними, тоді почнеться нова гра.

– У такому разі Президент має дистанціюватись від НУ та скласти повноваження почесного голови цієї політичної сили?

– Краще, коли б Президент був рівновіддаленим від всіх парламентських партій. Тим більше в ситуації, що склалась – коли НУ перейшла в опозицію без згоди з Президентом. Я б радив главі держави відмовитися від почесного головування. У такий спосіб Ющенко збільшує поле для маневру та позбувається прив’язки до однієї, не дуже популярної політичної сили. Але це рішення виключно за Президентом.

– Чи не може таке рішення зашкодили іміджу Президента та партії? Як цивілізовано розійтись?

– Це має бути предметом домовленостей та публічного пояснення. Розумієте, усі проблеми блоку НСНУ були закладені під час його створення. Адже як щось створити, так воно потім і працюватиме: або вилізе боком, або ні. Усі добре знають, що це був проект “любих друзів”, котрі переконали Ющенка, що на вершині його популярності адміністративно створена його партія візьме більшість. Тому вона була без ідеології, це було штучне утворення, яке трималося виключно на авторитеті Президента й залежало від нього. Рано чи пізно це мало створити проблеми. Ситуація сьогодні в “Нашій Україні” близька до краху – це втрата влади, втрата електоральної підтримки. І біда цієї партії в тому, що вона вже ніколи не зможе повернути електоральну підтримку. Довіру виборців, на відміну від влади, повернути неможливо. НУ наробила унікальну кількість помилок.

– Які самі помилки?

– О! Їх можна перераховувати півдня! Вона програла владу, маючи  всі можливості створити урядову помаранчеву коаліцію. НУ, зрештою, не дала керувати іншим і все втратила. І тепер, після довгих вагань, переходить в опозицію.

– Чи буде створено альтернативну “Нашій Україні” політичну силу під Президента?

– Не буде пропрезидентських проектів. Усе це нав’язані точки зору. Якщо в суспільстві щось виникатиме, то “знизу”. Якщо люди хочуть і мають певні очікування, така сила виникне. Якщо хтось вважає, що Секретаріат здатен зробити партію, то це смішно.

Якщо й виникне щось нове – а база для цього існує: це – розчарований електорат НУ, який не перейде до Юлі, – то воно зародиться самостійно. Створити партію зверху – значить автоматично завалити проект. Вважаю, нова політична сила неминуче визріє. Та пов’язувати це з пропрезидентським проектом не варто.

Політичні партії мають виникати органічно, спонтанно, зі своєю основою, ідеологією й адекватними лідерами. На жаль, ті лідери, які є в НУ,  не змогли адекватно відповідати на політичні виклики. Не змогли протистояти Партії регіонів і зрештою все програли.

– Коли може виникнути нова політична сила в Україні?

– Нова політична сила в Україні виникне в найближчі місяці. На місцях уже виник широкомасштабний громадянський рух “знизу” – він існує в сотнях громадянських ініціатив. У їхній основі лежить захист прав... Політики, які прийшли до влади, виявилися неспроможними, бо думають тільки про себе. Тож люди візьмуться відстоювати свої інтереси самостійно. У Харкові це, приміром, харківська правозахисна група, у Львові – “Самопоміч”, у Сумах – “Нічний дозор”. І таких ініціатив близько двох сотень. Це реакція громадянського суспільства, яке народилося на Майдані у відповідь на бездіяльність політиків.

– А що з усім цим робить Секретаріат?

– Ми аналізуємо ці ініціативи й доповідаємо Президентові. Він має розуміти, що робиться в українській політиці поза межами парламенту. Політика – це не тільки парламент, це ще й велика політична активність поза ВР.

– А як щодо Вас? Радник Президента все ще причетний до керівництва ПРП?

– Формально я заступник голови ПРП, але сама партія де-факто припинила існування. ПРП не проявила жодної активності за півроку, існуючи тільки юридично. Очевидно, ця партія колись визначиться, знайде свою нішу. Не виключаю варіант злиття ПРП з якоюсь потужною політичною силою. Навіть попри те, що її партійна діяльність сьогодні завмерла.

Розмовляв Роман Цимбалюк