Київ перетворюється на смітник (фото як доказ)

На вулицях Києва багато сміття. Як думаєте, це через надмір людей, чи через брак якостей? Це через те, що смітять, чи через те, що не прибирають?..

На вулицях Києва багато сміття. Як думаєте, це через надмір людей, чи через брак якостей? Це через те, що смітять, чи через те, що не прибирають? Хто винен? (до речі, винного українці знайдуть легко). Як перевиховати суспільство, щоб із чистоти вулиць усе починалось, а закінчувалось – чистотою життя?

Контрактова площа

Сміття на вулицях – як показник рівня культури людини, рівня відповідальності громади за своє місто, а далі – за країну, рівня якості життя, який ми самі собі створюємо. Щоб побачити наш рівень, достатньо вийти на вулицю у будь-якому районі міста. Якщо він нас не влаштовує, то треба докладати зусиль: знайти свій папірець, що десь лежить на землі, або підняти чужий. А, може, нам байдуже? Просто опустіть голову – і подивіться, що ми зробили зі своїм містом…

вул. Контрактова

Чому саме Київ, адже проблеми брудних вулиць властиві не лише цьому місту. А тому, що Київ – столиця України. Справа не так у статусі, як у сприйнятті. Багато гостей з різних регіонів України, туристів з-за кордону приїжджають сюди, щоб подивитись та оцінити. І що вони кажуть, як свої, так і чужі? Кажуть, що Київ – брудне місто. Нехай іноземцям ми не дивуємось, може, у них якісь особливі примхи. Але ж, свої також зауважують, що у столиці дуже багато сміття. Ці враження не завжди стоять на першому місці: хтось був зачарований архітектурою, інших возили правильними дорогами, але сміття псує загальне сприйняття. Все було добре, от тільки... Не хочеться, щоб про столицю моєї країни так говорили.

Майдан Незалежності

Місто своїх жителів

Хто робить місто таким, яким воно є? Його жителі, безперечно. Як би пересічний киянин не нарікав на прибиральників, не вони розкидають недопалки на кожному кроці. Скаржитись ми вміємо: починаємо від двірників і переходимо до міської влади. Двірникам платять зарплату, значить можна смітити, нехай прибирають. Такі репліки залишаємо просто без коментарів. І замість того, щоб уважніше дивитись за тим, як поводиться рідна дитина, як вона свідомо, чи несвідомо викидає обгортки від цукерок, пляшки з-під води на землю, ми кожного ранку обурюємось, що двірники погано працюють. І нас мало цікавить інша причина такої кількості сміття на вулицях. Яка влада, таке й місто? Влада – це дзеркало, нехай і виготовлене не з найкращого матеріалу, нехай має викривлене зображення, але побачити себе в ньому можна. Також нарікають на приїжджих, які не люблять місто, тому й смітять на кожному кроці. Це вже стереотипи. А справа не в любові до міста, а в повазі до себе та інших.

Суспільство відсторонених людей

Якщо нам не подобається простір, в якому ми перебуваємо (неякісний заклад харчування, зіпсутий дитячий майданчик, брудний парк відпочинку, поганий район), то ми намагаємось змінити не ситуацію, а місце свого перебування. Лише тоді, коли ігнорувати певний простір не виходить, можемо докладати деяких зусиль, щоб змінити довкілля, але частіше пристосовуємося. Тоді почуваємо себе найнещаснішими в найгіршому місці у світі. І хочеться туди, де краще. А краще чому? Бо нас там нема. Та ми про це не задумуємось.

Далі про щасливіших у своєму купленому світі. Чим більше в тебе грошей, тим менше часу на такі дурниці, як споглядання вулиць міста, участь у житті громади, чи щось подібне. Зате є час, щоб ці вулиці забруднити. Знайома картина: чоловік на дорогій машині, що викидає сигарету чи папірець з вікна? Таким спостереженням вже нікого не здивуєш, бо воно на кожному кроці. Знаєте, грошей таки справді буває замало, бо гарні манери нема за що купити.

Сніг на траві зі сигаретних недопалків

Культура поведінки: теорія та практика

Що таке культура поведінки в теорії? Певна сукупність правил: можна одне, друге, третє, не можна четверте, п’яте. А на практиці? Чим більше “не можна” у твоєму виконанні стане “можна”, тим ти крутіший. Вихованість сприймається як щось не таке вже й потрібне. І брудні вулиці не такі вже й страшні: сміття на землі не дуже заважає ходити.

А що буде далі? Що пропонує нам молодь? Слово “правильність” для сучасних підлітків стало якимось анархізмом, антиподом поведінки, рисою, від якої треба втікати, аби не стати білою вороною в компанії. Не для всіх, але для багатьох. Про кількість крутих та неправильних можна дізнатись легко – просто пройтись вулицею.

Висновок: нам від малого до великого, від багатого до бідного бракує елементарного – культури поведінки, яка не просто шкутильгає, а ледве волочить ноги.

Звикання та пристосування

Сміття на вулицях – обурлива для когось, але звичайна для всіх реальність. “Маємо те, що маємо”, “Така наша країна” і т. д. Правда, забуваємо сказати, що кожен з нас – одна з причин того, що є, і що маємо. І сміття - це наша спільна проблема. Не лише той, хто кидає обгортку, винен, але й той, хто не зробив зауваження. Якщо суспільство матиме чітку та жорстку реакцію на порушення правил, тоді їх менше порушуватимуть. Наше мовчазне ставлення до безкультур’я сприяє закріпленню в ментальності суспільства подібної поведінки. Без реакції ми стаємо пасивними учасниками забруднення міста.

А що кажуть ті, хто не бачить ніякої проблеми в тому, щоб викинути сміття там, де їм зручно? За інерцією живемо, за інерцією смітимо. Не я перший, не я останній. Одним недокурком більше, одним менше. Все одно, прибиратимуть.

Найбільша проблема, що сміття вже не є для нас проблемою. Самі ж говоримо, що хочемо кращої якості життя. Для чого, якщо нам і так добре?..

Дякуємо за незасмічені узбіччя

Оскільки жителі міста такі культурно неосвічені, незважаючи на їхнє центрове розташування, то їх треба всього навчити. Може, допоможуть розвішані біля кожної зупинки, кожного смітника написи: “Для тих, хто не знає, сміття викидають у смітник”, а ще – “Дякуємо за чисті вулиці”, бо поки, на жаль, у нашому суспільстві за чистоту треба дякувати.

Ярина Сало (УНІАН)

УНІАН в Google News