Пивний популізм політиків або виховання культури споживання?

Пивний популізм політиків або виховання культури споживання?

Активісти проводять широку антипивну кампанію. Але чи допоможе все це вирішити соціальні проблеми? Може, то чергова "турбота" про людей перед виборами?

Сьогодні в Україні пиву приділяють стільки суспільної уваги, як ніколи раніше. Проводять купу прес-конференцій про шкоду вживання пива, в парламенті зареєстрована велика кількість законопроектів, які мали би врегулювати виробництво і торгівлю пивом. За словами ініціаторів заходів та авторів законодавчих ініціатив, їхня мета – виховати культуру споживання алкогольних напоїв у населення, вберегти молодь від вживання алкоголю тощо. Але чи допоможе все це вирішити соціальні проблеми? Або це чергова «турбота» про суспільство, яку необхідно продемонструвати перед виборами?

За нашу культуру замовте слівце

Ситуація з культурою споживання (точніше, з її відсутністю) пива та й інших алкогольних напоїв в Україні, можна сказати, критична. Варто просто озирнутися на вулиці, після якого-небудь свята або шоу. Тротуари заставлені пляшками з-під пива і міцніших напоїв, асфальт всипаний кусками скла, папірцями, етикетками та іншим сміттям, яке наше населення продукує під час проведення вільного часу. Проте, справа навіть не стільки в смітті (воно більше свідчить про відсутність елементарного виховання), а саме в культурі споживання – як українці вживають ті або інші напої. Невже пиво, випите на бордюрі, має більш насичений смак, ніж його аналог у пабі під хорошу музику та смачні сухарики? Але й це не найстрашніше.

Мені, як і будь-якому здоровому свідомому громадянинові своєї держави, стає страшно, коли я бачу підлітків, іноді взагалі дітей, що гуляють вулицями з пляшкою пива. Мимоволі запитуєш себе – куди ми прямуємо? І розумієш, що потрібно щось робити, і робити негайно.

Фонтан ідей

Уряд і парламентарії періодично нагадують населенню, що вони всіма силами борються за здорову націю та молоде покоління. Вибачте, звичайно, може у мене занадто високі вимоги до людей, зарплату яким я регулярно плачу у вигляді податків та інших платежів, але результат їхньої роботи мене зовсім не задовольняє. Школярів, які повертаються зі школи з пляшкою пива або слабоалкогольного напою, менше не стало, у парку біля мого будинку як сиділи компашки, що розпивають горілку, так і сидять, і вздовж дороги як валялися пляшки, так і валяються. Виходить, або я неправильними вулицями ходжу, або ситуація просто не змінюється. А, може, наше суспільство вже неможливо змінити? Чи все-таки ми вибрали не ті заходи і не ті способи?

На сьогодні у Верховній Раді зареєстровано 6 законопроектів, які покликані врегулювати ринок пива, а сьомий, за інформацією учасників ринку, знаходиться у стадії підготовки. Напевно, для їхньої підготовки виконали велика робота. Проте, фахівці вважають, що механізми, які пропонують у документах, завсім не такі ефективні, як нас у цьому переконують їхні автори.

Зокрема, проекти пропонують ввести ліцензування виробництва пива, складських приміщень, торгівлі, а також заборону на продаж пива в кіосках площею менше 20 кв. метрів. Проте, на мій погляд, введення ліцензування більше схоже на бажання уряду отримати більше грошей з ринку, а точніше, із споживачів, які, зрештою, їх заплатять у вигляді плати за ліцензію, ніж прищепити культуру споживання. Наприклад, навіщо вводити ліцензування торгівлі?  Торгові точки вже мають патенти на торгівлю, яких, у випадку порушення певних умов, їх можуть позбавити. Це суворіше покарання, ніж позбавлення ліцензії тільки на торгівлю пивом, адже кіоск зможе торгувати без ліцензії “з-під прилавку”.

Щодо торгових точок площею менше 20 км. метрів. За словами фахівців, в літній час продаж пива складає біля 60% обороту таких кіосків, у зимовий – біля 20%. Якщо обмежать продаж, кіоски можуть перейти на нелегальний продаж пива, або закритися, втративши значну частину продажів. В останньому випадку їх місце люб`язно займуть «бабусі», адже з обмеженням пропозиції попит не зникає.

Також пропонують обмежити рекламу пива. Проте, фахівці запевняють, що не з того боку почали. За дослідженнями американських фахівців, реклама впливає на пристрасть молоді до пива та інших алкогольним напоїв лише в 6% випадків. Основний вплив має виховання в сім`ї (66%), коло спілкування, зокрема вплив однолітків (26%) і виховання в школі (12%). Цю тезу підтверджує відсутність взаємозв`язку між сумою витрат на рекламу в різні роки і рівнем споживання, адже реклама більше пов`язана з боротьбою між брендами.

Але вихід все ж таки є...

Пошук світла в кінці тунелю

Експерти сходяться на думці, що виховати в українцях культуру споживання все-таки можливо. Виробники пива самостійно реалізують купу проектів, спрямованих на розвиток культури споживання. Хтось може звинувачувати їх в тому, що вони працюють лише “на публіку”. Проте, я вважаю, і думаю, що зі мною погодиться більшість, що клієнт пивоварів не школяр, які на видані йому 5 грн. купить замість булочки пиво, а доросла людина, яка може зробити свідомий вибір і здатна заплатити за продукт. Тільки ось силами одних виробників ситуацію не виправити. Держава повинна також виконувати свою роль – законодавця, контролера і регулятора.

Адже, починаючи з сім`ї, зі школи потрібно розповідати про вплив алкоголю на організм, особистим прикладом показувати, як правильно вживати алкогольні напої. Школа і вчителі повинні не зітхати, мовляв, “яка молодь пішла”, а виховувати цю молодь. Виховувати, використовуючи тренінги, соціальну рекламу, і, вибачте за нехороше слово, пропаганду здорового способу життя. А для цього необхідно розвивати мережу спортклубів, кружків тощо, де діти зможуть з цікавістю проводити час замість безглуздого ходіння вулицями з пляшками.

Ще один з показників культури споживання – наявність пивних пабів, ресторанів, місць, де поціновувачи напою зможуть комфортно його споживати. На жаль, в Україні ця сфера не дуже розвинена. І якщо в великих містах ще є хороші місця з демократичними цінами, то чим далі від центру, тим гірше. А в країнах з розвиненою культурою споживання велику частку пива споживають саме в барах, пабах і т.д. У нас – на вулицях. І не в останню чергу через недоступність таких місць.   

Щодо доступності пива, в нашій країні заборонений продаж пива і алкогольних напоїв, а також тютюнових виробів особам молодше 18 років. Проте, хто ж цей закон виконує, і хто його виконання контролює? У мене немає відповіді. Навіть 10-річна дитина може в нашій країні без проблем купити пачку сигарет і пляшку алкоголю. В Європі без тіні збентеження попросять показати документи людину, вік якої викликає сумніви. І якщо вона замала, товар їй не продадуть за жодних умов. Стає сумно від того, що в нашій країні продавці не замислюються, що і їх діти можуть так само легко придбати алкоголь, сигарети. Проте, механізми впливу на них є, було б бажання їх впроваджувати. Виробники закликають збільшити штрафи за продаж неповнолітнім алкоголю і тютюнових виробів, а також контролювати виконання цієї норми. Або позбавляти торгову точку патенту за порушення, якщо просто усвідомлення соціальної важливості цієї норми недостатньо. А у випадку повторного порушення закону – кримінальна відповідальність. Тоді, якщо моральні і законодавчі норми не працюють, працюватимуть каральні.

Головне, щоб держава насправді захотіла вирішувати цю проблему, а не просто раз на декілька років перед виборами продемонструвати виборцям турботу, щоб потім відразу ж забути про обіцянки. А це значно складніше. У свою чергу суспільство повинне своєю позицією стимулювати працювати перших, і показувати приклад молоді своєю поведінкою. Суспільство саме повинне регулювати свій розвиток. Що ж, почнемо з себе?    

Лілія Коваль (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter