Пересічний покупець-жінка: у пошуках ідеального товару

Для жінки покупки – це цілий ритуал. Хтось каже, що обожнює цей процес, інші стверджують, що це просто мука, але жодна з представниць прекрасної половини людства не ігронує його. Поодинокі винятки лише підтверджують правило.

Чого хоче покупець? Хоче знайти той товар, який йому потрібен. Для більшості чоловіків характерно: “знайти швидко і за помірною ціною”. Цього не скажеш про жінок. Для них покупки – цілий ритуал. Хтось каже, що обожнює цей процес, для інших, за їхнім визначенням, це просто мука, але жодна з представниць прекрасної половини людства не ігронує його. Поодинокі винятки лише підтверджують правило. Процес цей довгий і виснажливий, часом нервовий, бо стільки всього на вішаках, а того, що ти хочеш нема. Проте, все забувається у той момент, коли в шафу вішаємо бажану річ – труди були недаремні. Часто до ходіння по магазинах залучають і чоловіків, які вимушено погоджуються лише тоді, коли їм не вистачає винахідливості, щоб придумати відмовку.

Ходіння по магазинах: перемагає витривалий

Жінки витрачають цілі дні на пошуки одягу, взуття та чогось подібного. Поки не передивляться всі місця, де продають бажані речі, доти не куплять нічого. Бо ж не знати: може там, де ти не була, продавали щось просто ідеальне. Треба все подивитись, оцінити загальну картину, щоб мати з чого вибирати. Тут вимальовується одна з жіночих купівельних проблем (третя): відсутність, на їхнє переконання, нормального вибору. Куди податися, щоб знайти гарні речі? Стандартне питання перед покупками. До речі, перша проблема – це вічний брак коштів на одяг та взуття (на таке банальне і матеріальне, але таке потрібне), друга – нестача вільного часу, який можна використати за згаданим призначенням.

Купити будь-що, аби був одяг ми не можемо. Якщо вже витрачати гроші – то лише на те, що подобається нам, на гідну річ, яка варта тих грошей. А чоловіки, бо, що вони в цьому розуміють, думають, ніби жінки тринькають багато грошей надаремно. Для жінки це ціле мистецтво – з розумом потратити гроші. Правда, зі своїм, суб’єктивним.

Якщо нам потрібна певна річ, особливо на якусь конкретну подію, то ми весь свій знайдений час використовуємо для її пошуків. Такій витривалості та впертості позаздрив би будь-який чоловік. Найгірше, коли лише приблизно знаєш, чого хочеш. А те приблизно можна охарактеризувати словами – “хочу виглядати гарно”. За такої постановки проблеми ми таки довго будемо шукати та вибирати. Щоб встигнути зайти в більшу кількість магазинів, ми лише одним оком переглядаємо те, що є в них. “Я відразу бачу, що тут нічого нормального нема,” – скільки разів чула подібні слова, стільки переконувалась, що так реагувати – велика помилка. Якщо так вибирати одяг, то легко можна пропустити щось вартісне, а найгірше – далі витрачати свій час на пошуки чогось ідеального, замість того, щоб насолоджуватися вихідним. Хоча, для декого і покупки відпочинок.

Чи завжди жінка знає, чого вона хоче?

Справжня жінка завжди знає, чого вона хоче. Що на це скажете? Ну, або ми не такі справжні, як маємо бути, або все набагато складніше. Часом йдеш за чимось, сама не знаєш чим, але впевнена, що як тільки побачиш, то відразу впізнаєш. А продавець: “Що ви шукаєте? Може, вам щось показати, підказати?” Що він знає? Вирішила запитати кількох жінок, що вони скажуть про свої відвідини магазинів, а також попросила щось порадити іншим з власного досвіду. Тетяна каже, що ходити за покупками треба лише тоді, коли хороший настрій, бо за інших обставин нічого хорошого не купиш. Також радить наперед визначити, що саме ти хочеш купити. “Треба знати, що тобі треба, і дивитись лише за цим, бо коли почнеш розпорошуватися на всі вітрини, усі полиці, то процес затягнеться надовго. Плюс, можна купити зовсім не те, що було потрібно. Я вже на собі перевірила. Нехай нова річ і гарна, але вона не замінює те, що шукала. Потреба залишається, а грошей вже нема”, - говорить вона. Інший покупець, вже старша і досвідченіша пані Ірина каже, що кожна жінка має визначити свій стиль, і вже орієнтуючись на нього підбирати одяг. Проте, вона вважає, що експерименти з одягом також потрібні, але більше у молодому віці. “Поки молодий – експериментуй”, - радить пані Марія. За її словами, орієнтація на моду, особливо базарну, - це найгірший спосіб одягатися, який свідчить про відсутність смаку. “Можна купувати на базарі, часто інший варіантів нема, але треба шукати там щось своє, щось цікавіше, ніж різнокольорові шматки у перших рядах. По собі знаю, що там можна знайти щось непогане”, - каже вона.

Марійка, яку подруги називають шопоголіком (витрачає більше 50% зарплати на одяг), знає багато способів, як зекономити і купити хорошу річ. “Те, що я купую багато одягу, зовсім не означає, що люблю витрачати гроші. Мені просто подобається гарно виглядати. Так, я можу купити дуже дорогу річ, якщо вона мені мила, навіть тоді, коли є дешевші аналоги, але водночас, я вмію економити”, - каже вона. Дівчина порадила кілька способів, як заощадити на покупках. Наприклад, купувати речі не в сезон, тобто зимові навесні-влітку, а літні в зимовий період. Тоді ажіотажу немає, і речі дешевші. Звісно, каже Марійка, всього так не купиш, бо асортимент менший, але спосіб перевірений – гроші економиш. “Розпродаж – це найкращий варіант для тих, хто хоче купити непогані речі за менші гроші”, - каже дівчина. Ще Марійка пропонує купувати шкіру та хутро за кордоном (Емірати, Єгипет, Туреччина), бо там дешевше, плюс відразу підшиють по фігурі. Водночас, її подруга Юля радить пам’ятати, що покупка дешевих (неякісних) речей – це не економія, а навпаки – більші витрати. Бо ж якщо річ якісна, то вона довше виглядатиме гарно. “Економити гроші, купуючи дешеве, не варто, треба шукати знижки. Бо дешева річ і річ, куплена за малі гроші – це різне”, - каже вона.

За словами пані Олі, серед українців досі панує стереотип, що найдешевше одяг продають на базарі. “Це зовсім не так. Сьогодні відкривається багато магазинів з помірними цінами, навіть нижчими, як на базарах, але якість речей краща. Якщо ще до цього додати різноманітні знижки – то виграш очевидний: комфортне приміщення, помірна ціна, відповідна якість”, - каже вона. Звісно, продовжує пані Оля, є й інші магазини, де одяг як на першому-ліпшого базарі, а ціни не поступаються тим, що у брендових магазинах. Хоча, каже вона, хто хоч трохи розбирається в якості, відразу побачить різницю. Пані Оля радить знайти для себе кілька магазинів, де можна закуповуватись, щоб не перетворювати пошук одягу на затягнену на кілька днів процедуру. 

Покупець та продавець – колеги чи суперники

Взаємозалежність покупця та продавця зрозуміла. Без першого не було б самого поняття другого і навпаки. Але, як сприймають ці люди один одного? Хто вони? Колеги, які дбають про спільну вигоду – якщо покупець задоволений, то він знову повернеться до цього магазину. Чи суперники, що хочуть побільше витягнути з іншого – покупець прагне знайти щось подешевше, або більшу знижку хоче, а продавець думає, що чим більше товару спихне, тим більші будуть його відсотки. Напевне, їхнє сприйняття одне одного десь посередині. Завжди хочеться чогось більшого від того, хто по той бік прилавка.

Щоб привабити покупця магазини вже давно придумали картки постійних клієнтів зі знижками. З кожної нової покупки у тебе додаткові бонуси. Це затягує – по собі знаю. Плюс, ти приходиш у магазин, де тебе вже знають – і це просто приємно. Звісно, без певної якості товару, жодна знижка не врятує ситуацію. Хоча, як кажуть, на кожен товар знайдеться свій покупець. І це правда. Часом таку дурницю купимо, що потім і хочемо злитись на себе, але не можемо, бо смішно. Якщо у магазині нема меншого розміру, то той, який на тобі, ідеально підходить. Так сказав не хто-небудь, а сам продавець. “Тканина хороша, вона не розтягується, тому не потрібно, щоб сильно облягало”. Але, не завжди є так, як кажуть. Тому: інших слухай, але свій розум май.

Є різні категорії покупців: одні знають, чого вони хочуть, інші ще думають, треті просто прийшли подивитись, що продають, на перспективу. Так само різними є продавці. Хтось відсторонено чекає, поки його запитають, інший навпаки – занадто причепливий. Від його уваги хочеться по швидше втекти з магазину: “це хороше”, “відома фірма”, “якісна тканина”, “і в тому вам гарно”, “а в тому ще краще” і т. д. Не можеш нормально поміряти та подумати. Одного разу була в магазині, і на моє “оця річ непогана” продавець по-черзі розхвалювала все, на що я лише встигла подивитися. Кращого магазину, за її словами, не знайдеш. А ще, вона не розуміла моєї стриманості, коли сама захоплено говорила про найкращі речі, які лише тут, і за найнижчими цінами, і плюс у них знижка, а ще додаткова від неї. Як я могла не розуміти, наскільки мені пощастило. Є ще третій тип продавців, які уважно спостерігають за кожним твоїм рухом. А погляд у них такий, ніби, бачать тебе наскрізь. Проте, не знати що вони сам тобі придумали. Неприємно кожному, навіть тому, хто справді налаштований щось купити в цьому магазині.

Чи може розгледіти продавець, кому потрібні його поради, або допомога, а хто їх терпіти не може. Так, але для цього потрібен досвід роботи, а також увага. Добре, коли натрапляєш на хорошого продавця, який орієнтується у своєму товарі, трохи знає тенденції, або просто – має гарний смак. Але таке буває не завжди, тому ми часто беремо підмогу – подруг – щоб було з ким порадитись, чи, щоб хтось підтакнув нашим забаганкам. Сама собі і друг, і сват, і брат – якось нецікаво, але й таке трапляється. Тоді самі собі стаємо порадником. А чи добре ми нарадили можемо визначити лише вдома, коли знову поміряємо вже куплену річ. Дивно, але її сприйняття у кімнаті є іншим, ніж у магазині. А чи не було там чогось кращого? Може, треба було ще трохи походити? Але самі себе переконаємо, що правильний вибір, а чоловік підтакне, щоб йому краще жилося, – і всі задоволені.

Проте, продавці таки потрібні нам, і часто дають хороші поради. Ми запитали одного з них, як правильно обирати товар? Продавець Руслана каже, що єдиного універсального способу обирати одяг немає, і продавці не є всезнаючими експертами. “Я можу порадити розмір, фасон, який підходить по фігурі, але не беруся визначати, який стиль підходить людині більше, бо я її не знаю. Крім гарного вигляду, одяг має бути ще й емоційно комфортним, тобто жінка повинна відчувати себе в ньому як у своїй тарілці”, - каже вона. За словами пані Руслани важливим є і те, з чим носитимуть ту чи іншу річ, а це вже залежить від смаку конкретного покупця. Виходить, продавець може допомогти, щось порадити, але ми маємо самі знати, що нам потрібно, і остаточний результат залежить також від нас. 

Криза забороняє, криза вимагає...

Криза не зменшила бажання гарно одягатися, навпаки, одяг все частіше стає способом підняти собі настрій. Однак, якщо бажання не зменшила, то фінанси таки скоротила. Тобто, з одного боку і треба економити, а з іншого – все так погано, навколо одні неприємності, що хочеться зробити собі маленький матеріальний подарунок. Бо скільки би ти не економила, а тих грошей більше не стає. А гарна річ завжди піднімає настрій. І що робити? Потрібно ставати винахідливішими, чи, може, прискіпливішими для того, щоб попадати в ціль з першого разу. Бо на другий може не вистачити грошей. А так хочеться.

Є у нас ще одна проблема: часто на іншій людині ми бачимо гарну, ідеальну, на наш погляд, річ, але ніде її не можемо знайти? І що тут скажеш? А може вона настільки нам подобається тільки тому, що не наша? Така жіноча психологія. Якби ми мали щось подібне, то знайшли б собі інший предмет для обожнювання. І так з усім. Такими є ми, такими будуть і наші наступниці.

Задоволена людина – гарно одягнена людина. І це правда. Єдиний нюанс: головне, аби вона сама собі подобалася, а не відповідала якимось модним тенденціям. Сприйняття одягу важить більше, ніж його реальна модність, вартість і таке подібне. Якщо ми про це будемо пам’ятати, а також про те, що не одяг прикрашає людину, а вона його – тоді ми станемо неперевершеними. Усі!

Ярина Сало (УНІАН)

УНІАН в Google News