Коли українці житимуть у чистих містах?

Чисте місто, прибрані парки, доглянуті під’їзди... Всесвітньому дню охорони довкілля присвячується...

Відповідь: тоді, коли поприбирають

Чисте місто, прибрані парки, доглянуті під’їзди... Всесвітньому дню охорони довкілля присвячується...

Цієї статті не було б, бо подібні теми – це швидше переливання води з пустого відра у порожнє, якби не одне але...

Все почалося з того, що киянам запропонували поприбирати у столиці. Громадські організації з нагоди Всесвітнього дня захисту навколишнього середовища, яке відзначають 5 червня, вирішили організувати масштабне прибирання Києва у всіх 10 районах міста. Близько 2 тисяч активістів – мешканці Києва, представники громадських організацій, журналісти – зголосились поприбирати 25 найбільших парків столиці. Також в цей день підписали звернення до КМДА щодо проведення просвітницької кампанії, встановлення більшої кількості смітників, штрафування тих, хто смітить та запровадження системи роздільного збору сміття в Києві. Але цікавіше інше – коментарі самих киян до цього повідомлення, яке з’явилося на “Споживчих новинах” з проханням долучитися до акції.

Киянам пропонують поприбирати в столиці (коментарі)

“Піднімають тарифи на ЖКП, тепер нехай  платять двірникам за прибирання, а підуть ті, кому треба попіаритись... ”

“Ви почніть з себе, перед тим, як сварити владу. Ставлять машини під вікнами, в зеленій зоні, миють їх у дворах... Сміття лінь винести на вулицю, в під’їздах залишають. А ліфти – обмальовують, ламають, знімають алюмінієві кріплення. Влада винна?... ”

“Почнемо з себе: 1. "Ставити машини під вікнами, в зеленій зоні" – жодного разу не ставив під вікнами, лише на спеціалізованих стоянках;  2. "Мити авто в дворі" - давно не бачив, щоб мили машини в дворах, легше заплатити 25-35 грн., так  роблять зараз 90% людей, ми не живемо в кам`яному віці. 3. "Бруднити під`їзди" - значить ти такий мешканець, що у тебе паскудять в під’їзді, постав двері з замком... P.S. Ти сам задаєш собі як тобі жити в бруді або чистоті”.

“Якщо кілька років тому мешканцям нашого будинку і закликів не треба було – всі навесні виходили, щоб прибрати клумби, посадити квіти, побілити дерева, то сьогодні НІХТО не поворухнеться. За умов такого тарифу за прибудинкову територію, нехай мерська команда цим займається”...

Кому зле від нашої пасивності?

Про обурення киян тарифами і чистотою в місті: прибирали б ми не для Черновецького і його команди, а для себе. У нього, як ви знаєте, нема ні брудних дворів, ні страшних під’їздів. А протест “тарифи підняли, нехай самі прибирають” їх зовсім не зачіпає. Це ми живемо з неприємним запахом у під’їздах, облупленими стінами, затовченими клумбами. Це ми ходимо кожного дня брудними сходами,  через парки, де повно сміття. Знаю, що багато людей закине мені, що у цивілізованих країнах таке питання не повинно турбувати мешканців – вони платять тим, хто прибирає. Звісно, і ми цього маємо прагнути, і ми до цього йдемо, і, повірте, дійдемо, але поки цього нема, то що – жити серед бруду і скаржитися, як все погано у рідному домі.

До речі, кажучи це, пересічний українець якось відмежовується від того дому, дивиться на все зверху і критикує. “Та що там казати – справжні українці (з негативним підтекстом)”, “У нас ніколи нормально не буде” і так далі. Оця професія стороннього критика, на яку вивчилася більшість українців, дуже нам заважає. “Чому в хаті не заметено?” Бо ти не встав, не взяв мітлу і не поприбирав. Відповідь проста, але навіть тут ми будемо сперечатися, хто повинен це зробити, в чиї обов’язки це входить. Повертаючись до коментарів, жоден читач не написав, що такі акції потрібні, не запропонував, як покращити стан довкілля, лише шукав винних. 

Зрозуміло, що прибравши раз на рік, чи навіть два-три, ми лише ненадовго змінимо ситуацію. Бо, крім дефініції “брудно, бо не прибирають”, є інша – “брудно, бо смітять”. Без перевиховання суспільства, без формування громадської думки, за якою викинутий на землю папірець наштовхуватиметься на сильний осуд, чистоти і затишку в містах не побільшає.

Поодинокі спроби змінити щось очікує сильний спротив безкультурних людей, які самі не зроблять, але й іншим не дадуть. Часом цей спротив непереборний. Бо якщо ти вже вчетверте садиш на клумбі біля дому квіти, але зранку їх знову нема, або ж поламані, то вп’яте не факт, що вийдеш садити. Що за люди? Кому квіти заважали? – лише запитаєш себе. 

Просвітницькі кампанії

Потрібно виховувати суспільство, пропонувати йому екологічну культуру, формувати екологічну свідомість. Навіть, здавалось би, формальні заклики, долучитьсь до Дня навколишнього середовища, дають, нехай і малий, але результат. Наприклад, звернення Управління екології та благоустрою до мешканців Львова, щоб ті зробити свій внесок у покращення довкілля міста: може висадили клумбу, відмовились від поїздки автомобілем, прибрали у своєму подвір’ї або ж розповіли дітям про дбайливе ставлення до природи, таки зачепить когось. Закінчили заклик словами: “Маємо розуміти, що від кожного з нас залежить наше довкілля». І таке розуміння таки прийде з часом...

Інший приклад. У Луцьку вирішили активніше боротися за чисте повітря. До 9 липня у місті здійснюватимуть виїзний контроль викидів відпрацьованих газів автомобільного транспорту. Контроль здійснюватимуть на вулицях міста, підприємствах, під час виїзду машин на маршрут та на кінцевих зупинках маршрутних таксі. У випадку перевищення допустимого рівня токсичності викидів відпрацьованих газів виїзд на маршрут не дозволятимуть, а також штрафуватимуть водіїв – від 510 до 850 грн. Будемо сподіватись, що водії не шкодуватимуть втрачених, як їм здається, через дурницю, грошей. Нехай собі скажуть, що заплатили їх за знання про те, що понад 94% забруднюючих речовин потрапляє в атмосферне повітря від пересувних джерел.

Психологія споживача

Ми купуємо якісніше пальне не тому, що воно має менш негативний вплив на навколишнє середовище, а тому, що бережемо свою машину.

Ми знаємо, що пластикові пакети шкідливі для довкілля, але навіть не думаємо взяти сумку, і в черговий раз купуємо новий.

Ми чули, що споживання великої кількості електроенергії впливає на зміну клімату, але чомусь рідко вимикаємо непотрібну нам лампочку.

Ми знаємо,  що потрібно економити чисту воду, бо запаси її у світі зменшуються, але не вимикаємо кран, коли чистимо зуби.

Ми витоптуємо додаткові стежки на траві, бо нам так зручніше, і не задумуємось, що в місті її не так багато.

Ми відпочиваємо на природі так, ніби більше туди не потрапимо, а чи хтось ще там буде нас не цікавить.

Цей список можна довго продовжувати. Пропонуємо це зробити кожному...

Мирослава Холявінська (УНІАН)

УНІАН в Google News