Піскун: Я б розділив справу Гонгадзе на дві частини – його вбивство і його перепоховання

«Пукач його перепоховував.., і зробив це не сам, а з кимось... Ті, хто перепоховували Гію, хотіли політичного скандалу... Може, Мельниченко їздив до Москви прогулятися Красною площею?"...

Екс-генпрокурор Святослав Піскун, схоже, говорить правду, що двічі впритул підходив до завершення розслідування справи Гонгадзе. Багато що змінилося з 2000 року. Перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін, який раніше неприязно ставився і до записів у кабінеті Кучми, і до майора Мельниченка, оголошує їх речовими доказами і тисне майорові руку. А багато що взагалі забулося. Хоча в цій справі як і раніше дуже багато запитань. Ми вирішили поставити ці запитання екс-генпрокурору Святославові Піскуну.

МЕНЕ ПОПЕРЕДЖАЛИ, ЩО Я МОЖУ ВИРУШИТИ СЛІДОМ ЗА ГЕОРГІЄМ

Святославе Михайловичу, в 2003 році, за часів президентства Кучми, ви нібито дозволили собі зайти в розслідуванні вбивства Георгія Гонгадзе досить далеко. Хоча, мабуть, знали, що потім згорнете результати розслідування?

Я дозволив собі так далеко зайти, оскільки хотів, щоб люди повірили в можливість правосуддя. Хоча мене попереджали, що я у такому разі можу вирушити слідом за Георгієм. У 2003 році, після того, як ми затримали Пукача, стало зрозуміло, що це справа рук міліціонерів. І впродовж двох-трьох тижнів ми б закінчили першу фазу розслідування, встановили б виконавців. Але, на жаль, Леонід Данилович вирішив мене зняти з посади, призначив прокурором Геннадія Васильєва. Пукача відпустили, слідчу групу розпустили. І після цього справою стало неможливо займатися.

У 2005 році перша слідча дія, яку я зробив, повернувшись на пост прокурора, це було відновлення розслідування у справі Гонгадзе, арешт міліціонерів, їх затримання, збір доказів, огляд місця події. Ми дуже довго шукали голову Георгія. Один з обвинувачених сказав, що він імовірно викинув якісь речі Георгія. Щоб їх знайти ми місяць топили мерзлу землю. Місяць! Ми попросили допомогти Жванію – він тоді був міністром надзвичайних ситуацій. Жванія виділив нам загін, намети. Ми гріли багаттями землю і копали у пошуках речових доказів.

Ви можете уявити, скільки ми землі перекопали? Але, на жаль, Пукача відпустили, і ми не могли знайти голову.

Потрібно було робити міжнародну експертизу, оскільки мама не визнавала тіло Гонгадзе. Ми таку експертизу зробили перші, причому за участю експертів з Німеччини і інших країн. Довели, що це тіло Гії. Потім ми заарештували решту міліціонерів. А далі, коли справа перейшла в завершальну фазу, Ющенко мене зняв, і теж без пояснення причин. Я не виключаю, що він так само боявся розкриття цієї справи.

Говорили, що Леоніду Кучмі дали гарантії недоторканності у разі мирного результату революції. Одні казали, що гарантії дав Держдеп США, інші – що Ющенко.

Такі чутки про гарантії Ющенка, які той дав Кучмі, ходили. Ющенко нібито говорив комусь з оточення: «Кучму чіпати не можна». Але ми вирішили робити згідно з законом. Віктор Ющенко спочатку разом зі мною узявся за справу, говорив, що це пріоритетно, важливо. Після моєї доповіді йому він уже в Раді Європи розповідав, що ми протягом двох місяців розкриємо справу Гонгадзе. Коли він повернувся, я питаю: навіщо ви це сказали публічно, з трибуни? Тепер обвинувачені виїдуть з країни. Він каже: «Ну, а ти їх лови». Я у відповідь: «Добре. Зловлю. Але говорити йому не треба було». Терміни називати не можна.

Але ж він ні у що не хотів вникати....

Я Б РОЗДІЛИВ СПРАВУ ГЕОРГІЯ НА ДВІ ЧАСТИНИ

Ви неодноразово стверджували, що хочете робити експертизу плівок Мельниченка. Але якщо вірити Мельниченку, записи робилися цифровим диктофоном. Під час старту касетного скандалу всі юристи твердили, що цифрові записи не можуть фігурувати в суді.

Існує така схема. Я скористався нею в 1985 році у справі про вбивство Анні Чех – дівчинки-баптистки, яку зарізали в Ірпіні. Я провів у Москві в науково-дослідному інституті судових експертиз СРСР дуже цікаву експертизу. Вона називалася судова психолінгвістична експертиза за наслідками аудіозапису. Обвинувачений на першому допиті, під запис, зізнався, що вбив дівчинку. А потім, коли вона померла, відмовився від своїх слів і сказав, що його били, тому він дав зізнання. Щоб довести, що його не били, я перший в СРСР попросив провести судову психолінгвістичну експертизу, і експерти, судові психіатри і судові лінгвісти дали висновок, що голос, який звучить на записі, належить обвинуваченому. І, судячи з його психічного стану, він зізнається добровільно, через свою освіту, інтелект і виховання.

Таку експертизу я захотів повторити через 20 років з плівками Мельниченка, щоб встановити, чи справжні голоси, що фігурують у записах.

Але навіть за наявності такої експертизи в 2000 році нам постійно повторювали, що плівкові записи можуть фігурувати в суді, а записи з цифрових носіїв не можуть.

Це експертиза вирішує, чи може вона прийняти записи з цифрових носіїв. Якщо цього не робилося раніше, не означає, що це не можна робити взагалі. А докази вже оцінює слідство.

Справа вбивства Георгія все-таки дуже тісно пов`язана з тим, хто записував Леоніда Кучму. Чи був Микола Мельниченко героєм одинаком, як він переконує нас, чи йому допомагали. А якщо йому допомагали, то хто? Чи було вбивство наслідком висловлених Кучмою побажань покарати Георгія чи це було частиною великої операції, в якій Мельниченко дісталася лише функція класти диктофон під диван?

Я б розділив справу на дві частини. Перша частина справи – викрадення, вивіз і вбивство Гонгадзе. Друга – його перепоховання. Пукач його перепоховував. Я упевнений, що Пукач це зробив, і зробив це не сам, а з кимось. Тому що одному відрізати голову і перепоховати практично неможливо. Тому у мене виникли питання: хто його перепоховав, як і для чого. Це дуже важливий момент, на мій погляд. І в цьому я бачу політичну складову. Ті, хто перепоховували Гію, хотіли політичного скандалу.

Мельниченко багато років наполягає, що він сам, зі своєї ініціативи записував президента.

Важко сказати. Я як фахівець у цьому не дуже розбираюся. Але це може визначити НДІ судової експертизи.

Я ТЕЖ У 2007 РОЦІ ВИКЛИКАВ НА ДОПИТИ КУЧМУ

Ми тричі просили інтерв`ю у Євгена Марчука, якого вважають причетним до прослуховування в кабінеті президента. Він не давав принципової відмови, але просив нас показати запитання. Коли бачив питання, а кожного разу там було питання про прослуховування і Мельниченка, його помічник відмовляв. Цікаво, що останнього разу його помічники самі сказали, що Євген Кирилович хоче дати інтерв`ю, і попросили запитання. Ми знову видали запитання, серед яких були питання про прослуховування президентського кабінету. Марчук знову відмовився. При цьому Мельниченко завжди позитивно відгукувався про Марчука.

Я не можу це коментувати. Але у випадку, якщо Микола прослуховував кабінет не один, то доказ стає вагомішим, автентичність плівок стає більш доказовою, якщо ще хтось як свідок проллє світло на механізм прослуховування.

Зараз у ГПУ на допити пішли Деркач, Марчук, Медведчук. Думаєте, це стосувалося прослуховування?

Коли ми вели справу, то теж викликали Кучму, Деркача, Литвина.

Кучма і тоді говорив, що не давав наказу вбивати. Зізнавався, що лаяв Георгія, але наказу вбивати не давав.

Коли ми запитали Миколу Мельниченка, чи могло бути таке, що Гію вбили під плівки. Він сказав, що не виключає цього.

І я цього не виключаю.

У 2001 році була така популярна версія, що Георгія везли лякати, але перестаралися...

Якщо в машині лежать предмети, призначені для приховання злочину, який сенс говорити, що не хотіли вбивати?

Чи треба у зв`язку з цим переглядати справу про «самогубство» Кравченка?

Якщо там є рішення про самогубство і якщо це рішення ніким не опротестовано, а генпрокурор вважає його законним, то який сенс його переглядати?

Це розслідування все одно не є відкритим. Мельниченко сам їздить до Москви, але при цьому просить, щоб президентського зятя Пінчука не пускали до Америки, щоб він не міг вплинути на слідство через Хіларі Клінтон.

Може, Мельниченко їздив до Москви Красною Площею прогулятися, в ЦУМ зайти, не знаю.

Але є план розслідування. І там усе визначено, зокрема можливість і неможливість поїздок. Мене питають: а чому справу порушили саме зараз? Я відповідаю: але ж Пукача взяли. Він почав давати свідчення. Почали перевіряти свідчення і зрозуміли, що є момент, без якого не можна обійтися. Не обійтися без порушення кримінальної справи. Так, проти колишнього президента. Але інший спосіб невідомий. Його не передбачено законом. Тільки через кримінальну справу, по-іншому не здобуваються докази. У мене не було Пукача в 2005 році. У мене не було експертиз плівок, які є у них. Я і призначив, але не дочекався, коли їх зроблять. У них, окрім цього, є свідчення родичів Кравченка, охоронців, міліціонерів. У них є свідчення заарештованих. Об`єм інформації у сьогоднішньої прокуратури набагато більший, ніж мали ми. І хай займаються.

Проясніть ще раз. Замовником вбивства визнали Кравченка. А справу порушують проти Кучми...

Проти нього порушили справу за перевищення своїх службових повноважень. Не як проти замовника, а як проти посадовця, який почав говорити: покарайте журналіста. Що Леонід Кучма мав на увазі, коли говорив: вивезіть Георгія до Чечні? Це з`ясовуватиме слідство. Може, він хотів, щоб його відвезли інтерв`ю у когось узяти.

Користуючись нагодою, хочу висловити через пресу величезну подяку всім членам слідчої групи, її керівникам, і в цьому випадку особисто колишньому заступникові генерального прокурора Віктору Пшонці, за проявлений професіоналізм і почуття обов’язку, а в окремих випадках і героїзм при розслідуванні кримінальної справи за фактом убивства Георгія Гонгадзе.

Якщо плівки визнають речовими доказами – там же купа інших цікавих епізодів. Наприклад, розмови Азарова про те, що Ігорьок (Бакай) поклав у кишеню триста мільйонів і що нинішній прем`єр-міністр радив йому піти на лікарняний. Це не тягне на статтю приховування злочину? Можу продовжити список епізодів...

Усе в руках генерального прокурора... Як генеральний прокурор розпорядиться цією інформацією, так і буде.

Лана Самохвалова

УНІАН в Google News