Харківське дербі в Могилянці або Коцарев і Ушкалов на одному ножі

Наймолодше покоління літераторів, треба сказати, вже підросло і вбралося в пір’я... Стали, якщо не метрами, то хоча б сантиметрами... (Фоторепортаж)

Києво-Могилянська академія продовжує тішити поціновувачів української сучасної літератури. Цього разу в Києві висадився такий собі харківський десант наймолодшого покоління літераторів в особі Олега Коцарева  та Сашка Ушкалова.

Хоча... молоде покоління, треба сказати, вже підросло і вбралося в пір’я. Як підмітила модератор вечора Богдана Матіяш: стали якщо й не метрами, то хоча б сантиметрами :)

Судіть самі:

Олег Коцарев

Народився 1981 року, харків’янин.

Поет, прозаїк, журналіст. Автор книжок поезії “Коротке і довге” (2003), “Цілодобово!” (2007, спільно з Б.-О.Горобчуком і П.Коробчуком), “Мій перший ніж” (2009) і “Стечение обстоятельств под Яготиным” (Москва, 2009).

Сашко Ушкалов

Народився 1983 року, харків’янин.

Поет, драматург, прозаїк, перекладач, журналіст. Автор поетичної збірки "Перипатетика-блюз" (2002), збірки абсурдових п’єс "ESC" (2006), роману “БЖД” ( 2007), упорядник антологій "Харків FOREVER", "Сьоме око", електронної українсько-німецької поетичної антології "10 ЄВРОпейців".

І от, в той час, коли на стадіоні “Динамо” “Металіст” з’ясовував стосунки з ФК “Харків” у стінах бібліотеки Антоновичів тривало поетичне дербі.

Олег Коцарев представив свою нову збірку поезій “Мій перший ніж”, видання якої за власним зізнанням чекав уже довгенько, а за ці 4 роки вона встигла доповнитися новими речами. Тобто несприятливі обставини, деякою мірою сприяли.

Поглянемо на передмову: “У новій книжці одного з яскравих сучасних українських авторів Олега Коцарева поезія балансує між виразною сюжетністю та самозануреними пошуками. Кумедні випадки, історії кохання, транспорт, ненависть і краєвиди розгортаються то ніби з конструктивістською прямотою й усмішкою, то в атмосфері сентиментальної замисленості. Цим текстам притаманне суто "двотисячницьке" прагнення нової, після-постмодерної, цілісності”.

Залишаючи рецензії на совісті критиків, пропонуємо зазирнути всередину і спробувати на свій смак.

(...)

Найпевнішим способом захисту є поезія,

Її не розгадає жодна програма, жоден фахівець,

Навіть випускник ПТУ фрезерування інформаційного простору

Чи нейродистанційної академії.

Є навіть ідея створити

Сайт або журнал чи газету,

Де всі повідомлення будь-якої тематики

Передавати,

Скажімо,

Верлібром.

Вільним польотом кленових вертольотиків поезії...

Або таке от:

кожен кожного

дня

999

разів вимовляє слово "щастя"

то що таке щастя?

і, як на те вже пішло,

хто така праця?

...

У відповідь на зауваження Богдани, що тести звучать дуже реалістично, (а за словами деяких критиків то й узагалі похмуро і песимістично) Коцарев заперечує: та ні – романтично. А часом – то дуже актуально...

І лишається тільки всміхатись,

Руку стиснути і сказать:

Євро, сука, сім вісімнадцять,

Долар, сука, п’ять нуль п’ять.

Атмосферу, з дозволу сказати, “песимістичної безвиході” узявся посилити Ушкалов.

Щоб аудиторії стало “зовсім кепсько”, Сашко відмовився від мікрофона, підійшов ближче і прочитав уривок зі свого нового роману (пора вже, пора – попередній, “БЖД”, дівчатка вже до дір зачитали - Авт). Про хлопчика Сяву, який пробував себе у сучасному бізнесі, але мав до цього креативний підхід, і тому опинився не біля теплого Чорного моря, а у Харкові...

“ - У мене вдома в Ялті був свій чесний бізнес, - скрушно зітхав Сява. - Якби мені його не наламали, ноги б моєї не було тут у вашому довбаному Харкові.

Чесний бізнес Сяви заслуговує на окрему розмову. Діло було так. Після 9-го класу душа у Сяви відверто ні до чого не лежала, його мама, завідувачка якогось там приморського пансіонату, бачила це і сильно непокоїлась за долю свого роздовбая.

- От дивися, - казала вона йому, - дев’ять років ти просидів у школі, і що, що ти далі збираєшся робити, ховатимешся в мене під спідницею?

- Ма, - відповів Сява, - ти все життя ходиш у штанях, яка спідниця?

Мама зітхнула і почала напряму:

- Славік, - спиталася вона, - чим ти хочеш займатися по життю, чим хочеш заробляти? Ти головне придумай, а я тобі на перших порах допоможу грошима.

Сява попрохав пару тижнів на роздуми, вирішивши підійти до справи по-серйозному.

- Ма, прийшов він до неї за пару тижнів, - я кажись придумав.

- Кажи, - кивнула вона.

І Сява спробував викласти їй усе якомога чіткіше. Перша ідея була така. Сява хотів відкрити на набережній мережу тирів. Проте не простих тирів, а як він висловився – художніх.

- От уяви, мам, - розпинався Сява, - приходить до тебе мужик, і каже, в мене теща - погана жінка, життя не дає, дихнути вільно не можу, гризе мене як бобер молоду березу. І я йому: в тебе є фотографія цієї поганої жінки? Він дає мені її фотографію, я її швиденько роздруковую у повен зріст, і потім він по ній стріляє. Це буде бомба! Ми гроші лопатою гребстимемо… Ма, шо скажеш?

- Боже ж мій, в кого ж ти такий ідіот, тільки й сказала мама...”

Ну, тепер, щоби дізнатися, яка інша геніальня ідея спала на думку головному герою, як Сява мало не став олігархом, і що врятувало його від вільного падіння з Ай-Петрі, доведеться чекати виходу книги :)

Прохання задавати питання публіка зустріла дещо прохолодно (певно подумки відкорковуючи прохолодне, в росі, пиво де-небудь у парку, за приємною розмовою з друзями)

Та й сесія ж на носі

Тож, до нових зустрічей!

Валенталка

Фото автора