Чи готові музеї поділитися скарбами з Мистецьким арсеналом?

Якщо організація виставки вирішуватиметься стільки, скільки і створення Арсеналу, то в музеїв є багато часу на роздуми, а в Мінкульту – на врегулювання законодавчої бази...

Віктор Ющенко

Віднедавна дітище Віктора Ющенка “Мистецький арсенал” стало притчею во язицех. Організація першої виставки “Древо України”, яка мала б відкритися до Дня Незалежності, викликала жваву дискусію не тільки в колах професійних музейників та на шпальтах газет, а й серед українського політикуму.

“З метою забезпечення належного рівня реалізації проекту прошу вашої згоди взяти участь у цьому проекті. Для цього вам належить до 25.04.2009 надіслати до дирекції ДП “Мистецький арсенал” (Генеральний директор Дідковський Ігор Миколайович) списки відібраних експонатів з їхньою атрибуцією та фотографіями”, – йшлося у листі міністра культури Василя Вовкуна до керівників українських музеїв з нагоди організації виставки.

Віце-спікер ВР Микола Томенко заявив, що Мінкультури почало «кампанію з передавання музейних предметів і музейних колекцій із закладів культури України до «Мистецького арсеналу» і закликав директорів музеїв не віддавати свої експонати, доки не будуть врегульовані всі юридичні питання і власне не буде збудований сам Арсенал.  Томенко наголосив, що на практиці виглядає таким чином, що до музеїв приїздять радники та помічники міністра культури, які вибирають найцінніші експонати і, вказуючи на «генеральну лінію Президента та міністра», вимагають передати їх до майбутньої колекції «Мистецького арсеналу». У відповідь Мікультури заявило, що музейні предмети з фондів діючих українських музеїв відбираються до “Мистецького арсеналу” лише для тимчасового експонування на виставці "Древо України" і про передачу на постійній основі не йдеться.

 – Серед моїх колег музейників є така позиція: краще нікуди не рухатися, ніж чимось ризикувати. Це і спричинило конфлікт, який зараз активно обговорюється на шпальтах газет, радіо і телебаченні, – заявила на прес-конференції в УНІАН директор Музею українського народного декоративного мистецтва Адріана Вялець. – Ніхто нікого не грабує. Я, як музейник з 40-річним стажем, ніколи б не пішла на те, щоб були порушені права музею. Це добровільна перспектива, яка повинна об’єднати музейників. Що гріха таїти, музейні приміщення не відповідають нормам зберігання і експонування.

Музей українського народного декоративного мистецтва -  в числі тих, хто зголосився не тільки брати участь у виставці “Древо України” – одному з перших проектів “Мистецького арсеналу”, а й підписав угоду щодо постійного розміщення в майбутньому “українському Луврі”, де йому буде виділено 5,5 тисяч квадратних метрів. Свою згоду розміститися в Арсеналі також висловили Дирекція художніх виставок України, Національний науково-дослідний реставраційний центр та Інститут археології НАНУ. Останній планує там побудувати археологічний музей України. Бажання керівників вищезазначених музеїв оселитися в “Мистецькому арсеналі” цілком зрозуміле – це можливість отримати більшу кількість експозиційних і виставкових площ, якої вкрай не вистачає цим інституціям, щоб представити на огляд свої надбання.

– Це в жодному разі не означає, що “Мистецький арсенал” має поглинути ті музейні чи наукові заклади, які зголосилися бути розташованими в цьому комплексі. Вони зберігають свій юридичний статус незалежних самостійних інституцій, - запевнила заступник генерального директора з музейної роботи ДП «Мистецький арсенал» Таїсія Сидорчук.

Заступник генерального директора Національного музею історії України Іван Явтушенко теж всіляко підтримує створення “Мистецького арсеналу”, мовляв, умови зберігання в музейних фондах не ідеальні, тому пам’ятки гинуть, не встигнувши побачити світ. “Не всякий турист поїде в Ізмаїл чи на хутір Грушки. Побачить в Арсеналі, його щось зацікавить, і він поїде у регіон”, – вважає Явтушенко.

– У нас модно протестувати. Всі рахують гроші, скільки це може коштувати. Та воно виправдається. За щастя кожному музею брати в цьому участь, – впевнений  член робочої групи по створенню музейної частини “Мистецького арсеналу”, народний художник України Анатолій Гайдамака. – Ми бачимо тільки супротив від невеличкої групи людей, я б їх назвав “мракобісами”.  

Музейники радіють, що Мистецький арсенал опинився в державній власності.

– У 2005 році ця територія (де розташований МА. – Авт.) знаходилася в руках одного з українських олігархів, який хотів там зробити щось подібне до того, що він зробив біля Бесарабки, де виставляються ганебні експозиції і всілякі провокативні речі, які не мають ніякого відношення до культури взагалі, - категорично заявляє директор Історико-археологічного музею трипільської культури “Прадавня Аратта-Україна” Олександр Поліщук.

Проте яким би не було ставлення українців до сучасного мистецтва, щоб потрапити в музей славнозвісного олігарха, кожного дня вишукуються черги. А ідея Мистецького Арсеналу вже 5 років лише вітає у повітрі. 

Виставка “Древо України”, за словами музейників, могла б стати першою ластівкою на шляху до створення найбільшого українського музейного комплексу. Проте коли вона відбудеться – ще вилами по воді писано. Сидорчук скаржиться, що з 1 січня Мистецький арсенал не отримав від держави ні копійки, тому дата відкриття виставки – питання відкрите. Вона також наголосила, що на сьогодні бажання взяти участь у виставці виявили 30 наукових та музейних інституцій, серед них: Інститут археології НАН України, якому виділяється майже 1/3 всієї виставкової площі “Древа України”, Національний музей історії України, Національний музей Тараса Шевченка, Національний музей історії Великої Вітчизняної війни, Національний заповідник “Хортиця” та інші... УНІАН в свою чергу вирішив зателефонувати до деяких керівників провідних українських музеїв у різних регіонах України і поцікавитися, чим вони готові пожертвувати заради "Мистецького арсеналу", чи віддадуть вони свої експонати на виставку “Древо України” і як власне оцінюють “рознарядку” від Мінкультури?

Директор Вінницького краєзнавчого музею Катерина Висоцька:

– У списку для експонування на виставці ми подали 10 предметів трипільської культури і сім ікон, після відповідного листа від Мінкультури. Я бачила “Мистецький арсенал”. Я, звичайно, вражена приміщенням і дійсно хотіла б, щоб цей музей був. Але, як на мене, музейника, є свої засади передачі експонатів. Ми маємо інструкцію на передачу експонатів музеям. І ми маємо гарантії від музеїв, як від колег. “Мистецький арсенал” – то не музей, це держпідприємство. Ми ще не передавали експонатів, і я не бачила умов їх зберігання. Тому мені не дуже хотілося б їх віддавати. На цю виставку пропонуються найкращі наші експонати, які зараз знаходяться в експозиціях. Я б не хотіла оголяти нашу експозицію. Ще питання – скільки триватиме ця виставка. Як варіант - на короткий термін дати можна. А от віддати на постійне експонування - я думаю, 99,9% музейників будуть проти.

Директор Рівненського краєзнавчого музею Олександр Булига:

– Як на мене, ідея з організацією виставки – прекрасна, чудова. Але необхідно, щоб були узгоджені всі питання про передачу, транспортування і повернення цих пам’яток в музеї. Всіх керівників провідних музеїв збирали у Києві. І найбільше директори бояться того, що ці речі можуть потім не повернутися до їхніх музеїв. Якщо ці питання будуть на 100% вирішені як потрібно, за законом, то така виставка необхідна, тим паче її планують до Дня Незалежності. Ми давали свої пропозиції щодо виставки, але не ті, що в експозиціях. Не знаю, наскільки вони влаштують організаторів.

Директор Черкаського краєзнавчого музею Алла Кушнір:

– Існують прецеденти, коли експонати беруться до центральних музеїв, а потім не повертаються до провінційних. Тому, звичайно, ми боїмося віддавати щось зі своєї колекції. Дуже неоднозначне ставлення. В якійсь мірі хочеться взяти участь у виставці: і престижно, і треба показати свій регіон. А хто може це зробити краще, ніж обласний краєзнавчий музей? А з іншого боку – страшно віддавати експонати. Думаю, ми будемо брати участь у виставці, але це не буде щось найкраще і найкоштовніше з нашої колекції. У рознарядці йдеться про тимчасове експонування. Якщо на постійне - я відмовлюся. Я не маю права як директор віддавати комусь щось. Це може бути тільки за наказом Мінкультури.

Директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк:

– Ми підтримуємо ідею створення такої виставки. Престижно зробити таку виставку, тим паче до Дня Незалежності, у такому приміщенні. Це прекрасний проект, який має право на життя. Відносно передачі експонатів на постійне зберігання – якщо там створюватися постійно діюча частина про історію Волині, то ми можемо переглянути свої фонди і, можливо, з обмінного фонду передати туди якісь експонати з історії 20 століття. Відносно раритетів, які складають гордість музейної колекції, то, безумовно, ми будемо розглядати це питання щодо кожного окремо. Це залежить від багатьох чинників і в першу чергу – принципу неподільності колекції. Ми готові поділитися тим, що зберігається в запасниках.

Директор Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького Надія Капустіна:

– Якщо мова йде про виставку, тобто про тимчасове експонування, то в цьому є раціональне зерно. А якщо мова йде про те, щоби зібрати з музеїв предмети для постійної експозиції, то, безумовно, це не зовсім правильний шлях. Я попросила, щоб мені передали концепцію “Древа України” останню затверджену і договір. Коли в мене на руках будуть ці документи, мені буде про що говорити. У принципі, ми готові до участі, тільки потрібно знати правові моменти. А ще мене цікавить тривалість цього тимчасового експонування. Якщо це рік, то у нас є знакові експонати, без яких музей не може обійтися, значить це будуть не основні експозиційні матеріали, а пам’ятки, які тимчасово не експонуються.

Директор Харківського історичного музею Володимир Цигульов:

– Жоден музей України, який себе поважає, ніколи не віддасть кращі експонати. Ніколи. Не буває так. Ми вже 70-річною історію навчені - зараз нічого повернути не можемо з Петербурга і Москви. Сьогодні зрідка чутно про поодинокі факти повернення експонатів, а скільки забирали у нас – навіть не знаємо. Будувати треба, на заході музеїв на порядок більше. Але у нас завжди так: якщо робимо, то за рахунок чогось. Мені це страшенно не подобається. Якщо щось буде потрібно надати, якщо будуть змушувати, то будемо щось думати. Я сам ніколи нічого не вирішую. У нас є для цього рада і комісія.

Директор Хмельницького краєзнавчого музею Олена Брицька:

– Сама ідея непогана. Але наш музей не зможе взяти в цьому участь через свою специфіку - збірка формувалася в основному в 60-70 роки, коли була комуністична ідеологія і збирали – мандати, комсомольські квитки, партквитки, одяг відмінників виробництва та сільського господарства. Це не ті предмети, які можна було б передавати в Арсенал, щоб це було цікаво і унікально. Музейники не хочуть віддавати свої експонати, тому що невизначений статус “Мистецького арсеналу”. У нас певні інструкції, які затверджені Мінкультури, за якими ми працюємо, тому немає ніяких перепон, щоби один музей передавав іншому свою колекцію на тимчасове експонування. І ми це практикуємо. Я розумію колег, вони ніби віддають експонати у приватні руки. Ця установа сьогодні діє за таким статутом, а завтра новий керівник цей статут змінює... і тоді виходить якась невизначеність з цими предметами, які передаються.

Директор Полтавського краєзнавчого музею Катерина Фесик:

– Ми ще остаточно не прийняли рішення, чи будемо брати участь у виставці чи ні. Але створили робочу групу. Це колегіальне рішення, а не особисто моє, директора. У мене є своє бачення, але я їм ділитися не буду. Я ж працюю від імені колективу, тому у нас буде колективне рішення цього питання. Ви ж самі розумієте, яка зараз ситуація...

Директор Тернопільського краєзнавчого музею Степан Костюк:

– “Мистецький арсенал” зменшуватиме потенціал регіонів, тому що забираються оригінальні матеріали, які в регіонах дають свою вагу, а в тому Арсеналі вони будуть зібрані тільки в одному центрі і регіони лишаться без оригінальних експонатів.

Отже, навіть ті музейники, які офіційно зголосилися до участі у “Древі України”, досі бояться віддавати експонати. Втім, якщо питання організації виставки вирішуватиметься стільки, скільки і власне створення Арсеналу, то у керівників музеїв є багато часу на роздуми, а у Мінкультури – на врегулювання відповідної законодавчої бази.   

Анна Ященко