«Солт» землі руської

Не дивлячись на те, що фільм «Солт» зачепив непрості політичні стосунки між Америкою і Росією, а його вихід співпав із нещодавнім шпигунським скандалом, на московській прем’єрі Анджеліну Джолі помідорами не закидали...

Не дивлячись на те, що фільм «Солт» зачепив непрості політичні стосунки між Америкою і Росією, а його вихід взагалі співпав із нещодавнім шпигунським скандалом, на московській прем’єрі героїню цього шпигунського бойовика, яку зіграла неперевершена Анджеліна Джолі, помідорами не закидали.

Те, що росіяни у новому фільмі режисера Філіпа Нойса – суцільні й всюдисущі терористи-смертники, аж ніяк не дивно, оскільки він наклепав за свою голлівудську кар’єру чимало екстремально-патріотичного продукту на кшталт стрічок «Сліпа лють», «Ігри патріотів», «Пряма і явна загроза», «Влада страху» (з тією ж Джолі у головній ролі) і т.д. Тому-то фабула довгоочікуваної стрічки «Солт» так само не дуже складна, і покликана збити з пантелику пересічного глядача. Згідно з нею, коли агент ЦРУ на ім’я Евелін Солт уже зібралася йти з роботи до коханого чоловіка, до офісу ЦРУ завітав старшого віку росіянин, який заявив, що вона – законспірована радянська шпигунка, яка збирається вбити російського Президента, що прибуває до США. Оскільки невідомо, чи справді агент Солт – росіянка, її змушують, за сценарієм, тікати від колишніх колег-спецагентів.

Натомість сюжет фільму більш розмаїтий, і то не лише через те, що слід було відбити 20 мільйонів доларів, які заплатили Джолі за роль Евелін Солт, а щоб глядач міг «насолодитися» і шпигунською інтригою, і заплутаною «родинною» лінією, і несподіваною розв’язкою. До речі, сценарій фільму «Солт» спочатку писався з розрахунку на чоловіка у головній ролі, але з жінкою – таким собі «міцним горішком» у спідниці – яка витримує такі ж фізичні навантаження, що й  круті мужики типу Мета Деймона в аналогічній трилогії про Борна, вийшло більш кумедно, себто малопереконливо. Тому-то так невтомно бігає і стрибає наша незрівнянна Джолі, чия героїня обганяє машини з раною у животі й грубезним рюкзаком на спині, скаче з фури на бензовоз, легко пролазить у бункер до американського президента і по ходу валить усіх ворогів однією лівою.

Ідеальна, як бачимо, російська баба, оскільки вона ще й млинчики пече у короткі хвилини відпочинку. Може, вона таки справді з радянських засланих козачків? Чи пак, козáчок, оскільки для голлівудських режисерів такі «женщины в русских селеньях» – сіль землі руської, а також безпрограшний варіант успіху будь-якої антирадянської стрічки. І ясна річ, що у випадку з фільмом «Солт» продовження не забариться. Тому-то його сценаристи вирішили не довіряти врятованому, за сценарієм, Президентові, який може, нарешті, авторитетно засвідчити, хто ж саме головний ворог, і залишили фінал відкритим. Себто змусили героїню Джолі знову тікати, стрибаючи з вертольоту в море.

Таким чином, можна, звичайно засвідчити, що фільм «Солт» – це низькопробний треш, але не дозволяє цього зробити хоча б високопрофесійна зйомка бойовика, замаскованого під шпигунський трилер. Карколомні трюки у виконанні нібито самої Джолі займають третину фільму, ну а її героїня Евелін Солт нагадує браву Анастасію Заворотнюк у стрічці «Код апокаліпсису».

Решта фірмових складових цього фільму – це контекст «червоної» загрози, в якому маємо спогади героїні про дитинство і німецького чоловіка, а також незнищенно-специфічну атмосферу класичних антирадянських фільмів зразка 80-х років на кшталт «Червоної спеки» з Арнольдом Шварцнегером. Тут тобі й колишній наставник героїні, сфотографований з Брежнєвим на Мавзолеї, і секретна російська база на іржавій баржі побіля статуї Свободи, і бюст Леніна у лікарні, і викрадені з полового будинку немовлята, з яких у далекому Сибіру готують шпигунів, засилаючи по тому в США, щоб чекали дня Х. Між іншим, ця вигадка режисера нагадує сюжет роману «Карлик» Чака Палагнюка, в якому руйнувати ненависну державу до Америки прибуває команда азіатських агентів-професіоналів, готових до виконання операції «Хаос», в результаті якої «оплот світової демократії» нарешті впаде І настане глобальне потепління міждержавних стосунків, запанує справедливість, а міжрасова любов стане  правити світом, відкинувши такі міщанські стандарти як національна ідея.

Що ж до фільму «Солт», то наразі можемо констатувати, що перед нами чергова шпигунська страшилка, в яких шпигунів не густо, зате чимало злющих росіян, які зазвичай намагаються підірвати основи демократії, а також мир у всьому світі. Про що це свідчить? Мабуть, усього лише про те, що, попри падіння СРСР і навіть переорієнтування легендарного Джеймса Бонда на інші завдання, антикомуністична пропаганда залишається для голлівудських режисерів безпрограшною, щасливою фішкою, якою досі можна виправдати будь-які захмарні бюджети.

Ігор Бондар-Терещенко

УНІАН в Google News