С.Савченко: від того, куди потягне Україну, буде залежати небо, земля і підземелля арт-світу

Переживаю зараз один з найкреативніших періодів... Цивілізований світ цінує свободу і незакомплексованість у мистецтві. Інтерв`ю

Львівський художник Сергій Савченко - учасник безлічі виставок, симпозіумів, проектів. Працює в графіці, малярстві, інсталяції, фотомистецтві. Це митець, який влаштовує кілька закордонних виставок на рік, автор, чиї роботи впізнавані та добре продаються. Він бажаний гість європейських та столичних галерей. Найкраще та найякісніше Савченку вдається працювати у Львові. Про це та про інше – в інтерв’ю з митцем.

В кінці року люди зазвичай підводять підсумки. Яким був 2010-тий для Сергія Савченка?

Відео дня

Якщо йдеться про часовий проміжок минулих 365 днів, то час цей пролетів активно, було чимало зроблено, але ще більше було звичайної буденної суєти. Тому це варто врахувати в майбутньому.

В останні роки Ви часто берете участь у групових перформенсах, інсталяціях, мультимедії. Чим Вас це приваблює?

Останнім часом, насправді, більше експериментую з матеріалами. По-перше, це цікаво, по-друге, вміле поєднання, зміна й імпровізація з техніками дає мені велику кількість нових ідей і підказок для наступних кроків. Напевно, переживаю зараз один з найкреативніших періодів у своїй творчості. Справді легко працюється, є стан здорового польоту думки, ідеї, захоплююче відчуття невідомого, можливості реалізації. Внутрішній стан зараз саме такий.

Ви – бажаний художник як в українських, так і європейських галереях. Чим відрізняється сам процес організації виставок у Європі і в Україні?

Дотепер, на мою думку, краще і якісніше мені вдавалося показати те, що роблю, в Україні. На це є багато причин, пов’язаних найперше з тим, що вдома все  простіше і ближче. Звичайно, співпрацюю також з галереями з-за кордону. Якоїсь принципової різниці в співпраці з українськими чи іноземними галереями для себе не окреслюю.

Різниця між європейською мистецькою ситуацією і нашою, на мою думку, в тому, що там уже все збудовано, сформовано, і далі все рухається впевнено вперед, хоч і не динамічно, як це було в 30-х чи 50-х. роках. Контекстний діапазон мистецького продукту в розвинутому світовому арт-ринку є надзвичайно широким. Настільки, що говорити про якісь рамки майже не доводиться.

Ми живемо в період зародження, становлення цього процесу в Україні, котрий передбачає наявність дуже доброго потенціалу, і в той же час великого рівня ризиків. Окрім того, мистецтво, його процвітання залежить від розвитку країни, політики, та інших, ніби не «мистецьких» факторів. Тому від того, куди потягне Україну в найближчі 10 років і буде залежати небо, земля, а може, знову підземелля арт-світу.

Сучасні політичні пріоритети запросто виказують столичні тенденції формування такого собі «офіційного сучасного українського мистецтва», що складається з незмінної десятки-п’ятнадцятки авторів, котрі в тій чи іншій мірі засилають виданий кураторами ностальгійно-депресивний месидж типу «Украина – страна маразма».

На мою думку, це наслідок впливу класичної схеми совкової централізації, що радикально відрізняється від європейської, де активно рулить периферія, насичуючи свіжою енергією центр. Насправді, розвинутий цивілізований світ цінує саме свободу і незакомплексованість у мистецтві.

Ще одна з виразних ознак теперішньої «арт - активності» - справжній вал незалежних щойно відчинених галерей, власники яких, часом, навіть не  можуть більш-менш чітко окреслити напрямок і мету своєї діяльності.

Позитивним є те, що інша, нецентралізована частина арт-спільноти впевнено розвивається у вільному напрямку, все більше ідентифікуючи себе зі світовим мистецтвом. Створюються нові незалежні арт-центри, мистецькі проекти, групи. Це своєрідні напівкомерційні або взагалі позбавлені комерційної складової осередки, які існують за рахунок стихійної підтримки фанів мистецтва, або на самі ж кошти митців. Звісно, безгрошів’я не прикрашає мистецькі акції, проте територія творчості є значно вільнішою і, на мою думку, стане доброю базою для створення якісних мистецьких інституцій, які ось-ось будуть з’являтися в Україні. В тому, що кількість змінюватиметься на якість - не сумніваюся. Ми перебуваємо в природному розвитковому процесі, який, без сумніву, буде розширювати рамки мистецьких можливостей на краще.

Сучасний український арт-ринок: художник шукає клієнтів чи клієнти художника? Чи багато сучасних художників мають арт-менеджерів з продажу робіт ? Ваша позиція щодо цього.

І так і ні. При теперішніх комунікаціях знайти будь-кого і будь-де не є проблемою. З іншого боку, на це можна поглянути й по іншому. Художники ніколи не переставали працювати. Активно й постійно. Потенційні клієнти теж завжди при перших можливостях акумулювали свій потенціал. Але є проблема. Більшість із них не підозрювали про існування один одного. Отже, якщо говорити принципово, то в нас у країні є велика кількість дуже добрих митців. В той же час, у нас вже давно з’явився чималий прошарок людей, котрі можуть бути потенційними шанувальниками мистецтва в купівельному сенсі. Але не працює ланка, яка мала б з’єднати їх. Точніше, працює, але геть не професійно. Це й мистецтвознавці вкупі з журналістами (мистецького напрямку), арт-критики, галерейна і виставкова сфера, державні культурні установи. Так що художники і клієнти поки що шукають одне одного віртуально.

Творчі люди кажуть, що у їхньому житті був один, а то й кілька переломних періодів у творчості. У Сергія Савченка були такі періоди?

Невідомо, ще не час це оцінювати. Відчуваю, що знаходжусь у процесі якісного розвитку, а все решту можна буде оцінити з часом.

Над чим хочете працювати в новому році?

Останні місяці працюю над новими серіями. Є вже заплановані виставки та акції. Зокрема, спільний проект з Олексієм Хорошком «Матеріал та процес» у Берлінській галереї “In art”, потім плануємо цю ж тему розкрити в галереї «Ленін» у Запоріжжі, хотілося б влаштувати експозиції і в інших містах України. З найновіших акцій міг би відзначити різдвяну інсталяцію в «Музеї Ідей» у Львові, де вже вкотре поєдналася енергія групи художників, які створили цікаву колективну експозицію «Різдвяне паралононормальне явище». В рамках цієї акції була виготовлена унікальна поролонова Різдвяна зоря, діаметром майже 4 метри. Також планую ґрунтовно зайнятись Інтернет-ресурсами, веб-сайтом, мистецькими мережами. Отже, планів і сподівань, як бачите у Сергія Савченка вистачає.

Розмовляла Ольга Швед, Львів

Фото з особистого архіву С.Савченка.