«Чорний першотравень» у Харкові

Поезія „весни і свободи”, анархічні гасла, музика і перфоменси – так відзначили 1 травня поети та музиканти з Харкова, Луганська та Києва...

Поезія „весни і свободи”, анархічні гасла, музика і перфоменси – так відзначили 1 травня поети та музиканти з Харкова, Луганська та Києва...

1 травня у Харкові поети, музиканти й акціоністи вирішили врізноманітнити банальний образ цієї умовно святкової дати та провели літературно-музичний міні-фестиваль «Чорний першотравень». Удень на символічній могилі Миколи Хвильового луганське літературне угруповання „Стан” влаштувало такий собі мітинг-перфоменс. Одягнені у тільняшки, з анархістськими транспарантами, вони пройшлися ходою Молодіжним парком (колишній цвинтар, де й був похований 1933 року Хвильовий та багато інших не менш видатних діячів культури). А біля могильної огорожі відбулися поетичні читання.

Сергій Жадан прочитав уривок із новели Хвильового, потім свої вірші читали луганчани, харків’яни та кияни: Олена Заславська, Ярослав Мінкін, Олег Коцарев, Євген Журер, Олена Руда, Дмитро Лазуткін, Костянтин Скоркін, Олександр Сигида та інші. Дехто супроводжував свій виступ короткими квазіанархістськими промовами (солідарність, свобода слова, заклики „бити буржуїв і комунариків”), але більшість обмежилася загальним „вільнолюбним” настроєм читаних віршів, на щастя, переважно не політизоваих. Після цього учасники акції відвідали розташоване неподалік поховання робітників, що загинули під час революції 1905 року та рушили театралізованою ходою центром міста.

Фінальним акордом міні-фестивалю став вечір у пабі „Зепелін”. Тут виступили гурт „Колекція” (котрих уже представляють як ветеранів українського року), молода група „Світер”, „станівці” Олена Заславська, Ярослав Мінкін, Костянтин Скоркін, Олександр Сигида, Сашко Ушкалов, котрий читав не поезію, а прозу – уривки з нового роману, Олег Коцарев, Дмитро Лазуткін та Сергій Жадан, що „мелодекламував” свої тексти під музику „Собак у космосі”.

Анархічний політичний підтекст „Чорного першотравня” виявився досить ненав’язливим і необов’язковим, з усіх учасників фестивалю послідовно втілювали його переважно луганчани. Чіткіше „прописаним” було гасло оборони свободи слова, вкотре актуалізоване саме митцями. Невідомо, наскільки ефектним є таке нагадування в нашому суспільстві, перейнятим наразі явно іншими питаннями, але тема свободи і цензури таким чином принаймні продовжує звучати в інформаційному просторі.

Микола Третяк

УНІАН в Google News