КораЛЛі: Ми не хочемо піаритися за рахунок Андруховича

Подейкують, колись давно існував у Карпатах тепер вже вимерлий вид – «карпатські алігатори»... Наша творчість, наш стиль і наш месидж – це щось схоже. Інтерв`ю

Всього за кілька років своєї музичної діяльності на альтернативній сцені рок-вар’яте «КораЛЛі» вже встигли полюбитись публіці не тільки з рідного Франківська, не тільки з інших українських міст, а й з Європи. «КораЛЛі» є частими гостями в Польщі, Німеччині, учасниками багатьох українських фестивалів – Рок Січ, Мазепа-Фест, Рок Коляда, ФортМісія, Флюгери Львова та інших. Окрім насиченої роботи в культурному просторі, хлопці думають і про проблеми в екологічному середовищі, результатом чого став фестиваль «Карпатський Протяг». Детальніше про культурні та соціальні проекти «КораЛЛів» в інтерв’ю з клавішником, сопілкарем та менеджером гурту Мишком Адамчаком та бас-гітаристом Василем Юзьковим.

Недавно відбувся другий «Карпатський Протяг», проект ініційований та розроблений гуртом «КораЛЛі», розкажи трохи детальніше про нього.

Мишко: Постійно спостерігаючи за великою кількістю пластикового сміття в Карпатах, ми вирішили в мистецький спосіб привернути увагу до цієї проблеми. Вважаємо, що самим виходити в гори і збирати сміття не є настільки дієвим способом, тому більш глобально стараємось підходити до цієї теми і зробити так, щоб люди прибирали своє сміття з гір та не смітили. Тут варто звернути увагу на те, що це не лише туристи приносять сміття, а й місцеві мешканці. Навіть можна посперечатись, хто більше. «Карпатський Протяг» – це вже повноцінний фестиваль, цього року він відбувався вдруге. Музична програма була драйвовішою, насиченішою. До цієї хорошої акції долучилися гурти «Фліт»», «Гуцул Каліпсо» та «CHICARRONES SHATOR», а також «КораЛЛі».

Як проходять ці акції?

Мишко: Для проекту зарезервований один вагон потяга «Червона рута» («Івано-Франківськ – Рахів». – автор). У цьому вагоні збирається активна, свідома молодь, якій цікава антизасмітлива ідея. І це повноцінний фестивальний день. О 9 ранку поїзд відправляється з Франківська і у 8-9 вечора він знову у Франківську. 12 годин люди зайняті цим дійством. На майбутнє ми плануємо розширювати програму на кілька вагонів. Там буде і літературна сцена, і акустична сцена і, можливо, майстер-класи з треш-арту з використанням пластикових пляшок, щось пов’язане з малюванням і все на екотематику. Поле для діяльності є.

На коли заплановано наступний «Карпатський протяг»?

Мишко: «Карпатський Протяг» заплановано проводити двічі на рік – на початку та наприкінці туристичного сезону. Цьогоріч наша весняна екологічно-мистецька акція фактично стала відкриттям не тільки туристичного, а й фестивального сезону, оскільки проходила на поливаний понеділок – перший день після Великодня. А наступний «Протяг» відбудеться наприкінці серпня.

Над якими суто «кораллівськими» проектами працюєте?

Мишко: Кожного сезону ми готуємо якусь нову музичну кампанію. Цього року працюємо з програмою «Ангели року» – це і музичне наповнення програми, і візуальний стиль на сцені. Такими своєрідними поштовхами несемо рок у маси. Крім того, періодично проводимо майстер-класи по грі на карпатських музичних інструментах: трембіта, сопілка, дримба. Також організовуємо мистецькі зустрічі-обоворення зі шкільною молоддю.

Не так давно вийшов ваш перший альбом під назвою «Кралі», до нього ввійшло всього три композиції. Коли буде повніше видання музики «КораЛЛів»?

Мишко: Останні роки ми зосередились на концертній діяльності, постійно виступали і ніколи було вгору глянути. А зараз ми випустили альбом «Кралі», і на початок літа плануємо наступний, вже повноцінний альбом, що складатиметься з 15 пісень. Зараз над ним кипить робота. Альбом буде називатись «Є!».

Чи буде тур на підтримку нового альбому?

Мишко: Тур буде переважно фестивальний. Влітку ми беремо участь в багатьох фестивалях і там будемо презентувати наш новий альбом.

У вас досить інтригуюча назва…

Мишко: Подейкують, що колись давно існував у Карпатах тепер вже вимерлий вид – «карпатські алігатори». Це були такі вар’яти, які нестандартно мислили, жили не як всі. Наша творчість, наш стиль і наш месидж – це щось схоже. І назва «КораЛЛі» – це своєрідна абревіатура від слів «карпатські алігатори». А дві букви «Л», щоб не асоціювали це з жіночими прикрасами.

У вас є цікава історія про народження гурту?

Мишко: Якось повертались «КораЛЛі» взимку з закордонного концерту. Була сильна ожеледиця і після перетину українського кордону, вже під Львовом наш бус занесло і ми миттєво вилетіли з траси та перекинулися. Випадкові водії-очевидці, які потім нам допомогли вибратись з буса та перевернути його на колеса, казали, що все це так раптово сталось – тільки фари мигнули. Та й ми самі навіть не встигли злякатись. Але тут проявився дуже хороший досвід, привезений з Європи – важливо пристібатись ременями безпеки. Ті, хто спереду сиділи і були пристебнуті – майже нічого не відчули, а ті, хто ззаду – добряче «перемішались». Але всі дивом залишилися неушкоджені. І ми цю дату, 12 січня, вирішили вважати символічним днем народження гурту. Цьогоріч нам вже виповнилося 5 років.

Яка музика є для вас фундаментом, з чого виростали?

Мишко: Скільки людей – стільки думок. Кожен з учасників має свої музичні вподобання, комусь більше українське подобається, комусь більше закордонне. Мені особисто дуже подобаються «Гайдамаки», хлопці молодці і то є дуже добре, що вони гідно представляють українську музику в світі.

Васьо: Єдине, що засмучує, що більшість гуртів копіюють закордонних музикантів, краще щоб творили щось своє, творили український рок.

Мишко: Ми переконані, що в стилі якому твориш, треба жити. Намагаємось бути природними. У такий спосіб намагаємось популяризувати свої карпатські мотиви, не тільки гуцульські, а й лемківські. У гурті двоє людей мають гуцульські корені, а троє – лемківські. Не можу сказати, що наша музика зараз є дуже добра. Але ми постійно в пошуці – життєвому, творчому, музичному.

Сьогодні модне етно, багато етнофестивалів, етногуртів, ви себе асоціюєте також з етно?

Мишко: Звичайно, це класно підтримувати своє рідне, національне, традиційне, але коли є якийсь етно-фестиваль, то всі гурти вдягли вишиванки і стали етно-гуртами. Через таке перенасичення ця тема стала вже добряче «заїждженою» в Україні. Трохи «шароварщиною» попахує. Ми ставимо акцент на сучасний рок, з використанням карпатських традиційних інструментів: сопілки, трембіти та дримби.

Наскільки ці давні інструменти популярні сьогодні серед самих гуцулів?

Мишко: Трембіта як спосіб комунікації чи заклик вже майже не використовується у гуцулів. Ця традиція на очах втрачається. Наш трембітар підтримує зв’язок з трембітними майстрами в Карпатах, які роблять справді вартісні трембіти, що мають відповідний звук. Власне ми намагаємось цю традицію зберігати і поширювати, підкреслюючи її символьність – зокрема і додаючи її звучання сучасних рок-ладів.

У гуцулів ще багато інструментів…

Мишко: Наразі більше інструментів не залучаємо, ми ще не витягнули всього потенціалу з тих інструментів, на яких зараз граємо. Тому намагаємось вдосконалюватись у цьому.

Де найчастіше виступаєте?

Мишко: У Франківську найменше виступаємо, частіше в інших містах України та за кордоном. Всього 1-2 рази на рік тут виступаємо, не частіше.

«КораЛЛі» часто в Європі виступають, хто вас туди запрошує?

Мишко: Спочатку були запрошення від діаспори, українських товариств закордоном, а тепер наші прихильники запрошують. На концерти приходить багато людей і вже наступного разу хтось інший нас запрошує. Сприймають, стрибають.

Васьо: Багато не розуміють слів, але відчувають енергію, цей запал.

На радіо вас можна почути?

Мишко: Прикро, що на наших радіостанціях українська музика не займає основні позиції. Будь-де в світі є нормальним, що національна музика є пріоритетною у плей-листах радіостанцій, тобто, її відсоток серед усієї музики дуже значний. А в нас дуже багато перипетій з квотами для української музики на радіо. Але, попри те все, ми на радіо присутні, можливо не так багато, як би хотілося, але є.

Як щодо творчої співпраці з письменниками, практикуєте таке?

Мишко: Ми активно співпрацюємо з молодими письменниками і це добре вплітається у творчість «КораЛЛів». Але з такими як Андрухович ми не можемо зараз співпрацювати. Не хочемо, щоб про нас говорили як про тих, що за рахунок слави відомих людей «пробиваються», роблять собі піар. Нам добре вдається співпрацювати з молодими талановитими творчими людьми. В такий спосіб і ми їх підтримуємо, і вони нас.

Із закордонними гуртами не плануєте співпраці?

Мишко: Так, ми мали кілька пропозицій і зараз обговорюємо їх, обдумуємо.

Які вар’ятські історії траплялись з вами під час концертів?

Мишко: У нас було кілька виступів у Берліні і під час одного з них, ми так «задрайвувались», що забули про комендантську тиху годину(сміється – авт.), що настає після 22:00. Концерт відбувався у самому центрі міста, а стіни будинку були скляними, без звукоізоляції. Як виявилось, було декілька попереджень зі сторони чергових патрульних поліцейських про порушення громадського спокою. І врешті до будівлі під’їхало декілька поліцейських автомобілів та автобус зі спецназом. Вони увійшли на вечірку і фактично на останньому нашому акорді її було припинено. Але все обійшлось, нікого не заарештували.

Розмовляла Ольга Вишня

Фото - Тетяни Давиденко, Ореста Щура і з офіційного сайту гурту

УНІАН в Google News