Перевертень від естетичного виховання

Слухаючи Werewolf можна зловити себе на думці, що у записи богемних гуртів минулого століття влився струмінь сучасної енергетики й молодості... Окремої уваги заслуговує дизайн обкладинки альбому на якому зображено 12 стадій розвитку незрозумілої істоти... Рецензія

Рецензія на альбом Werewolf гурту Esthetic Education

Хоча у Esthetic Education (ЕЕ) вже є три платівки, зокрема, Face Reading, Maxi Single (Leave Us Alone - Machine) та Live at Ring, саме “Werewolf”, останню роботу, хлопці називають своїм першим справжнім альбомом. Над ним “естети” – Луї Франк, Юрій Хусточка й Дмитро Шуров – працювали протягом двох років у Лондоні, Москві та Києві. Запис відбувався у знаменитій лондонській студії Brick Lane Studio, де свого часу створювали свої хіти Queen, INXS, Мадонна…

Група Esthetic Education під час концерт-презентації альбому Werewolf

Мабуть, саме на цій студії учасники ЕЕ, записуючись на “зіркових інструментах”, ще більше прониклися духом легендарних “квінів”, який і до того часу відчувався у їх творчості і “вибухнули” своєю новою платівкою. Як можна не увібрати в себе флюїди гурту, який був ідолом мільйонів, коли граєш на роялі, за яким Фредді Мерк’юрі виконував свій безсмертний хіт Bohemian Rapsody?! Не піддатися цій енергетиці просто неможливо. Щодо “присмаку” Queen в альбомі Werewolf, то він є легким і ненав’язливим, оскільки його вплив естети розбавляють сміливими еспериментами зі звуком, використанням незвичних інструментів (“коза-дуда” – така собі українська волинка у пісні Unbelievable) та вплітанням у свої пісні українських мотивів, як у пісні Shery Schedryk, де Дмитро Шуров абсолютно на “квінівський” манер обіграв на клавішних лейтмотив коляди “Щедрик”.

ЕЕ не бояться неочікуваних музичних ходів. Чого варта тільки пісня Werewolf, яка починається як відверто електронна річ, потім переходить в інструментальне виконання, а закінчується знову ж таки якимись психоделічними електронними звуками, не кажучи вже, що ця пісня взагалі французькою. Описувати ж словами дві ліричні балади Resonance і Broken Arrow – просто неможливо, це потрібно чути власними вухами й сприймати серцем. Закінчується альбом бонусом – відомою піснею про неординарного молодого співака Василя Васильціва, до якого ЕЕ відчувають неабияку симпатію.

З перших звуків першого треку на платівці відчувається вся європейськість її звучання і наповнення. Слухаючи Werewolf можна зловити себе на думці, що в записи богемних гуртів минулого століття влився струмінь сучасної енергетики й молодості.

Окремої уваги заслуговує дизайн обкладинки альбому, на якому зображено 12 стадій розвитку незрозумілої істоти і, за словами Луї Франка, кожен повинен сам для себе розібратися, що то таке.

Своїм альбомом Werewolf ЕЕ ніби кажуть: “ми граємо, що хочемо, як хочемо і не переймаємось дотриманням якихось стандартів, музичні рамки - не для нас”. У жодній пісні немає й натяку на якесь стремління грати форматну, чи навпаки якусь андерграундну музику. Вони просто чесно передають музикою своє бачення світу, його розуміння. Слухаючи Werewolf розумієш, що музика немає кордонів, політичної, соціальної чи іншої приналежності. Без сумніву, ЕЕ – унікальне явище в українському музичному просторі, не дивлячись на інтернаціональний склад гурту і на його англомовність. Це вони ще раз довели своїм альбомом

Святослав Халус

УНІАН в Google News