Спішські град: місце величних битв

Якщо вам поталанить потрапити до Словаччини, скористайтеся унікальною нагодою завітати до найбільшої (за територією) фортеці Європи – Спішської, або ж Спішського граду...

Якщо вам поталанить потрапити до Словаччини, скористайтеся унікальною нагодою завітати до найбільшої (за територією) фортеці Європи – Спішської, або ж Спішського граду. І якщо ви туди дістались, не забудьте піднятися на Спішську вежу, звідкіля на кілька кілометрів навкруги розкинулись долини з цяточками сіл, і верхівки гір прозирають на обрії.

А якщо, стоячи на оглядовому майданчику вежі, заплющити очі, то ваша генетична або фантазійна пам’ять покаже цікаві картинки: османських вершників, які атакують захисників фортеці; угорських «летючих гусарів», які разом з піхотинцями протистоять чисельному ворожому війську; погано озброєних, зі старими гвинтівками та пістолетами, місцевих селян і студентів, які пробували противитися нацистам. З десяток локальних і регіональних воєн, від ХІІ століття (часу побудови Спішського Граду) і аж до 1945 р. (закінчення Другої світової війни) пройшли повз і (або) через фортецю.

Нині Спішський град – це зруйнована фортеця, котра – як гордо пояснюють словаки – «не скорилася ворогам і часу». Щоправда, у середині сімнадцятого сторіччя та у 1780 році, фортеця горіла, їй було завдано серйозні пошкодження. Нині на території Спішського граду працює музей, щороку сюди приїздять тисячі людей, аби відчути подих тих далеких боїв, і помилуватись музейними експонатами (старовинними зброєю, уніформами, гарматами з ядрами) та краєвидами довкола. Також щороку на території фортеці відтворюють історичні бої, проводять театралізовані дійства, а останні шість років Спішські Град – місце міжнародних театральних і музичних фестивалів: акустика поміж бійницями та стінами – фантастична! А колишній палац може розмістити до ста артистів (або ж пару оркестрів) та кілька сотень глядачів.

Варто зазначити, що Спіш був збудований на територіях, які належали знаменитим угорським родинним кланам – адже у ХІІ столітті ця частина Європи перебувала під орудою Угорської Корони. Тож на стінах фортеці можна побачити графіті старо-угорською мовою, а кількість туристів з Угорщини збільшується щороку. Словаки ж здавна використовують Спішські Град як наочний «посібник» для вивчення історії державотворення та формування словацької нації – школярі та студенти регулярно слухають лекції просто неба, в автентичних декораціях фортеці… До фортеці охоче приїздять і слухачі духовних академій (римо-католицької та греко-католицької конфесій): адже збудована 1470 року каплиця, яка слугувала і за прямим призначенням, і як можливий прилисток для оборонців Спішу, вважається європейським шедевром готичного архітектурного мистецтва, до того ж, розташована в серці цитаделі Спішу.

Власне, унікальність Спішського Граду оцінено належним чином: від 1993 року, Спіш перебуває у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. І, до речі, на відміну від України, ні в кого не виникає спокуси відновити фортецю, або побудувати на її території сучасний готель, чи ресторанний комплекс. Та і поля довкола Граду ніхто не забудовує: Словаччина дбайливо зберігає старовину, старанно реставрує пам’ятки своєї історії, і серйозно карає тих, хто їх намагається спотворити.

Богдана Костюк, спеціально для УНІАН

УНІАН в Google News