У Сорочинцях мріють провадити ярмарок цілий рік

"Понаїхали, щоб вас трясця побила" - сердито примовляла місцева "баба Параска", хвацько вирулюючи поміж моря автомобілів, які акуратно вишиковувались на паркінгу біля головного входу до Сорочинського ярмарку...

"Понаїхали, щоб вас трясця побила" - сердито примовляла місцева "баба Параска", хвацько вирулюючи поміж моря автомобілів, які акуратно вишиковувались на паркінгу біля головного входу до Сорочинського ярмарку...

Ярмарковий настрій такі "гречні" вітання створили відразу: з пам’яті виринули безсмертні гоголівські рядки про те, що в Полтаві кожна баба - відьма. Хіба ж не за цим колоритом ми їхали сюди, підплигуючи на вибоях києво-полтавської траси кілька годин?

Сорочинська навала кольорів, звуків і запахів полонила відчуття і викликала легкий приплив адреналіну. Хотілося усього й відразу: перемацати всіх глиняних коників, переслухати усіх бандуристів, намилуватися усіма старовинними витинанками та перепробувати автентичні полтавські галушки та грузинські хачапурі. Я намагалася пригадати, де ще мені доводилося зустрічати таку концентрацію подій та вражень на одиницю часу та площі.

Огрядні літні молодиці в розкішних національних строях та величезних сонячних окулярах, що чекали на свій виступ на головній концертній сцені ярмарку, нагадували Вєрку Сєрдючку з кліпу Гоп-гоп.

"Козаки" з оселедцями та пістолями, підперезаними навколо талії, виявлялися вихідцями з одеського містечка "Южноє" і працівниками Одеського припортового заводу. То х хто ж там його приватизовує, питала я. "Непанятна пока шта", казали вони мені.

"Фолькльорні колективи Полтавщини" на кількох сценах одночасно намагалися переспівати "метрів" на головній. Любителі тваринництва приглядалися до Гая та Солов’я - пари волів з Сорочинського господарства, який виростили спеціально для ярмарку, та з’ясовували, "чи бувають воли жіночої статі."

Грузини у вишиванках розливали біле і червоне у симпатичні глиняні келишки на території грузинського павільйону, але не всім, а тільки наближеним українським "генацвалі". Але хачапурі були розкішні, і усього за 5 гривень. На вході поруч з солом’яними брилями свій гендель правив "шріланкієць", який назвав себе Ентоні Квін. Виявляється, Шрі-Ланка бере участь у ярмарку вже кілька років. Глобалізація.

Понад тисячу підприємців бере участь у Сорочинському цього року, і кількість відвідувачів наблизиться до мільйона, з гордістю констатують організатори - ТОВ "Сорочинський ярмарок".

Й при цьому, Сорочинці - все ще не є прибутковим бізнесом, каже керівник проекту Світлана Свищева. Вона не приховує свого невдоволення тим, що держава не дає на цей захід ані копійки, і що навіть такі елементарні потреби, як медичну допомогу, охорону та пожежну безпеку, ярмарок сплачує з власної кишені.

"Політичний плюралізм" Сорочинців підтверджують бігборди з портретами Ющенка та символікою регіонів. "Я була проти. Політики не дають нам ані копійки, при цьому не гребують тим, щоб приїхати сюди і попіаритися", - каже Свищева.

Але амбіції у організаторів величезні. Вони планують зведення ресторанного та готельного комплексів, які дадуть змогу провадити ярмарок цілий рік, на Різдво Масляну та Великдень, як це було в часи Гоголя. "І щойно покращиться сервіс, вхід на ярмарок вже не буде безкоштовним", попереджає Світлана Свищева.

Марина Денисенко, Бі-Бі-Сі

УНІАН в Google News