У фільмі про Чорнобиль Куриленко втрачає волосся

У столичному кінотеатрі «Кінопалац» представлено довгоочікувану картину «Земля забуття» виробництва Франції, України, США, Німеччини та Польщі...

У столичному кінотеатрі «Кінопалац» представлено довгоочікувану картину «Земля забуття» виробництва Франції, України, США, Німеччини та Польщі.

У головній ролі – французька акторка, модель українського походження і «дівчина Бонда» Ольга Куриленко.

Що ж, за 26 років, які минули з часу Чорнобильської трагедії, вітчизняне кіновиробництво так і не спромоглося створити повнометражний художній фільм на цю важку, але близьку для кожного українця тему. У результаті українська драма «Земля забуття» знята французькою режисеркою Міхаль Боганім, головна героїня розмовляє російською мовою, а деякі інші актори говорять українською і ... з акцентом. Саме це критики й вважають одним з прорахунків стрічки.

Зате Боганім представила талановитий і якісний продукт, що вийде на екрани України, Японії, Німеччини, Франції, Росії та Польщі. Тому бюджет стрічки, який становить близько 5 млн. доларів, має окупитися.

Боганім вирішила створити картину про аварію на Чорнобильській АЕС, після відвідин «зони відчуження». Жінка була дуже вражена, і до неї стали приходити різні ідеї та образи. Тож, «Земля забуття» – це не історична реконструкція (хоч усе історично точно представлено), і не документальний фільм, а суб’єктивне бачення реальних подій.

В основі сюжетної лінії – особиста драма молодої дівчини з Прип’яті. Глядач має нагоду побачити розвиток та загибель її кохання на фоні однієї з найбільших техногенних катастроф XX сторіччя.
Усі зйомки проходили на території України. Уперше з моменту чорнобильської трагедії аж три тижні знімали в зоні відчуження.
І це перший фільм з такою великою кількістю сцен у тих місцях.

«Знімальний процес протікав важко, були проблеми з логістикою… Тяжко було працювати на цій території, отримати доступ» – сказала мені Боганім – «Я відобразила історію не про саму катастрофу, а про життя уже після неї…Тому моя стрічка, у першу чергу, є художнім, і навіть поетичним».

Тішить, що обійшлося без примітивного пафосу та метушні: картина вийшла одночасно потужною і щемливою. Особливої кінематографічної делікатності додає фільму те, що сама аварія не показана – бачимо лиш її відголоски, які проявляються через призму людських життєписів. І потерпілі сприймають свою долю з внутрішньою гідністю, не як вирок: просто продовжують жити, пристосовуючись до нових лячних реалій.

Пригадуються пророчі слова з Апокаліпсису: «І засурмив третій янгол, – і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок і на водні джерела. А ймення зорі тій Полин».

На Поліссі трава полин споконвіку називалась «Чорнобиль», тому друга назва міста Чорнобиль – Полин.
Прип’ять у «Землі забуття» виглядає як звичайне покинуте місто, в якому ще теплиться дивне життя. По ходу стрічки бачимо як це життя непомітно вироджується…У дикій природі запущена місцина з часом заростає цупкими рослинами, тут же буває здається, що самі індустріальні об’єкти потихеньку розростаються і живуть своїм особистим життям.

З роками, проведеними на мертвій батьківщині, в особистому житті головної героїні теж намічається своєрідна мутація…У результаті Аня так і не змогла облишити це місце, яке висмоктало з неї всі соки, і назавжди лишилася в Прип’яті.

«Як тільки я прочитала сценарій, то зрозуміла, що Аня – це я» – ще декілька років тому сказала Ольга Куриленко. Акторка відразу погодилась на цю роль, і їй довелося відмовитися від зйомок у інших, більш високобюджетних картинах.

Робота в «Землі забуття» допомогла Куриленко розкритися у новому амплуа – вона «приміряла» образ драматичної акторки, і примірка виявилася вдалою. Хоча дехто й скептично поставився до участі в такому серйозному фільмі миловидної «дівчини Бонда» (в якої до того ж не надто слов’янська зовнішність).

Головний візуальний лейтмотив стрічки – постійні дощі (на думку творців, дощ є окремим персонажем «Землі забуття»). А ще Аня фактично протягом усього фільму палить цигарку за цигаркою… Ця постійна, навіть нав’язлива дія ніби натякає на те, що втрачати їй вже нема чого: через життя у зараженій зоні дітей вона вже ніколи не матиме, і навіть волосся втратила (під кінець картини жінка ходить в перуці).

«Земля забуття» вже була представлена в офіційній програмі 68-го Венеційського міжнародного кінофестивалю, і на інших престижних міжнародних кінофестивалях. А на Кінофестивалі Анже отримала «Приз глядацьких симпатій».
В український прокат фільм виходить 26-го квітня – у 26-ту річницю Чорнобильської трагедії.

Анастасія Безпальча

УНІАН в Google News