Михайло Іллєнко: Те, що відбувається з українською культурою – це гетто

У мене є заборонена професія, я кінорежисер, я не маю можливості знімати кіно в Україні... Якщо нічого не робити, то від Києва нічого не залишиться, що пов’язує її зі столицею слов’янського світу...

Учора, 18 вересня, на Михайлівській площі відбулася акція протесту українських діячів культури проти масового закриття у столиці України культурних закладів.

Акція проходила під назвою «Культура проти вандалізму»

На захід прийшло багато відомих культурних діячів, зокрема, Олександр Афонін, Михайло Іллєнко, Євген Карась та інші.

Цього дня Михайлівська площа стала майданчиком для імпровізованого «театру абсурду», який було організовано за участю представників усіх жанрів мистецтва. Какофонія, звуковий та візуальний хаос, створена завдяки одночасній грі на музичних інструментах, декламуванню, виступам акторів, художників та інших учасників заходу.

Люди в чорному символізували чиновників, які заганяють культуру в гетто, не дають можливості її представникам спокійно та плідно працювати.

Метою акції, за словами, одного з організаторів акції Євгена Карася, є привернути увагу громадськості до масового закриття у Києві «мистецьких майстерень, галерей, книжкових магазинів».

Євген Карась пригадав усім присутнім, «як символічно закрили книжковий магазин «Сяйво», «Знання», «Ноти» і «Мистецтво». Це останні книжкові зосереджені центри, де може розповсюджуватися українська література та українська книга».

Підходжу до Михайла Іллєнка, запитую, що його примусило прийти на площу.

- Тут всіх об’єднує одне – культурний простір зменшується втому числі й фізично, тут невелика частина тих людей, хто міг би прийти, але багато хто на роботі.

А Ви хіба не працюєте?

- Ні. У мене є заборонена професія, я кінорежисер, я не маю можливості знімати кіно в Україні. Останній фільм – короткометражку я зняв 5-6 років тому.

В Україні багато кваліфікованих режисерів, але вони можуть лише розраховувати на якусь короткометражку.

Це геноцид культури.

Чи дають подібні акції якийсь результат?

- Такі акції потрібні, я не можу сказати який від них результат буде, але мовчати теж не можна.

Те, що відбувається з українською культурою – це гетто, ганьба.

Звертаюся з цим самим запитанням і до Олександра Афоніна…

- Усвідомлення того, що якщо нічого не робити, то від Києва нічого не залишиться, що пов’язує її зі столицею слов’янського світу.

Я представляю українську асоціацію видавців… Сьогодні в Києві під загрозою  виселення завдячуючи судовим позовам київської влади, знаходиться 14 видавництв і два книжкових магазини, близько сотні художніх майстерень, близько тридцяти галерей, тобто влада діє так, як колонізатор, який прийшов знищити все!

Київській владі мало того, що вона знищила архітектурне обличчя міста, дозволивши забудову історичної зони, парків, дитячих і спортивних майданчиків, вона перейшла до знищення святого – культури, мистецтва, книги.

Якщо ми не зупинимо цей процес, не розбудимо в людей свідомість, якщо вони не зрозуміють, що це їхнє, а не влади, то без культури нація стане глухою, сліпою і нерозумною.

Я боюся, що надалі України, як держави не існуватиме.

Маргарита Сокільська

УНІАН в Google News