В.Яворівський став президентом на один рік – він очолив вільну міжнародну асоціацію письменницьких спілок

Міжнародний форум письменницьких спілок «Слово без кордонів» уже став історією... На запрошення українських колег  відгукнулися Англія й Латвія, Польща та Японія,..

Міжнародний форум письменницьких спілок «Слово без кордонів», що відбувся 11-12 жовтня у Києві, уже став історією. Деякі письменники мусять констатувати, що форум таки відбувся. «Деякі письменники» — тому що не всі вірили в можливості Національної спілки письменників України зібрати в Києві представників літературних структур інших країн для створення Асоціації «Слово без кордонів».

Образно кажучи, тими днями з вікон готелю «Україна» було видно 15 країн світу. На запрошення українських колег  відгукнулися Англія й Грузія, Сербія й Росія, Латвія й Білорусь, Польща й Азербайджан, Ізраїль і Словаччина, Японія і Словенія, Вірменія і Болгарія. Своє вітання надіслали письменники Македонії, які не змогли приїхати, а в Литві того дня проводжали в останню путь видатного поета й перекладача Альфонсаса Малдоніса, тож литовські колеги прощалися з Майстром. Учасники форуму відгукнулися на цю сумну подію телеграмою співчуття.

Безперечно, що зібрання такого високого рівня – справа державної ваги. Президент України Віктор Ющенко, Міністр культури і туризму Юрій Богуцький надіслали вітання письменникам, побажавши плідної роботи. А Віктор Андрійович, до того ж, листовно привітав Голову НСПУ В. Яворівського з ювілеєм – славетному письменнику виповнилося 65.

Форум справді став результативним. Власне, динамічний тон задав Володимир Яворівський, який у виступі окреслив своє бачення асоціації. Зокрема, на його думку, важливою є пропозиція приймати рішення консенсусом, тобто лише за повної згоди всіх учасників асоціації. Здається, така демократична норма припала до вподоби письменникам. Проте радник Президента України, академік Микола Жулинський тверезо зауважив, що при створенні структури подібного рівня говорити слід і на рівні фінансів, інакше нічого не вийде.

Знаменно, що саме життя несподівано підтвердило правильність обраного письменниками шляху до згуртування і співпраці – Голова Спілки письменників Грузії Маквала Гонашвілі схвилювала колег розповіддю про те, що їхню спілку нещодавно позбавили приміщення. У непривабливій ролі відбирача виступила держава. «Нечувано – невже Президент Грузії Михайло Саакашвілі міг таке допустити?» – читалося в очах стривожених літераторів. Невідомо, чи бачив грузинський лідер звернення з підписами учасників Форуму про недопустимість подібного кроку, але можна бути певним, що його народу дізнатися про таке було б соромно.

Практичний підхід до діяльності Асоціації продемонстрував чільник білоруських письменників Алесь Пашкевич – у виступі він запропонував створити сайт цієї структури, що дозволить оперативно спілкуватися, дізнаватися про новини, і що важливо – уникнути бюрократичної паперової тяганини.

Не буде відкриттям сказати, що безпосереднє спілкування письменників різних країн у перервах між засіданнями має не меншу вагу, ніж офіційні виступи. Саме тут, приміром, певніше можна дізнатися про особливості країни, представленої літератором. Мабуть, бізнес-менеджеру Словенської літературної організації Саші Йовановичу цікаво було дізнатися, що символом Києва є каштан (раніше він цього не знав), а японцю Матахіро Оно, засновнику японського ж видавництва «Дніпро» доводилося підбирати свої синоніми до українського вислову «Будьмо!». Можна побачити, як український письменник Євген Дудар обмінюється візитівками з польським колегою Войчехом Песткою, а керівник спілки письменників Азербайджану Анар розпалює люльку в розмові з зав. оргвідділом НСПУ Сергієм Соловйовим, чи як вірменин Фелікс Бахчинян дарує перекладений роман українця Василя Шкляра автору.

Чи не є це справді словом без кордонів? Певно, що так. Але готуючи цей Форум, завідувач міжнародного відділу НСПУ Сергій Борщевський, очевидно, мав перед собою практичніше завдання. Мова йде про укладання угод про співпрацю, про що йшлося на брифінгу, проведеному напередодні. І таку угоду підписали десять країн. До речі, Міжнародна асоціація письменницьких спілок «Слово без кордонів» несподівано отримала означення «Вільна» (на пропозицію В.Яворівського).

На перший погляд це може здатися таким собі романтичним доважком, але можна вважати, що наведений епітет, милий серцю митця, точно характеризує стосунки спілок-учасників. Вільний вхід, вільний вихід. Ніяких надбудов і примусу: столицею Асоціації обирається країна, представник якої очолює організацію, а штаб-квартира постійно перебуває в Києві. Це логічно, бо ініціатива створення пішла саме з України, саме тут відбувся Перший Міжнародний форум, на який зібралося двадцять чотири закордонних учасники.

Багато з них, а саме поети стали також учасниками поетичного феєрверку в Національній філармонії. Вірші звучали рідною мовою митця, а перекладачі вже постаралися донести вогонь слова до слухачів. Вийшло тепло й несподівано затишно.

Президентом Асоціації на Форумі обрано Володимира Яворівського. Тож рік роботи попереду, а наступний форум відбудеться… Поки що ніхто не знає де. Та головне в цьому, що учасники нинішнього зібрання сподіваються, що до Асоціації приєднається ще не один десяток країн.

Гліб Нехліб, Ксеня Лесів

УНІАН в Google News