До 10-річчя премії ім. Олеся Гончара вийшла книжка

Побачив світ збірник «Олесь Гончар: «Прагніть задумів глибоких», у який увійшли кращі твори лауреатів премії... Видання буде подароване бібліотекам України й провідним навчальним закладам світу з метою уславлення імені Гончара...

«Велика мета родить велику енергію» – Ці слова Олеся Гончара, адресовані українським молодим письменникам, здається, розкотилися далеко по світу і відлунили у серцях двох благородних громадян Німеччини – мецената і громадського діяча Дітера Карренберга та письменниці Тетяни Куштевської, які 10 років тому заснували Міжнародну україно-німецьку премію імені автора «Собору» на підтримку молодої літературної порості України.

Нещодавно до 10-річчя цієї унікальної відзнаки, дякуючи панові Карренбергу і пані Куштевській, побачив світ і збірник «Олесь Гончар: «Прагніть задумів глибоких», у який ввійшли кращі твори лауреатів Гончарівської премії з усієї України.

За побажанням спонсорів, видання буде подароване бібліотекам України, а також книгозбірням провідних навчальних закладів світу з метою уславлення імені Олеся Гончара та популяризації української літератури.

Упорядник книги – заступник голови журі Міжнародної україно-німецької премії ім. О. Гончара Віталій Абліцов доклав чимало праці, щоби книга відповідала певним вимогам ювілейного видання. Починаючи із заголовку, в який він виніс добре відомі слова з уже хрестоматійного виступу класика української літератури перед творчою молоддю в 1979 році. Нинішнє покоління, яке входить у літературу майже через 30 років – це діти тих, кому були адресоване напуття, але із виступу, поданого в книжці, вони можуть переконатися в актуальності «міркувань і спостережень» Метра і сьогодні, і, можливо, як ніколи раніше: «…творчість тому й творчість, що вона весь час розвивається, оновлюється, видозмінюється.

Одначе в процесі шукань, на всіх етапах поступального руху важливо, щоб у нашій праці збереглася здорова основа, важливо, щоб доробок кожного нового покоління – при всій своїй новизні і свіжості – зберігав  неперехідну, народну, гуманістичну суть».

У дусі нашої розбурханої «свободою слова» епохи  звучать і побажання Олеся Гончара: « Будьте відважні у своїх задумах, прагніть задумів глибоких, великих – оце я хочу сказати: велика мета родить велику енергію! І якщо розквітло в душу щось значне, незвичайне – мерщій до діла, не відкладайте цього на потім – потім може бути пізно… Життя людське унікальне, по суті невичерпне: що глибше буде твій погляд на себе й життя ближнього, то глибшим воно, те життя, у творі постане»…

Переконана, що прочитавши ці слова, юні автори книги, щось візьмуть і собі на карб, а головне, відчують глибину таланту й висоту особистості самого Олеся Гончара, те, за що його творчість так шанує і цінує Європа і Світ. А Європа і Світ, виявляється, шанує глибоконаціональних, а тому й людяних, а тому й талановитих й оригінальних майстрів слова.

І це підтверджує і коротке, але містке, вщерть виповнене доброю енергетикою і любов’ю до рідної України слово письменниці, кінодраматурга, члена Спілки письменників Німеччини, громадянки Німеччини, нашої землячки Тетяни Куштевської, з легкої руки якої народилася Міжнародна україно-німецька премія ім. О. Гончара на підтримку нашої літературної зміни, згодом активно підтримана і Національною спілкою письменників України.

Благородно, що всі 35 володарів премії, імена яких і світлини подані у книжці, починаючи від Олени Єфимчук з Рівного, яка першою була відзначена за книгу прози «Юрба», –до наймолодшої, цьогорічної лауреатки Лесі Воронюк із Чернівців, нарешті з тексту і фото дізнаються про благородного лицаря Слова і Чину з Німеччини, який з власної волі став меценатом і спонсором нагороди імені Олеся Гончара – комерсанта, дворянина і громадського діяча з Німеччини пана Дітера Карренберга.

Ваги й поваги до творчості й особистості Олеся Гончара додають і скорочений текст інтерв’ю письменника Тетяні Куштевській, що було надруковане у газеті «Neues Deutshland» 7 березня 1997 року , і відгуки на творчість українського прозаїка німецьких критиків Петера Кірхнера «Олесь Гончар, «Собор» та Елізабет Котмаєр «Внесок радянського роману до теми «Промисловий робітник у модерному світі», і список книг Гончара в найбільших книгозбірнях світу – Конгресової у США та Державної – в Росії. Маловідомі драматичні етапи життя знаменитого майстра слова відкриває вступна стаття голови журі Івана Драча «Не примеркає з літами мистецька зоря» та післяслово Миколи Жулинського «… Справжня поезія належить вічності», у яких відомий поет і літературознавець також зупиняються на історії заснування унікальної україно-німецької приватної премії ім. О. Гончара, а також характеристиці творів її лауреатів.

А лауреати, справді, заслуговують доброго слова, хоча не всі вони представлені у книжці власними творами. Сподіваюся, відбір відбувався за чесним правилом: кращі – з кращих. Не знаю про інших, але іменами Олени Єфимчук, Ольги Кирилової, Оксани Бойко, Лесі Ворон юк, Вікторії Мельник, Олександра Міщенка, Марини Павленко, Юрія Сичука, Наталі Чибісової, Ганни Костенко, Ірини Хомин, нині представлена справді світла і потужна молода українська проза, глибоконаціональна, соціально небайдужа, ідейно наснажена.

Тільки «свою», а тому оригінальну нішу в поезії зайняли вже Тетяна Винник, Ольга Кудінова, Антоніна Тимченко, Софія Стасюк, Оксана Сергієнко…

Представлене в збірнику і молоде літературознавство статтями та дослідженнями творчості Олеся Гончара Дмитра Дроздовського, Олени Довженко, Гочі Кванталіані, Володимира Петрашика.

Заслуговує на увагу цікаве, хоча дещо й суперечливе дослідження Віталія Абліцова «Олесь Гончар: «Пульсують галактики.., Пульсує крихітне серце солов’я…». Попри деякі неточності, есей, написаний справді ґрунтовно, щиро, імпульсивно, а головне, він відкриває декілька маловідомих сторінок із книги не такого й легкого та безхмарного життя класика української літератури, як декому здавалося, і то тому, що Олесем Терентійовичем вони просто не афішувалися. Це і сирітське дитинство, і ув’язнення у фашистському концтаборі 1942-го на Холодній горі у Харкові, яке могло щомиті закінчитись трагедією і для студента Харківського університету Олександра Гончара, і для української літератури, і воєнне лихоліття, і «прокрустове ложе» радянської ідеології, в якому не вміщався його буйний, романтичний, чесний і совісний талант. Згодом про це повідають «Щоденники» майстра, упорядковані і видані його вірним другом і соратником – дружиною Валентиною Данилівною. Однак нагадати юним, які зовсім в інших умовах розпочинають свій шлях у літературу, яка стражденна і велична душа стоїть за іменем Олесь Гончар. А також змусить його авторів – новобранців літератури епохи Незалежності, замислитись про соборну Україну, за яку вийшов на прю у далекі 60-ті роки Олесь Гончар, і про «ролю і долю» справжнього, чесного і талановитого  письменника, серце якого відкрите навіть після смерті усім вітрам і всім стрілам, навіть тим, що вилітають з-під руки друзів і колег. Але попри все і над усією марнотою марнот – стоїть Україна і Слово – на її сторожі.

Видання «Олесь Гончар: «Прагніть задумів глибоких» – глибоке і повчальне за задумом, ілюстроване вже історичними світлинами Олеся Гончара різних років, засновників премії пана Дітера Карренберга, Тетяни Куштевської, Валентини Гончар, а також лауреатів україно-німецької літературної премії його імені із членами журі Іваном Драчем, Петром Перебий носом, Віталієм Абліцовим, – ще одна сторінка в історії української літератури, і в безсмертній біографії її романтичного борця «за собори наших душ», і в розвої українсько-німецьких духовних зв’язків. А для юних авторів – добра згадка про початок шляху у велику літературу під немеркнучою мистецькою зорею Олеся Гончара. І безперечно, підтвердженням слів визнаного Майстра Слова, що, справді, «велика мета породжує велику енергію».

Галина Тарасюк

УНІАН в Google News