За сучасного рівня технологій і знань ми не можемо пояснити ці історичні події і артефакти.
Сучасна наука надає досить комплексну картину більшості сторінок людської історії. Ми доволі багато знаємо про події і спосіб життя людей тисячі років тому. Але досі залишаються сторінки в історії, пояснити які вчені не можуть. Видання Interesting Engineering склало список найбільших історичних загадок, яким немає пояснення.
Наведені нижче історичні загадки не ґрунтуються на легендах чи здогадках. Це реальні події чи артефакти, щодо яких є багато питань і мало відповідей.
Попри століття пошуків, місця останнього спочинку двох ікон античного світу – єгипетської цариці Клеопатри та завойовника половину світу Александра Македонського – досі не виявлені. Античні хроніки стверджують, що Клеопатру поховали поряд з Марком Антонієм у королівській усипальниці неподалік від Александрії. Однак потужні землетруси, осідання ґрунту та підйом рівня Середземного моря суттєво змінили топографію стародавнього мегаполісу.
Щодо Александра, історичні тексти повідомляють, що після його смерті в 323 році до н.е. тіло транспортували до Єгипту та поховали в Александрії. Римські правителі згодом хвалилися візитами до його гробниці, але де саме знаходиться це місце, нам не відомо.
Колонія Роанок, закладена в 1587 році на острові біля берегів сучасного штату Північна Кароліна (США), була першою суттєвою спробою Англії колонізувати Новий Світ. Коли губернатор Джон Вайт повернувся з Англії через три роки, він застав поселення абсолютно порожнім. Не було слідів сутичок чи тіл загиблих.
Єдиним натяком стало слово "CROATOAN", викарбуване на стовпі – назва сусіднього острова та місцевого племені. Археологічні та етнографічні дослідження припускають, що поселенці могли розсіятися та інтегруватися з корінними народами через голод, епідемії чи конфлікти.
Однак жодна гіпотеза не охоплює всіх деталей, а рештки колоністів так і не знайдені.
Упродовж більшої частини XX століття панувала думка, що амазонські тропіки не могли утримувати розвинені суспільства. Цю ідею спростували лазерні сканування місцевості та розкопки, які розкрили мережі шляхів, фортифіковані міста, майдани та штучно модифіковані ландшафти під густим покровом лісів.
Ці відкриття вказують на те, що до європейського вторгнення регіон міг бути домівкою для мільйонів людей. Причини колапсу цих культур досі не з'ясовані повністю.
Аналогічна невизначеність оточує цивілізацію долини Інду, одну з найстаріших урбаністичних культур, що згасла близько 1900 року до н.е. Її метрополії були евакуйовані поступово, без руйнувань. Геологічні свідчення говорять про зміну річкових русел та тривалі посухи, але нерозшифрована писемність ускладнює аналіз причин.
На сухих плато південного Перу між 500 роком до н.е. та 500 роком н.е. з'явилися сотні гігантських геогліфів - малюнків на землі, відомих як лінії Наска. Вони відтворюють звірів, рослини, геометричні патерни та довгі прямі лінії, видимі найкраще з висоти пташиного польоту.
Вивчення показало, що фігури створювали, знімаючи верхній шар темних каменів, оголюючи світліший ґрунт. Сухий клімат забезпечив їхню збереженість.
Хоча деякі лінії мають астрономічні маркери, жодна теорія не охоплює всю різноманітність і грандіозність. Без письмових записів культура Наска лишається однією з найзагадковіших в Андах.
Механізм з Антикітери - металевий пристрій невідомого призначення, виявлений серед решток грецького судна, що затонуло близько 100 року до н.е. Артефакт представляє собою найскладніший інженерний витвір доби античності, що дійшов до нашого часу. Складаючись з бронзових шестерень, він слугував для розрахунку позицій небесних тіл, затемнень та астрономічних періодів з дивовижною точністю.
Однак лишаються питання: хто був автором, наскільки поширені були аналогічні пристрої та чому ці знання зникли на майже тисячоліття. Саме існування механізму з Антикітери вказує на те, що у наших знаннях про античній світ є величезна прогалина, розміри якої можна хіба що припускати.
Як писав УНІАН, нещодавно вчені з'ясували, що величезні кам’яні статуї острова Пасхи створювали не єдиним "державним проєктом", як вважалося раніше, а силами багатьох невеликих незалежних груп місцевих жителів. Одночасно працювали десятки окремих майстерень із власними прийомами різьблення. Це означає, що виготовлення статуй ґрунтувалося на співпраці родинних спільнот, а не на жорсткому управлінні згори.
Також ми розповідали про участь жінок у гладіаторських боях Давнього Риму. Більшість жінок-гладіаторок, ймовірно, були рабинями або потрапили в рабство через борги чи злочини, хоча окремі епізоди могли стосуватися представниць вищих класів, які брали участь у показових боях.