Одним із головних символів Давнього Риму, який можна побачити і сьогодні, є знаменитий Колізей. Саме на таких аренах проводилися оповиті легендами та міфамии гладіаторські бої. Однією з найбільш суперечливих тем тут є питання участі жінок у гладіаторських боях. Чи справді таке відбувалося, розповідає науковий вісник LiveScience.
До наших днів дійшло відносно мало доказів існування жінок-гладіаторів, однак відкинути їх також неможна.
Наприклад, римський сенат у 11 та 19 роках нашої ери ухвалив закони, що забороняли жінкам вищого класу та вільнонародженим жінкам віком до 20 років битися як гладіатори. Вочевидь такі закони були би просто непотрібними, якби такого явища, як жінки-гладіатори, не існувало.
Крім того, близько 200 року нашої ери імператор Септимій Северус заборонив участь жінок у гладіаторських боях, як стверджував автор літопису, начебто через те, що після одного такого бою Римом поширилися жарти про лютий жіночий характер, і ці жарти спрямовувалися "на дуже видатних жінок". Тут теж видається очевидним, що неможна заборонити те, чого не існує.
Крім того збереглося кілька матеріальних артефактів, що підтверджують факт існування гладіаторок у Римську добу. Наприиклад, у Британському музеї зберігається фрагмент мармурової плити із зображенням двох гладіаторок. Також в різних музеях є кілька статуеток гладіаторок різного ступеня цілісності.
Ким були жінки-гладіаторки
У Давньому Римі жінки не допускалися до політики (хоча були винятки) і військової служби. Однак певний набір прав і свобод вони мали, зокрема могли займатися бізнесом, якщо казати сучасною мовою.
Натомість відомо, що переважна більшість чоловіків-гладіаторів були рабами. Тож цілком логічно припустити, що жінки-гладіатори були з тої ж касти. Стати рабом в Давньому Римі можна було не лише, потрапивши в полон римського війська на свіжозагарбаних територіях. Існувало також боргове рабство. За деякі злочини теж можна було стати рабом.
"Я вважаю, що жінки-гладіаторки були переважно рабинями", – розповіла Live Science Анна Мянчевська, викладачка Університету Марії Кюрі-Склодовської в Польщі, яка ретельно досліджувала тему жінок-гладіаторок. На її думку, йдеться про жінок, які потрапили в рабство саме за борги, або за скоєні злочини.
Однак були й винятки. Відомо про епізоди, коли римські аристократи, включно навіть з одним імператором, самі йшли на арену і проводили показові гладіаторські бої, щоб уславити себе. Тож не викоючено, що те саме могло бути і з деякими жінками з вищих класів, про що, до речі, свідчать деякі історичні документи.
Альфонсо Маньяс, дослідник з Каліфорнійського університету в Берклі, повідомив Live Science, що зовнішність відігравала значну роль при відборі жінок для участі в гладіаторських боях. Він зокрема посилається на такого собі Миколая Дамаського, який жив приблизно з 64 р. до н. е. до 4 р. н. е. Той писав, що для бою відбирали "найкрасивіших", а не найсильніших жінок. Це вкотре доводить, що гладіаторські бої були радше спектаклем, аніж змаганням, а самі гладатори насправді гинули не так вже й часто.
На думку Маньяса, бої жінок-гладіаторок були "дуже дорогим та ексклюзивним шоу", яке влаштовували для імператора і римської еліти, а не для плебсу. Тож і відбувалися такі бої вкрай нечасто.
Історія Давнього Риму: останні публікації
Як писав УНІАН, останні дослідження свідчать, що давні римляни збудували вдвічі більше доріг, аніж вважалося досі.
Також ми розповідали про затоплене місто Байї поблизу Неаполя. В часи Давнього Риму це був дуже дорогий і пафосний курорт тільки для багатіїв.
