"Через аварію російських танкерів море на одеських пляжах влітку може смердіти, як протухлий бульйон", - еколог Владислав Балінський

Хімік, біолог Владислав Балінський в інтерв’ю УНІАН розповів про наслідки аварії двох російських танкерів для екології Чорного моря, та як це може позначитися на майбутньому літньому курортному сезоні.

У грудні 2024 року в Керченській протоці під час шторму розкололися два російські танкери "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239", внаслідок чого в Чорне море потрапили нафтопродукти, які згодом дістались узбережжя Краснодарського краю РФ, окупованого Криму і навіть Одещини.

Керівник громадської організації "Зелений лист", хімік та біолог Владислав Балінський з Одеси провів розслідування щодо наслідків цієї екологічної катастрофи - вивчив знімки з супутника Sentinel-2 на веб-платформах EO Browser і Copernicus Browser, на яких видно, як рухались мазутні плями, у власній лабораторії дослідив зразки нафтопродуктів, зібраних на Одещині, й висновками поділився з УНІАН.

Владиславе, почнімо з самого початку. На вашу думку, чому сталася аварія?

Катастрофа була визначена наперед, десятиліття тому, коли РФ переобладнала масу старих радянських нафтоналивних танкерів класу "О-ПР" (за радянською класифікацією, судно змішаного плавання – ріка-море), серед яких "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239".

Призначення таких суден – перевезення сирої нафти і нафтопродуктів (зі спеціальним підігрівом резервуарів з вантажем) здебільшого річками. Адже їх габарити дозволяють курсувати досить вузькими шлюзами, що з'єднують Балтійське, Каспійське моря і Азово-Чорноморський басейн. Та, оскільки ці танкери не відповідали міжнародним стандартам безпеки, з кінця 1990-х їх переобладнували. Зокрема під час цих робіт зменшували довжину судна: корпус розрізали, "витягали" шматок, "зшивали" зварюванням.

Зараз у Росії – десятки таких переобладнаних одиниць, які відіграють ключову роль у формуванні потоку нафтопродуктів для тіньового флоту країни-агресора. Такі невеликі танкери беруть на борт вантаж з нафтобаз і сховищ, розташованих, умовно, на мілководді, тобто у місцях, до яких не можуть підійти великотоннажні судна. Потім нафтопродукти транспортуються для перевантаження на більші танкери.

Зазначу, що ряд фахівців, у тому числі одесити, свого часу попереджали російських колег про можливі проблеми з експлуатацією таких переобладнаних суден. Зокрема про те, що додаткові зварювальні шви неминуче призведуть до погіршення міцності конструкції. Так і сталося. З кінця 90-х років минулого століття у РФ було зафіксовано десятки аварій, значна частина яких – у Баренцевому морі (омиває береги РФ та Норвегії, – УНІАН) і у внутрішніх водах Росії. Майже всі поломки типові – розломи корпусів по зварювальному шву. Саме це повторилося в районі Керченської протоки 15 грудня 2024 року.

Одразу два танкери розкололись – просто якась містика…

У той день був сильний шторм, віджимний північний та східний ураганний вітер з поривами до 60 км/год. Як правило, у замкнених акваторіях (затоки, протоки, – УНІАН) такі метеоумови призводять до виникнення коротких, хльостких хвиль, які дуже сильно б'ють по корпусу судна. Моряки знають, наскільки це небезпечно… Крім "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239", в районі гирла Керченської протоки в той момент були й інші судна. Але положення цих двох танкерів ускладнилося їхніми конструктивними особливостями та повним завантаженням – наскільки відомо, кожен з них перевозив близько 4,4 тисячі тонн нафтопродуктів. Як наслідок, корпуси, не витримавши, тріснули.

Доводилося читати в різних джерелах подробиці аварії: чи то танкери зіткнулися, чи то один понесло на інший… Чи вдалося вам встановити, як розвивалися події?

Наскільки зрозумів, коли "Волгонефть-239" почав зазнавати лиха, капітан намагався його "сховати" від негоди за мисом, ближче до Таманського півострова (Краснодарський край РФ). Ніс танкера одразу затонув, а корму – задню частину корпусу – викинуло до мису Панагія, на південному заході Тамані, приблизно за 70 метрів від берега.

З цим судном все просто – корма свого місцеположення не змінювала з 16 грудня і добре проглядається з оптичних супутників, а його ніс, швидше за все, обламався і затонув без танків (резервуарів для транспортування нафтопродуктів, – УНІАН).

Інша ситуація з танкером "Волгонефть-212", який під час шторму перебував ближче до Кримського берега. Він розколовся приблизно за сім кілометрів від кримського мису Такіль і за 10,5 кілометрів від мису Панагія Таманського півострова. Обидві його частини затонули, продрейфувавши до двох кілометрів південніше - у бік відкритого моря. На супутникових знімках я побачив чіткі емульсійні сліди, які залишали за собою уламки.

Самі уламки поводилися по-різному, судячи з усього, через різну питому вагу. Один, той, що легший, продрейфував загалом до 12 січня понад 8 кілометрів! Залежно від напрямку вітру та течії він рухався то до берега, то назад, залишаючи за собою мазут на дні. Другий, важчий уламок, пройшов шлях приблизно у два кілометри.

Як ви вважаєте, скільки мазуту вилилося в море?

Думаю, щонайменше п'ять тисяч тонн (довжина танкера перевищує 130 метрів, на борту – вісім танків, загальною ємністю 4,5-4,6 тисяч тонн). При цьому, Росія не вжила оперативних заходів для мінімізації наслідків аварії. Було допущено витік з частини танкера "Волгонефть-239", викинутої на берег, що було чітко видно на радарних знімках. Про це навіть повідомляли російські ЗМІ.

Уламки "Волгонефть-212" одразу не були заякорені, тому дрейфували, залишаючи за собою на дні десятки тонн мазуту. При цьому вони не просто переміщалися, а й перекидалися, збільшуючи таким чином інтенсивність витікання мазуту.

Навіть те, що цей дрейф значно ускладнював навігацію в порівняно вузькій горловині Керченської протоки, було недостатнім для того, щоб росіяни відклали новорічне застілля і провели хоча б якісь роботи. Єдине, на що вистачило розуму росіянам, – це прив'язати великі сигнальні буї до уламків. Обидві частини "Волгонефть-212" зараз перебувають в територіальних водах України, приблизно за 7 км від кримського мису Такіль та за 11,5 км від мису Панайя Таманського півострова.

Хіба резервуари з нафтопродуктами на танкерах не повинні бути герметично закриті?

Вони оснащені сапунами – спеціальними клапанами, через які резервуар з'єднується з атмосферою. Призначення сапуна – скидання надлишкового тиску від випаровування летючих фракцій розігрітого в танку мазуту. Однак при затопленні танка, через те, що густина мазуту і морської води практично однакова, клапан виявився відкритим. Тому навіть непошкоджені танки не були герметичними, і мазут з них спокійно витікав. Цьому сприяв також той факт, що такі ємності оснащені підігрівом – під час транспортування температура мазуту підтримується вище 40 градусів. Він був у рідкому стані, а потім "змивався" з резервуарів хвилями.

Як довго це тривало?

Загалом частини "Волгонефть-212" дрейфували щонайменше до 12 січня. На радіолокаційному знімку Sentinel-1 від 12 січня проглядались чіткі мазутні шлейфи від частини "Волгонефть-239", що перебуває на узбережжі, та від половин затонулого "Волгонефть-212". Наступний знімок Sentinel-1 з'явився через тиждень, проте ні на ньому, ні на наступних мазутного шлейфу більше не фіксували.

Неодноразово чула від різних фахівців про необхідність встановити марку мазуту. Чому це так важливо?

Марка мазуту "проливає світло" на його фізичні властивості – густину, температуру плавлення, кипіння тощо. Маючи інформацію про хімічний склад, а відповідно і фізичні властивості, можна спрогнозувати динаміку поширення нафтопродуктів, можливі наслідки та тривалість їхнього розкладання у природному середовищі.

Російські джерела стверджують, що транспортувався топковий мазут М100. Однак низька температура застигання та сильний різкий запах вказують на надмірно високий для М100 вміст легких летючих фракцій, які сприяли тривалому витіканню мазуту з танків та його масштабному поширенню.

Один зі спеціалістів, коментуючи цю катастрофу, припустив, що, окрім мазуту, на борту було дизпальне, ще якісь домішки. Наскільки це погіршує ситуацію?

Уявіть, що у водойму впав автомобіль. У нього є двигун з бензином (дизпальним), у коробці передач, гальмівній системі та зчепленні – якісь оливи. У разі аварії все це певним чином негативно позначиться на навколишньому середовищі. Аналогічна ситуація з танкерами чи іншими суднами. Будь-яке з них, незалежно від призначення та вмісту трюмів, може стати потужним забруднювачем. Адже у машинному відділенні на пальному функціонує гігантський двигун, є інші механізми, для обслуговування яких використовують мастильні матеріали.

Обсяг маслянистих речовин, що потрапили в море з двох розколотих танкерів, можна порівняти з приблизно 300 тисячами легкових автомобілів. З іншого боку, у порівнянні з п'ятьма тисячами тонн мазуту, десятки тонн інших забруднювачів – просто дрібниці.

Чи відомо вам, скільки мазуту потрапило на російське узбережжя та кримський берег?

Думаю, у перший тиждень після аварії більше тисячі тонн викинуло на ділянку узбережжя між Таманським півостровом та курортною Анапою (місто в Краснодарському краї РФ, – УНІАН). Це мазут, який не встиг охолонути, був значно легший за воду і в перші дні після катастрофи розносився вітром у вигляді товстих плям. Ще до двох тисяч тонн осіло на дно в акваторії між Таманським півостровом та Анапою. Цей мазут продовжує і ще довго буде викидатися на берег цієї ділянки та розноситися морськими течіями.

Основний напрям вітру в ті дні був із заходу на схід, але іноді пориви були спрямовані в бік Керченської протоки, тож частину мазуту занесло в акваторію Азовського моря (скоріш за все, не більше кількох десятків тонн). Ну, і ще до тисячі тонн мазуту вже рознесло основною чорноморською течією у вигляді згустків різної величини у бік Криму, Каркінітської затоки, Одеси та далі на захід.

До речі, ще 18 грудня прогнозував викид мазуту на кримське узбережжя, і вже за три дні почали надходити підтвердження. Зокрема, кримські пабліки поширювали фото згустків мазуту в районі Керчі та всього Керченського півострова. До 5 січня згустки обійшли весь півострів і фіксувалися на пляжах Євпаторії. Це за 375 кілометрів від місця аварії, до Одеської області залишалося менше 250 кілометрів.

Тоді ви фактично першим заявили, що мазут досягне одеського узбережжя і навіть назвали приблизну дату, хоча багато хто в це не вірив. На основі чого дали такий прогноз?

Мій прогноз базувався на низці факторів. Зокрема на тому, що мова йде не про мазутні плями, як тоді помилково запевняли деякі чиновники, а саме про згустки, що мігрують у товщі води. Шматки мазуту більше піддаються впливу течії, яка у нас має незмінний напрямок – проти годинникової стрілки. Найближче до суші вона підходить якраз біля південного берега Криму, де розташовані міста Алупка, Ялта, Алушта та інші. Значна частина мазуту у вигляді згустків осідала по ходу руху, і до селища Катранка (Одеська область, – УНІАН), швидше за все, дійшли найдрібніші…

Наскільки відомо, першими жертвами екологічної катастрофи стали птахи…

Російські волонтери заявили про порятунок нібито 10 тисяч птахів. Але в це ледве віриться. Врятувати пернатих, які потрапили в нафтопродукти, вкрай складно і вимагає величезних витрат.

У водоплавних птахів специфічна багатошарова структура пір'я, яка забезпечує гідроізолюючий ефект. Завдяки цьому птахи можуть пірнати, триматися на воді і при цьому залишатися сухими. До слова, звідси й відома приказка: "Як з гуся вода" (сміється). Однак нафтопродукти одразу ж збивають пір'я в клуби, птахи починають тонути і, щоб врятуватися, прагнуть дістатися берега. Але їх кормова база – у воді! Тобто, забруднившись, птахи не можуть ні плавати, ні пірнати, ні харчуватися. Через мазут пір'я втрачає і свої теплоізоляційні властивості. Таким чином, від голоду та холоду птахи замерзають на суші. Плюс токсичний мазут викликає у птахів опіки слизової очей, стравоходу та внутрішніх органів.

Згідно з висновками професійних орнітологів, повернути та адаптувати в природне середовище в таких випадках вдається не більше 10 відсотків постраждалих пернатих. Наскільки мені відомо, частину відмитих птахів випустили на волю, і вони знову потрапили в мазут.

Чому така низька виживаність, здавалося б, врятованих птахів?

Є низка серйозних причин. Птаха відмивають, як правило, простими засобами типу "Гала", які разом із мазутом "змивають" натуральне жирове покриття пір'я. В результаті вже чистий птах втрачає здатність жити у прородному середовищі - тоне у воді. Тобто потрібен відновлювальний період... Ще виникають проблеми з годуванням: потрібне сортування їжі (риби, ракоподібних). Також необхідне лікування від токсинів. Загалом це досить дорогий та серйозний процес, тривалість якого становить кілька місяців. За цей час, залежно від місця утримання, атрофується мускулатура, птах втрачає здатність до самостійного здобуття їжі.

Якщо взяти до уваги масштаби катастрофи, йдеться про десятки тисяч постраждалих пернатих.

Як позначиться у майбутньому масова загибель водоплавних птахів?

Результат страшний: підрив популяцій, окремі види можуть бути втрачені назавжди. Але катастрофу потрібно розглядати як вплив у цілому на біоценоз (історично сформована сукупність тварин, рослин, грибів і мікроорганізмів, які пов'язані між собою і населяють певну ділянку суші або акваторії, – УНІАН). Він дуже уразливий у Чорному морі. Життя в ньому є тільки в дуже крихкому верхньому шарі, глибиною до 200 метрів. Все, що нижче, – сірководень.

Саме шельфова зона, північно-західна частина Чорного моря, є найціннішою в силу своєї біопродуктивності та, як результат, біорізноманіття. Вчені називають її "колискою" всього Чорного моря. Вона починається трохи східніше Одеси, включає ботанічний заказник загальнодержавного значення Філофорне поле Зернова (площа підводного заповідника перевищує 4 тис. кв. км, – УНІАН) й Мале філофорне поле, розташоване навпроти нацпарку "Тузлівські лимани".

Як ця катастрофа може відобразитися на водному світі?

Вплив нафтопродуктів значно впливає на одноклітинні організми, з яких починаються всі харчові ланцюжки. Потім страждає фітопланктон (підводні рослини), зоопланктон (личинки, ракоподібні, риба), відповідно, птахи та китоподібні – дельфіни. Нагадаю, у 2023 році Одеська затока постраждала через теракт на дамбі Каховської ГЕС. Тоді в акваторію разом із прісною водою потрапила маса отруйних речовин, у морі загинуло багато живих організмів. Наслідки цього злочину ще довго позначатимуться на екології – на дні залишаються відходи, які за певних погодних умов спричинятимуть вторинні забруднення. Зараз додалися нафтопродукти… У сукупності, це може призвести до поступової деградації біологічних систем, зменшення видового складу. Крім того, Одеська затока має форму підкови (напівзамкнута) і через цю особливість позбавлена повноцінного водообміну. Тобто, потрапивши сюди, мазутні згустки залишаться тут надовго.

Чи правда, що риба в морі стане токсичною?

Не можна сказати, що це станеться по всьому Чорному морю. Однак відкладення мазуту, ймовірно, з'явилися саме в шельфовій зоні, що сильно вплине на Одеську затоку. Повторююся, шельфова зона – нерестилище, кормова база для всіх видів морських мешканців. Не виключаю, що токсичними стануть осілі види, наприклад, бичок, який проживає серед відкладень мазуту на дні. Ймовірно, це позначиться і на мідіях, що вже фіксувалося у 2023 році після теракту на Каховській дамбі.

Наскільки велика ймовірність того, що токсична риба з’явиться у нас на столі?

Це цілком можливо. Отруєна риба може і не загинути у воді. Звісно, це не означає – з'їв і одразу помер, але її смакові якості різко знижуються – з'являється специфічний присмак, різкий запах нафти.

Чи можна спрогнозувати, що у перспективі чекає на забруднені регіони?

Найбільше постраждало узбережжя у РФ, зокрема Анапа. Туди потрапила основна маса нафтопродуктів, які шарами вкрили десятки кілометрів прибережної зони. Ситуація там вкрай плачевна. Волонтери збирали пласти мазуту лопатами, складали його у поліетиленові мішки, які закопували в пісок. Потім пакети почали текти, сталося вторинне забруднення. Це означає, що з підвищенням температури повітря мазут випаровуватиметься і сильно смердітиме. Плюс невеликі згустки ще довго викидатимуться на узбережжя. Думаю, що з часом їх просто перестануть збирати, оскільки йдеться про величезну територію, яку досить складно моніторити. Також додатковим джерелом забруднення стануть відкладення нафтопродуктів, які зараз на дні - у зоні Керченської протоки і навпроти Анапи.

Повторне забруднення станеться ближче до літа?

Так. Мої дослідження підтвердили: у холодній воді мазут густіє і осідає, при підвищенні температури до 20 градусів він починає спливати. Можу припустити, що курортний сезон в Анапі приречений. В іншому разі росіянам доведеться виставити на узбережжя близько 2 тисяч людей для цілодобового збору нових згустків. Думаю, організувати таке "прибирання" нереально.

Якою може бути ситуація в Криму?

В Керченській протоці в районі Криму сформувалися дуже щільні, важкі "плями", товщиною в десятки сантиметрів. Навесні-влітку донні відкладення почнуть спливати. Залежно від впливу вітру та течії, викиди з'являться у східній частині Криму, на Керченському півострові, на південному узбережжі Криму тощо. Зрозуміло, що це не сприятиме відпочинку на узбережжі.

Розкажіть, будь ласка, про загрози для Одеси.

Безумовно, біля Одеси ситуація буде краща, ніж у Криму. Хоча, як відомо, і в Одеській області вже були викиди. Зокрема на території нацпарку "Тузлівські лимани", в районі курорту Катранка. І, якщо на березі в Одесі мазут поки не виявлявся, це не означає, що його тут немає. Нафтопродукти поки осіли на дно. З підвищенням температури повітря і води процеси активізуються. Згустки почнуть спливати і, наприклад, під час сильного шторму з південним вітром їх приб'є до узбережжя Одеси.

Крім того, у спеку частина мазуту трансформується і у вигляді райдужної тонкої плівки затягне поверхню води. Це досить красиве, але надзвичайно небезпечне явище. Під плівку не надходить кисень, що призводить до замору. У першу чергу постраждають донні організми, ракоподібні, риба, мільйони мідій, які є природними фільтрами морської води. Якщо плівка з'являтиметься постійно, це призведе до гіпоксії (кисневого голодування) в Одеській затоці.

Це впливатиме і на курортний сезон?

Може статися так, що на пляжі ви загрузнете в мазуті і повернетеся додому з дуже "засмаглими" ногами. При цьому неважливо: будете засмагати на підстилці чи підете на якийсь крутий пляж, де заплатите за відпочинок у шатрі 2 тисячі гривень. Все буде однаково, всі будуть рівні (сміється).

Якщо серйозно, то брудні ноги – не найгірший варіант. На міських пляжах Одеси ситуація може ускладнитися через хвилерізи – берегозахисні споруди, розташовані в морі за кілька десятків метрів від суші. Вони, відсікаючи пляжі від основної акваторії, перетворюють їх на своєрідні відстійники. Якщо ситуація розвиватиметься за найгіршим сценарієм, то морська вода на пляжах смердітиме, як протухлий бульйон. Запах буде таким, що відпочинок на узбережжі перетвориться на справжнє катування. У разі викиду мазуту на берег, він розтікатиметься під палючим сонцем. І тоді ми отримаємо заморний процес вже цілої прибережної ділянки. Нафтопродукти вб'ють масу живих організмів, які живуть у піску, і "тухлим" стане ще й берег.

Наскільки це небезпечно для людини?

Важко уявити, щоб людина у здоровому глузді купалася у смердючій воді. Хоча любителі такого екстриму, звичайно, трапляються. Їм слід знати, що при заморних процесах у морі з'являється маса шкідливих, хвороботворних мікробів, які можуть спричинити епідемію. Найбезпечніше, що може статися – тіло покриється жирним нальотом від райдужної плівки. У першу чергу, постраждають люди з шкірними захворюваннями, пошкодженою шкірою (відкритими ранками), алергіки.

Чи відгукнеться ця катастрофа нашим сусідам – Болгарії, Румунії, Туреччині?

Аварія російських танкерів "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239" – не локальна екологічна катастрофа. Вона вже впливає на всю екосистему Чорного моря. За таких викидів донні екосистеми, наприклад, перетворюються на пустелі. Але зараз складно спрогнозувати масштаби наслідків, ситуація потребує скрупульозного вивчення. В принципі, Дунайський біосферний заповідник (Одеська область, – УНІАН) вже фактично є кордоном із Румунією. Проте Румунію, Болгарію та Туреччину може певним чином врятувати Дунай. Течія цієї величезної річки здатна відхилити напрямок мазуту. Все це стане очевиднішим із наближенням літа.

Чи відомі приклади аналогічної катастрофи у Чорному морі?

У листопаді 2007 року в Чорному морі, в районі Керченської протоки, розколовся і затонув російський танкер – "Волгонефть-139". У РФ тоді заявили, що в море потрапило близько 3 тисяч тонн мазуту, а збитки становили 250 мільйонів доларів. Хоча українські та міжнародні екологи стверджували, що реальні збитки вдесятеро вищі.

Тоді також загинули десятки тисяч птахів, багато гідробіонтів, десятки кілометрів узбережжя було забруднено. На очищення пішли місяці, але затонула частина мазуту десятиліттями отруювала море. Україна, до речі, так і не отримала компенсацію, тому що наслідки катастрофи фактично "зам'яли" на міжнародному рівні.

Судячи з усього, зараз мазуту вилилося значно більше… Як ви вважаєте, скільки років триватимуть такі заморні процеси, як ви описали?

Щодо узбережжя, таких масових викидів, як у перші дні після аварії, вже не буде. Але потрібно розуміти, що навіть невелика кількість мазуту, якихось 4-5 кілограмів, вже зробить відпочинок на пляжі абсолютно неприйнятним. Цей період може тривати 3-4 роки. Інше питання, що частина мазуту, яка осіла на дно, перетвориться на бітум та як асфальт покриє його. Це знищить бентосні організми (популяції, що населяють ґрунт і дно водойм, – УНІАН). Ми отримаємо заморний процес, пустелю на морському дні. Взагалі не впевнений, що цей бітум коли-небудь зникне. Швидше за все, з часом його занесе піском, і в далекому майбутньому там утворяться колонії інших організмів. Ми говоримо про багато десятиліть.

Чи можна хоч щось зробити для мінімізації таких страшних наслідків?

В Одеській затоці необхідна чітка система моніторингу та вжиття заходів для зменшення антропогенного навантаження (впливу людини, міського господарства, – УНІАН). Потрібно відстежувати процес викиду мазутних згустків і збирати їх – якомога швидше і ефективніше. В іншому випадку це може дуже сумно закінчитися.

Лариса Козова

УНІАН в Google News