"Радіти яскравим заходам сонця не варто... Природа цієї краси пов’язана з вибухами", – еколог Владислав Балінський

Керівник громадської організації "Зелений лист", хімік та біолог Владислав Балінський розповів УНІАН про страшні наслідки для довкілля від розриву фосфорних снарядів та ракет, а також пояснив, чому немає приводу для радості від надмірно барвистих заходів сонця.

Росія, розпочавши повномасштабне вторгнення в Україну, винищує не тільки людський ресурс нашої держави, а й природній. Інтенсивна, довготривала війна стала не меншим викликом для довкілля, ніж свого часу Чорнобильська катастрофа.

Еколог Владислав Балінський в інтерв’ю УНІАН розповів, якої шкоди вже завдала українському довкіллю країна-агресорка, та як заподіяні "рани" впливатимуть на екосистему нашої держави та й усієї планети загалом у довгостроковій перспективі.  

За два роки повномасштабної війни армія РФ випустила по Україні тисячі дронів, ракет, авіабомб... Що "відчуває" природа від цих вибухів, і чи відрізняється вплив на довкілля, від, наприклад, "Іскандера" та авіабомби?

За складом вибухових речовин усі види боєприпасів (крім ядерних та хімічних) особливо не відрізняються. Немає значення, чи це ракета, ударний безпілотник, чи авіабомба. Різниця – лише у дальності польоту та силі вибуху: від першого залежить кількість ракетного палива, від другого – потужність бойового заряду.

Основа заряду, скажімо, ракети – вибухова речовина, яка складається із сотень з'єднань та їх сумішей (у тому числі – порох). Як правило, його підрив здійснюється під впливом іншої вибухової речовини – так званої ініціюючої, яка відрізняється підвищеною здатністю детонації. Саме ці "ініціатори" містять гримучу суміш ртуті, азиду свинцю, інші токсичні сполуки важких металів.

Крім того, при виробництві твердого ракетного палива застосовують перхлорат амонію. Під час його горіння утворюється велика кількість шкідливих, небезпечних речовин – сполуки хлору, оксид азоту, діоксини… Таким чином ми отримуємо "букет" з важких металів, нітросполук, хлорорганіки та діоксинів. Всі ці токсичні викиди надовго отруюють природу і, зрозуміло, людину.

Як ця "хімія" впливає на людський організм?

Найбільше страждають люди, які перебувають безпосередньо у зоні найвищої концентрації шкідливих речовин – на території бойових зіткнень, неподалік від лінії фронту, біля осередку вибуху. При потраплянні на шкіру ті чи інші речовини спричиняють дерматози, опіки. При вдиханні парів – подразнення слизових оболонок, набряк легень, головний біль.

Можуть розвиватися хронічні отруєння - ряд хлорорганічних речовин і солей важких металів поступово накопичуються в тканинах, органах тварин і людей. Як це відбувається? Забруднювачі з лінії зіткнення або місць, які інтенсивно обстрілюються, рано чи пізно потрапляють у водозбірні басейни великих річок, звідки – у Чорне море. У морі ці отрути поглинає фітопланктон (певні водорості) і "передає" зоопланктону – дрібним ракоподібним, якими живляться багато видів риби. Риба, своєю чергою, накопичує отруту в собі, а надалі стає їжею для птахів, дельфінів чи потрапляє на стіл до людини.

Максимально висока концентрація отруйних речовин спостерігатиметься біля крайньої ланки цього харчового ланцюжка – в організмах птахів, дельфінів, або людини, яка постійно їсть отруєні морепродукти. Важкі метали або хлорорганічні сполуки, що накопичилися в її організмі, виводяться довго і важко. Внаслідок чого поступово знижується імунітет і, відповідно, якість життя.

Про отруєну рибу багато говорилося торік влітку через підрив греблі Каховської ГЕС, але вже через кілька місяців стало відомо, що спустошене водосховище заростає… Чи можна говорити про те, що природа там сама "заліковує рани"?

Коли торік на початку червня водосховище було зруйноване, екологи побоювалися процесу опустелювання. Але природа взяла своє – ландшафт на місці водосховища почав набувати початкового вигляду, який був ще до будівництва ГЕС у першій половині 20 століття. Поясню, чому це сталося. Теракт відбувся саме під час цвітіння багатьох чагарників та дерев (тополі, плакучої верби, вільхи). Тому, відступаючи, вода засівала кожен сантиметр землі цим плавучим насінням. І буквально за кілька місяців ми виявили, що там уже з'явився непрохідний ліс. Це унікальне за своїм масштабом явище. Таку зміну ландшафту та формування нових біоценозів (сукупність тварин, рослин, грибів та мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші чи акваторії, – УНІАН) за такий короткий час у природі вдається спостерігати вкрай рідко. Поява лісу на дні Каховського водосховища – це подарунок природи, це диво!

Але є речі, які вже не виправити – загинули люди, знищено десятки тисяч тварин, зруйновано житлові будинки, підприємства. Зі знищенням Каховського водосховища змінився гідрологічний режим річки Дніпро. Миколаївська, Херсонська області та частина Дніпропетровського регіону залишилися без звичного поливу та водопостачання – Україна втратила величезні площі колись зрошуваних земель (за даними Української аграрної конфедерації, через теракт втрачено до 1,5 мільйонів гектарів таких земель. Лише Херсонщина, яка входить до п'ятірки регіонів-лідерів України за площею сільськогосподарських земель, втратила 92% зрошувальних систем, - УНІАН).

Було затоплено низку заповідників, зокрема, Нижньодніпровський національний природний парк (розташований на Херсонщині, його площа складає понад 80 тисяч гектарів, — УНІАН).

Потім вода відступила... Опинилися у глибині материкової суші унікальні природні території, які до теракту були на узбережжі Дніпра. Це національний природний парк "Великий Луг", орнітологічний заказник Великі та Малі Кучугури... Змінилися ландшафти, умови існування для живих організмів. Загинули цілі популяції, наприклад, ізольована популяція червонокнижного дунайського тритону, що мешкав у Нижньодніпровському парку.

Тоді ж у Чорне море вимило величезну кількість органічного сміття зі скотомогильників, вигрібних ям, у воду потрапили трупи тварин, сталося опріснення... Яка ситуація в акваторії сьогодні?

Чорне море – водоймище унікальне. При глибинах понад два кілометри його життєвий (кисневий) шар не перевищує 150 метрів. Саме північно-західний регіон Чорного моря, що обмежений на сході кримським мисом Тарханкут та на південному заході – мисом Каліакра (Болгарія), – мілководна шельфова частина. Саме вона створює умови для біорізноманіття Чорного моря. Тому екологи й боялися наслідків такого потужного забруднення. Тут – кормова база та нерестовища для багатьох видів чорноморських риб. І сюди, до одеського берега, разом із масою прісної води прибило уламки будівель, тисячі тонн розтрощених дерев та трав'янистої рослинності, трупи тварин…

Для розуміння масштабів "каховської катастрофи" наведу кілька цифр: обсяг водосховища – 18 кубічних кілометрів, що у 53 рази перевищує обсяг усієї Одеської затоки – 0,342 кубічних кілометри. Весь цей потік, що ринув до чорноморського узбережжя за лічені дні, повністю опріснив прибережну смугу аж до Затоки (курортне селище на Одещині, – УНІАН)! На пляжах Одеси 10 червня співали жаби із дніпровських озер! Звісно, більшість прісноводних риб та амфібій, яких змило у море, загинули у перші тижні трагедії. Також, загинуло багато морських організмів, що мешкають у цій прибережній зоні. Ми зафіксували загибель колоній мідій на малих глибинах. Невідомо, як забруднення вплинуло на Філофорне поле Зернова (ботанічний заказник загальнодержавного значення, – УНІАН).

Проте трапилося диво – через кілька днів після теракту змінився вітер, почався шторм. Варто зізнатись, улітку ще жодного разу не бачив такого грізного моря. Здавалося, сама природа збунтувалася проти варварства окупантів – стихія буквально перемолола рослинні рештки на березі. Ось тоді стався переломний момент – масштабного замору, який уже починався, вдалося уникнути.

Якими будуть наслідки теракту у довгостроковій перспективі? Чи "відгукуватимуться" ці екологічні проблеми для України та її сусідів надалі?

У цьому можна не сумніватися. Проблема в тому, що у море було змито велику кількість сапропелю – це токсичні відкладення мулу, які десятиліттями накопичувалися у найглибшій частині Каховського водосховища.

Потрапивши у море, отруйні сапропелі утворили підводні намиви (банки). Навіть через тривалий час під впливом, наприклад, потужного шторму ці відкладення можуть сколихнутися та спричинити вторинні забруднення. Тобто мова про хронічне "захворювання".

Але і це не все. В акваторії залишається пластикове, будівельне сміття, присутність якого значно впливає на стан живих організмів. Зокрема, на зоопланктон, який, повторюся, є кормовою базою для багатьох видів риб. Поглинаючи мікропластик, зоопланктон втрачає здатність до розмноження, а отже – скорочується кормова база... І це стосується не лише України. Адже так звана основна чорноморська берегова течія спрямована проти годинникової стрілки – від Криму у напрямку Румунії, Болгарії, Туреччини – катастрофа "відгукнеться" і на їхніх територіях.

Ви сказали, ртуть, солі важких металів мають накопичувальну властивість – акумулюються в організмі. А скільки років вони можуть зберігатись у воді?

На жаль, йдеться про неоглядне майбутнє. У водоймищах отрути накопичуються у відкладеннях і можуть "спати" до початку якогось струсу (течії, шторму), після якого можуть почати рух та піднятися на поверхню. Тому Одеська затока, Дніпро-Бузький лиман відтепер мають бути під постійним наглядом профільних фахівців. Потрібно заміряти рівень вмісту важких металів та інших отрут – у планктоні, рибах, ракоподібних, молюсках. І це, швидше за все, назавжди.

Також у море потрапили сотні тонн нафтопродуктів – у зоні затоплення опинилися автозаправні станції, місткості з нафтою…

У воді навіть відносно невелика кількість нафтопродуктів накриває величезну площу – на поверхні утворюється так званий мономолекулярний шар – плівка завтовшки в одну молекулу. Такі явища інтерференції ви, напевно, спостерігали – веселку на поверхні калюжі... Причина появи такої "краси" – всього пара крапель бензину чи машинного мастила... Плівка перешкоджає надходженню кисню та сприяє заморним процесам, але процес біорозкладання нафтопродуктів у воді відбувається значно швидше, ніж у ґрунті.

Один із таких страшних випадків мав місце 9 лютого – армія РФ завдала удару безпілотниками по нафтобазі у передмісті Харкова – спалахнула масштабна пожежа, загинула багатодітна родина... З пошкоджених резервуарів, де було близько 3,8 тисяч тонн бензину і дизпалива, нафтопродукти потрапили в річку, на ґрунт. За даними місцевої влади, забруднено понад 10 тисяч квадратних метрів території...

Зараз встановлюють масштаб цього екоциду, не виключено мор риби, випадання кислотних опадів… Забруднення нафтопродуктами – один із найнебезпечніших видів впливу на навколишнє середовище. Через низку особливостей свого складу нафта та нафтопродукти дуже довго зберігаються у ґрунті, викликають деградацію землі й, знову-таки, проникають у "харчові ланцюжки".

Особливо рухливі та токсичні нафтопродукти легкої фракції – зокрема, бензин. Вони мігрують ґрунтом, водоносним горизонтом, значно розширюючи ареал первинного забруднення. Тяжкі фракції (наприклад, мазут) створюють поверхневу бітумну кірку, яка перекриває доступ до ґрунту води та повітря. Тобто, за таких забруднень порушуються структурні та функціональні властивості екосистеми, знижується продуктивність землі, змінюються її фізико-хімічні, біологічні властивості.

Нещодавно, 15 лютого, після чергового масованого удару, який РФ завдала по Україні, під Києвом виявили величезну вирву, яку, можливо, залишила північнокорейська ракета KN-24. Як впливають такі удари на ґрунт?

Родючий шар ґрунту – складна структура. Вона складається з органіки (гумусу) та живих організмів – комах, черв'яків, ракоподібних, бактерій, грибів. Все це під час вибухів гине. По-перше, від вибухів утворюються глибокі рани у вигляді вирв, які руйнують поверхневий захисний шар багаторічних рослин та ґрунтовий біоценоз. По-друге, відбувається зараження стійкими отрутами – тими самими, що мають властивість накопичуватися. Тобто до понівеченої землі потрапляють кислоти, які утворюються при взаємодії продуктів горіння з водою. Вплив температури та кислот призводить до "вигоряння" родючого шару, зміни структури ґрунту. Загибель живих організмів та зникнення дернового шару спричиняють інші зміни – стократне зростання водної ерозії, замулювання річечок, частина яких просто зникне. Як наслідок, ґрунти деградують.

Тобто порушується водний баланс, що призводить до опустелювання?

Саме так. Плюс є таке поняття – вітрова ерозія ґрунту. Вона виникає, коли пориви вітру підіймають із поверхні землі дрібні частки й переносять їх на великі відстані. Товщина шару, що знімається, і швидкість ерозії залежать від сили вітру, вологості та структури ґрунту, а також наявності дернового захисту. Потужні бурі можуть переносити пил за тисячі кілометрів і перетворювати оазис на пустелю.

Уявляєте скільки загроз для аграрного сектору та природи України?!.. Плюс – мінування територій, уламки різних снарядів. А це сотні тисяч тонн токсичних матеріалів – алюмінію, свинцю, міді та іншого.

Відомо, що проти ЗСУ застосовують заборонену Женевською конвенцією хімічну зброю, зокрема, хлорацетофенон. Що відомо про його вплив на екологію?

Це речовина подразнюючої дії, вона дуже токсична, отруйна. Впливає на слизові оболонки, викликає опіки, на тілі з'являються виразки... Вплив на довкілля залежить від концентрації, пори року. Однак вона дуже нестійка, тому втрачає свої токсичні властивості за лічені години.

Під час боїв за Авдіївку росіяни застосували, зокрема, фосфорні снаряди, через які сталося загоряння цистерн із мазутом. Кажуть, отруйний смог поширився величезною територією...

Це страшна зброя! Частки фосфору розжарюються до 1000 градусів за Цельсієм, площа ураження – дуже велика, вигоряє все живе, навіть родючий шар ґрунту з усіма живими організмами... Білий фосфор – отрута, смертельна доза для людини – до 150 міліграм. Земля, повітря значно забруднюються, випадають кислотні опади... Фосфорні сполуки, продукти їх горіння при потраплянні в ґрунт утворюють солі, які посилюють міграцію отрут навіть на місцевість, де бойові дії не проводилися.

Як загалом впливають на атмосферу військові дії в Україні – обстріли, вибухи, пожежі?

У природі, як і в людському організмі, робота кожного органу залежить від здоров'я іншого. Техніка, що палає, ліси й нафтобази, численні вибухи та вітрова ерозія ведуть до зменшення прозорості атмосфери та зниження здатності поверхні відбивати світло (альбедо). Ознаки цих процесів можна спостерігати вже зараз.

Так, жителі навіть тилових міст, скажімо, Одеси, звернули увагу на надзвичайно яскраві заходи сонця. Краєвид зачаровує – червоні, помаранчеві, малинові кольори переплітаються наймістичнішим чином. Люди радіють, роблять селфі… Однак ця краса викликана викидами в атмосферу сотень тисяч тонн частинок пилу, ґрунту, сажі, які "заломлюють" сонячні промені, надаючи небу фантастичного вигляду.

Тобто немає приводу радіти цій красі?

Абсолютно. Природа цієї краси безпосередньо пов'язана з вибухами, горінням, виділенням великої кількості забруднювачів, у тому числі сажі, та ерозійними процесами. Вона, умовно кажучи, в атмосфері утворює свого роду чорний прошарок, який розігрівається, поглинаючи сонячне світло. Парникові гази в порівнянні з подібними процесами – "дитячий белькіт на галявині". Хоча виділення CO2 (вуглекислий газ, який низка вчених вважають головним винуватцем глобального потепління – УНІАН) значно збільшується внаслідок пожеж та інших факторів війни.

За таким же принципом реагує на літнє сонце білий та чорний одяг: перший – відбиває промені та рятує від спеки, а інший його посилює?

Так і є. Ба більше, сажа, яка підіймається в атмосферу, ще й осідає на різні поверхні – рослини, дахи будинків, тротуари, сніг… Та й це ще не все. Частинки пилу, гару можуть переноситися вітром на величезні відстані, осідати на полярні "шапки", прискорюючи танення льодовиків. Що ми отримуємо? Внаслідок військових дій значно прискорюються локальні процеси потепління, що позначається і на кліматі планети загалом.

Чи правильно говорити, що війна, яку РФ розпочала проти України, впливає на клімат й інших країн?

Безперечно. Адже зараз "включилися" глобальні механізми, які через війну впливають на природу в десятки разів сильніше. Це складні, небезпечні процеси, які мають бути у полі зору вчених-кліматологів усього цивілізованого світу. Для розуміння – залежно від напряму вітру, згубного, токсичного впливу можуть зазнати будь-які території – окрім найближчих до України сусідів, ними можуть бути Туреччина та Скандинавські країни. Також частки сажі та пилу при потраплянні у верхні шари атмосфери переносяться на тисячі кілометрів...

Чи можемо ми сподіватися, що після закінчення війни природа відновиться самостійно?

Якщо прибрати першопричину – війну, а разом із нею вибухи, пожежі, то викиди (сажа та інше) поступово осядуть, проллються у вигляді опадів. Потраплять у ґрунт, у водойми й почнуть працювати природні механізми стабілізації – природа спробує виправити те, що накоїла людина. Але не все можна повернути у довоєнний період.

Заміновані території, зруйновані ландшафти, деградовані ґрунти, вирви – велика проблема. Ймовірно, потім землю доведеться очищати від великих уламків, розрівнювати та засівати насінням рослин. У тому числі приділяти увагу відновленню лісів, полезахисних лісопосадок, щоб захистити територію від вітрової ерозії та сприяти відновленню родючих властивостей ґрунту… У будь-якому разі про впорядкування орних земель і природних ландшафтів можна говорити лише після їх очищення від мін, що не розірвалися, снарядів, уламків. Це – мільйони гектарів сільськогосподарських земель та близько 40 відсотків природно-заповідного фонду України.

Тому вже сьогодні потрібно розуміти, який є план дій щодо відновлення нашої природи та дотримуватися його. Дуже важливо привести природоохоронне законодавство України відповідно до інтеграційних директив ЄС. Ратифікувати закон про Смарагдову мережу (територію загальноєвропейського природоохоронного значення – УНІАН) та збільшити кількість заповідних площ, що охороняються, хоча б до мінімального європейського рівня...

Біологічні системи, звичайно, здатні до самовідновлення. Але є умова – це відбувається, якщо вплив на систему не перевищив її можливостей щодо відновлення. Можливо, після цієї війни на "лікування" української землі підуть сотні років і не факт, що всі рани загояться.

Лариса Козова

Лариса Козова

УНІАН в Google News