Ринок землі - ослабити покупця і посилити продавця

Ринок землі може запрацювати в Україні з 1 січня 2012 року. І якщо парламент не встигне відпрацювати законодавчу базу під цю епохальну для країни подію, її наслідки можуть бути катастрофічними...

Верховна Рада на початку березня відмовилася продовжити до 1 січня 2015 року мораторій на продаж сільськогосподарських земель. У результаті земельний ринок може з'явитися в Україні з 1 січня 2012 року. Вже майже три місяці політики енергійно піаряться на цій темі. Більшість опозиціонерів намагаються представити скасування мораторію мало не як загрозу територіальній цілісності України. Проти приватизації землі також виступають комуністи і навіть деякі представники влади. Але прихильники легалізації ринку землі, включаючи Президента, говорять про те, що де-факто він в Україні відбувся, давно настав час закріпити його де-юре і, нарешті, надати йому хоча б зовнішньо риси цивілізованого бізнесу. Незважаючи на те, що Віктор Янукович ще в лютому ц.р. видав розпорядження відповідним органам впровадити ринок с/г земель в 2012 році, остаточне рішення залишається за парламентом, якому необхідно прийняти закони «Про ринок землі» та «Про Державний земельний кадастр» (прийняття останнього очікується у ВР ближчими днями). Багато експертів і політиків говорять про те, що великий бізнес тільки й чекає відмашки, щоб почати масовану скупку землі. Тоді як у головах нашого «селянства», схоже, повний хаос у відношенні продажу паїв, а в цьому найбільша небезпека як для самих селян, так і для країни в цілому.

«Страуси» найкращі помічники спекулянтів

Одним із дійсно вагомих аргументів представників партії влади на користь скасування мораторію є той факт, що ринок с/г землі в Україну вже давно існує. Більше 90% землі сільськогосподарського призначення було розпайовано ще кілька років тому. Місцевим радам належать тільки близько 10% сільгоспземель. У результаті, в держвласності залишилося 49,1% всіх земель, у приватній власності громадян - 50,7%, юридичних осіб - 0,2%. При цьому, незважаючи на мораторій, паї та оформлені Держкомземом державні акти активно продаються. Особливо жваво торгівля йшла напередодні кризи, коли мало не кожен бізнесмен вважав за обов'язок викупити у селян хоча б пару гектарів для подальшого перепродажу. Відбувалося це в основному в Київській області та навколо інших великих міст, таких як Харків, Дніпропетровськ чи Одеса. Єдине, що вимагалося від продавця, - змінити цільове призначення ділянки з сільськогосподарського на призначену під забудову, і продавай скільки завгодно. Цей процес набув воістину загрозливих масштабів. Природно, в ньому були задіяні корумповані чиновники всіх рівнів.
На круглому столі в Інституті Горшеніна народний депутат (Партія Регіонів) Владислав Лук'янов висловив загалом вже прописну істину - тільки скасування мораторію на продаж землі дозволить вивести з тіні нелегальний земельний ринок, який існує на сьогодні в Україні.
«Земля, хочемо ми цього чи ні, все одно продається, але відбувається це незаконним чином, держава не отримує відповідних податкових відрахувань. Ті люди, які продають землю, не отримують реальну ціну за свій товар, наживаються лише спекулянти. Тому ті, хто виступає проти скасування мораторію на продаж землі, або займають позицію страуса, або допомагають тим, хто наживається на нелегальному ринку землі», - зазначив народний депутат.

Оренда земель - найкоротший шлях до знищення українського чорнозему?

Згідно з даними ряду опитувань, в середньому понад 70% власників сільгоспземель проти того, щоб дозволити її продаж. Якщо це дійсно так, то пропонований комуністами референдум щодо скасування мораторію на продаж земель цілком може стати переможним для противників вільного земельного ринку. Але залишається питання - чому селяни проти? Не хочеш продавати - не продавай, але дай свободу вибору тому, хто хоче. Цілком може бути, що в даному випадку спрацьовує дуже поширений (вже пробачте) для українського села підхід - хай краще у всіх однаково погано, ніж у когось одного добре. Адже зрозуміло, що землі в Україні дуже різні, десь кращі, десь гірші і ціна на них, відповідно, відрізняється. Хоча може бути й так, що багато хто боїться приходу страшних олігархів, які змусять їх за безцінь продати землю. А ось це - хоч і відверта фобія, але все ж не без ​​певних на те підстав. Подібні страхи притаманні й міському жителю, який добре знає, що якщо крутому дядькові чогось дуже захочеться, то він знайде спосіб цього добитися і жоден закон тут не допоможе. Рейдери захоплюють величезні підприємства, будівельні компанії, забудовують парки і сквери, чому ж після легалізації ринку землі теж саме не може статися і в цій сфері. А в тому, що відповідні механізми винайдуть сумнівів немає.

Якщо ж говорити по суті питання, то навіть міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк вважає продаж землі малоефективним кроком. У квітні ц.р. він сказав: «Чомусь всі вважають, що якщо ринок - то це потрібно бігти і продавати. Потрібно провести роз'яснювальну роботу на рівні сільських голів, що продаж землі не є ефективним кроком, тому що земля наша сьогодні ще толком недооцінена, орендна плата в нас за землю ще буде рости, тому що земля - ​​капітал, який постійно, гарантовано буде зростати в ціні».
А на думку В. Лук'янова, збереження мораторію вигідне тільки тим, хто у варварський спосіб експлуатує орендовану землю, висаджуючи кілька років поспіль такі сільгоспкультури, які її виснажують. «Ніхто в землю не вкладає серйозні інвестиції, не застосовує нові сільськогосподарські технології. Інвестувати в землю буде тільки господар, який знає, що це його законна власність», - зазначив В. Лук'янов.
І знову все цілком логічно - більшість нинішніх власників обробляти землю не хочуть, вони націлилися на здачу її в оренду. Але орендарі, як вже було сказано, - не господарі, а тимчасові люди, готові хоч увесь український чорнозем засадити ріпаком або соняшником, а вичавивши з землі максимальний прибуток, піти без найменших докорів сумління, залишивши пил замість гумусу.

На ринок виставлять тільки десяту частину розпайованих земель?

Якщо вірити результатам соціологічних опитувань, то мало не дві третини українських селян працювати на землі не хочуть, але й продавати її не збираються майже стільки ж, якщо не більше.

Так, за словами директора Департаменту ринку та оцінки земель Державного агентства земельних ресурсів України Сергія Салієнка, в цьому році агентством було проведено соціологічне опитування 8 тисяч власників земельних паїв. «Аналізуючи його результати, можна відзначити незначну кількість людей, які хочуть продавати свої земельні паї. Так, з 8 тисяч опитаних по всій Україні власників лише 8,7% хочуть продати свою ділянку, 35,5% хочуть здати землю в оренду, 21,5% - передати у спадок, 4,1% - подарувати, 22,5% - обробляти самостійно, решта ще не визначилися. Із загальної кількості опитаних тільки 31% власників вважають, що продаж землі треба заборонити, решта погоджуються з необхідністю зняти мораторій за умови певних обмежень», - сказав С.Салієнко.
На його думку, невелика кількість бажаючих продати свої земельні ділянки (всього 8,7%) змушує задуматися над тим, що зняття мораторію не призведе до якихось серйозних соціальних наслідків. С.Салієнко переконаний, що противники скасування мораторію згущують фарби навколо цієї проблеми.
Оцінка представника Держагентства земельних ресурсів, напевно, найбільш прийнятна сьогодні для влади.

Село і люди...

Всім відомо, що реальний стан справ в українському селі такий, що більшість його мешканців є потенційними «емігрантами», за першої ж можливості вони готові кинути рідну хату й податися в місто. Ці настрої теж не могли не взяти на озброєння прихильники скасування мораторію.
Як зазначив В.Лук'янов, власник землі сьогодні фактично позбавлений права розпоряджатися нею на власний розсуд. «Ми отримали соціологічні дані про те, що більша частина власників земельних наділів у сільській місцевості не хочуть на ній працювати. Це - нормальний процес урбанізації, весь світ сьогодні переїжджає з сіл у міста, і Україна не виняток. Тим людям, які хочуть переїхати в місто, необхідно дати можливість продати свою земельну ділянку тим, хто готовий вкладати гроші у виробництво сільськогосподарської продукції», - вважає В.Лук’янов.
Знову ж таки, важко щось заперечити, особливо, коли чуєш історію про бабусю, яка хоче продати 3 га землі в селі під Києвом, щоб допомогти своєму онукові вижити в міських джунглях.
За приблизними оцінками, в українських селах на сьогодні проживає близько 30% населення країни, тобто, майже 15 млн. чоловік. З одного боку, це - ядро ​​нації, хранителі споконвічно української культури і традицій, а з іншого - одна з найбільш маргіналізованих груп населення. Не бажаючи займатися своєю споконвічною справою, жителі села навряд чи зможуть знайти адекватне застосування своїм здібностям у міському середовищі, в яке вони так прагнуть влитися. У більшості випадків українських селян чекає в місті ліжко-місце в переповненому гуртожитку або орендованій квартирі, а працевлаштуватися вони можуть розраховувати лише на саму мало оплачувану і мало престижну роботу. То чи не краще спробувати зменшити ту прірву, яка утворилася між містом і селом, в першу чергу, в питаннях якості життя і банального комфорту.
Як вважає народний депутат (БЮТ) Володимир Яворівський, у випадку скасування мораторію на продаж землі покупців великих земельних ділянок необхідно на законодавчому рівні зобов'язати інвестувати у розвиток соціальної сфери сіл. На його думку, сьогодні селяни не мають не тільки нормальної роботи, а й нормальних умов для життя. «Нам потрібно в законодавстві прописати норми щоб ті, хто буде приватизувати сільськогосподарські землі, потім вкладали гроші в «соціалку» на селі. Сьогодні такої кількості людей, які працювали колись у колгоспах, вже не потрібно, з'явилися нові ефективні технології і техніка. Водночас, у сільській місцевості зараз практично повністю відсутня соціально-побутова сфера і якась частина сільських жителів має перейти туди на роботу. Тому необхідно зобов'язати покупців великих земельних ділянок вкладати гроші в розвиток соціально-побутової інфраструктури», - підкреслив депутат.
При цьому він вважає, що в місті сільських мешканців ніхто не чекає. «Сьогодні в селі немає роботи, молодь намагається вирватися в міста. Але де вони будуть жити? Нехай ті, у кого є нормальна хата, земля, залишаються в селі, потрібно тільки створити їм нормальні умови для життя», - підкреслив депутат.
В.Яворівський переконаний, що перед скасуванням мораторію на продаж землі необхідно провести колосальну інформаційну роботу серед селян, роз'яснивши їм, скільки коштують їхні паї, а також удосконалити законодавство в цій сфері.
Навівши аргументи як прихильників, так і супротивників скасування мораторію, мусимо визнати, що і в перших, і в других є чим підкріпити свою позицію. Мабуть, поява в Україні ринку сільгоспземель неминуча, але 2012 рік - дуже рано. Не встигне Верховна Рада відпрацювати всю законодавчу базу під цю справді епохальну для країни подію. При цьому абсолютно ясно, що до початку розпродажу земель потенційний продавець повинен бути повністю озброєний і з юридичної, і з фінансової точок зору. В свою чергу «оптового» покупця необхідно поставити перед необхідністю виконання жорстких інвестзобов'язань, серед яких і соціально-побутова складова, і екологічна повинні займати не останнє місце. Зрештою, можна повчитися на прикладі приватизації великих промислових підприємств, коли інвестора ставлять у дуже жорсткі рамки, а Фонд держмайна стежить за тим, щоб він за них не виходив. На роль ФДМ у даному випадку цілком підходить Державне агентство земельних ресурсів.
Наостанок варто відзначити одну важливу деталь. Якщо багато селян рветься в місто, то існує й зворотний процес - нащадки тих, хто колись покинув село, хочуть повернутися на землю. Нехай навіть і не йдеться про повноцінних фермерів, а скоріше про дачників з сельгоспухилом, але ці люди хочуть обробляти свій наділ землі, й часто у них це досить непогано виходить. Так що дуже важливо, щоб пересічним українським городянам дали можливість взяти участь у покупці землі, а не відштовхнули міцним олігархічним ліктем. Закон «Про ринок землі» має бути однаково справедливим для всіх, інакше наслідки можуть бути катастрофічними.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News