"Золотий бичок". Як і чому в Азовському морі зникає риба
"Золотий бичок". Як і чому в Азовському морі зникає риба

"Золотий бичок". Як і чому в Азовському морі зникає риба

13:38, 25 лютого 2021
9 хв. 8705

Перлина Азову та за сумісництвом головний курорт Запорізької області місто Бердянськ славиться своїми кумедними та інколи дивакуватими пам’ятниками, якими неймовірно пишаються місцеві та просто обожнюють туристи. Серед них – пам’ятник бичку-годувальнику. Але, схоже, зовсім скоро цей бичок лишиться єдиним нагадуванням про те, що колись Азовське море "кишіло" рибою.

Скоро пам'ятник стане єдиним нагадуванням про рибу в Азовському морі / фото Nicolas Turustus Скоро пам'ятник стане єдиним нагадуванням про рибу в Азовському морі / фото Nicolas Turustus

Був судак, став дельфін

З кожним роком в акваторії Азовського моря стає менше риби. Особливо азовського бичка, якого раніше було "їж - не хочу". Бичок став справжнім делікатесом і в цьому могли переконатись туристи, які у минулому сезоні відпочивали у тому ж Бердянську або Кирилівці. До прикладу, деякі рибалки правили за сушеного бичка до 40 гривень. За одиницю! Таку високу ціну ловці морської живності аргументували дуже просто – бичок стає справжнім дефіцитом і з кожним роком об’єми його вилову зменшуються. Проте з Азовського моря зникає не лише бичок. Ці води полишають судак, лящ, тарань та інші види риби.

За словами фахівців, тенденція до зникнення звичної для Азова риби має кілька причин. По-перше, через глобальне потепління рівень солоності азовської води збільшується. Біологи наводять цифри: якщо у 2006 році середній показник солоності моря складав майже 7 проміле, то у 2019 році спеціалісти зафіксували рекордний за останні 40 років показник – понад 14 проміле.

Як розказала УНІАН біолог Яна Батичко, основною причиною цього є суттєве зменшення прісних вод, які надходять до Азовського моря з річок.

"Всі ми знаємо, що до Азовського моря потрапляє солона вода з Чорного моря та прісна з річок. Останні кілька років фіксується суттєве зменшення надходження до моря прісної води – це пов’язано з глобальним потеплінням, яке спровокувало обміління основних прісноводних артерій Азовського моря", - пояснює експерт.

Директор Національного Приазовського парку Дмитро Воловик підтверджує слова біолога та розповідає, що саме через збільшення рівня солоності води в Азовському морі змінюються і його основні жителі. Наприклад, бичок та судак поступово зникають, а на зміну їм приходить живність з Чорного моря, яка звикла до більш солоної води. Це пояснює, звідки в Азовському морі останні кілька років спостерігається збільшення кількості тих же дельфінів – вони йдуть за своєю "поживною базою", яка активно мігрує. До речі, саме з цієї причини на узбережжі Азова фіксується й нашестя чорноморських медуз, які також мігрують через збільшення рівня солі.

Окрім того, солона вода – ідеальне середовище для камбали, яка не лише активно мігрує до Азова, а й іде там на нерест. Чудовою кормовою базою для цієї риби є той самий дефіцитний бичок.

Також за останні роки в Азовському морі стало більше піленгаса, обсяг якого раніше стрімко знижувався. Суттєве збільшення "поголів’я" цього виду відбулось після того, як науковцям вдалось "вибити" у держави гроші на будівництво каналу, який поєднує Молочний лиман з Азовським морем. Його відкрили у 2019 році. Будівництво каналу було єдиною можливістю для порятунку від повного висихання лиману і зниження рівня його солоності.

Як розказує Дмитро Воловик, раніше площа Молочного лиману складала більш ніж 220 квадратних кілометрів, проте через висихання, на початку 2019 року, вона була майже вдвічі меншою. Окрім того, суттєво збільшився і рівень солоності.

"До будівництва каналу рівень солоності води складав 120 проміле. За таких умов риба не могла існувати в лимані, рівень солоності води наближався до показників Мертвого моря", - розповідає Воловик.

Завдяки будівництву каналу, вдалось повернути його попередню площу і знизити солоність. Саме ці ідеальні умови для піленгаса повернули його до водойм Запорізької області. Величезна кількість риби зайшла на нерест до Молочного лиману, і науковці прогнозують, що вже цього року будуть відновлені квоти на його промисловий вилов (раніше масштабне "полювання" на піленгаса у водах Азовського моря було під суворим контролем, а інколи навіть під забороною через його невелику кількість). За попередніми даними, офіційно буде дозволено виловити 2 тисячі тонн.

Наразі в Азовському морі відсутній контроль за виловом риби / REUTERS Наразі в Азовському морі відсутній контроль за виловом риби / REUTERS

Якщо з піленгасом ситуація стабілізується, то судак та тарань, за прогнозами експертів, у найближчі роки потраплять до своєрідної "червоної книги" і перебуватимуть там, поки не знизиться рівень солоності води та риба не повернеться у своє природне середовище.

Хто і як вбиває море

Окрім природних факторів, таких як висихання водойм та підвищення рівня солоності, на чисельність та наявність риби впливають і людські. По-перше, це незаконній промисловий вилов морських жителів. Щороку відповідні органи надають дозволи на вилов певної кількості риби. Цим промислом займаються, як українські рибалки, так і представники Росії, з якою ми ділимо акваторію Азовського моря.

Як зазначають експерти, ще до початку російсько-української війни ці квоти погоджувались між двома державами. Наразі такої співпраці немає і проконтролювати, скільки саме риби відловили росіяни, майже неможливо. Також спеціалісти говорять про те, що безконтрольний вилов риби в промислових масштабах відбувається і на тимчасово непідконтрольній території Донецької області.

Суттєво впливають на процес і браконьєри, яких щороку ловлять правоохоронці, проте подолати цей чорний бізнес поки що не вдається – суди не арештовують плавзасоби, які регулярно виходять в море на незаконний промисел, а справи проти браконьєрів служителі Феміди розглядаюсь роками. Та й довести, що це саме браконьєрство правоохоронцям вдається не завжди. Нерідко підприємці, які займаються протизаконною діяльністю, вступають у злочинні змови з державними науковими установами та займаються виловом риби в промислових масштабах під прикриттям відбору матеріалу для науковців.

В тих випадках, коли правоохоронці затримують браконьєрів, збитки державі вимірюються десятками мільйонів гривень. Збитки ж для природи – колосальні та непоправні. Нерідко для незаконного видобутку риби браконьєри використовують вбивчі для моря "технології" – трали. Це знаряддя для вилову, які "впиваються" в морське дно і разом з піском та рибою піднімають все живе: і водорості, і ракушку. Окрім того, вони порушують водний баланс, що також негативно відбивається на популяції морських мешканців.

«Якщо ми говоримо про трали, то ця технологія є вбивчою для усього живого. Окрім того, що знищується риба під час нересту, трали є вироком і для молюсків. Наприклад, для тієї ж азовської креветки, яка також стрімко зникає», - говорить біолог Яна Батичко.    

Ще однією важливою проблемою, яку десятиріччями не можуть вирішити українські чиновники – забруднення акваторії Азовського моря промисловими підприємствами та внаслідок екологічних катастроф місцевого рівня, як то: витік нафтопродуктів з плавзасобів, аварії чи інциденти на території морських портів тощо. Екологи говорять, що до Азовського моря постійно потрапляють тисячі тонн неочищених стоків з території металургійних підприємств. Враховуючи той факт, що Азовське море фактично являється "закритим" і вода в ньому "циркулюється" дуже слабо, то всі нечистоти, які є вбивцями всього живого, залишаються в акваторії.

Відновити різні види риби в Азовському морі ще можна / фото УНІАН Відновити різні види риби в Азовському морі ще можна / фото УНІАН

За словами екологів, в комплексі всі перераховані фактори просто знищують море і все живе в ньому. Розв’язати цю проблему можна лише на державному рівні за допомогою значного посилення відповідальності за екологічні злочини, аж до кримінальної.

Проте, поки що державні мужі не поспішають займатись цими питаннями. За інформацією еко-активістів та деяких підприємців, це пов’язано, в першу чергу, з тим, що заводи-забруднювачі належать найбагатшим людям в Україні, а промислові браконьєри нерідко працюють "під прикриттям" впливових чиновників або депутатів.

Чи можна повернути рибу до Азову?

Резюмуючи всі факти, можна виділити кілька причин, які спричиняють дефіцит риби в Азовському морі: природні фактори та зміна клімату, безконтрольне браконьєрство в промислових масштабах та суттєве погіршення екології через металургійні підприємства.

В Асоціації рибалок України впевнені: відновити різні види риби в Азовському морі можна. Для цього потрібно небагато. Перш за все, необхідний жорсткий контроль з боку держави, правоохоронних та природоохоронних органів. Також потрібно посилити рівень відповідальності за браконьєрство, контролювати методи та знаряддя, за допомогою якого здійснюється вилов риби.

Окрім того, збільшити популяцію риби можна за допомогою її штучного розведення. Штучним зарибленням водойм, зокрема й Азовського моря, можна відновити деякі види риби. Але при цьому потрібна підтримка держави, або ж приватні інвестори. Паралельно з цим має бути введена заборона промислового вилову на п’ять, або й десять років.  

Проте, за словами еко-активістів, наразі рибні питання для українських чиновників не на часі. І поки що питання зі зникнення риби в Азовському морі на рівень держави не виходить.

Ірина Дубченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies