Енергопідніжка: Болгарія "скрутила" російську нафтову трубу

Болгарія відмовилася від нафтопроводу Бургас-Александруполіс. Тепер Росія робитиме ставку на "Самсун-Джейхан". А найголовніше, що всі ці проекти зводяться до одного – до реалізації «Південного потоку»...

Підніжку енергетичним планам Росії, правда, прогнозовану, підставила Болгарія. Країна таки відмовилася від спільного проекту Росії і Греції – трансбалканського нафтопроводу. Як заявив прем`єр-міністр Болгарії Бойко Борисов, причому після зустрічі з послами країн ЄС в Софії, "Болгарія відмовляється від проекту нафтопроводу Бургас-Александруполіс". За його словами, рішення ухвалене через те, що жителі регіону Бургас проект не підтримали, а також тому, що його маршрут проходить через природні території, які знаходяться під охороною. Він підкреслив, що нафтопровід є «невигідним і шкідливим для країни». При цьому він зробив акцент на трагедії в Мексиканській затоці – мовляв, є чого боятися.

Для Росії такий поворот подій, радше, не є супер-новиною. Раніше міністр енергетики РФ Сергій Шматко заявляв, що проект будівництва нафтопроводу Бургас-Александруполіс може бути заморожений. І справді, роботи з його реалізації на сьогодні практично згорнуті. Знову-таки, через тривалі роздуми Болгарії. Дане рішення країни більше політичне, аніж економічне. Після виборів і формування нового уряду вектор напрямку зовнішнього руху Болгарії значно перемістився. Схоже, Софія відмовляється від спільних проектів з Росією, надаючи перевагу європейським.

Угоду про будівництво цього нафтопроводу Росія, Греція і Болгарія підписали в 2007 році, після завершення будівництва конкуруючого трубопроводу між Азербайджаном і Туреччиною (Баку-Тбіліси-Джейхан). Останній підтримували США, намагаючись протистояти монополії Росії на енергетичному ринку Європи. Якраз на це робила ставку РФ, докладаючи максимум зусиль для позитивного завершення бажаного - з`єднати болгарський Бургас з грецьким портом Александруполіс, тим самим збільшивши залежність Європи від російської нафти.

Причому ідея прогресує. Про це свідчать недавні переговори Росії і Туреччини. Кремль запропонував Анкарі «позбавити» Босфор і Дарданелли від нафтових танкерів, всі постачання перенаправити трубами - Бургас-Александруполіс і Самсун-Джейхан. Анкара на пропозицію погодилася. "Самсун - Джейхан" розрахований на прокачування 60-70 мільйонів тонн нафти рік. У рамках цього проекту розглядають можливість будівництва нафтопереробного заводу в Джейхані. До речі, Туреччина дала дозвіл на прокладку в своїх територіальних водах газопроводу "Південний потік", який пройде дном Чорного моря з Новоросійська в болгарський порт Варна, і який експерти називають прямою загрозою для України.

***Трансбалканський трубопровід «Бургас — Александруполіс» планується побудувати в обхід проток Босфор і Дарданелли. Маршрут нафтопроводу пройде від болгарського міста Бургас на березі Чорного моря до грецького Александруполіса на березі Егейського моря. Трубопровід має розвантажити протоки, які знаходяться під контролем Туреччини, сполучають Чорне і Середземне морить. Планується, що даним трубопроводом поставлятиметься російська нафта з морського терміналу в Новоросійську, в Бургасі перевантажуватися з танкерів, далі трубопроводом постачатиметься в Александруполіс, де знову вантажитиметься на танкери. Протяжність нафтопроводу - 285 км., пропускна спроможність - 35 млн. тонн у рік з можливістю розширення до 50 млн. т. Попередня вартість проекту складає близько $1,2 млрд. Росії належатиме 51,7% акцій консорціуму з управління трубопроводом, Болгарії і Греції - по 24,15 %. Роботи пз прокладки труби планувалося почати на початку 2008 року і закінчити через півтора роки. За деякими оцінками, будівництво нафтопроводу могло бути завершене до 2010 року. Конкуруючим нафтопроводом є Самсун-Джейхан, який з`єднає порти на чорноморському і середземноморському побережжі Туреччини.

Швидше за все, Болгарія відреагувала на домовленість Москви і Анкари.  Софія розраховувала, що разом з трубопроводом на її території побудують НПЗ. Але це в російські плани не входить.

Греція двома руками за реалізацію проекту, оскільки вбачає в цьому помпезний власний вихід як країни-транзитера на європейський ринок. Правда, її спокушають іншими енергетичними пропозиціями, в яких Москва не бере участі. Наприклад, постачання азербайджанського газу в ЄС (TGI - газопровід з`єднає Туреччину із Західною Європою і стане одним з п`яти основних шляхів транспортування газу в Євросоюз). Але при цьому Афіни від «співпраці» з Москвою не відмовляються. Як мовиться, і нашим, і вашим, лише б собі не в збиток. Іншими словами, нафтопровід Бургас-Александруполіс і газопровід "Південний потік" виводять Афіни на енергетичну карту світу, але без Росії її амбіції задовольнити не вийде.

*** Газопровід "Південний потік" - спільний проект "Газпрому" (GAZP) й італійського нафтогазового концерну ENI, який передбачає постачання російського і, можливо, середньоазіатського газу до Європи через Чорне море. Згідно з проектом, загальна пропускна спроможність газопроводу складе 30 млрд куб. м газу в рік, вартість - понад 10 млрд дол. "Газпром" планувала завершити маркетингові дослідження і розробку ТЕО проекту газопроводу до кінця 2008 р., а почати перші поставки цим газопроводом - у 2013 р. У ЄС вважають "Південний потік" конкурентом проекту Nabucco, підтримку якому надає Брюссель. Цей газопровід, будівництво якого оцінюється в 7,9 мільярда євро, покликаний скоротити залежність Європи, яка купує чверть необхідного їй газу у Газпрому, від російських енергоресурсів.

Звичайно, вихід з ситуації, що склалася, – справа Греції і Росії, коли б не одне але. Нафтопровід Бургас-Александруполес фактично є альтернативою двом нафтопроводам – Одесса-Броди і Самсун-Джейхан, які значною мірою пов`язані з казахською нафтою.

Як відзначає експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський , страхи Болгарії зрозумілі. «Якщо працюватиме в аверсному напрямі Одесса-Броди, то частина казахської і азербайджанської нафти піде в цей нафтопровід, причому обидві повинні наповнити і Баку-Джейхан. Це означає, що на Бургас-Александруполіс просто не вистачить нафти. Невизначеність в цьому питанні і є основною причиною відмови Болгарії від проекту.

Що стосується екології, то вона завжди давала привід для сумнівів у контексті даного проекту, оскільки він повинен пройти через заповідні зони. Але економічна складова при укладенні договору про будівництво трубопроводу переважувала, саме в цьому була зацікавлена російська сторона. Зараз Росія шукатиме вихід через Туреччину, яка зацікавлена в Самсун-Джейхані. Цей нафтопровід є своєрідною демонстрацією російською стороною підтримки Туреччиною газопроводу «Південний потік».

Б.Соколовський вважає, що у разі реалізації проекту «Самсун - Джейхан», який значною мірою є альтернативою нафтопроводу «Одеса - Броди» в аверсному варіанті, Росія і надалі домінуватиме на нафтовому ринку України і сусідніх держав. А про Євро-Азіатський нафтотранспортний коридор (ЄАНТК), на думку експерта, потрібно буде забути...

Україна, відзначає він, тепер не може протиставити реальних альтернатив згаданим російським геополітичним проектам, оскільки РФ, фактично, монопольно контролює і газовий, і нафтовий, і ядерний-енергетичний сектори української економіки завдяки проросійським рішенням урядів (як Тимошенко, так і Азарова – ред.).

Що стосується України, то відмова Болгарії від проекту Бургас-Александруполіс не позбавляє перспективи нафтопроводу Одесса-Броди на аверс, підкреслює Б.Соколовський.

*** Використання нафтопроводу «Одесса-Броди» в аверсному режимі було передбачене проектом його будівництва. Нафтотранспортний проект «Одесса-Броди» планувався з метою диверсифікації постачань нафти на українські НПЗ і для розвитку транзитних можливостей країни. Будівництво нафтопроводу «Одесса-Броди» було завершене в травні 2002 року. Магістраль має довжину 674 км, діаметр труби – 1020 мм. Потужність першої черги нафтопроводу і терміналу складає 9-14 млн. тонн в рік. Нафтопровід «Одесса-Броди» планувалося використовувати для прокачування каспійської нафти до Європи. Україна впродовж двох років з моменту будівництва безуспішно намагалася домовитися про транспортування каспійської нафти цим нафтопроводом у прямому напрямку. Не одержавши конкретних пропозицій з боку компаній, уряд України в кінці червня 2004 року дозволив використовувати трубопровід для транспортування російської нафти в реверсному напрямку.

Таким чином, з моменту спорудження нафтопровід використовується у реверсном напрямку, що передбачає транспортування російської нафти з Бродів до Одеси і далі – танкерами через чорноморські протоки.

Ідея проекту будівництва Одеса – Броди – Плоцьк – Гданськ виникла у середині 90-х років. Вона передбачала будівництво нового транспортного коридору нафти, який дав би можливість поставляти каспійську нафту в країни Західної і Центральної Європи. 23 травня 2003 року в Брюсселі уряди України, Полщі і Єврокомісія підписали спільну декларацію про підтримку проекту ЄАНТК. Єврокомісія також виділила 2 млн. євро на проведення ТЕО будівництва трубопроводу Броди – Плоцьк, який дав би можливість протягнути вже побудовану українську трубу з Одеси на Чорному морі до польського Гданська на побережжі Балтійського моря.

Наші тривалі роздуми, як зробити життєздатним трубопровід Одесса-Броди, можуть увінчатися повним фіаско. Днями Міністерство регіонального розвитку Польщі заявило, що може позбавити фінансування проект створення ЄАНТК за рахунок коштів допомоги Європейського Союзу.

Ось і виходить, що нашій владі, завдяки недавньому рішенню Болгарії, випадає шанс. Може вона зможе ним скористатися і таки запустить наш нафтопровід в правильному, передбаченому проектом, напрямку, що можна розглядати як претензію на звання нафтового транзитера...

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News