Кремль задавить Мінськ українською трубою?..

Газовий конфлікт Росії і Білорусі досяг стадії перекритого вентиля. Кремль у перевірений газовий спосіб намагається «приручити» Мінськ. І ось на допомогу приходить Київ: ще донедавна «ненадійний транзитер» йде на виручку... кривдника.

Давно Європу не лихоманило від газових розбирань. І, схоже, 22 червня 2010 р. запам`ятається як дата переходу до реальних "бойових дій" на російсько-білоруському газовому фронті. Притому, що Європа, вважай, вже звикла, що скандал розгорається взимку, причому новорічний сюрприз виникав не один раз, а головним порушником спокою, як уміло подавала проблему Росія, яка шляхом вентиля навчилася вирішувати всі питання, була завжди Україна. Завдяки північній сусідці ми по сьогоднішній день намагаємося змити з себе клеймо «ненадійний транзитер» і «несанкціонований злодюжка». Правда, зараз до «відмивання» підключився головний обвинувач. На тлі «відновлення українсько-російських дружніх відносин» нас представляють світу зовсім в іншому світлі. Виявляється, саме Україна виручить росіян в конфлікті з Білоруссю, на нашу трубу перекинуть європейські поставки газу, за які відповідав Мінськ. А він, донедавна кращий друг і соратник, поки розмірковує, у чому ж помилився. Як видно, не варто наступати на кремлівський мозоль. Одне тільки може заспокоїти Європу – пора року для газового вимкнення більш відповідна – літо, не замерзнеш, як бувало. Здавалося, все повторюється, нічого нового Москва в тиску на незгодного не придумала. Використовуючи у шантажі трубу, вона сміливо повчає – не варто йти наперекір, собі ж дорожче. І ніби етична сторона медалі бентежити не повинна – за час становлення Росії ми багато до чого звикли. Та все ж, так принизливо відчувати саме себе штрейкбрехером...

Не хочеш - змусимо...

Що стосується російсько-білоруського конфлікту, то він сьогодні виглядає таким чином. З 21 червня Росія обмежує подачу газу до Білорусі. «Газпром» домагається від Мінська виплати боргу 192 млн. дол.. за поставлене цього року паливо. А останній запропонував "Газпрому" погасити заборгованість за транзит газу перед "Білтрансгазом" у розмірі 217 млн. дол., які, дивно, але російський монополіст визнав. Переговори у понеділок, 21 червня, завершилися нічим, Президент Росії Дмитро МЕДВЕДЄВ на зустрічі з главою «Газпрому» Олексієм МІЛЛЕРОМ дав добро на зниження подачі газу для Мінська, але переговорний процес дозволив продовжити. Уряд Білорусії відреагував на жест росіян своєю пропозицією.  Спочатку "Газпром" гасить борг перед "Білтрансгазом", а той до 23 червня в повному обсязі розраховується за поставлений до Білорусії в травні газ. Крім того, до 5 липня він погашає заборгованість у розмірі 187 млн. дол., що утворилася за січень-квітень 2010 р. Пропонувався і товарообмін, на що не раз йшли росіяни. Але сьогодні їх влаштовує тільки валюта. Тим часом, білоруський Радмін подався з проханням до російської сторони "утриматися від подальшого обмеження постачань газу до Білорусії до повного виконання взаємних зобов`язань". Інакше білоруська сторона "буде змушена проводити відбір газу з транзитної газотранспортної системи для задоволення повною мірою потреб народного господарства і населення Білорусі", наголошується в листі Радміну російській стороні.

Але "Газпром" заявив, що не готовий стільки чекати. Прем`єр-міністр Росії Володимир Путін і зовсім налякав Білорусь, що транзит до Європи буде перенаправлений через Україну.  «Є можливість переорієнтації цих потоків, у разі потреби, на інші маршрути. Зокрема через ГТС України. Ми сьогодні через ГТС України прокачуємо приблизно 105 млрд. в рік. Можливості ГТС України значно вищі – прокачували і 120, і 130, можна прокачати і трохи більше. Сподіваюся, що до цього не дійде», - підкреслив В.Путін.

За його словами, у рамках контракту «Газпром» може скоротити поставки на 85% і більше. «Але це не робиться, маючи на увазі наші особливі відносини з білоруськими споживачами, і для того, щоби дати можливість нашим білоруським колегам і партнерам, врешті-решт, зреагувати на вимоги російських партнерів і підвищити рівень фінансової дисципліни, виконати всі вимоги відповідно до контракту», - сказав він.

І коли ж до «партнера» дійде, що потрібно «виконувати всі вимоги». Очевидно, що справа тут зовсім не в газових боргах. Білорусь, яка сподівалася на друга, яка довгі роки чекала преференцій, не дочекавшись, втомилася прогинатися. Маленька країна з 10-мільйонним населенням зважилася на протистояння і кому...

Підвели і далі будемо...

На абсолютно прогнозований сьогоднішній «урок» Білорусь напрошувалася давно. Пік в російсько-білоруських відносинах настав у момент закріплення Митного союзу. Існуючий на папері з 1 січня 2010 року у форматі трійки Митний союз запустять у вільне плавання 1 липня, але дуетом – Росія і Казахстан. Білорусь, як без тіні сумнівів заявляє В.Путін, приєднається пізніше. Тобто, сумнівів, що «подружку» вдасться переконати у всіх радощах життя утрьох, немає. Білорусь не приїхала на підписання основних документів щодо Митного союзу на саміт до Санкт-Петербурга. Образи у неї вистачало. Президент Білорусі Олександр Лукашенко тоді підкреслив: «Ми виходитимемо з того, що наша досить високотехнологічна країна, яка знаходиться у центрі Європи, загинути не може, маючи на увазі проблеми з просуванням в побудові Митного союзу. Ми не хочемо використовувати ніяких переваг нашої держави, перш за все, в збиток росіянам. Та у нас і немає якихось великих претензій до інших держав з погляду наших інтересів, у тому числі, і до Казахстану», додавши, що, разом з тим, він готовий до обговорення всіх питань.

А каменем спотикання в питанні входження в об`єднання стало паливо – нафта і газ. Вірніше, їх ціна. Мінськ вимагає безмитних постачань. Москва категорично проти. Білорусь виступає проти монополії "Газпрому" при постачаннях російського газу в країну в рамках єдиної митної території. Та і ціну блакитного палива, яка на сьогодні складає 169,22 дол. за тисячу кубометрів, білоруси вважають не братською. До речі, як пишуть російські ЗМІ, Білорусь з цього року в односторонньому порядку встановила собі знижку і платить по 150 дол. за тисячу "кубів". Як результат – сьогоднішні розбирання.

Як відомо, нафтові і газові скандали із самого початку супроводжують Митний союз. РФ не раз відключала своїх «братів» від подачі палива, тим самим даючи зрозуміти, хто є хто. Звичайно, для Митного союзу паливним питанням проблеми не закінчуються, але це тема для іншої публікації.

Що ж до нафти, то А.Лукашенко знайшов заміну російській. Він домовився про постачання з Венесуелою. Уго Чавес охоче відгукнувся на пропозицію Мінська. Білорусь планувала купити у Каракаса 4 млн. тонн нафти в поточному році і 10 млн. тонн в наступному. Венесуельська нафта, яку купує Білорусь, надходить у порт Одеси, а звідти доставляється на Мозирський НПЗ залізницею транзитом через Україну. Перші 80 тис. тонн ми вже «перевалили».  І тут в гру вступає сумнозвісний нафтопровід «Одесса-Броди», як важливий елемент транспортування нафти.

Ініціатива щодо приєднання Мінська до цього трубопроводу була озвучена за часів Президента Віктора Ющенка. Йшлося про азербайджанську нафту. О.Лукашенко пропозицією зацікавився. Але політичне протистояння між Віктором Ющенком і прем`єром Юлією Тимошенко, які по-різному дивилися на стратегію співпраці з Азербайджаном і на умови транспортування каспійської нафти цим маршрутом на європейські ринки, завели переговори в глухий кут. Нинішній Президент Віктор Янукович вже зустрічався з О.Лукашенко, але тема «Одесса-Броди» не була пріоритетною під час їх переговорів. І це зрозуміло, дана ініціатива абсолютно суперечить планам Кремля. Іншими словами, в цьому питанні Мінськ ми підставили. Як і Азербайджан, який на противагу Росії з кожним роком збільшує свою участь на світовому ринку газу.

Країна вийшла зі своїм нафтопроводом Баку-Тбіліси-Джейхан на Середземне море, це був перший етап здійснення енергетичних можливостей. Тепер справа за газовими проектами Європи, в які кличуть і Азербайджан. А ось для України, з традиційним балансом на двох стільцях, все може скінчитися черговим провалом надій на так гаряче улюблену суверенність. Навряд чи Азербайджану вдасться реанімувати за підтримки сьогоднішнього пропівнічного Києва ідею з будівництва газопроводу «Білий потік», альтернативного газопроводу Nabucco, по транспортуванню газу з азербайджанського родовища Шах-Деніз через Грузію по дну Чорного моря до України і в країни ЄС. Ось вам і перспектива альтернативного палива, але, на жаль, кому це тепер потрібно.

А ось надії Білорусі піднятися з колін перед Росією ми підрізали на корені. І свої, до речі, теж. Реалізацію проекту Евро-Азіатського ніфтотранспортного коридору (ЄАНТК), який ґрунтувався на базі аверсного режиму роботи нафтопроводу «Одеса – Броди», дозволив би істотно диверсифікувати джерела поставок сирої нафти, одержати додаткові фінансові надходження від транзиту, а також укріпити енергетичну безпеку всіх країн Європи шляхом створення надійного маршруту транспортування енергетичних ресурсів. І це не високі слова, це правда, яку зараз називають нездійсненними мріями.

***Ідея проекту будівництва Евро-Азіатського нафтатранспортного коридору Одеса – Броди – Плоцьк – Гданськ виникла у середині 90-х років. Вона передбачала будівництво нового транспортного коридору нафти, який дозволив би поставляти каспійську нафту в країни Західної і Центральної Європи. 23 травня 2003 року в Брюсселі уряди України, Польщі і Єврокомісія підписали спільну декларацію про підтримку проекту ЄАНТК. Єврокомісія також виділила 2 млн. євро на проведення ТЕО будівництва трубопроводу Броди – Плоцьк, який дозволив би протягнути вже побудовану українську трубу з Одеси на Чорному морі до польського Гданська на побережжі Балтійського моря. Вартість реалізації ЄАНТК на базі нафтопроводу Одеса – Броди, відповідно до затвердженого ТЕО, складає 2-8 млрд. дол. залежно від обсягів транспортування нафти.

Але мрії мріями, а реальність важливіша. Цього разу саме за рахунок України Кремль намагається «умовити» Мінськ на всі благі пропозиції. Що ж до перетранспортування газу, то це цілком реально. Пропускна спроможність ГТС України на вході складає 287,7 мільярда кубометрів газу в рік, на виході - 178,5 мільярда кубометрів газу в рік. На 2010 рік Росія заявила обсяги транзиту газу через Україну на рівні 116 млрд. куб. м. Таким чином збільшення транзиту через ГТС України технічно цілком можливо на 50-60 млрд куб. м. в рік. Що і потрібне у разі перекриття білоруської труби. Отже, панове європейці, вам ніщо не загрожує. Щодо політичної складової даного конфлікту, то аналітики побоюються, що він тільки наростатиме і закінчиться крахом ідеї Митного союзу і появою повноцінного митного кордону між двома країнами.

Є і ще один момент – заяви Росії про наміри перенаправити білоруський транзит до Європи через українську трубу цілком можна розглядати в контексті не стільки економічного вигоди для нашої країни, скільки в контексті політичного програшу. Навряд чи Росії вигідно потепління українсько-білоруських відносин, а витікання грошей - кращий "охолоджувач". Питання в тому, чи поведуться дві східно-європейські країни на провокацію однією євроазіатської.

Коли стаття була вже готова, з`явилася новина – Олександр Лукашенко сьогодні розпорядився перекрити транзит російського газу через Білорусь. «Я наказав зараз уряду перекрити транзит через Білорусь, поки не заплатить за транзит «Газпром». Вони нам за ці півроку ні копійки не заплатили. До якого цинізму і абсурду можна дійти, коли ти винен мені 260 млн. доларів, я тобі - 190 млн. доларів, і ти починаєш мені за це закручувати вентиль. Це вони не виконують контракт", - заявив Президент Білорусі.

Поважаю...

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News