Газове СП — "розвод на зелень" під гіпнозом обіцянок?..

"Газпром" почав операцію з примушування "Нафтогазу" до створення СП, компенсуючи свої проблеми в Європі за рахунок України. Фон в Україні: масова дезінформація населення про хід, підсумки і наслідки "газових" рішень.

«Газпром» приступив до практичної реалізації своєї давньої мрії — створення спільного підприємства з «Нафтогазом». Те, що ініціатива вже багато років виходить від російського монополіста, яскраво підтверджує очевидність вигоди такого об`єднання для «Газпрому». Тепер справа за малим – переконати Україну в тому, що і для неї СП є привабливим варіантом. Судячи з усього, переконувати нас будуть відразу за декількома напрямами. Так, глава «Газпрому» пообіцяв рядовим українцям газ за внутрішньоросійськими цінами, що, вірогідно, має автоматично зробити громадську думку в Україні прихильною до російського проекту. У свою чергу, в українському уряді говорять про те, що створення СП дозволить не тільки переглянути ціну російського газу, але і дасть гарантії наповнюваності газотранспортної системи України в майбутньому. І хоча обидва ці аргументу на користь СП не витримують критики експертів, вірогідність його створення усе ж дуже велика. Досвід свідчить, що про нюанси газових переговорів між Україною і Росією ми дізнаємося лише те, що нам дозволено знати, тоді як найважливіші деталі відомі тільки вузькому колу обраних, які й ухвалюють остаточне рішення. Країну знову, судячи з усього, як і у випадку з весняним "газом по-флотськи", поставлять перед фактом – домовилися про те-то і те-то. Все, крапка. Можна тільки припускати, який буде результат, якщо нова українська влада в українсько-російських газових відносинах, на жаль, керується принципом "Ох, обдурити мене не важко, Я сам обдурююся залюбки".

Кому заборгував – усім прощаю...

Саме цим афоризмом можна охарактеризувати позицію України відносно своїх зобов`язань в газовій сфері, узятих перед міжнародними організаціями. Але про все по порядку.

Навесні цього року прем`єр-міністр РФ Володимир Путін виступив з ініціативою створити спільне підприємство, до якого увійшли би «Газпром» і «Нафтогаз». Тоді було багато розмов про те, що таке СП стало би просто поглинанням української компанії “Газпромом”, який у багато разів перевершує її за капіталізацією. Загалом, здавалося, що врешті решт ця тема затихла надовго.

Але ближче до осені глава українського Кабміну Микола Азаров заявляє про необхідність перегляду ціни російського газу для України, а міністр палива і енергетики Юрій Бойко в останній декаді серпня прямує до Москви на відповідні переговори з главою «Газпрому» Олексієм Міллером. Після закінчення цих переговорів Олексій Міллер заявляє, що після створення СП поставки газу для населення України могли би здійснюватися за цінами, за якими здійснюються поставки газу для населення Росії. «У нас ціна на газ для населення Росії встановлюється державою, є неринковою, на сьогоднішній день це трохи більше 60 доларів за тисячу кубометрів", — заявив цього тижня О.Міллер. Пропозиція в очах рядового українця вельми приваблива, особливо якщо врахувати, що з 1 серпня газ для нього подорожчав на 50%. Залишається питання — що Росія зажадає натомість. І тут вже, як мовиться, до ворожки не ходи — звичайно ж, мова йтиме про українську ГТС.

Як вважає президент Київського міжнародного енергетичного клубу "Q-club" Олександр Тодійчук, в переговорах про ціну газу з Росією головне питання в тому, що Україна повинна віддати, оскільки всім зрозуміло, що йдеться про операцію, а не про "величезний" подарунок однієї держави  братському народу держави сусідньої. «Ми чудово пам`ятаємо, що як Юлія Тимошенко в 2009 році, так і нинішній уряд в Харкові, підписали з Росією договори на абсолютно несиметричних умовах. Україна у результаті опинялася в програші. Якщо зараз Україна віддасть за пару мільярдів доларів свою газотранспортну систему, то, враховуючи нинішню ціну газу, ми одержимо знижку на декілька років, але де-факто цей газ обійдеться нам дорожче ринкової ціни», - відзначає О.Тодійчук.

Що стосується цін на газ для населення в Україні і в Росії, то вони, за словами експерта, порівнялися тільки недавно. Якщо в Україні після подорожчання газ коштуватиме в середньому 900 грн. за 1 тис. кубометрів, то в Росії він вже коштував в середньому приблизно 800 грн. за 1 тис. кубометрів. Але якщо пригадати про те, що в квітні 2011 року ми плануємо підняти вартість газу ще на 50%, то різниця між середньою ціною газу для населення в Україні стане вже істотнішою – 1350 грн за 1 тис. куб. м для України і 800 грн. для Росії. Цифри ці вельми умовні, але вони можуть дати розуміння того, що ми можемо виграти в теорії. На практиці ж Росія теж не має наміру дотувати власних рядових споживачів газу і планує до 2014 року вирівняти внутрішні ціни з середньоєвропейськими. Таким чином, ми знову можемо одержати лише умовну знижку, як це вже було після харківських домовленостей.

Але навіть якщо абстрагуватися від цієї арифметики, то, на думку О.Тодійчука, ведучи переговори з Росією про створення газового СП, Україна просто зобов`язана пам`ятати про те, що узяла на себе ряд зобов`язань перед МВФ і Єврокомісією, підписала Брюссельську декларацію. «Членство в Європейській енергетичній співдружності також припускає певні правила гри. Хтось повинен зібрати всі ці документи воєдино і проаналізувати – чи не порушить Україна обіцянки, дані своїм партнерам. Нас і так вже майже перестали розглядати як послідовного гравця на енергетичному ринку Європи», - підкреслив О.Тодійчук.

Експерт переконаний, що останнім часом в Україні здійснюється послідовна дезінформація населення щодо газових питань. «Навесні цього року нам говорили, що харківські домовленості по газу дозволять ціни для населення не піднімати. Потім нам сказали, що ціна все ж таки підніметься, але тільки 1 серпня поточного року, і більше вона рости не буде. Проте потім на сайті МВФ ми читаємо, що Україна зобов`язалася підняти ціни на газ для населення і з 1 квітня 2011 року - ще на 50%», - нагадав експерт і додав: «Сьогодні можна почути розмови про те, що ми не виконуватимемо зобов`язання перед МВФ щодо приведення ціни на газ для населення у відповідність з ринковообгрунтованою. Але як у такому разі країна зможе розраховувати на збереження довіри з боку міжнародних фінансових організацій?».

Звичайно, Україні не уперше доводити МВФ, що вона просто не в змозі виконати його вимоги, дані в обмін на вже одержані кредити. Можна цього разу поскаржитися на низьку платоспроможність населення. Але тут Україна ризикує опинитися в ролі того самого пастуха, який любив розважатися, волаючи «вовки, вовки»...

Якщо міркувати, то на трьох

Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут переконаний, що, перш ніж вести переговори про створення Спільного підприємства з «Газпромом», українському уряду слід реформувати нарешті «Нафтогаз», виділивши в окремі компанії такі його складові, як газотранспортування, газодобування і постачання газу кінцевим споживачам. «Тільки після цього може йти мова про якесь об`єднання активів. При цьому двостороннє СП з Росією не гарантуватиме завантаження української ГТС. Наша газотранспортна система у такому разі буде завантажена рівно настільки, наскільки конкурентними будуть російські ціни на газ на європейському ринку. За останні 2 року обсяг продажів російського газу в Європі істотно скоротився. У РФ сьогодні серйозна проблема наростити обсяги продажів газу в країнах ЄС. «Газпром» знаходиться в жорсткій конкуренції з E.On, Gaz de France Suez, ENI з іншими дрібнішими компаніями. Європейське законодавство дає всім рівний доступ на ринок газу, тому до українсько-російського СП украй необхідно залучити і кінцевого споживача, тобто Євросоюз», - переконаний О.Нарбут.

Проте, за його словами, коли росіяни ведуть переговори про створення СП, вони хочуть зберегти монопольну позицію, нам же ця позиція не прийнятна. «Для Росії завжди буде цікаво якомога дорожче продати свої енергоносії, у тому числі, і на внутрішньому ринку. У результаті для нас угода щодо отримання газу за внутрішньоросійськими цінами може через 3-5 років стати справжнім зашморгом. Я б вважав найбільш ефективним варіантом створення такого СП, яке диверсифікувало би для нас джерела газу. Наприклад, якщо в рамках СП Україна зможе видобувати газ з родовища Самари або іншого не дуже віддаленого від нашого кордону родовища, а собівартість видобутої там тисячі кубометрів газу не буде перевищувати 60-70 доларів, ось тоді СП створювати варто. Знову ж таки, таке СП повинне мати довгостроковий контракт на поставки газу в Україну через російську ГТС і правильно сформовану систему управління, де РФ не матиме права вето на продаж газу за ціною не нижче, ніж ціна «Газпрому».

Останній чинник, на думку О.Нарбута, є особливо важливим, оскільки ціновий диктат «Газпрому» зведе нанівець всі ті плюси, які могло б мати СП для України.

Експерт також відзначає, що, слухаючи пропозиції глави «Газпрому», варто пам`ятати про те, що Олексій Міллер абсолютно не політична фігура, а всього лише менеджер на службі у держави. «Пригадайте, що обіцяв нам Володимир Путін в 2009 році, кажучи про трирічний перехідний період відносно збільшення ціни газу для України, і детепер ці заяви. Якщо така ціна слова Путіна, то хто такий Міллер в країні, де всі рішення щодо газу ухвалюються на політичному рівні», - додав О.Нарбут.

Підсумовуючи, він висловив побоювання щодо того, що сторона та, яка виступила з ініціативою, зробить таку пропозицію, від якої наші парламентарі не зможуть відмовитися. «Я маю на увазі весь комплекс комерційних вигод, який може бути спроектований на певних осіб в Україні. На жаль, примат національних інтересів в газових переговорах з Росією у нас практично відсутній протягом останніх п`яти років. За результатами переговорів завжди виникала така комерційна комбінація, яка була вигідна певним бізнес-структурам», - відзначив О.Нарбут.

Цікаво також було би зрозуміти, як корелюються активні двосторонні дії "Газпрому" і "Нафтогаза" зі спробою на найвищому українському рівні таки вирішити питання навколо ГТС в тристоронньому варіанті. Хай не з ЄС, а окремо з Німеччиною, переговори про створення тристороннього консорціуму з управління українською ГТС активно велися кілька років тому. Ось і вчора, Президент України Віктор Янукович запропонував Німеччині взяти участь в реконструкції української газотранспортної системи. Пропозицію це він зробив під час візиту до Німеччини на зустрічі з Канцлером Ангелою Меркель. Поки залишається не зовсім зрозумілим, яким чином Німеччина вписується в газпромівсько-нафтогазівську конструкцію. Утім, можна припустити, що слова Президента є певним заспокійливо-відволікаючим жестом для Євросоюзу.

Свої проблеми з Європою «Газпром» вирішує за рахунок України?

Буквально сьогодні з`явилося чергове свідчення того, що в Європі позиції російського газового монополіста слабшають. Зарубіжні партнери активно просувають свої інтереси, і Україні теж варто було би скористатися ситуацією і проявити жорсткість у відстоюванні національних інтересів, а не жалість до ослаблого "старшого брата", у збиток власним інтересам.

Вже сьогодні, 31 серпня, російський «Комерсант» повідомив, що французька GDF Suez обговорює з "Газпромом" нові механізми ціноутворення. Про це виданню розповів начальник департаменту зовнішньоекономічної діяльності "Газпрому" Станіслав Циганков. За словами топ-менеджера, "вони нам кажуть, що ситуація на ринку змінилася кардинально, що все, що було, застаріло і потрібно напрацьовувати нові підходи". Переговори про нові умови ціноутворення і поставки почали також німецькі партнери «Газпрому».

E.On Ruhrgas не приховує, що "постійно" веде переговори з постачальниками про адаптацію умов поставок до поточної ринкової ситуації. На початку року E.On вже домоглася того, що 15% контрактного обсягу газу (близько 14 млрд. кубометрів) компанія одержує за спотовими цінами до кінця 2012 року.

У "Газпромі" зізнаються, що "є охочі" відмінити правило викупляти весь газ в 5-річний період. Як уточнює «Комерсант», йдеться про так зване позачергове право на зміну контракту. Для цього слід "довести радикальні зміни на ринку".

Схоже, що ці радикальні зміни настали для всіх, окрім України. Ми, як і раніше, намагаємося виторгувати у «Газпрому» якісь поступки, діючи не з позиції одного з найбільших споживачів російського газу, а питаючи – що росіяни хотіли б одержати натомість. Крім того, чомусь наші парламентери "забувають", що України є найбільшим транзитером російського газу до Європи, і дивно було би не скористатися своїм монопольним становищем так же активно, як "Газпром" використовує свою монополію постачальника.

Причина такої незрозумілої безпорадності, загалом, зрозуміла — в Україні є дуже впливові люди, для яких «Газпром» просто старий бізнес-партнер. Якщо нинішня влада не усуне цих людей від ухвалення рішень в газовій сфері, «Газпром» і надалі намагатиметься хоч би частину своїх проблем вирішити за рахунок України. А йому дозволятимуть це робити, приправляючи все сумнівними домислами про умоглядну турботу про благо народу...

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News