Українським АЕС необхідно дати шанс заробити на власне закриття

Відмовитися від атомної енергетики Україна в найближчому майбутньому не зможе, хоча б тому, що у нас просто немає грошей на виведення застарілих реакторів АЕС з експлуатації...

Є у нас одна неприємна традиція - коли десь у світі трапляється катастрофа, теракт або ще який-небудь катаклізм, ми обов`язково повинні спробувати хоч якимось боком прикласти все це до українських реалій. Простіше кажучи, примазатися. Сьогодні навіть далекій від атомної енергетики людині зрозуміло, що перевіряти наші АЕС на сейсмостійкість за мірками останнього японського землетрусу - це те ж саме, що розглядати ймовірність появи шахидів у київському метро. Тобто, теоретично це можливо, але практична ймовірність близька до нуля. Ну не існує в Україні науково доведеної ймовірності 9-ти бального землетрусу! Тим не менш, у ЗМІ хлинув потік заяв про проблеми із безпекою роботи українських АЕС саме в зв`язку з подіями на японській АЕС «Фукусіма». Гама пропозицій вражає. Зокрема, пропонують взагалі відмовитися від ідеї продовження терміну експлуатації реакторів на українських АЕС. Заради справедливості визнаємо, що після землетрусу в Японії «атомофобія» охопила мало не весь світ - у Німеччині оголосили тримісячний мораторій на продовження термінів експлуатації енергоблоків АЕС. Що вже тут говорити про сприйняття потенційних атомних загроз українцями. Так, ми пережили Чорнобиль і продовжуємо жити з його наслідками, але відмовитися від атомної енергетики Україна в найближчому майбутньому все одно не зможе, хоча б тому, що у нас просто немає грошей на виведення застарілих реакторів АЕС із експлуатації.

Загрози - уявні і реальні

Якщо говорити про гіпотетичні загрози для наших АЕС, то з цього приводу досить вичерпну інформацію ЗМІ надали у Державній інспекції ядерного регулювання. Там відзначили, що збіг 9-ти бального землетрусу і цунамі з висотою хвилі до 12 метрів українським станціям не загрожує за жодних обставин. У ДІЯР так само уточнили, що енергоблоки наших АЕС розраховані на максимально-проектний землетрус силою 7 балів. Обладнання реакторних установок розраховане на 9 балів. За весь час спостережень на території України, у місцях розташування діючих АЕС, таких високих рівнів сейсмічного впливу зафіксовано не було і, за оцінками експертів, не передбачається.

Що ж до хвилі цунамі, то незважаючи на принципову неможливість такого явища в місцях розташування діючих енергоблоків АЕС України, майданчики АЕС спроектовані та побудовані з урахуванням смерчів і ураганів.

Ну і нарешті, в Україні не експлуатують реакторні установки такого типу, як у Японії на АЕС "Фукусіма-1" (одноконтурні, киплячі). Всі 15 енергоблоків в Україні - водо-водяні, двоконтурні, не киплячі і мають інший підхід до забезпечення проектної безпеки. Крім того, на відміну від АЕС "Фукусіма-1", все паливо активних зон і приреакторних басейнів витримки наших блоків розміщено в т.зв. конфайментах (двошарових залізобетонних міцно-щільних захисних оболонках), розрахованих на 7-бальний землетрус і падіння літака.

Тобто, все у нас начебто в порядку. Хоча є і протилежна, "екстремальна" думка. Група співробітників Дніпропетровського національного гірничого університету стверджує, що виникнення цунамі поблизу Запорізької АЕС все-таки можливе. Варто тільки відбутися землетрусу силою 2,5 бали і гребля ДніпроГЕС зруйнується. Згідно з «апокаліптичним» прогнозам вчених, після прориву водосховища, величезні 10-метрові хвилі-цунамі змиють все живе на нижній течії Дніпра. Якщо таке станеться - в тому числі буде знищена і Запорізька атомна станція. Офіційна влада у відповідь заявила, що залякування населення має на меті отримання держфінансування під «сумнівні вишукування».

Але, виявилося, що з ЗАЕС все не так просто. За даними заступника директора Інституту геодезії ім. Субботіна НАНУ Олександра Кендзери, Запорізька атомна електростанція - єдина з українських атомних станцій при проектуванні не проходила оцінку сейсмічних ризиків. За його словами, в 70-ті роки, коли проектувалася ЗАЕС, територія, на якій вона розташована, вважалася безпечною з точки зору ймовірності землетрусів. «Але зараз можна говорити про те, що і Запорізька АЕС, як і решта українських АЕС, потрапляє в зону ризику, хоча ймовірність потужного землетрусу на цій території малоймовірна», - зазначив О.Кендзера. У зв`язку з цим він пропонує створити на всіх українських АЕС систему сейсмічного моніторингу, яка дозволить оцінити ризики можливих землетрусів.

Не можна забувати і про виведеної з експлуатації Чорнобильської АЕС. Деякі експерти переконані, що якщо вже чого і варто боятися, так це обвалення об`єкта «Укриття» над 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС. Він, за їхніми оцінками, може не витримати навіть 4-5-бальний землетрус. На жаль, будівництво конфайнмента над ним затягнулося на багато-багато років і про конкретні терміни закінчення будівництва стали говорити не так давно.

Економічний фактор

Але повернемося від оцінки гіпотетичних загроз до реалій. В Україні сьогодні функціонують 4 АЕС: Запорізька, Южно-Українська, Рівненська та Хмельницька, оператором цих станцій є держпідприємство "Енергоатом". На чотирьох українських АЕС працюють 15 енергоблоків з відповідною кількістю реакторів, які виробляють близько 47% всієї електроенергії в країні. Для порівняння - на французьких АЕС налічується 59 енергоблоків, які виробляють близько 80% електроенергії.

Про плюси і мінуси атомної енергетики написано багато. Можна погодитися з тим, що будь-яка, навіть найсучасніша АЕС, може повторити долю Чорнобильської станції, а значить, атомні електростанції повинні стати історією. Є й протилежна точка зору - ядерна, а точніше, термоядерна енергія є основою енергетики майбутнього. Між крайнощами, очевидно, і буде балансувати реальність.

Загальновідомим є той факт, що в змаганні з теплоелектростанціями за рівнем викидів вуглекислого газу в атмосферу, атомна станція виграє. Звичайно, є і у АЕС свої мінуси, наприклад, це потреба у величезній кількості води для охолодження реактора, але вони перекриваються економічними показниками. Вартість виробленої на українських АЕС електроенергії є найнижчою на вітчизняному енергоринку. Ціна 1 кВт електроенергії від «Енергоатому» коштувала в середині 2010 року 14 копійок. Промпідприємствам України електроенергію відпускали тоді по 50-60 коп. за 1 кВт і вище. Така величезна різниця в ціні виникала через те, що ДП «Енергоринок» міксує ціни АЕС і теплоелектростанцій (близько 50 коп за 1 кВт) та видає середню вартість, до якої обленерго додають свою націнку за доставку кінцевому споживачеві. Таким чином, якщо абстрагуватися від можливості аварій на АЕС, то вони виглядають значно привабливіше найбільш поширених теплових електростанцій. Що ж до ризику аварій з подальшим витоком радіації, то варто згадати про те, що в сучасній хімічній промисловості використовують такі речовини, попадання яких в навколишнє середовище призведе до не менш сумних наслідків. Однак, ніхто не скликає міжнародні конференції, наприклад, з проблем використання фтороводневої кислоти, яку десятками тонн перевозять по всьому світу, хоча їй присвоєно перший клас небезпеки для навколишнього середовища. Мабуть, вся справа в тому, що атомна енергетика міцно асоціюється з ядерною зброєю і цим все сказано.

Хоча, крім техногенних і природних ризиків, існує у АЕС і два незаперечні мінуси: перший - це проблема складування відпрацьованого ядерного палива, а другий - виведення з експлуатації відпрацьованих свій ресурс реакторів.

Час = гроші

Для України, яка отримала найбільш потужний за всю історію удар "мирного" атома, ця тема дуже болюча (після аварії на "Фукусімі", на жаль, ми ділимо цю сумну першість з Японією - ред.). Природно, що у нас традиційно сильні позиції прогібіціоністов щодо атомної енергетики, яким слабо опонують її прихильники. Але в Україні складається така ситуація, коли обговорення можливої відмови від цього виду енергетики в найближчому майбутньому просто втрачає сенс. У 2010 році повинні були почати процедуру виведення з експлуатації першого енергоблоку Рівненської АЕС, будівництво якого завершили в 1980 році. У 2011 році з експлуатації повинні були виводити 2-й енергоблок РАЕС, будівництво якого закінчили в 1982 році, а в 2012 році – перший енергоблок Южно-Української АЕС, який запустили в експлуатацію у 1983 році. До сьогоднішнього дня до виведення з експлуатації перерахованих енергоблоків ніхто навіть не приступав.

Але ось тепер Україні пропонують, за аналогією з Німеччиною, ввести мораторій на продовження термінів роботи реакторів і почати їх поступове виведення з експлуатації, незважаючи ні на які втрати. На думку професіоналів робити цього не варто з багатьох причин. Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони, екс-директор ЧАЕС Сергій Парашин відзначив, що в нинішній ситуації старі реактори на українських АЕС повинні працювати. "Їх не потрібно виводити з експлуатації, бо це призведе до величезних збитків. Вже продовжена робота на двох блоках, сьогодні вони працюють не гірше за інші. "Енергоатом" працює над питанням модернізації цих енергоблоків. Але це сьогоднішнє оперативне рішення. Якщо говорити про перспективи, то за ті 20 років, на які продовжено термін роботи найстаршого українського реактора, можна прийти до різних рішень, в тому числі і до скорочення атомної енергетики в Україні ", - сказав експерт.

У свою чергу, голова правління Фонду розвитку ядерної енергетики Анатолій Шведов зазначив, що, кажучи про виведення з експлуатації енергоблоків українських АЕС, треба пам`ятати, що у нас немає сьогодні для цього відпрацьованих технологій.

На думку екс-уповноваженого президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, реактори з продовженим терміном експлуатації, безумовно, вимагають підвищеної уваги. "Приблизно півтора роки тому за участю фахівців Академії наук України, а також їхніх колег із Франції, Чехії провели аналіз кількості інцидентів на АЕС різних країн. Перше місце за рівнем безпеки зайняли британські реактори, і пояснюється це лише тим, що Великобританія ніколи не продовжувала роботу своїх енергоблоків після відпрацювання ними встановленого терміну. Всі інші продовжували", - зазначив Б.Соколовський.

Водночас, він підкреслив, що оптимальним рішенням для України в сьогоднішніх умовах є продовження термінів експлуатації реакторів. "Грошей для виведення реакторів, які відпрацювали проектний термін, просто немає, і якщо ми не впевнені, що можемо сьогодні забезпечити виведення реакторів з експлуатації, що називається, до "зеленого майданчика", то краще це питання поки що відкласти", - додав експерт.

Як неодноразово заявляли в "Енергоатомі", компанія протягом багатьох років регулярно перераховувала гроші у Фонд виведення блоків атомних електростанцій з експлуатації. Гроші йшли безпосередньо до Держбюджету, оскільки фактично Фонду виведення АЕС з експлуатації не існує, немає спецрахунків. Таким чином, сьогодні для України залишається один варіант - шукати кошти і технічні варіанти для продовження термінів експлуатації наших АЕС, чим власне вже не один рік і займається «Енергоатом». Поки рішення щодо даного питання немає, але зате існують конкретні пропозиції від європейських фінансових інститутів і фахівців-атомників. При цьому варто відзначити важливий нюанс – Україні пропонують модернізувати не тільки ті реактори, які підлягають виведенню з експлуатації або продовженню терміну роботи, а всі без винятку 15 реакторів, що функціонують сьогодні на наших АЕС. Саме під це готові надавати гроші і технології профільні європейські структури, включаючи ЄБРР. Їх зовсім не цікавить, продовжує Україна термін робіт своїх реакторів чи ні, для європейців важлива безпеку ядерної української енергетики в принципі. Такий підхід повністю узгоджується з позицією Державної інспекції ядерного регулювання України (ДІЯР).

Зокрема, 25 березня голова ДІЯР Олена Миколайчук повідомила, що за результатами засідання Асоціації ядерних регуляторів Західної Європи WENRA, що проходило 22-23 березня в Гельсінкі, ДІЯР буде рекомендувати «Енергоатому» провести системний аналіз запроектних ризиків на українських АЕС. За словами О. Миколайчук, подібні заходи планують у всіх європейських країнах. «У зв`язку з подіями на японській АЕС «Фукусіма» ми повинні вжити заходів для того, щоб уникнути навіть малоймовірних ризиків. Найближчим часом ми плануємо виробити перелік стрес-тестів для українських АЕС, за результатами яких будуть дані конкретні рекомендації. Можливо, що деякі енергоблоки ми запропонуємо закрити, але швидше за все будуть дані рекомендації з усунення дефіциту безпеки на АЕС. Наша політика в даному випадку завжди спиралася на європейські правила безпеки роботи АЕС», - зазначила глава ДІЯР.

Заходи щодо модернізації дадуть нашим АЕС час для того, аби заробити гроші на власне закриття, відповідаючи при цьому європейським нормам безпеки. Звичайно, все це можливо тільки за умови, що кошти, які відраховує «Енергоатом» у Фонд виведення АЕС з експлуатації, нарешті почнуть у нього поступати.

Вплив «Фукусіми» на український атомний довгобуд

Є ще одна колізія в нашій атомній енергетиці, яка в черговий раз стала предметом гострих дебатів у зв`язку з японськими подіями. Як відомо, в Україні існує два недобудованих енергоблоки на ХАЕС - 3-й і 4-й. Ступінь їх готовності 75% і 30% відповідно. Цей довгобуд України отримала у спадок від Радянського Союзу.

У червні 2010 року Кабінет Міністрів України і уряд Російської Федерації підписали рамкову угоду про добудову енергоблоків Хмельницької АЕС. НАЕК «Енергоатом» оцінює вартість добудови в 33 млрд. грн. До кінця року планують завершити комплексну держекспертизу ТЕО для цих об`єктів. При цьому блоки планують ввести в експлуатацію в 2016-2017 рр. Але 17 березня вже 2011 року О.Миколайчук заявила про те, що Україні варто відмовитися від старих конструкцій при будівництві блоків Хмельницької АЕС. "Події в Японії ще раз підтвердили правильність позиції державної інспекції про те, що необхідно очистити майданчик від старих будівельних конструкцій", - сказала вона. Миколайчук нагадала, що таким шляхом пішла Болгарія під час будівництві АЕС "Белене".

То може Україні взагалі відмовитися від будівництва нових енергоблоків, щоб потім не ламати голову над тим, як їх виводити з експлуатації?

У своєму коментарі УНІАН Б.Соколовський, загалом, підтримав думку О.Миколайчук. Він вважає, що неприпустимо продовжувати будівництво енергоблоків на основі того, що було зведено понад 20 років тому. «Сьогодні нам, в принципі, необхідно відповісти на питання про те, чи потрібно нам добудовувати нові реактори. Особисто я, на основі тих розрахунків, якими володію, можу сказати - скоріше так, ніж ні. Друге питання - якщо будувати реактори, то які? Реактори другого покоління, які планують добудовувати на ХАЕС - це пройдений етап. Зараз розробили, хоча поки і не експлуатують реактор типу АР1000 - це реактор 3-го покоління. Він набагато безпечніший, ніж існуючі українські реактори і ті, які нам пропонують будувати росіяни», - сказав Б.Соколовський і додав: «То чи варто будувати свідомо застарілі реактори, та ще й на старому фундаменті. Можливо, варто почекати, заплатити дорожче, але отримати безпечний енергоблок. Тут треба також враховувати, що якщо гарантійний термін експлуатації корпусів, вже побудованих під 3-й і 4-й енергоблоки ХАЕС, становить 45 років, то запропоновані росіянами реактори будуть мати гарантію 60 років. Але що робити ті 15 років, коли бетон вже втратить свої характеристики, а реактори ще будуть працювати».

Експерт також нагадав, що за умовами тендеру на добудову реакторів ХАЕС, багато уваги приділили тому, що добудова реакторів обійдеться значно дешевше, ніж будівництво з нуля. «Останнім часом звучать протилежні заяви. У Китаї Росія будує 2 аналогічних блоки з нуля за 1,7 млрд. дол., а Україні добудову пропонують за 5-6 млрд. дол. Чим ми гірші від китайців - незрозуміло?».

Під час прес-конференції, 25 березня, О.Миколайчук продовжила раніше озвучену ідею і додала, що сьогодні ДІЯР займає жорстку позицію щодо будівництва в Україні реакторів 2-го покоління. «У нас є всі юридичні повноваження для того, аби  сказати ні будівництву застарілих енергоблоків в Україні. Блоки другого покоління вже не відповідають сучасним нормам з безпеки АЕС. Після «Фукусіми» світ змінився і вже ніхто не буде будувати у себе застарілі реактори. Сьогодні ми дамо ліцензію на будівництво в Україні тільки реактора третього покоління, технології таких реакторів має Росія, США, Франція. Якщо ми говоримо про будівництво на ХАЕС реакторів третього покоління, то це автоматично передбачає відмову від значної частини старих конструкцій, які навіть за своєю геометрії та розмірами не підходять під нові реактори », - зазначила глава ДІЯР.

До оцінок експертів по суті додати нічого - висновки цілком очевидні.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News