Енергоринок: із Росією - дружба, але паливо - нарізно...

Україна розширює експлуатацію ядерного палива американської компанії Westinghouse. Але дана перемога для «Енергоатома» у перспективі може виявитися «пірровою»…

Держінспекція ядерного регулювання дозволила «Енергоатому» завантажити чергову партію палива виробництва Westinghouse в другий енергоблок Южно-Української АЕС, яке припадало пилом на майданчику станції ще з травня ц.р. Таким чином, 2 з 15 енергоблоків, що експлуатуються в Україні, будуть працювати на американському паливі. Це, з одного боку, послаблює монопольні позиції Росії на даному ринку, з іншого - підсилює аргументи української сторони на переговорах щодо цінових параметрів постачань російського палива в майбутньому. Водночас, дана перемога для «Енергоатома» у перспективі може виявитися «пірровою», оскільки росіяни можуть різко змінити свою позицію в плані надання фінансування добудови енергоблоків ХАЕС та будівництва в Україні заводу з фабрикації ядерного палива.

До 2008 року російська компанія ТВЕЛ фактично була монополістом на ринку поставок ядерного палива для вітчизняних АЕС. І хоча в розпал потепління українсько-російських відносин у 2010 році ТВЕЛу вдалося на довгострокову перспективу закріпити за собою статус основного «ядерного» постачальника, зерно комерційного контракту «Енергоатома» з альтернативним постачальником Westinghouse, що реально проросло тільки цього року, суттєво зіпсувало ідилічну картинку для росіян.

Згідно з контрактом, підписаним ще навесні 2008 року, Westinghouse отримала право на постачання на українські АЕС до 2016 року палива в кількості перевантажень для трьох енергоблоків типу ВВЕР-1000 або в цілому 630 тепловиділяючих збірок. Іншими словами, Україна погодилася на те, що 20% її атомних потужностей забезпечуватиме паливом альтернативний постачальник. Це повністю вписується в її енергостратегію до 2030 року, де в якості основної мети зафіксована диверсифікація поставок енергоресурсу. Безумовно, такий стан речей йшов врозріз із глобальними планами росіян завоювати 25% світового ринку до 2025 року. Тому зараз цілком логічним виглядає прагнення ТВЕЛу усіма доступними методами протидіяти ослабленню своїх позицій, в першу чергу, на традиційних ринках (в даний час на частку України припадає більше третини загального обсягу поставок палива виробництва російської компанії, в грошовому вираженні - понад 600 млн. дол.).

У цьому контексті цілком логічно припустити, що, приймаючи рішення на користь американського палива, український атомний регулятор відчував безпрецедентну ступінь тиску ззовні. Непрямими доказами цього є як гранична розтягнутість процесу в часі, так і відверте здивування позицією інспекції, яка пролунала з боку керівництва «Енергоатома». Під час розгляду питання «по суті» президент НАЕК Юрій Недашковський навіть натякнув, що в якості арбітра спору між компанією та регулятором можуть виступити органи прокуратури. Зрештою, 25 липня позитивне для НАЕК рішення було оприлюднене. Проте компанії воно дісталося «чималою кров`ю». По-перше, ДІЯР зафіксувала принципову заборону експлуатувати ТВС-W на першому енергоблоці ЮУАЕС. По-друге, розширення експлуатації американського палива дозволено з низкою застережень, однією з найбільш істотних є зобов`язання НАЕК надати гарантії, що в майбутньому проблема зберігання відпрацьованого палива Westinghouse буде повністю врегульована експлуатантом. А в якості «пряника» ДІЯР пообіцяла розглянути можливість завантаження ТВС-W в енергоблок № 5 Запорізької АЕС.

Як бачимо, доленосне рішення прийнято з відчутним «скрипом». Хоча, заради справедливості, варто відзначити, що надмірна педантичність і тяганина регулятора може бути з легкістю ним обґрунтована "пунктиком" підвищення вимог до безпеки в атомній енергетиці на фоні періоду «post «Фукусіма».

Зрозуміло, що на офіційному рівні «Енергоатом» вітає це рішення, оскільки компанія отримує серйозний козир на переговорах із російськими партнерами.

Як зазначив прес-секретар НАЕК Наталя Козлова-Прудка, рішення є ще одним кроком планомірної політики компанії, спрямованої на диверсифікацію поставок ресурсу, що відіб`ється як на вартості, так і на якості палива.

Її підтримує науковий співробітник Інституту проблем національної безпеки Ольга Кошарна. Вона впевнена, що продовження проекту кваліфікації ядерного палива на українських АЕС тепер вже в рамках комерційного контракту дозволить мати більш вигідну позицію на щорічних переговорах «Енергоатома» щодо ціни російського палива.

«Диверсифікація однозначно дозволяє зміцнити позицію України на щорічних переговорах з російським «ТВЕЛом» щодо ціни. Більше того, цей фактор встиг зіграти значну роль у 2008 році, адже найбільша ціна на російське паливо фіксувалася саме до підписання цього контракту - в 2007-2008 році», - зазначила експерт.

Тим часом, директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич менш оптимістичний в оцінках. «За цим, на перший погляд, серйозним успіхом «Енергоатома» в подальшому може йти прагматична реакція російської сторони. Інтерес Росії до таких розрекламованих українською владою проектів як добудова блоків Хмельницької АЕС і будівництво в Україні заводу з фабрикації може помітно охолонути, як це сталося, наприклад, з Новокостянтинівським рудником», - зазначив експерт.

Дійсно, реалізація цих проектів останнім часом перейшла у повільну стадію. «Енергоатом» досі не може домовитися з російським Ощадбанком про нормальні для себе умови кредитування під початок робіт по Х3/Х4. А без реальних грошей проект зависне на рівні меморандумів і намірів.

Що ж до будівництва заводу з фабрикації, то навіть на стадії проектування існують серйозні затримки в термінах. Росіяни, які голосно заявляли про готовність передати Україні технології, тепер з цим відверто не поспішають. Наприклад, ТВЕЛ не захотів передати напряму основні дані щодо технології українському "УкрНДПРІпромтехнології" (розробляє ТЕО будівництва заводу на замовлення «Ядерного палива») і тим самим фактично примусив взяти в субпідрядники російський ГІСІ.

Таким чином, побоювання експертів небезпідставні. Як надалі будуть складатися стосунки українських та російських «партнерів», покаже час. А поки наявність на вітчизняному ринку двох постачальників ядерного палива стає відчутним і незаперечним фактом.

В`ячеслав Ржеутський (УНІАН)

УНІАН в Google News