"Газова гра" з Росією: Україні вже час ходити з козирів...

Ходи для перемоги у "газовій" партії з Росією у влади є і досить сильні. Але немає того, хто взяв би на себе сміливість їх зробити... Втім, давно пора "тримати спину рівно", відмовившись від прогинів і демонстрації бажання поступатися і погоджуватися.

Прем`єр-міністр Микола Азаров буквально протягом доби радикально змінив сприйняття позиції України в переговорах з Росією про ціну газу. 29 серпня вітчизняні ЗМІ цитували його заяву про те, що для України не залишилося іншого виходу, окрім як розірвати контракт, підписаний «Нафтогазом» і «Газпромом» у січні 2009 року. Але вже 30 серпня Микола Янович фактично взяв свої слова назад, підкресливши, що Україна не втрачає надії домогтися знижки на блакитне паливо, не доводячи справу до суду. Уявити хоч на секунду переполох від першої заяви прем`єра в офісі «Газпрому», як забігали поверхами клерки, заметушилися юристи, «фантазії» не вистачає. Суворі продавці вуглеводнів з Москви тільки сильніше насупили брови і зайнялися своїми поточними проблемами, наприклад, подали позов щодо Міністерства енергетики Литви. Причому в той самий Арбітражний інститут Торговельної палати Стокгольма, до якого то збирається, то передумує звертатися Україна. Ми ж тим часом продовжуємо продукувати нічим не підкріплені погрози щодо скорочення споживання російського газу, як і раніше ігноруючи реальні чинники тиску на російського монополіста...

Заяви з-за рогу

Уже 1,5 роки Україна настійливо просить Москву переглянути формулу ціни на газ, знизивши закладену в ній базову вартість у 450 доларів за тисячу кубометрів до 350 доларів, а також відв`язати ціну блакитного палива від нафтової корзини. Проте, позиція «Газпрому» щодо українських претензій жорсткішає з кожним днем: договір 2009 року буде діяти весь обумовлений період, тобто, до січня 2019-го. Знижка у 100 доларів на 1 тисячу кубометрів газу, надана Україні в обмін на пролонгацію перебування ЧФ РФ в Криму, - єдине послаблення, якого вдалося домогтися Україні, але й воно втрачає сенс через тривале підвищення вартості газу.

Українська економіка не в змозі переварити нинішню ціну в 300 доларів, не кажучи про 400 і навіть 600, які нам обіцяють до кінця року. Російська сторона на всі українські прохання та вимоги відповідає одним і тим же - дешевше газ для України буде тільки тоді, коли «Нафтогаз» об`єднається з «Газпромом».

«Ви заганяєте нас у кут, з якого у нас всього один вихід - розрив контракту», - цитує прем`єр-міністра України журнал «Кореспондент». Про це, як заявляє сам М.Азаров, він сказав прем`єр-міністрові Росії Володимиру Путіну на недавніх переговорах.

Прем`єр також повідомив, що український уряд вже провів відповідні консультації з українськими та міжнародними експертами щодо своїх перспектив у судовому позові із Москвою і готовий розпочати розгляд. Варто зазначити, що раніше на можливість судової тяганини з «Газпромом» натякав Президент України.

Відреагувати на висловлювання українського прем`єра у ЗМІ доручили не комусь, а самому прес-секретарю Володимира Путіна - Дмитру Пєскову. «Ми не володіємо інформацією, чи прийнято таке рішення остаточно і що могло б послужити основою для такого рішення», - сказав Д.Пєсков. Він також зазначив, що «російська сторона виходить з того, що між відповідними організаціями РФ і Україною є чинні угоди, зобов`язання за якими виконуються Росією в повному обсязі».

Миколі Яновичу у відповідь на відверто зневажливу реакцію Москви на його висловлювання, напевно, варто було б ще жорсткіше артикулювати позицію України, але він вчинив інакше...

«Вугільний пил» у очі

Під час поїздки до Харкова 30 серпня Микола Азаров заявив, що українська влада не втрачає надію переглянути газові угоди з Росією на переговорах, а не в суді. Крім того, за його словами, Україна має намір в три рази скоротити закупівлю газу в РФ протягом трьох років. У поточному році ми імпортуємо близько 40 млрд кубометрів газу, відповідно, знизивши закупівлі втричі, будемо купувати трохи більше 13 млрд. Таким чином, Росія втратить ринок збуту для 27 млрд кубометрів, що по ідеї повинно стати відчутним ударом для «Газпрому».

Але чим замінити російський газ? На це питання у прем`єра є відповідь: «Зараз Україні дешевше використовувати в якості енергетичного ресурса вугілля, а не газ, незважаючи на те, що раніше від використання вугілля відмовлялися, переводячи котельні та електростанції на газ. У нас виходу іншого немає. Там, де можна замінити газові котли, потрібно переходити на те, що ми маємо. Не базікати, як базікали у 2005 році, - ми до цієї категорії людей не належимо. А вже якщо ставимо завдання перейти, то ми його реалізуємо», - підкреслив прем`єр-міністр.

Чудово, але от в які терміни ми зможемо реалізувати плани Кабміну, абсолютно незрозуміло. Робити подібні заяви за півтора місяці до початку опалювального сезону, - вибачте за слово, справжній валюнтаризм. Незрозуміло, що заважало нинішньому уряду почати скорочення споживання російського газу ще у минулому році або хоча б з початку цього. Але ні, замість зниження закупівель Україна придбає додаткові обсяги газу для розрахунку з РосУкрЕнерго, після бездарно програного суду в Стокгольмі. Ми знижуємо видобуток власного газу і знову покриваємо дефіцит російським. Поки Україна буде переводити теплоенергетику на вугільні котли, пройде, як мінімум, півроку - рік, а за цей час економіка країни просто впаде під тягарем газпромівських цін.

Звичайно ж, говорячи про скорочення закупівель газу в РФ, Миколі Яновичу непогано було б прояснити ситуацію з прописаною в договорі з «Газпромом» схемою «бери або плати», згідно з якою Україна повинна в цьому році закупити не менше 41,6 млрд куб. м газу, а у разі недобору російська сторона вправі задіяти штрафні санкції. У 2010 році наша країна повинна була викупити у «Газпрому» 36,5 млрд куб.м. Як бачимо, зростання є наявним, і навряд чи у 2012 році «Газпром» добровільно піде на триразову поступку. Підтвердженням того, що російська сторона прекрасно пам`ятає усіх прописані у договорі принципи стала заява глави "Газпрому" Олексія Міллера, зроблена сьогодні, 31 серпня: "Україна зобов`язана оплачувати не менше 33 млрд кубометрів газу щорічно згідно з контрактом".

Сильні ходи є, але їх немає кому зробити

Схоже, що Україні залишається один шлях вирішення газової проблеми, це шлях до Стокгольмського арбітражу, куди, згідно з договором з «Газпромом», ми можемо звертатися з приводу спірних питань. Але при цьому, як вважає незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут, слід пам`ятати, що Україна вже має вкрай негативний досвід судових розглядів з газових питань у Стокгольмі.

«Під час попереднього спору з РосУкрЕнерго Україна у Стокгольмському арбітражі програла, і в разі подання позову до «Газпрому» ми можемо отримати результат прямо протилежний очікуваному. Якщо спір знову буде програно, то угоди 2009 року стануть не просто ярмом, а ярмом, підтвердженим рішенням Стокгольмського суду. Тому мені здається, що найефективніший шлях  перегляду газових контрактів - реформування «Нафтогазу», створення окремих профільних компаній, які будуть вільні від зобов`язань НАК. Так ми продемонструємо російським партнерам незворотність уходу України від кабальних угод і необхідність вибудовування нових домовленостей з новими компаніями», - пояснив експерт.

У той же час, він не виключив можливість подачі позову до Стокгольмського арбітражу. «Наприклад, ми можемо вимагати компенсації збитків, завданих Україні діючими угодами, як це зробила італійська компанія Edison, подавши позов до «Газпрому», - нагадав О.Нарбут.

Експерт переконаний, якщо Україна хоче досягти результатів у газових переговорах, їй необхідно відмовитися від стратегії, яку застосовувала влада (і стара, і нова) останніми роками. «Я маю на увазі імітаційну модель поведінки, використання у переговорах нічим не підкріпленої риторики і неприхованої готовності йти на поступки. Час переходити до політики конкретних дій - аналізу сценаріїв розвитку ситуації, ресурсного і кадрового забезпечення цих сценаріїв. Залучати потрібно тих фахівців, які не ангажовані їх колегами з Росії. Про все це потрібно думати, якщо українське керівництво дійсно готове вести жорсткий діалог з Росією. Термін «компроміс» для переговорів з російськими партнерами не підходить, це з Європою можна шукати компроміс, а в Росії готовність до компромісу розглядається виключно як слабкість і сигнал до посилення тиску», - підкреслює експерт.

Як один з варіантів поведінки України на газових переговорах з РФ О.Нарбут запропонував висунення умов, аналогічних тим, які «Газпром» висуває своїм середньоазійським партнерам: «Ми не готові транзитувати ваш газ, але готові його купувати. Підписавши європейську енергетичну хартію і чітко виконуючи її вимоги, Україна може діяти аналогічним чином щодо тих країн, які не поділяють принципи хартії. Це означає, що Україна цілком може запропонувати «Газпрому» викуповувати його газ на українсько-російському кордоні з метою подальшого продажу в країни Євросоюзу. Звичайно, це крайній захід, але тонких натяків наші російські партнери не сприймають, вони реагують тільки на конкретні дії», - зазначив експерт.

Директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар вважає, що за останні два тижні відбулося кілька подій, які можуть допомогти українській стороні досягти позитивних результатів у переговорах щодо газу. «Ми бачимо, що українська сторона в переговорах з «Газпромом» теж зайняла відносно жорстку позицію і не має наміру здавати свою газотранспортну систему. У зв`язку з цим варто звернути увагу на той факт, що 19 серпня газпромівський менеджер озвучив можливість відв`язування газових цін від нафтової корзини. Таким чином, можна говорити про те, що «Газпром» не виключає переходу на самостійне формування ціни газу, тоді як раніше такий варіант категорично відкидався російським монополістом, якому була вигідна прив`язка до постійно зростаючої ціни нафти», - зазначив експерт.

Він переконаний, що даний фактор грає на руку українській стороні. Ще один позитивний сигнал - поява перших реальних обрисів проекту «Південний потік». «Дочірня компанія «Газпрому» - ТОВ "Пітер Газ" на своєму сайті розмістила опис проекту газопроводу «Південний потік». Там є цікаві моменти. Повномасштабний запуск газопроводу з обсягом перекачування 63 млрд кубометрів газу на рік намічений, згідно з проектом, на 2023 рік. Запуск першої черги потужністю 16 млрд кубометрів планується здійснити не пізніше 2017 року. Вперше російська сторона визнала, що їй доведеться виконати колосальний обсяг робіт у рамках «Південного потоку», власне, на території РФ, тому що існуюча на сьогодні в Росії інфраструктура не в змозі забезпечити перекачування 63 млрд куб. м газу з Сибіру на Чорноморське узбережжя. Загальна довжина газопроводу, який необхідно побудувати по території РФ, становить 2400 кілометрів - масштабна газотранспортна система», - уточнив М.Гончар.

Все це, на його думку, зайвий раз підтверджує, що будівництво «Південного потоку» є досить проблематичним, і трубопровід як і раніше залишається швидше інструментом політико-психологічного тиску на різних партнерів «Газпрому», в першу чергу, на Україну. «Основна мета цього тиску - передача української ГТС під контроль «Газпрому». Але перша розшифровка проекту «Південний потік» дає українській стороні можливість займати більш жорстку позицію в переговорах з Росією. Відповідно, наші шанси зберегти контроль над власною ГТС залишаються досить високими», - підкреслює експерт.

У той же час, за його словами, сьогодні проти економіки Україні працюють не стільки зовнішні фактори, такі як ціна на російський газ або загроза другої хвилі світової економічної кризи, скільки внутрішньополітична ситуація. «Те, що відбувається сьогодні всередині країни, позиціонує Україну як «чорну діру» не тільки на шляху газового транзиту, але і в цілому в європейському економічному ландшафті. В Україні відбуваються незрозумілі європейцям процеси. Це підвищує ризики для співробітництва України та ЄС в енергетичних питаннях», - додав М.Гончар.

Отже, ми окреслили ситуацію, яку в шахах прийнято називати патовою - з одного боку, непохитність «Газпрому», а з іншого - нездатність української влади зробити хоча б один реальний крок для її подолання. Як тут не згадати про те, що навколо вітчизняного нафтогазового сектора сформувалося хитросплетіння державних і приватних бізнес-структур, які заробляють мільярди доларів на непрозорих схемах перепродажу вуглеводнів. Ця система з усіх сил намагається себе законсервувати, не даючи можливості реформувати ринок енергоносіїв відповідно до європейських стандартів. Як видно з коментарів експертів, ходи у нашої влади є й досить сильні, але немає того, хто взяв би на себе сміливість їх зробити, не боячись різкого загострення взаємин з Москвою. Пора припинити лякати «Газпром» самі знаєте чим, і наростити на цьому місці хоч пару голок. Стрілка на шаховому годиннику з української сторони вже почала піднімати прапорець, і якщо для російських гравців час не грає особливої ​​ролі, то у нас його майже не залишилося.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News