Мирний атом гальмує "зелену" енергетику

Оновлена Енергостратегія України до 2030 р., на думку «зелених», суперечить своєму призначенню - позбавляє енергетику, засновану на відновлюваних джерелах, перспектив росту. Наразі це лише проект документа...

Стан і перспективи альтернативної енергетики в Україні навіюють стійкі асоціації з соціальним зрізом суспільства часів СРСР. Це майже як становище радянської інтелігенції, яка вважалася прошарком між двома класами-гегемонами (робітничим класом і селянством).

А недавно винесений на широке обговорення проект довгострокової Енергостратегії вказує на те, що таке ущемлене становище "зелена" енергетика займатиме й надалі. Якщо не спробує розворушитися, розштовхати колег-конкурентів і розширити собі місце на енергоринку.

Наразі ж і час, і маси працюють не на користь альтернативної енергетики. Найближчими днями минають два тижні, які були відведені Міненерговугілля на доопрацювання окремих питань у проекті оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року. І поки що не відомо, чи буде у підсумковій версії врахована та різка критика документа, з якою виступила Асоціація учасників ринку альтернативних видів палива та енергії (АПЕУ).

На думку «зелених» енергетиків, нова стратегія, по суті, суперечить своєму призначенню, позбавляючи енергетику, засновану на відновлюваних джерелах енергії, перспектив росту. Такий висновок вони роблять на основі частки ринку, яку їм відвели, – 3-6% усього обсягу електроенергії, яка вироблятиметься у 2015 році. «Альтернативники» розраховували досі щонайменше на 6% у загальному енергобалансі країни. З одного боку, такі плани виглядають трохи фантастично, але якщо врахувати, що тільки в 2011 році у будівництво енергогенерувальних потужностей на базі відновлюваних джерел електроенергії було інвестовано близько 20 млрд грн, а сьогодні в роботі перебувають проекти загальною потужністю 14 ГВт, то чом би й ні? Але для того щоб розвивалася альтернативна енергетика, потрібно «потіснити» котрусь із традиційних енергогенерацій. АПЕУ вже вибрало, від кого «відкусити» бажані частки ринку...

Стратегія і тактика

Міністерство енергетики і вугільної промисловості 12 червня оприлюднило проект оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року, а вже 25 червня прийняло його за основу. Згідно з документом, наша країна планує до 2030 року збільшити виробництво електроенергії на 45% – до 282 млрд кВт/год. (у порівнянні з 2011 роком). Основний акцент робиться на розвиток традиційних видів електроенергетики, насамперед теплової і атомної, є перспективи і для гідроелектростанцій, але на електроенергію з відновлюваних джерел відводиться лише близько 5%, та й то аж до 2030 року. Тут, правда, слід враховувати, що при майже півторакратному зростанні загальних обсягів виробництва електроенергії до 2030 року близько 5% виглядають не так уже й погано, адже у порівнянні з сьогоденням це буде приблизно 7%. Не можна забувати й про те, що «зелений» тариф на закупівлю електроенергії, що виробляється з відновлюваних джерел, хоча й робить цю галузь вельми інвестпривабливою, але водночас ставить її у пряму залежність від держдотаций. Адже зрозуміло, що, купуючи дорогу «зелену» електроенергію, державі доведеться економити на купівлі кіловата з традиційних джерел. В принципі, у нас вже зараз щось подібне відбувається із тепловою електроенергією, яка фактично дотується за рахунок дешевшої атомної. Ось ми й підійшли до питання, у кому представники АПЕУ бачать своїх «ворогів»?

Якщо пригадати, що Енергетична стратегія розроблялася фондом "Ефективне управління" Рината Ахметова, то напрошується припущення, що у ній повинні бути враховані інтереси теплоенергетиків і вуглевидобувних компаній. Як відомо, відповідні активи становлять ядро енергетичного холдингу ДТЕК, підконтрольного Ринатові Леонідовичу. Але ні, вітропарки і сонячні електростанції вирішили не котити бочку на теплоенергетиків. Вони чудово розуміють, що вуглевидобувна галузь у нас несе величезний вантаж соціальної відповідальності перед шахтарями. Якщо теплоелектростанції почнуть менше спалювати вугілля, це відразу ж вдарить по зарплатах вугільників, за чим неминуче послідує монотонний звук ударів шахтарських касок об асфальт на вулиці Грушевського у Києві. Цього влада не допустить, принаймні в осяжному майбутньому. Хоча навіть галузеві експерти схиляються до думки, що на надглибоких українських шахтах набагато вигідніше видобувати шахтний метан, ніж вугілля. Ось, до речі, теж приклад альтернативних енергоносіїв. Але це зовсім інша історія.

Атомна енергетика: більше не можна, але й менше не вдасться

Варіантів залишилося зовсім небагато: фактично відновлювана енергетика може потіснити тільки гідроелектростанції і АЕС. Перші і так у нас занедбані, з року в рік скорочують обсяги виробітку. Значить, основними претендентами на "утиск" залишаються атомники.

Як заявив президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива і енергії України (АПЕУ) Віталій Давій, члени Громадської ради при Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження направлять Президентові Віктору Януковичу петицію з проханням узяти ухвалення Енергетичної стратегії під особистий контроль, «з тим, щоб у цьому документі були враховані не тільки інтереси атомної і вугільної енергетики, але й зберігалися стимули для розвитку відновлюваної електроенергетики».

Якщо відійти від офіційних заяв, то позиція альтернативних енергетиків зводиться до простого висновку: "потіснитися" повинні атомники, а не хтось інший. «Конфлікт між традиційною і відновлюваною енергетикою був неминучий – від чогось треба відмовлятися. Теплові електростанції несуть соціальне навантаження, забезпечуючи роботою вугільників. Хай палять, але хай створять модель, як у Польщі, де вже зараз стало обов'язковим спільне спалювання вугілля з біомасою, яка повинна становити не менш як 10% спалюваного вугілля. Таким чином, істотно знижується рівень викидів. Атомну енергетику треба згортати», – сказав Давій.

Він припустив, що саме «атомне» лобі могло плинути на формування нової Енергетичної стратегії. Проте тут же зауважив, що навряд чи автори документа намагалися спеціально відсікти відновлювану енергетику від енергоринку. «Очевидно, були якісь розрахунки на основі тих енергогенерувальних потужностей, які є сьогодні. Тому важко сказати, що вони вийшли на стежку війни. Наше завдання сьогодні довести, що цифри можуть виглядати трохи інакше», – дипломатично резюмував глава АПЕУ.

Позицію представників відновлюваної енергетики зрозуміти можна – ну кому захочеться йти на конфронтацію з великим бізнесом і державними структурами. Але намагатися представити атомників у ролі головного гальма альтернативної енергетики їм буде ох як непросто, адже у своєму нинішньому стані енергоринок України залишається абсолютно непрозорим. На думку низки галузевих експертів, у нас діє нелогічна система ціноутворення. Вона не відображає реальних витрат на виробництво електроенергії ні в атомній, ні в тепловій, ні в гідроенергетиці. При цьому тарифоутворення часто пов'язане з політичною доцільністю. Пройшли вибори – можна трохи накинути ціну для населення, наблизивши її до ринково обгрунтованої. Ну а якщо тільки наближаються, то тут уже, даруйте, механізм крос-субсидування працюватиме навіть в умовах світової кризи – виборця кривдити не можна (хіба що підняти ціну для великих побутових споживачів, як це зробила днями НКРЕ). І вся ця система тримається на електроенергії, що виробляється українськими АЕС, – тільки за рахунок її дешевизни вдається компенсувати дорогу теплову енергетику і намалювати побутовому споживачеві прийнятну вартість. Інша річ, що дешевизна атомної електроенергії – поняття вельми умовне. Наприклад, якщо українські АЕС реально почнуть генерувати кошти для власного виведення з експлуатації, то дешевизна швидко зійде нанівець. Як випливає з Енергетичної стратегії, у майбутньому енергобалансі країни роль ядерної енергетики залишатиметься ключовою, а її частка навряд чи стане нижчою за нинішні 50%. У цьому запорука збереження хисткого «комфорту» на ринку. І не на користь АПЕУ «розгойдувати гойдалку», інакше альтернативна енергетика може позбутися навіть того мізеру, який їй виділили на майбутнє. Хто ж крім атомників покриє дефіцит коштів, що виникає внаслідок широкого застосування «зеленого» тарифу?

Врешті-решт, замість розмов про те, що енергоринок України потрібно докорінно реформувати, представники відновлюваної енергетики вирішили піти найпростішим і, здавалося б, неконфліктним шляхом – «наїхати» на атомників, яких і так не любить громадська думка. Втім, навряд чи альтернативникам вдасться таким ось нехитрим способом вибити собі жадані частки ринку. Безумовно, вимоги "зелених" енергетиків не тільки обгрунтовані, але й у далекій перспективі вигідні і державі, і споживачам. Проте варіанти вирішення проблеми, пропоновані ними, навряд чи можна вважати прийнятними для реалізації. Фактично, намагаючись "відпиляти" два-три відсотки ринку від атомників, "зелені" енергетики пиляють гілку, на якій самі ж сидять. Зі всіма наслідками, які з цього випливають. Залишається сподіватися, що профільне відомство знайде власний варіант  вирішення ситуації з урахуванням потреб як альтернативних енергетиків, так і решти учасників енергоринку.

Р.S. Але цим надіям не судилося здійснитись. Після публікації статті, у вівторок, 3 липня, заступник міністра енергетики і вугільної промисловості Сергій Чех заявив, що відомство не має наміру вдосконалювати проект Енергетичної стратегії в частині відновлюваних джерел енергії. Мабуть, не варто дуже драматизувати, всі й так розуміли, що нарощування частки відновлюваних джерел електроенергії – недозволена розкіш для України. Краще вже ми й далі будемо експлуатувати нерентабельні вугільні шахти і позичати гроші на будівництво нових енергоблоків на АЕС, консервуючи дотаційну модель енергоринку на десятиліття вперед.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News