Чи зможе Україна впоратися з держборгом стратегічно?

Кабмін спробує "стратегічно" керувати держборгом. Проте, "парадокс експорту" України не дозволить знизити частку зовнішніх запозичень. Ставка влади на розвиток великого, а не малого бізнесу, пригальмує темпи росту ВВП на найближчі роки...

В Україні дуже різко виросли держборги за 2010 рік - з цією думкою аналітиків уже, нарешті, погодилися і політики. Тепер стоїть завдання з цими боргами розібратися, поки вони не стали проблемою №1 для української економіки. Для цієї мети Кабмін в перших числах березня  своєю постановою затвердив Середньострокову стратегію управління державним боргом на 2011-2013 роки (№ 170 від 2 березня). На жаль, усі звикли, що всілякі концепції, стратегії і перспективні плани затверджуються різними урядами, частенько, абсолютно не для того, щоб реалізувати їх на практиці. Проте, цього разу, мабуть, сама ситуація в країні змусить владу тримати документ під рукою.

Серед найбільш знакових заявлених цілей: утримати держборг на економічно безпечному рівні, не вище, ніж у 2010 році, забезпечити прозорість управління держборгом і продовжити формувати імідж України як надійного позичальника, який своєчасно і в повному об`ємі виконує свої боргові зобов`язання. Досягнути цього уряд має намір шляхом оптимізації структури держборгу в розрізі валюти і процентних ставок, мінімізувавши відповідні ризики, і запобігання виникненню пікових навантажень на держбюджет, пов`язаних зі здійсненням платежів по держборгу. Крім того серед завдань - підвищити рівень ліквідності державних боргових цінних паперів, для підвищення попиту на них з боку інвесторів, а також забезпечити ефективну співпрацю з міжнародними рейтинговими агентствами щодо привласнення ними суверенного кредитного рейтингу України і її боргових зобов`язань. Іншого перераховувати не будемо.

До чого приведе реалізація цієї стратегії в умовах української економіки?

Пропонується зменшити боргове навантаження на економіку країни. Для цих цілей планують, що за підсумками 2011 року загальна сума державних боргів до ВВП не перевищуватиме 32%, до 2012 року цей показник повинен буде знижений до 30%, а до 2013 року - до 28%.

За підсумками 2010 року, співвідношення держборгу до ВВП України складає 39%. Окрім того, МВФ прогнозує, що у 2011 році буде ріст  і цей показник досягне позначки 42%. Тому бажання уряду зменшити співвідношення держборгу до ВВП можна втілити тільки за рахунок росту  ВВП вище від запланованих показників росту. Тоді дійсно до 2013 року можна досягти  запланованого показника. Але для цього ріст ВВП має бути не 3-4% на рік, а близько 10%.

Проте, у свою чергу, щоб досягнути цього, треба не розорувати малий і середній бізнес, а навпаки його розвивати і всіляко зменшувати фіскальний тиск на економіку. Але, оскільки на цей момент робиться ставка тільки на розвиток великого бізнесу, то швидше за все, великого росту ВВП чекати найближчими роками не доводиться.

Планують, що частка державного внутрішнього  боргу ростиме за рахунок зменшення зовнішнього боргу. Згідно з планом, за підсумками 2011 року частка внутрішнього боргу в загальному держборгу України повинна скласти 46%, у 2012 році теж 46%, а у 2013 році - уже 48%.

Довідково: На 31 грудня 2010 р. державний і гарантований державою борг України складав 432.235.410,19 тис.грн. або 54.289.336,46 тис.дол.США, у тому числі: державний і гарантований державою зовнішній борг - 276.745.560,73 тис.грн. (6403% від загальної суми державного і гарантованого державою боргу) або 34.759.606,70 тис.дол.США; державний і гарантований державою внутрішній борг - 155.489.849,46 тис.грн. (35,97%) або 19.529.729,76 тис.дол.США.

Події 2008-2009 років показали, що велика залежність держборгу від зовнішніх позик створює украй ризиковану ситуацію в умовах світових кризових явищ. Тому, орієнтація на внутрішній борг - це більш зважена і правильна політика, яка дозволить економіку України захистити від різного роду світових кризових явищ. Дійсно, країни, які мали невеликі суми зовнішніх боргів спокійніше пережили кризу 2007-2010 рр., ніж країни, які активно залучали гроші на міжнародних ринках.

Проблема виникає у тому, чи можливо це реалізувати в умовах українського ринку. У результаті того, що наша зовнішня торгівля має негативне сальдо, викликане великими закупівлями нафти і природного газу за кордоном, досягнути зменшення частки зовнішніх запозичень дуже складно, якщо не сказати  нереально. На цей момент, фактично за рахунок залучення зовнішніх запозичень наша економіка фінансує закупівлі природного газу і нафти за завищеними цінами. Ці ресурси потім використовуються для виробництва нафтопродуктів, металу і продуктів хімічної промисловості, яка йде на експорт. Але, оскільки сума експортної виручки від продажу українського металу і продуктів хімічної промисловості менша, ніж витрати на купівлю нафти і природного газу, то виходить, що без зовнішніх боргів робити цю продукцію на експорт буде неможливо. Цей "парадокс експорту" України є одним з наріжних каменів проблем, який не дозволяє зменшити частку зовнішнього запозичення.

Можна досягти зменшення частки зовнішніх боргів у загальній сумі держборгу, якщо штучно збільшити саму суму держборгу. Тоді з математичної точки зору, частка зовнішніх запозичень зменшиться. Але у цьому випадку необхідно буде прискорити емісію гривні і тим самим дати "прискорення" росту інфляції в країні.

Згідно зі Стратегією,  планують збільшити частку держборгу з фіксованою ставкою. У 2011 році передбачається, щоб на частку держборгу з фіксованою ставкою доводилося 69%, у 2012 році - вже 73%, а 2013 року - 80%.

У цьому випадку під ростом держборгу з фіксованою ставкою мається на увазі збільшення розміщення довгострокових держпаперів, за якими виплачується фіксовний дохід за певні інтервали часу. На цей момент у структурі держборгу велику частку займають держпапери з дисконтом, які випускалися на короткий період часу - до одного календарного року. Для обслуговування держборгу привабливіші держпапери на тривалий період часу, оскільки це спрощує процес обслуговування, хоча і здорожчує його.

Український фінансовий ринок вже готовий до довгострокових держпаперів. І попит на такого роду цінні папери матиме місце. Але при цьому потрібно пам`ятати, що досягти високої ліквідності цих цінних паперів можна буде тільки за рахунок  грамотної процентної політики щодо цих облігацій. Якщо ставка доходу буде занижена, то будуть проблеми для реалізації таких держпаперів. Довгострокові цінні папери дуже чуствительны до ставки прибутковості і вимагають пильної уваги до попиту на ці папери з боку інвесторів.

До речі, згідно зі Стратегією, планують збільшити середній термін обігу державних цінних паперів. У 2011 і 2012 року до 4 років а в 2013 році - до 5 років. Ця ідея перегукується з попередньою ідеєю  збільшення об`ємів цінних паперів з фіксованим доходом. Для економіки України дуже вигідно на якомога триваліший час збільшити терміни по держборгах. У цій ситуації це дійсно можна реалізувати, але за умови збалансованого і грамотного підходу, щоб не поспішитиз прийняттям помилкових рішень.

Олександр Охріменко, голова Наглядової ради банку «Центр» (для УНІАН)

УНІАН в Google News