Чи зможе Україна цього року розрахуватися з зовнішніми боргами?

Україна має проблеми не з зовнішнім боргом, а з використанням тих кредитів, які ми отримуємо від нерезидентів...

Останнім часом усе частіше чутно розмови про те, що зовнішні борги України дуже великі і державі загрожує дефолт. Але чи так це насправді? Наскільки великі борги і хто кому винен? Розібравшись у природі цих боргів, можна зрозуміти, наскільки небезпечна ситуація у нашій економіці.

Скільки ми заборговували нерезидентам?

На 1 січня 2011 року загальна сума зовнішнього боргу склала 117,3 млрд. дол. Це еквівалентно майже 86% ВВП. Багато це чи мало? Якщо порівнювати з 2003 роком, це дуже багато, тоді  співвідношення зовнішнього боргу до ВВП було на рівні 22%. Якщо порівнювати з 2009 роком, нічого істотно не змінилося, тоді співвідношення зовнішнього боргу до ВВП було 89%. При цьому є багато країн, де цей борг значно перевищує 100%. Наприклад: Великобританія - 408%, Нідерланди 365%, Швейцарія - 422%, Швеція - 119%, Німеччина - 178%, Австралія - 111%, Угорщина - 107%. Можна заперечити, що це розвинені країни, і великий зовнішній борг для них не проблема. Але в цьому і полягає протиріччя нашої економіки. З розвитком економіки України ростуть і борги.

Хто і скільки винен?

На жаль, часто під час суперечок про зовнішні борги некоректно трактують, що таке зовнішній борг, свідомо плутаючи зовнішній борг і державний зовнішній борг. Із загальної суми 117 млрд. дол. частка державного зовнішнього боргу всього 27%. А в абсолютних цифрах це 32,5 млрд. дол. За 2010 рік державний зовнішній борг виріс на 8,5 млрд. дол., або 35%. І в цьому випадку складно сказати, треба засмучуватися чи, навпаки, радіти. У 2010 році Україні почали довіряти. Тому урядові вдалося продати єврооблігації на суму  2,5 млрд. дол.  Ще 1,4 млрд. дол. отримали від продажу гривневих ОВДП нерезидентам. МВФ виділив Україні черговий транш у 2 млрд. дол. і 2 млрд. дол. позичив ВТБ (Росія). У 2009 році Україна була нездатна розміщувати свої єврооблігації, тому сподівалися тільки на МВФ. Тепер ситуація змінилася і розміщення державних цінних паперів відбувається без особливих проблем.

У загальній сумі зовнішнього боргу частка банківського сектора становить майже 24% або 28 млрд. дол. От саме довіра до українського банківського сектора з боку нерезидентів не відновилася. Тому за підсумками 2010 року загальна сума зовнішнього боргу банків зменшилася на 2,7 млрд. дол. Від бурхливого періоду 2005-2008 років, коли з великою легкістю розміщували свої єврооблігації і залучали кредити від нерезидентів, часи змінилися. І тепер нерезиденти обережно ставляться до українських банків. І якщо й позичають гроші, то передусім державним банкам. Є надія, що цього року ситуація зміниться і прихильність нерезидентів до українських банків повернеться.

Якщо відняти ці дві суми, залишається майже 57 млрд. дол. зовнішнього боргу. Що це за борг? Це борги виробничих, торгових та інших бізнесових структур.  Значна частина цих боргів -  товарні кредити, прямі кредити афілірованих осіб та міжфірмовий оборот між українськими компаніями та їх зарубіжними партнерами. За підсумками 2010 року загальна сума зовнішнього боргу небанківських бізнес-структур виросла на 8,2 млрд. дол. Це може свідчити тільки про одне - збільшується зовнішньоторговий обіг і росте кількість виробничих зовнішньоекономічних контрактів. У будь-якому випадку ріст об`ємів цих боргів - це передусім ріст фінансування нашого виробництва з боку зарубіжного бізнесу. І бажано, щоб ріст був ще більшим, оскільки тільки за рахунок збільшення цього фінансування можна досягти дійсно реального росту української економіки.

У нас проблема не з зовнішнім боргом, а з використанням кредитів від нерезидентів

Загалом зовнішній борг України це віддзеркалення економіки України і в цьому випадку нічого критичного немає. Інша справа, що завжди виникає питання, наскільки цей борг збалансований у термінах і ефективності запозичення.

Протягом 2011 року необхідно буде повернути короткострокових боргів і погасити довгострокових боргів на суму 47,3 млрд. дол. Це близько 40% усього зовнішнього боргу. На перший погляд, сума дуже велика, але це пов`язано з методикою обліку. У цій сумі боргів 62% складають борги небанківських бізнес-структур, які полягають, як правило, у товарних кредитах і кредитах на прямого позичальника, які традиційно оформляють на термін до одного року. Такі кредити щорічно пролонговують або переоформляють на нових умовах. Отже, істотних проблем не буде. Близько 8 млрд. дол. треба буде погасити у 2011 році банкам за попередніми кредитами. У цій ситуації велика надія на те, що нерезиденти будуть прихильніші і щедріші до українських банків цього року порівняно з минулим. Залишається сума державного боргу, яка треба погасити протягом року.  З метою погашення цих боргів уряд уже розмістив єврооблігації на суму 1,5 млрд. дол. і розміщуватиме їх далі. Окрім того, МВФ обіцяв продовжити фінансувати Україну грошима і цього року. З цієї причини погасити усі короткотермінові борги у 2011 році року не стане великою проблемою ні для держави, ні для бізнесу.

Проблема в іншому. Навіщо державі так багато боргів і що робитиме уряд, коли кредити МВФ доведеться повертати? Головна мета зовнішнього запозичення - це фінансування дефіциту держбюджету. Але що ж дає нам такий великий дефіцит? Природний газ і популістичні соціальні програми. З соціальними програмами усе зрозуміло, вони носять тільки витратний характер і на них на заробиш. Але закупівлі природного газу і нафти за кордоном стали проблемою номер один для нашого платіжного балансу і опосередковано для держбюджету. Якби металургія і хімія вчасно і вповні платили усі податки і фінансували закупівлю природного газу, то на одну проблему з дефіцитом держбюджету було б менше. Але оскільки ці галузі у нас приховано дотаційні, то виходить, що спочатку держава бере зарубіжні кредити, купує за них природний газ, а потім вже шукає способи, як повернути ці кредити.  При цьому відмовитися від такої згубної схеми неможливо. Не можна не купувати природний газ, оскільки у тієї ж металургії і хімії не буде сировини для виробництва і, значить, не буде товару для продажу на експорт. Водночас, наявні технології виробництва металу та хімічної продукції настільки неефективні, що доводиться купувати природного газу все більше і більше. Розмови ж про перехід на сланцевий газ так і залишаються розмовами.

У нас проблема не з зовнішнім боргом, у нас проблема з використанням тих кредитів, які ми отримуємо від нерезидентів.

Олександр Охріменко, голова Наглядової ради банку «Центр» (для УНІАН)

УНІАН в Google News