НБУ "перевів" обмінники до розряду нерентабельних

Кількість банківських відділень, які сьгодні є в Україні, повністю здатна задовольнити наявний попит на обмінні операції, вважають експерти. Практика повністю відповідає європейській...

Національний банк України, з урахуванням наростання кризових тенденцій, щосили намагається уникнути повтору ситуації 2008-2009 років. Щоб не провокувати емісію, яка все одно піде на купівлю валюти, розгойдуючи курс, регулятор озброївся політикою вилучення гривні з ринку, тим самим знижуючи попит на інвалюту і скорочуючи об'єм угод. Мета одна - ситуацію треба якомога довше зберегти стабільною. Але поки це не зовсім виходить, навіть нові правила обмінних операцій не особливо допомогли - українці як скуповували валюту, так і скуповують. До прикладу, за жовтень населення придбало її на 2,45 млрд. дол., а в обмінники здали всього на 1,04 млрд. Відтік готівки склав 1,4 млрд. дол. Правда, "паспортні" нововведення трохи скоротили цей індикатор фінансових проблем - у вересні він був на рівні 2,1 млрд. дол.

Дуже показовим є процес задоволення попиту населення на валюту. Для цього в жовтні Нацбанк здійснив нетто-інтервенції на міжбанку у розмірі 1,431 млрд. дол. Тобто, велику частину скупленої валюти продав сам же регулятор. Іншими словами, НБУ продає валюту банкам, банки - населенню, а населення ховає її "під матрац".

Що стосується прогнозів на майбутнє, то, на думку Миколи Івченка, керівника інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні, "попит на готівкову іноземну валюту в листопаді-грудні помірно ростиме на тлі боргової кризи, яка розростається в ЄС, і уповільнення темпів росту української економіки. Проте, він буде нижчий від вересневого показника, стримають його адміністративними заходами. У цих умовах ймовірне продовження скорочення золотовалютних резервів НБУ  - до кінця року до 32,9 млрд. доларів. Це робить можливою помірну девальвацію гривні. Проте регулятор, швидше за все, намагатиметься знизити реальний обмінний курс за рахунок низьких темпів інфляції, залишивши при цьому номінальний курс гривні відносно долара незмінним".

Єдине, чого вдалося досягти НБУ, так це згортання ринку обмінників. Мабуть, паспортизація валютних операцій для банків виявилася непосильною ношею.

Як пояснив Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру, "закриття обмінних пунктів пов'язане з технічними питаннями. Основне їх них - контроль банків для об'ємів угод. Тобто, щоб сума операцій в одному банку фізичної особи впродовж дня не перевищувала 150 000 грн. Для цього необхідно кожен пункт обміну валюти обладнати спеціальним устаткуванням - фактично переформатувати в мікровідділення, а це вимагає додаткових витрат. Між тим, обмінник при цьому стає нерентабельним. Але якщо вказані вимоги НБУ не виконуватимуть у повному об'ємі, то регулятор удасться до "покарання". Саме тому фінустанови  закривають свої обмінники, орієнтуючи таким чином клієнтів на відділення банку. Але це не повинно створювати для українців особливих проблем, оскільки банки в основному мають у розпорядженні велику кількість відділень".

Дмитро Михальчук, аналітик ТОВ "Сіті Брок", також вважає, що  закриття обмінних пунктів пов'язане зі зниженням їх рентабельності: нові правила НБУ  припускають не лише наявність ксероксу на кожному пункті, а ще й обладнання спеціального місця для операціоніста, щоб контролювати об'єм валютних операцій.

"Тому банкам невигідно розміщувати обмінні пункти. Водночас,  ажіотаж навколо скупки валюти лише підкреслює їх нестачу, додатково посилюючи паніку серед населення. Тенденція до масового попиту на валюту обумовлена тим, що українці побоюються чергової і важчої хвилі  кризи, у таких ситуаціях традиційно вважають за краще зберігати заощадження в доларах або євро", - підкреслює експерт.

Але не можна говорити про масове закриття обмінників. Відбувається деяке "переформатування" і укрупнення ринку, вважає Леонід Долинський, директор з розвитку НРА "Рюрик".

"Валютно-обмінні пункти, швидше за все, залишаться тільки в найжвавіших місцях. Та кількість банківських відділень, яка існує на сьогодні в країні, здатна повністю обслужити наявний попит на обмінні операції. Окрім цього, не варто забувати про "тіньовий" валютний ринок - так званих "міняйл".

І ще один момент. Згідно з постановою НБУ, банки отримали право через банкомати здійснювати операції з купівлі у фізичних осіб готівкової інвалюти за гривню. Тобто, усе йде до того, що велика частина обмінників зникне з ринку. Але це не є ноу-хау влади. У грудні кризового 2008 року на той час Президент Віктор Ющенко також виступав за ліквідацію обмінних пунктів, які працюють за агентськими договорами з банками (хоч в цьому влада схожа).

Варто привести його аргументи, оскільки вони відповідають сьогоднішньому настрою влади: "Шановані голови комерційних банків, час поставити питання обмінних пунктів, які працюють на агентських умовах. Криза нас навчила, що довіряти виконувати функції хоч би субагента валютного контролю, валютного режиму за таким механізмом у нас сьогодні немає ніяких підстав.  Уся дестабілізація - з готівкових заяв, причому заяв, які ніхто сьогодні не може контролювати: ні комерційний банк, який дав життя цьому обмінному пункту, ні валютний нагляд Національного банку, ніхто не може впоратися з цим інститутом".

***Національний банк України 5 листопада 2008 року прийняв постанову №353, у якій, зокрема, зажадав від банків вжити організаційно-правові заходи, щоб з 1 січня 2009 року перейти на торгівлю готівковою іноземною валютою виключно через власні каси. Своїм рішенням Нацбанк практично зобов'язав банки розірвати договори з партнерами, які працюють в обмінних пунктах за агентськими угодами. 1 грудня 2008 року працівники пунктів обміну валюти пікетували Національний банк України з вимогою відмінити рішення НБУ. Як бачимо, обмінники можуть скоротити тільки зараз - у 2011 році.

Скорочення обмінників - справа часу, початок вже закладено. НБУ зміцнює свій контроль валютного ринку, що в принципі відповідає європейській практиці. У країнах єврозони, особливо у великих містах, обмінники - украй рідкісний "житель", а в малих населених пунктах їх і зовсім вдень з вогнем не знайдеш. Усі проблеми вирішують банки. Поза зоною євро обмінних пунктів більше. Але, удавшись до їх послуг, доведеться сплатити пристойну суму за проведену транзакцію. Вона багато в чому залежатиме від місцерозташування установи, вибраної форми оплати. Краще знати повну вартість комісійних до здійснення обміну, це допоможе уникнути безлічі неприємних сюрпризів.

Приємно, що Україна хоч у цій сфері наближається до цивілізації, чи не так?..

Ніна Сорока (УНІАН)

УНІАН в Google News