Китайський "дракон" долетів до берегів Дніпра

Китай, відчуваючи власну зростаючу економічну міць, протягом останніх років просуває свою нацвалюту на зовнішні ринки. Оскільки юань, як і раніше, не повністю конвертований, ставку роблять на систему обміну валютами - валютні свопи. Справа дійшла й до України...

Одна з найбільших світових економік - Китай - звернув увагу на Україну. Відчуваючи власну зростаючу міць, ця азіатська країна з населенням більше 1,3 мільярда осіб протягом останніх років просуває свою нацвалюту на зовнішні ринки. Оскільки юань, як і раніше, не повністю конвертований, ставку роблять на систему обміну валютами - валютні свопи. Справа дійшла і до України.

У кінці червня глава Нацбанку України Сергій Арбузов підписав у Пекіні з керівником Народного банку Китаю угоду про трирічну валютну операцію своп на загальну суму 15 млрд юанів (2,36 млрд дол.) Безпрецедентна за обсягом угода стала першою угодою подібного роду у фінансовій історії України, але, очевидно, не останньою. Арбузов обіцяє укласти подібні угоди з основним торговельним партнером нашої країни - Росією. Україна також хоче зацікавити можливостями валютного свопа офіційний Мінськ.

Паралельно з операцією з обміну валюти Україна підписала з Китайським експортно-імпортним банком меморандум про отримання в 2013 році на аграрні проекти близько 3 млрд дол. За словами українських офіційних осіб, деталі цієї угоди, яка передбачає виділення коштів кількома траншами, поки узгоджуються. За фінансування Україна зобов'язується щорічно поставляти кукурудзу в Китай в обсязі 2-2,5 млн тонн.

Глава НБУ Арбузов говорить, що країни поставили перед собою мету в найближчому майбутньому збільшити товарообіг до 10 млрд дол. У 2011 році він склав 8 млрд дол., з яких український експорт - 2 млрд дол., 6 млрд дол. - обсяг імпорту товарів із Китаю.

Українські експерти активно обговорюють підписаний в Пекіні договір, але з причини недостатності інформації можуть озвучити лише загальне бачення ситуації.

Єдина їх думка - досягнуті угоди, безумовно, є позитивним моментом для розвитку двосторонніх торгових відносин з другою за розмірами валового внутрішнього продукту економікою світу.

Директор казначейства Євразійського банку розвитку (ЄАБР) Сергій Єлагін вважає, що використання національних валют для взаємних розрахунків, виключивши з них валюту-посередник (долар чи євро), потенційно може дати ефект як у вигляді поліпшення платіжно-розрахункового балансу між країнами, так і в плані збільшення взаємних інвестицій та обсягів торгових операцій.

"Тим не менше, я не думаю, що наявність такої, безумовно, позитивною опції, автоматично призведе до всіх цих ефектів. Щоб механізм зміг реально запрацювати, необхідне, в першу чергу, чітке опрацювання механізмів розрахунків та курсоутворення під час проведення двосторонніх розрахунків у національних валютах. Якщо бізнесу не буде вигідно проводити розрахунки в національних валютах, наявність жодних угод цьому не допоможе", - сказав скарбник ЄАБР.

У чому ж вигода?..

Основне питання - в чому ж вигода від угоди? Відповідь на нього агентство УНІАН спробувало знайти в українських банках, які мають коррахунки в китайських фінансових установах, і, відповідно, можуть залучати юані в Україну.

«Імпортери поки придивляються до юаню як до засобу платежу за своїми контрактами, - сказав один із банкірів. - Справа в тому, що у нас немає ринкового курсоутворення для юаня. Його курс до гривні формується через крос-курс, відповідно, залежить від курсу американського долара. У зв'язку з цим для розрахунків віддають перевагу останньому. Якби в Україні було 2-3 експортери, які завозять юані, то тоді вже можна було б говорити про нормальне курсоутворення».

Не варто забувати, що своп укладають для проведення розрахунків у нацвалюті як з імпорту, так і експорту. Але уявити собі нашого експортера, який добровільно відмовляється від валютної виручки і за свої продані товари в Китай готовий отримувати гривню, чесно кажучи, на сьогоднішній день, дуже складно. З цього випливає, що зусилля НБУ щодо збільшення товарообігу між Україною і Катаєм навряд чи будуть стимулом для експортерів.

А ось імпортери, дійсно, поповнять свій інструментарій для хеджування валютних ризиків. Хоча, в останні роки головним фактором у цьому питанні є стабільний курс гривні щодо долара США, таким чином імпортер впевнений, що за проданий в Україну товар він точно зможе купити долари за стабільною ціною для проведення розрахунків. У зв'язку з тим, що зараз ми спостерігаємо тенденцію до слабкої девальвації нацвалюти, то, цілком імовірно, що попит на своповий юань пожвавиться. Хоча, все залежить від того, за якою ціною Нацбанк буде його реалізовувати.

Озвучені Арбузовим параметри договору своп не дають уявлення про точний курс, який застосовувався під час укладання угоди. Але, все-таки, можна припустити, що в ціну буде закладатися і вартість свопу.

Як будемо повертати...

Експерти вважають, що більше преференцій від укладеної угоди отримають українські імпортери. Це, в свою чергу, матиме вплив на макрорівні, зокрема, сприятиме зростанню і так не слабкого дефіциту зовнішньої торгівлі. У короткочасній перспективі даний чинник може бути компенсований за рахунок припливу юанів і збільшення капітального рахунку, що нівелює вплив на платіжний баланс.

«Максимально корисний ефект від таких угод своп може бути у випадку рівнозначного рівня двосторонньої торгівлі, коли експорт та імпорт приблизно врівноважені, - зазначає фінансист великої енергетичної компанії. - Тоді угода може бути закрита «у нуль» з вигодою для обох сторін».

Після закінчення угоди НБУ доведеться повертати Китаю його «народні гроші». А де їх узяти? У зв'язку з тим, що значного притоку експортної виручки в юанях очікувати не доводиться, отже, виникне необхідність для закриття угоди витягти частину резервів у доларах США і обміняти їх на китайську валюту.

До речі, отримані за угодою своп юані Нацбанк, схоже, не зможе зарахувати у свої резерви. Як заявив глава НБУ, поки ця грошова одиниця не розглядається як резервна, хоча він не виключив такої перспективи з урахуванням виконання завдання щодо диверсифікації активів Центробанку.

У ЄАБР вважають, що угода своп України та Китаю корисна з точки зору віддаленої перспективи юаня як потенційного кандидата на резервну валюту. У поточній ситуації на світових ринках звучить все більше заяв про необхідність диверсифікації валютних резервів, а валюта, яку активно використовують для розрахунків, має чимало шансів отримати подібний статус, навіть хоча б у регіональному масштабі.

Підняті експертами питання відносяться і до планів Нацбанку щодо укладення угоди своп з Центробанком Росії. Товарообіг між Україною і РФ в рази більше, ніж з Китаєм, але базові показники зовнішньої торгівлі однакові - імпорт перевищує експорт. Найімовірніше, українські підприємства за поставлену з Росії продукцію частіше розраховуються в рублях. Але, враховуючи приблизно однакову ментальність щодо довіри до національних валют, а також те, що Центробанк Росії проводить регулярну девальвацію рубля, можуть свідчити про слабкі перспективи різкого збільшення обсягу карбованцевих розрахунків.

Прикладом можуть бути розрахунки України за імпортований російський газ. Начебто і домовленість була досягнута про оплату його поставок в рублях. Але, цей факт не викликав, мабуть, особливого оптимізму у «Газпрому» і, як результат, в російській нацвалюті «Нафтогаз» розрахувався тільки один раз - в листопаді минулого року, і це була тільки частина платежу.

Експерти приходять до висновку, що угоди своп, безумовно, корисні, в тому числі і в плані розширення інструментарію в рамках двосторонніх розрахунків. Однак, потужного і різкого позитивного ефекту очікувати не варто.

Дмитро Бобесюк (УНІАН)

УНІАН в Google News