НБУ «розвиває» електронні платежі за китайським сценарієм?

НБУ розробив законопроект, положення якого створюють умови, за яких світові платіжні системи будуть змушені розпрощатися з українським ринком. А споживачі, відповідно, не матимуть змоги користуватися вже звичними для них пластиковими картками відомих в усьому світі платіжних систем...

Майбутнє ринку електронних платежів в Україні зараз активно обговорюють в професійних сферах, адже вже найближчим часом на ньому можуть відбутися суттєві зміни. І не факт, що вони будуть переважно позитивні. Про них вже говорили експерти і писали ЗМІ, однак проявляються все нові і нові аспекти проблеми.

Інколи для того, щоб зрозуміти майбутнє, варто поглянути у минуле. Інститут економічних досліджень і політичних консультацій 2010 року здійснив масштабне дослідження «Вплив регулювання на розвиток ринку електронних платежів». Після аналізу змін, що відбулися на той час, та законодавчих ініціатив у цій галузі інститут дійшов висновку, що, по-перше, деякі з них можуть призвести до суттєвого обмеження конкуренції на ринку і, як наслідок, гальмуватимуть розвиток електронних платежів в Україні. А по-друге, окремі запропоновані положення не відповідають міжнародним зобов’язанням України, зокрема перед Світовою організацією торгівлі (СОТ).

У вересні того ж року США звернулися до СОТ із проханням переглянути дії Китаю, котрий створив усі умови для того, щоб обмежити доступ міжнародних платіжних систем до внутрішнього ринку безготівкових платежів. У своєму зверненні американці фактично звинувачували місцеву платіжну систему UnionPay в монополізмі за рахунок іноземних постачальників послуг Visa, MasterCard і American Express.

Останні події на світовому ринку електронних платежів показали, наскільки серйозними були попередження українських аналітиків для тих, хто за допомогою нічим не обґрунтованих законодавчих ініціатив намагається заграбастати собі ринок безготівкових розрахунків.

Отже, Світова організація торгівлі під тиском США засудила КНР за монополізацію ринку платіжних карток. СОТ у своєму рішенні за позовом США до Китаю заявила, що Пекін порушив угоду про торгівлю послугами і здійснює політику дискримінації стосовно світових платіжних систем. Ця новина жваво тиражується в ЗМІ та Інтернеті.

Слід зазначити, що національна система UnionPay на сьогодні опрацьовує всі транзакції в юанях. Крім того, всі платіжні термінали працюють лише з UnionPay, а її логотип надруковано на всіх китайських картках. Водночас такі гравці, як Visa, MasterCard, American Express можуть здійснювати лише операції в іноземних валютах.

Дискримінація, на думку США, полягає в тому, що всі платіжні картки, видані на території Китаю, змушені працювати винятково з UnionPay та ставити її логотип. Крім того, всі платіжні термінали зобов’язані приймати платежі за цією системою. Внаслідок цього систему UnionPay визнано частковим монополістом.

Ця подія, що мала розголос в усьому світі, є попередженням і для України, в парламенті якої на порядку денному перебуває черговий законопроект, що претендує на монополію в платіжній сфері. Йдеться про документ № 10656 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (стосовно функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків)». Написані в ньому положення без перебільшення створюють умови, за яких світові платіжні системи будуть змушені розпрощатися з українським ринком. А споживачі, відповідно, не матимуть змоги користуватися вже звичними для них пластиковими картками відомих у всьому світі платіжних систем Visa та MasterCard.

Водночас такий сценарій розвитку подій у разі ухвалення законопроекту припускають і аналітики Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.

А що ж іще залишається міжнародним платіжним системам, якщо, за аналогією до китайської UnionPay, українська національна система опрацьовуватиме всі транзакції в гривнях? Її логотип буде на всіх вітчизняних картках. А в основі нової системи законопроект ставить посередника з монопольним правом на надання послуг із процесингу, клірингу, маршрутизації та розрахунку для українських банків на території України. Невже хтось думає, що міжнародні платіжні системи так потребують України, що заради присутності тут ладні перетворитися на локального оператора, що повністю залежить від Нацбанку?

Додайте сюди елементарну невизначеність формулювань законопроекту та часті посилання на документи, яких не існує, і стане зрозумілим, що Нацбанк України пише документ, який він зможе самостійно змінити у будь-який зручний для нього момент і в такий спосіб оперативно поміняти правила гри на ринку. Такий стан речей практично перетворює НБУ з регулятора на гравця важкої вагової категорії, який, можна сказати, в ручному режимі править українським ринком безготівкових платежів.

Зрештою, ринком цю дорогу та недолугу конструкцію чиновників Нацбанку навряд чи можна назвати. Та й щодо її життєздатності є великі сумніви. Україна, однак, не Китай, і вона  так само є членом СОТ…

Як зазначає директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, в Україні угоди СОТ сприймаються як теоретичні настанови, що переважно використовують у політичних дискусіях. Однак ця система працює, і це підтверджує ситуація з Китаєм. Країни мають змогу захистити власні економічні інтереси, застосовуючи механізми СОТ.

На його думку, з цього погляду для України є два висновки. Перший - порушення правил та процедур СОТ може призвести до покарання. Другий - Україна також може застосувати механізми СОТ, щоб захистити власні економічні інтереси. І в першому, і в другому випадках йдеться про доволі складні механізми, і ними ще потрібно вміти користуватися.

За словами Бураковського, «СОТ ніколи не виступала проти суверенного права країн регулювати відповідні фінансові операції. Але СОТ визначає певні принципи такого регулювання. Якщо доведено, що їх порушено, країна повинна змінити систему регулювання. Коли здійснюється регулювання галузі, ми маємо бути впевнені в тому, що воно сприяє конкуренції на ринку, адже проконкурентне регулювання завжди є ліпшим, ніж спроби зосередити все в одних руках, навіть із найкращими намірами. З іншого боку, важливою є вартість такого регулювання. Якщо ми створюємо національні системи, то виникає питання - скільки це коштуватиме і як вплине на безпеку розрахунків? Адже зрозуміло, що за інших рівних умов такі гравці, як Visa та MasterCard інвестували неабиякі кошти в платіжну інфраструктуру і в усе те, що стосується безпеки розрахунків. Це є факт, який слід взяти до уваги.

Безумовно, міжнародні зобов’язання мають бути враховані під час укладання регуляторних актів. Сьогодні регулювання таких сфер як розрахунки у зв’язку з розвитком їхніх інформаційно-комунікаційних технологій становлять не так технічний, як інтелектуальний виклик для регулятора. Він повинен добре розуміти не лише свої обов’язки, але й динаміку, особливості та перспективи розвитку цього ринку. І думати не лише про розв’язання поточних проблем, а й про те, щоб це регулювання позитивно вплинуло на економічний розвиток країни».

Кіра Романовська

УНІАН в Google News