Злиденний прожитковий мінімум як індекс популізму: чому влада не хоче його підвищувати

В державному бюджеті на 2026 рік закладене незначне збільшення прожиткового мінімуму, яке неспівставне навіть зі зростанням інфляції. Уряд виправдовується прив’язаними до нього "невластивими виплатами" – але це триває вже роками.

3 грудня Верховна Рада ухвалила державний бюджет на 2026 рік, яким передбачається незначне підвищення ряду соціальних стандартів. Зокрема, заплановане зростання прожиткового мінімуму – аж на 289 гривень, до смішних 3209 гривень на місяць на одну особу. Зрозуміло, що прожити на ці кошти в Україні сьогодні не можна.

Прожитковий мінімум вже давно перестав відповідати своєму безпосередньому призначенню – а саме оцінювати мінімально необхідний українцям щомісячний набір товарів та послуг. Все більше він перетворюється на такий собі індекс популізму, за який обов’язково мають дорікнути владі опозиційні до неї політики.

Зараз прожитковий мінімум слугує тільки показником, до якого прив’язані кількасот державних виплат – соціального характеру та не дуже. Підвищити його – означатиме і збільшити зарплати чиновникам в тому числі. А це за собою потягне величезні видатки для державного бюджету, який і без того суттєво збільшує частину витрат, джерела покриття яких досі не підтверджені у повному обсязі.

Судячи з динаміки роботи над проблемою, дилема прожиткового мінімуму загнала владу у глухий кут.

Прожитковий мінімум став анахронізмом

Під поняттям "прожитковий мінімум" за визначенням мається на увазі мінімальна сума грошей, потрібних для життя (або, скоріше, виживання) однієї людини на місяць. Сюди входять не тільки продукти харчування, але і непродовольчі товари та послуги. Це, наприклад, витрати на транспорт, медицину, оплату комунальних послуг тощо. Що вже й казати про придбання одягу, товарів для дому та інших видів "розкоші".

Закон України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV був прийнятий в Україні ще 15 липня 1999 року (в ті далекі часи, коли долар був ще по 4). Останні зміни в нього вносили майже 8 років тому, причому стосувалися вони формулювання. Так, слово "інваліди" замінили виразом "особи з інвалідністю", чим неймовірно актуалізували документ. Передостаннім правкам часів Януковича – вже 13 років.

Тобто сучасність букви закону сумнівна. Наприклад, прожитковий мінімум має включати в себе витрати на комуналку, але при цьому для їх оплати держава окремо призначає субсидії. Які, до речі, через прожитковий мінімум і вираховуються. Ба більше, він абсолютно нежиттєздатний. Про це нам кажуть економісти.

"Це дуже складне заплутане питання, тому що до цього прожиткового мінімуму купу всього прив'язано. І в мене є великі сумніви, що підвищення прожиткового мінімуму – це щось, крім популізму, в даному випадку. Я б його, чесно кажучи, не чіпав. Це дуже дивне утворення в законодавстві, яке, таке враження, що всім більше заважає", – ділиться спостереженнями в розмові з УНІАН виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

Наразі в Україні прожитковий мінімум становить:

• загальний показник – 2920 грн (у 2026 році зросте до 3209 грн);
• діти до 6 років – 2563 грн (зросте до 2817 грн);
• діти від 6 до 18 років – 3196 грн (зросте до 3512 грн);
• працездатні особи – 3028 грн (зросте до 3328 грн);
• особи, що втратили працездатність – 2361 грн (зросте до 2595 грн).

З першого погляду на наведені цифри легко зрозуміти, що прожити (та навіть вижити) на такі гроші неможливо. Ще раз: це витрати не лише на їжу. Тому в Україні паралельно існує ще один прожитковий мінімум – фактичний. Який на сьогодні не може складати менше за 10-12 тисяч гривень (і то не для столиці). Тобто різниця – щонайменше у три рази.

Той же прожитковий мінімум, який ми бачимо у законодавстві, вже давно є виключно розрахунковим показником.

Справжня мета прожиткового мінімуму в Україні

Якщо б мова йшла про якийсь умовний сферичний показник в вакуумі, тим паче, нежиттєздатний – можна було б просто махнути на нього рукою. Але до нього прив’язана безліч виплат, передусім – малозабезпеченим верствам населення.

Сюди входять, зокрема, мінімальна зарплата та мінімальна пенсія за віком, допомога сім'ям з дітьми, допомога по безробіттю, стипендії та інші види соціальної допомоги.

Наприклад, пенсіонери, що не мають повного страхового стажу, отримують виплати на рівні прожиткового мінімуму. Причому їхня пенсія затиснута між двома прожмінами: для осіб, які втратили працездатність, у 2361 грн – та для працездатних осіб, у 3028 грн.

Таких пенсіонерів в Україні близько 20%. Приблизно стільки ж пенсіонерів отримують виплати у розмірі 40% від мінімальної зарплати (на сьогодні – 8000 гривень, з 2026-го – 8647 гривень). А вона знову ж таки прив’язана до прожміну.

Тобто близько 4 мільйонів українських пенсіонерів отримують символічні копійки, яких не вистачає геть ні на що.

"Прожитковий мінімум – це важлива величина, якщо його по справжньому розраховувати. Це важливо тому, що держава повинна забезпечувати своїм громадянам, як я це називаю, залізобетонну запобіжну сітку. Тобто, щоб громадяни, які через якісь обставини втратили доходи, або люди з інвалідністю не провалювалися у повні злидні. Нинішній прожитковий мінімум – він є доволі злиденним. Середня пенсія у нас менша за прожитковий мінімум фактичний", – каже УНІАН старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський.

Реакція звичайної нормальної людини тут може бути лише одна: треба негайно підвищувати ці показники. Проте насправді не можна просто так взяти і віднести Перстень Всевладдя в Мордор. Тобто збільшити прожитковий мінімум.

Багаті прив’язали свої виплати до бідних

Прожитковий мінімум визначає розмір виплат не лише для найбідніших верств населення: він також використовується як показник для розрахунку держвиплат суддям, прокурорам, працівникам податкової і митниці, а також інших державних органів, оплата праці і пенсій яких регулюються спеціальними законами.

"Для того, щоб людям не доводилося жебракувати, красти – їм держава повинна забезпечувати певний мінімум. А от чому до нього прив'язані пенсії держслужбовця – просто так вирішили. Тут жодного обґрунтування немає. Ці пенсії, звичайно, як і будь-що, мають індексуватися – але чи мають вони індексуватися саме на прожитковий мінімум, чи просто на індекс інфляції, наприклад? А це різні речі. Інфляція нерівномірна, і зростання цін на товари першої необхідності може бути більшим, ніж зростання цін в цілому", – каже нам Володимир Дубровський.

Прожитковий мінімум був запроваджений як механізм для підтримки вразливих груп населення. При цьому наразі до нього прив'язано майже 200 різних виплат, більшість з яких не властиві соціальному захисту.

"У нас держава розподіляє свої соціальні витрати дуже несправедливо. На тих, хто дійсно потребує підтримки, припадає навіть менше, ніж прожитковий мінімум. Велика частина соціальних витрат потрапляє до більш-менш заможних громадян, в цьому є несправедливість", – констатує Володимир Дубровський.

Відповідно, намагання підтягнути прожитковий мінімум до фактичного рівня бюджет би просто не витримав. Більше того, навіть якщо прожмін і підвищили б суттєво (а не в межах, умовно, інфляції), вже завтра якийсь черговий опозиційний депутат казав би в парламенті, що народні обранці підвищили зарплати і пенсії чиновникам. І був би абсолютно правий.

Тож владі невигідно адекватно підвищувати прожитковий мінімум. Спершу потрібно "відв'язати" від нього всі виплати несоціального характеру. Це влада розуміла, і обіцяла зробити 2,5 роки тому.

"Загалом це має бути умовний показник ризику потрапляння сім'ї за межу бідності. Коли держава повинна втрутитися і допомагає. Але прожитковий мінімум давно втратив таку суть", – розповідала нам у 2023 році тоді ще заступник міністра соціальної політики Дарія Марчак.

А тепер вгадайте з одного разу, що за цей час змінилося…

За останні роки влада повторює одну й ту саму мантру про неможливість переглянути прожитковий мінімум через ризики шаленого збільшення витрат бюджету і озвучує наміри відв’язати невластиві виплати колись у майбутньому.

Наразі у Верховній Раді зареєстровано одразу чотири законопроекти, якими пропонується нарешті провести цю реформу і встановити прожмін на рівні фактичного споживчого кошика. Чи, висловлюючись поетичною мовою соцміністра Улютіна, "повернути йому його первинну соціальну природу".

"Для вирішення цього питання законопроектами № 13466, 13467, 13468 та 13469 передбачено запровадження базової величини як умовної грошової одиниці, яка не має соціального навантаження", – зазначали у Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності у вересні.

Втім, згадуючи, наскільки "активно" депутати ВР голосують за справді потрібні закони, можна припустити, скільки часу їм знадобиться для ухвали "пакета" з одразу чотирьох. Зареєстровані вони були майже 5 місяців тому, 11 липня. Судячи з карток законопроектів, вже на початку серпня про них благополучно забули. Один з них взагалі відхилив комітет – але це нікого не непокоїть.

Водночас можемо припустити, що задача, над вирішенням якої стільки часу "б’ється" уряд, все ж не є нерозв’язною – було б бажання.

Прожитковий мінімум як "індекс популізму"

Володимир Дубровський впевнений: від так званих невластивих прожміну виплат треба позбуватися.

"Їх, звісно, треба відв'язувати. Це правильна ідея. І прив'язати просто до індексу інфляції", – лаконічно стверджує старший економіст CASE Україна.

Гліб Вишлінський готовий піти ще далі. На його думку, треба відв'язати всі виплати, щоб прожмін був виключно довідковим показником. А для нарахування пенсій використовувати більш сучасні і адекватні механізми.

"До нього прив'язані окремі виплати. Краще б цей показник взагалі прибрати і їх прив'язувати до чогось іншого. Або просто мати якусь стандартну індексацію – так, як робиться осучаснення пенсій. Ну тобто є модель 50% індексу споживчих цін, 50% зростання номінальної зарплати. Щоб був для тих показників, які потрібно індексувати, якийсь один коефіцієнт в країні, і їх би просто всі індексували. Від зарплати держслужбовців і президента до виплат людям з інвалідністю, умовно", – бачить рішення виконавчий директор Центру економічної стратегії.

Тому що зараз, на думку нашого спікера, прожитковий мінімум є банальним індексом популізму.

"Є мінімальна пенсія, є мінімальна зарплата. Я б взагалі від цього відмовлявся. Тому що це може бути якийсь розрахунковий, довідковий показник для прийняття рішень, але він настільки має велике в самій назві політичне навантаження, що в результаті він дуже легко використовується для популістських цілей", – резюмує економіст.

Прожитковий мінімум за кордоном. Досвід Польщі

Якщо подивитися на досвід Європейського Союзу, до якого Україна прагне у свій час доєднатися, то поняття прожиткового мінімуму існує тут лише в декількох країнах. А от в сусідній Польщі – їх одразу два.

Minimum egzystencji можна дослівно перекласти як "прожитковий мінімум", але це, скоріше, "мінімум на існування", за визначенням місцевих науковців. Це нижня стеля доходу, за якою вже знаходиться абсолютна бідність. Цей прожмін у Польщі є сукупною вартістю продуктів і послуг, без яких людина не в змозі існувати без загрози для свого здоров’я або життя.

Сюди входять витрати на харчування, житло, одяг та взуття, ліки, особисту гігієну та освіту. В порівнянні з українським прожміном, тут відсутній транспорт – виживати в Польщі можна і пішки (а от без освіти – не можна, тож все за Сковородою, в принципі).

Прожитковий мінімум в Польщі обчислює Instytut Pracy i Spraw Socjalnych (Інститут праці та соціальних справ), причому по факту – в кінці грудня за календарний рік. Користується він при цьому даними місцевого органу статистики Główny Urząd Statystyczny (Центральне статистичне управління Польщі).

Minimum egzystencji в Польщі обчислюється окремо для кожного воєводства. Середній показник по Польщі (діючий) за минулий рік дорівнює 825,17 злотих, або 9 600 гривень. Тобто, втричі вище за український. У порівнянні з 2023 роком він виріс на 4%, або на 456,6 гривень. Не на 289 гривень, як має зрости в Україні з наступного року.

"Задоволення потреб на цьому рівні та в цьому матеріальному обсязі (тобто, 9 600 гривень в Польщі на місяць, - УНІАН) достатньо лише для виживання", – написано на сторінці IPiSS.

Другий показник в Польщі називається minimum socjalne, тобто "соціальний мінімум". Це вже – показник мінімального добробуту людини. Окрім всіх категорій, перерахованих в minimum egzystencji, він включає витрати на транспорт, зв’язок, а також культуру, спорт та відпочинок. Його теж обчислює польський Інститут праці та соціальних справ.

Обидва показники існують аж у вісьмох варіаціях: для самотньої працездатної людини; для сім’ї з двох працездатних осіб; для сім’ї з маленькою дитиною; для сім’ї з дитиною-підлітком; для сім’ї з чотирьох осіб; для сім’ї з п’яти осіб; для самотнього пенсіонера; для сім’ї з двох пенсіонерів.

За цим показником за другий квартал цього року, самотня працездатна людина в Польщі має отримувати на місяць 1 924,97 злотих, або 22 395,1 гривень. Це навіть більше за середню зарплату "чистими" в Україні у розмірі 20 723 гривень (26 913 гривень до вирахування податків) станом на жовтень цього року.

На сім’ю ж з двох осіб із маленькою дитиною має припадати менше – по 1 580,65 злотих або 18 389,3 гривні. Але це на кожного члена сім’ї – і на дитину в тому числі.

Загалом польський IPiSS систематично розраховує та оприлюднює показник прожиткового "соціального" мінімуму від 1981 року. Мінімум "виживання" (egzystencji) з’явився приблизно в той же час, як і прожмін в Україні – в 1994-1996 роках.

Мінімум на "виживання" в Польщі – більш теоретичний показник. Він частіше використовується як інструмент соціального аналізу. На основі minimum egzystencji вивчають соціальну ізоляцію, безробіття та рівень цін на основні товари.

"Соціальний мінімум" для Польщі є основою для розрахунку ряду соціальних виплат. Це може бути як допомога по безробіттю, допомога на житло та різного роду сімейні виплати, так і дещо незвичні для українців святкові доплати та різдвяні подарунки у великих компаніях та бюджетних установах.

В цілому можемо провести багато паралелей між minimum egzystencji та українським прожитковим мінімумом, та minimum socjalne - з українським фактичним прожміном. Але виплати в Україні прив’язані до нижчого прожміну, а не до фактичного. І депутатські теж.

Класичне "говорили – балакали"

Україна на сьогодні не може забезпечити достатній прожитковий мінімум для своїх громадян – ані в поточному стані війни, ані в найближчі роки, каже нам економіст Андрій Шевчишин.

"Для цього потрібно стале фінансування, інвестиції, розвиток країни. Ми розуміємо, що наразі проблема може лише наростати, виходячи з обсягів зруйнованої промисловості та інфраструктури, міграції населення", – попереджає він в розмові з УНІАН.

Про дійсно робочу модель прожміну – як в сусідній Польщі, чи свою власну – говорити зарано, вважає економіст. Будь-який коефіцієнт для виплат буде стикатися з двома головними факторами: достатністю коштів в бюджеті і кількістю людей, яка буде під нього підпадати, каже Шевчишин.

"Прожитковий мінімум потрібно буде перераховувати хоч якось через коефіцієнти, які будуть прийматися кожного разу Кабміном. Уряд завжди буде вимушений його збалансовувати вручну, виходячи з реальних потреб та реальних можливостей", – прогнозує Шевчишин.

Логіка економіста зрозуміла, і з нею важко сперечатися. І можна довго розповідати зрозумілі всім і кожному речі: що зараз Україна б’ється за власне існування, і кожна копійка на вагу золота, тож держава не може собі дозволити підвищувати прожитковий мінімум. Але, зважаючи на швидкість, з якою цю проблему "намагаються" – принаймні, на майбутнє – вирішити, відв’язавши невластиві виплати, складається враження, що всіх все влаштовує.

Тож не виключено, що і після відбиття навали окупантів опозиційні політики будуть продовжувати піаритися на індексі популізму, тобто прожитковому мінімумі – а влада у відповідь продовжуватиме розводити руками, розповідаючи про необхідність відв’язання невластивих виплат.

Андрій Каут

УНІАН в Google News