Українська космонавтика: «поїхали»... розпайовувати ділянки

Внесок України у створення радянської космічної галузі настільки значний, що, якби не було його, то і перший космонавт, швидше за все, мав би прізвище Шепард, а не Гагарін. Але так уже в нас склалося, що славна історія дуже рідко знаходить своє продовження у дні сьогоднішньому ...

Що Україні не потрібно нікому доводити, так це свою причетність до настання на Землі космічної ери. Тут її позиції незаперечно сильні, можна навіть говорити про те, що науково-технічний внесок України у створення радянської космічної галузі настільки значний, що, якби не було його, то і перший космонавт, а точніше астронавт, швидше за все, мав би прізвище Шепард, а не Гагарін. Про все це багато сказано і буде ще чимало говориться на урочистих заходах, приурочених до піввікового ювілею першого польоту людини в космос. Але так уже в нас склалося, що славна історія дуже рідко знаходить своє продовження у дні сьогоднішньому. Нинішній стан української космічної галузі можна оцінювати по-різному, але незаперечним залишиться той факт, що всі проекти, які реалізовуються зараз Космічним агентством України, не тільки своїм корінням сягають часів СРСР, вони, фактично, є напрацюваннями 25-30-річної давнини, адаптованими до нинішніх завдань. Зрозуміло, що причиною практично повної відсутності нової космічної техніки в Україні є вкрай слабке фінансування галузі з боку держави. З цим, напевно, вже нічого не поробиш, але ще гірше те, що навіть коли на космічних проектах можна заробити реальні гроші, держчиновники все одно надають перевагу чому завгодно, але тільки не космосу ...

Космічний бізнес виявився нецікавим?

На сьогодні для Державного космічного агентства України (ДКАУ), на думку його голови Юрія Алексєєва, найпріоритетнішими є два напрями - запуск вітчизняного супутника Січ-2 та українсько-бразильський проект «Циклон-4». Саме про останній йтиметься далі. Його реалізація почалася ще в 2003 році, він став ніби наземним продовженням «Морського старту» (Sea Launch), в якому беруть участь Україна, Росія, США і Норвегія. Як і «Морський старт», «Циклон-4» передбачає розміщення стартового майданчика поблизу екватора, що за рахунок використання додаткової складової швидкості обертання Землі дозволяє збільшити масу виведеного на орбіту корисного вантажу. Згідно з міжурядовою угодою України і Бразилії, наші підприємства повинні були побудувати ракету-носій і стартовий комплекс, а друга сторона - надати космодром «Алкантара». Бразилія свої зобов`язання виконала ще в минулому році, хоча там теж були свої складнощі і з фінансуванням, і з протестами місцевих жителів проти забруднення амазонської сельви. Тут вплинуло військове минуле «Циклону-4», що веде свій родовід від міжконтинентальної балістичної ракети Р-36, створеної в СРСР ще в 1960-ті роки, а тоді в ракетному паливі широко використовувався знаменитий гептил - дуже токсична речовина.
Інтерес Бразилії до спільного з Україною проекту, хоча  не без космічних амбіцій, але цілком прагматичний. Бразильські фахівці вважають, що «Циклон-4» може розраховувати на 10% світового ринку космічних запусків (до кризи загальний обсяг даного ринку становив близько 100 млрд. дол.). На сьогодні міжнародні експерти заявляють, що в світі витрати на космос ростуть, комерційні замовлення на супутники та їх запуск відновилися і стабілізувалися, з`явилися нові дослідницькі ініціативи. Одним із головних факторів зростання космічного ринку називають супутникове телебачення, ринок якого оцінюється в 40 млрд. дол.. Зростає попит на супутниковий Інтернет і радіомовлення, розширюються можливості системи глобального позиціонування. Таким чином «Циклон-4», незважаючи на окремі недоліки, має досить непогані перспективи, як мінімум, проект однозначно самоокупний, а вже одне це мало б стати стимулом для всебічної державної підтримки. Все ж таки статус космічної держави - це величезний плюс для України як з точки зору інвестпривабливості, так і банального престижу.
Але раптом з`ясовується, що в статті Бюджетного кодексу, де вказані проекти, залучення інвестицій у які можливе під державні гарантії, не знайшлося місця для «Циклону-4». Хоча для проектів під Євро-2012 і для «Укравтодору» знайшлися ... Ну що тут скажеш, схоже, у підприємств космічної галузі просто відсутнє лобі в Кабміні. Та й звідки йому взятися, адже він буйно квітне на відкатах, а тут ними особливо не пахне.

Вдалий збіг обставин

Для завершення робiт над проектом «Циклон-4», як зазначає Ю.Алексєєв, українським підприємствам необхідно 260 млн. дол.. За його словами, тільки завдяки втручанню Президента і прем`єр-міністра, Верховною Радою було прийняте доповнення до Бюджетного кодексу. «Якщо раніше в Бюджетному кодексі було прописано, що держгарантії на залучення кредитів можна було в цьому році надавати тільки під Євро-2012 і проекти «Укравтодору», то тепер там з`явився третій пункт - «Циклон-4». Ми вже подали дані про необхідне фінансування, перший віце-прем`єр Андрій Клюєв пообіцяв нам, що до кінця квітня питання буде вирішене. Тендер на залучення кредиту ми вже попередньо оголошували і, я сподіваюся, найближчим часом проблему буде вирішено», - підкреслив голова ДКАУ.
Він констатував, що бразильська сторона вже інвестувала в реалізацію проекту «Циклон-4» на 50 млн. дол. більше, ніж Україні. «Загальна сума освоєних коштів за цим проектом становить близько 260 млн. дол.», - додав Ю.Алексєєв.
Нічого не скажеш, ДКАУ дуже пощастило з тим, що візит Президента України Віктора Януковича до Бразилії в травні ц.р. був анонсований ним особисто ще в лютому. Зрозуміло, що главі держави було б дуже ніяково перед своєю бразильської колегою Ділмою Роуссефф за невиконання зобов`язань по «Циклону-4». Інших причин різкої активізації Кабміну і ВР у питанні фінансування проекту просто не видно.
Залишається сподіватися, що проблема з наданням держгарантій під залучення кредитів була останньою перешкодою на шляху «Циклону» в Бразилію. «Хоча раніше планувалося здійснити перший пуск «Циклону-4» з космодрому Алкантара в 2012 році, але, я думаю, що він відбудеться не раніше першого півріччя 2013 тому, що ми практично півроку простояли через відсутність фінансування», - прогнозує Ю.Алексєєв.
Звичайно, не можна говорити, що «Циклон-4» - це єдине, чим залишилося займатися українській космічній галузі. Як вже зазначалося, ДКАУ працює над підготовкою запуску вітчизняного супутника «Січ-2». У цьому році після трирічної перерви планується відновити роботу над проектом «Морський Старт». На травень заплановано пуск ракети-носія з плавучого космодрому. Всього за програмою «Морський Старт» у 2011 році намічено здійснити 2 пуски.
Загалом, за даними Ю.Алексєєва, у 2011 році очікується 7 пусків ракет-носіїв, виготовлених за участю України. Варто зазначити, що в 2010 році їх було всього три.
Є плани і на 2012 рік. Але тут не можна не нагадати, що напередодні 50-річчя Дня космонавтики штат ДКАУ був скорочений на 26%, тепер в агентстві працює всього 130 осіб. Хтось скаже, от і чудово - скорочують чиновників, які паразитували на підприємствах космічної галузі. Але якщо згадати про те, що на НКАУ, а тепер і на ДКАУ, постійно намагаються покласти явно не властиві йому функції, то 130-ти осіб у центральному органі управління космічною галуззю країни буде явно недостатньо. Приміром, раніше НКАУ курирувало утилізацію боєприпасів в Україні, і зараз, як і раніше, відповідає за координацію утилізації твердого ракетного палива на Павлоградському хімзаводі. До того ж в умовах хронічного недофінансування агентство постійно шукає можливості заробити власними силами. «Минулого року ми працювали над моніторингом лісових пожеж, кожні 2 години агентство надавало в Кабмін інформацію про ймовірність їх виникнення. Зараз ми можемо брати участь у створенні земельного кадастру. На часі земельна реформа, і ми можемо, використовуючи інформацію зі супутників, кожній людині сказати, якою ділянкою землі вона володіє. Ми налаштували свою систему на передбачення паводків у зв`язку з таненням льодів на річках. Є методика визначення глибини залягання води в посушливих регіонах», - розповів Ю.Алексєєв.
Всі ці проекти, безумовно, заслуговують на увагу, але дуже хотілося б, щоб вони не стали для агентства єдиною можливістю для виживання. Все-таки головне завдання ДКАУ - формування національної політики у сфері освоєння космічного простору, а не розпаювання земельних ділянок.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News