Міністр оборони відповість за все
Міністр оборони відповість за все

Міністр оборони відповість за все

17:57, 07.09.2012
12 хв. 11

В Україні створюється нова модель управління оборонно-промисловим комплексом, яка має на увазі досить глибоку інтеграцію «Укроборонпрому» в структуру Міноборони. Але чи не занадто великий вантаж звалюють на плечі глави відомства?

В Україні приступили до створення нової моделі управління оборонно-промисловим комплексом - Кабмін розпорядився передати Міністерству оборони функції щодо формування статутного фонду концерну «Укроборонпром», які раніше перебували у віданні Мінекономрозвитку і торгівлі. Таким чином, оборонне відомство надалі можна буде сміливо перейменувати в Міністерство оборони і оборонної промисловості. Звичайно, повного злиття Збройних сил та ОПК не станеться, але ступінь інтеграції концерну «Укроборонпром» в структуру Міноборони може виявитися досить глибокою. На перший погляд в цьому є очевидні переваги - між армією і її арсеналом, яким, власне, і є ОПК, не залишиться ніяких «прокладок». Але тут же виникає питання, а чи не занадто великий вантаж звалюють на плечі міністра оборони?

Іржа на обладунках

Озброєння та військова техніка (ОВТ), що знаходяться в розпорядженні ВСУ, практично більш ніж на 90% представлені зразками, розробленими за часів СРСР. Безумовно, за останні 20 років дещо і подекуди вдалося оновити, хоча в основному наша армія задовольняється ремонтом і модернізацією. Але навіть на це грошей хронічно не вистачає, всілякі держпрограми розвитку, оновлення та модернізації ОВТ, які приймалися за роки незалежності, систематично зривалися. Реалізація найбільш пріоритетних проектів постійно відсувається в часі. Наприклад, програма будівництва кораблів класу корвет для українських ВМС спочатку передбачала завершення будівництва першого корабля в 2010 році, потім його здача була перенесена на 2012 рік, зараз очікується тільки в 2016 році. І це при тому, що терміни за першим корветом, а слідом за ним ще за трьома, були жорстко прив'язані до віку і технічного стану кораблів, що перебувають на озброєнні ВМС України. Але якщо спуск на воду корветів можна відкладати хоч до нескінченності, то витікання експлуатаційного ресурсу «робочих» кораблів відсунути не вийде. В результаті, боєздатність нашого флоту опиняється під великим питанням. І це - тільки один промовистий приклад.

Причина провалів в переозброєнні ЗСУ загальновідома - безсистемне фінансування за залишковим принципом. Хоча в останній рік ситуація почала вирівнюватися. Як зазначив у коментарі УНІАН керівник дослідницьких програм Центру досліджень армії конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Сергій Згурець, результати першого півріччя поточного року свідчать про те, що кількість відремонтованої авіаційної техніки ЗСУ в рази перевищує аналогічні показники попередніх років. Звичайно, крім ремонту авіатехніки, в питанні приведення обороноздатності української армії до прийнятного рівня залишається ще купа невирішених проблем. Але тенденції намітилися обнадійливі.

Час розкидати каміння і час його збирати

 

Неабиякі конфлікти між апаратом Президента і Кабміном через контроль фінансових потоків від продажу українських озброєнь за кордон регулярно відбувалися, починаючи з 2006 року. Ціна питання - в середньому 1 млрд дол на рік - начебто і не така значна. Однак, торгівля зброєю - це ще й велика політика, і величезний фактор впливу на формування іміджу України на міжнародній арені.

Під час свого другого прем'єрства (2006-2007 роки) Віктор Янукович намагався бодай частину підприємств-спецекспортерів перепідпорядкувати Кабінету Міністрів шляхом виведення їх із-під опіки держкомпанії «Укрспецекспорт», яка в свою чергу традиційно перебувала в юрисдикції глави держави. Однак, як тільки Янукович сам став президентом, ситуація повернулася на круги своя - «Укрспецекспорт» знову став основним експортером озброєнь. У теорії, експорт ОВТ є найважливішим джерелом фінансування підприємств вітчизняного ОПК, хоча на практиці доходи від продажу зброї частіше «губилися» у нетрях державного бюджету, не доходячи до свого законного одержувача.

У підсумку, в 2010 році було прийнято рішення створити концерн «Укроборонпром», який і повинен об'єднати під своїм дахом всі державні активи в оборонній галузі. Нагадаємо, ліквідація Міністерства промислової політики України фактично залишила «безгоспними» понад 100 підприємств, які виробляють продукцію військового та подвійного призначення. Включення до складу «Укроборонпрома» державного підприємства «Укрспецекспорт» виглядало при цьому цілком логічно, адже відповідало принципам ведення будь-якого бізнесу, коли «відділ продажів» і власне виробничі потужності є частиною одного цілого. Керувати створеним концерном президент доручив своєму вірному однопартійцю Дмитрові Саламатіну, проте незабаром останній був призначений міністром оборони. Дмитро Перегудов, який змінив Саламатіна на посаді гендиректора «Укроборонпрома», посідав її недовго, указом Віктора Януковича він був знятий зі своєї посади, а на його місце президент призначив Сергія Громова.

У ЗМІ відразу ж з'явилися коментарі, в яких експерти висловлювали припущення про майбутню приватизацію найцікавіших активів ОПК, оскільки Громов до свого призначення не мав ні найменшого відношення до «оборонки», зате проявив себе як успішний менеджер на металургійних підприємствах, підконтрольних Рінату Ахметову. Але якщо приватизація підприємств, що знаходяться на сьогодні у складі «Укроборонпрома», дійсно, кимось і запланована, то почнеться вона не раніше ніж через кілька років, а до цього моменту «Укроборонпрому» потрібно розібратися з поточними проблемами, яких у нашого ОПК цілий залізничний склад.

Загалом, протягом усього 2012 року "Укроборонпром" активно пестили і плекали. На початку року народний депутат від Партії регіонів Владислав Забарський подав на розгляд Верховної Ради законопроект про списання боргів «Укроборонпрома» перед соціальними фондами («Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу, учасників державного концерну «Укроборонпром» і забезпечення їх стабільного розвитку»). І вже 6 вересня закон було прийнято парламентом. При цьому заборгованість підприємств ОПК, що входять до концерну, перед Пенсійним та іншими фондами оцінюється у понад 360 млн грн, перед комунальними підприємствами - майже в 150 млн грн. Разом отримуємо півмільярда гривень із хвостиком. Відсутність боргів, звичайно, полегшить життя оборонникам. Головне, щоб вони вже найближчим часом не наробили нових. І про це повинен подбати все той же Владислав Забарський, який за сумісництвом є членом Наглядової ради «Укроборонпрому».

При цьому, важливо не забувати про досвід створення в Україні авіабудівного концерну. Проблема полягала в тому, що навіть найуспішніші члени авіаконцерну перебували у вельми непростій фінансовій ситуації, тоді як їх менш щасливі колеги були фактично на межі повного колапсу. Виходило, що ті, хто з останніх сил утримувався на плаву, тепер повинні були рятувати товаришів, які йшли до дна. У підсумку, від самого початку включених в концерн 11 підприємств залишилися тільки 4 найперспективніші. Аналогічна ситуація може повторитися і з «Укроборонпромом», де теж присутні як цілком «живі» активи типу «Зоря-Машпроект», так і підприємства, до яких давно доцільно було б застосувати евтаназію. Кураторам оборонки доведеться серйозно напружитися, щоб не наламати дров і не заслужити репутацію похоронної команди для важкохворого українського ОПК.

Міністр оборони і... "оборонки"

Але перш, ніж переходити до вирішення стратегічних питань, треба, нарешті, завершити процедуру створення концерну. 3 вересня Кабмін своєю постановою передав Міністерству оборони повноваження з управління держкоштами для формування статутного капіталу «Укроборонпрома». З документа випливає, що до СФ на першому етапі буде перераховано 100 млн грн. При цьому передбачається скорочення на 80 млн грн видатків за програмою «Розвиток озброєння та військової техніки Збройних Сил України» та одночасне збільшення на цю ж суму видатків за програмою «Формування статутного фонду Державного концерну «Укроборонпром».

На жаль, зайнятість пана Забарського у виборчому процесі не дозволила йому знайти час для того, щоб прокоментувати агентству УНІАН цю постанову, а також пояснити подальші плани розвитку «Укроборонпрома». Не вдалося нам отримати коментар і в Міноборони, як власне, і в самому «Укроборонпромі».

Зате в опозиції час знайшлося. Зокрема, позафракційний народний депутат Григорій Омельченко (щоправда, його заяву оприлюднила «Наша Україна») стурбований скороченням фінансування програми переозброєння на 80 млн грн. «Це означає, що фінансувати оновлення українського озброєння, продаж якого наповнює вітчизняний бюджет, ніхто не збирається, а ці гроші, найімовірніше, осядуть у кишенях людей, які сформували цей фонд», - вважає Омельченко.

Ще один представник опозиції - екс-міністр оборони Анатолій Гриценко категорично не погоджується із розширенням повноважень Дмитра Саламатіна. «Відомий російський досвід, коли міністр оборони Сергій Іванов, будучи одночасно віце-прем'єр-міністром, поєднував відповідальність і за міністерство, і за оборонно-промисловий комплекс. Але в Росії працює система, в рамках якої чітко визначаються пріоритетні інтереси держави. У нашій ситуації віддати ще одну сферу під відповідальність міністра, який нічим не проявив себе в питанні забезпечення боєздатності Збройних сил, я вважаю помилкою. Проблема в тому, що якщо в Росії президент Путін особисто вникає в нюанси питань, які вирішуються в оборонній сфері, то у нашому випадку, президент не має ані найменшого уявлення про ситуацію в ОПК та Збройних силах. Передачу повного контролю цих двох сфер людині, яка не проявила себе як ефективний менеджер, я вважаю неприйнятною», - сказав Гриценко.

Водночас, відповідаючи на питання, чи є логіка в створенні єдиного центру управління Збройними Силами та ОПК, Гриценко підкреслив: «Логіка в такому рішенні була б, якби йшлося про ефективного державного менеджера, який відстоює національні інтереси...», - заявив екс-міністр.

Водночас, вже згаданий Сергій Згурець вважає передачу Міноборони функцій щодо формування статутного фонду «Укроборонпрома» першою ознакою подальшого злиття міністерства і концерну під єдиним управлінням міністра оборони. «Таким чином, Міністерство оборони отримає можливість формувати політику у сфері закупівлі озброєнь. Зараз «Укроборонпром» законодавчо позбавлений повноважень з прийняття рішень щодо того, які саме напрями в розробці і виробництві озброєнь та військової техніки треба розвивати», - сказав експерт і додав: «Поява єдиного центру ухвалення рішень відповідає інтересам українського ОПК - тепер одна людина буде нести персональну відповідальність як за перемоги, так і за поразки в цій галузі».

В цілому ж, сама концепція передачі ОПК у відання оборонного відомства виглядає цілком логічною і виправданою (постараємося при цьому абстрагуватися від критики персонально на адресу нинішнього глави оборонного відомства - Авт.). Більш того, якщо раніше як військові, так і цивільні чиновники могли перекладати відповідальність за зрив тієї чи іншої оборонної програми один на одного, то після підпорядкування ОПК міністру оборони подібне зробити буде вже набагато складніше. Звичайно, завжди можна списати невдачі на відсутність бюджетного фінансування, але от якщо гроші на оновлення ОВТ таки будуть направлятися (а поки саме так і відбувається), то тут вже, вибачте, доведеться відповідати за їхнє цільове використання. І відповідати буде один конкретний чиновник, а це вже дуже і дуже непогано...

Петро Черних (УНІАН)

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся