"Сонячний удар" по економіці: виживуть не всі (частина друга)

Україна більш як два місяці знемагала від аномальної спеки. Погода випробовувала вітчизняну економіку на стійкість. Поки що удар витримали, хоча не обійшлося без втрат. УНІАН з'ясовував, що потрібно зробити, аби збитки від спеки були мінімальними (Частина друга – автодор, хімпром, ЖКГ)

УНІАН публікував перші результати свого дослідження, як економіка України переживає перехід клімату країни до розряду субтропіків. Уже зараз «потепління» дається взнаки у більшості галузей, але, судячи з прогнозів синоптиків, ще й не таке буде. Про те, що роблять у зв'язку з такими кліматичними «перетвореннями» автодор, хімпром і житлово-комунальне господарство, піде мова зараз.

По вибоях, по вибоях, у ямку бух... 

Ні для кого не секрет, що транспортна інфраструктура України, розроблена ще у середині минулого століття, не витримує викликів сучасності. Вона потерпає і через у сотні разів збільшений парк автомобілів, і через вантажний тиск на покриття, і, знову-таки, через потепління клімату. Як наслідок – їзда більшістю доріг нагадує біг з перешкодами. Щовесни ми спостерігаємо, як асфальт змиває талою водою, а влітку – як його латають. Причому «задоволення» від стрибання по ямах робота шляховиків нас не позбавляє. І все це має прямий стосунок до кліматичних змін. Через них у великих містах країни котрий уже рік запроваджують спецграфік руху великовантажного транспорту, що ставить палиці в колеса перевізникам, але є одним із «рятівних кіл» для вітчизняних вулично-дорожніх мереж. У зв'язку з цим цілком логічно виникає питання – що робить наш автодор для мінімізації ризиків «потепління» у майбутньому. Особливо цікаво, чи враховували «удар спекою» під час реконструкції доріг під Євро-2012 – за їхні перспективи не хотілося б переживати, адже грошей платників податків у траси вкладено предостатньо.

Як відзначив перший заступник Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім. М.П.Шульгіна Валерій Вірожемський, запобігти негативному впливу спеки на дороги України неможливо. Після високих температур їх якість погіршується з погляду безпеки руху. Траса повинна бути рівною як у довжину, так і в ширину, а у нас – колія і «випори». «Якщо ж ми будуємо нові дороги, то обов'язково застосовуємо модифікатори для бітуму, які підвищують його температурні показники, асфальтобетон, що створює жорстку структуру, яка не видавлюється, як пластилін, і може витримувати при максимальних кліматичних температурах високі навантаження. Але модифікатори – дороге задоволення. Тонна обходиться у 12-15 тисяч грн (полімерні модифікатори – близько 3% об'єму бітуму). Є дорожчі – до 40 тис. грн за тонну. Для хорошого зчеплення бітуму потрібні також адгезиви, але й це коштує великих грошей», – розповів Вірожемський.

«На сьогодні, наскільки я знаю, немає спеціальної програми протидії автодорожньої мережі високим температурам, змінам клімату. Хоча є програма реконструкції автодоріг із застосуванням нових матеріалів і технологій», – констатував експерт.

Тим часом не тільки температура впливає на якість трас, важливі тут і наслідки руху великотоннажних авто. «Великі автомобілі мають дуже потужне навантаження на вісь. А наші автодороги, які будувалися за старими принципами, не розраховувалися на це. В останніх правилах під час реконструкції і будівництва автодоріг ми виписали 11,5 тонни на вісь, адже старі дороги побудовані на 10 тонн. Таким чином, великовантажні машини просто роздавлюють українські дороги. Ці автотранспортні засоби рухаються переважно магістральними трасами 1-ї категорії, які становлять близько 15% загальної кількості. З них лише 50% можуть витримувати такі навантаження», – відзначив Вірожемський.

«В Україні зараз багато доріг реконструюють. У нас є потужні підрядні організації, багаті, які мають необхідне обладнання і нарівні з іноземними партнерами будують дороги на високому рівні», – резюмував експерт.

Але, на жаль, гідні дороги тільки будують. А поки що українцям доводиться приборкувати бездоріжжя. Причому за будь-якої погоди.

Хімічити у спеку – собі дорожче

Ще одна «спеконебезпечна» галузь економіки – хімпром. Зважаючи на те, що вона  енерговитратна, то, зрозуміло, що у спеку ця складова під час виробництва мінеральних добрив зростає. Тобто спека для хіміків – збитки і ще раз збитки.

Як пояснив Ігор Чалий, в.о. головного інженера концерну «Стирол» (Горлівка), «якщо порівняти енерговитрати для виробництва мінеральних добрив азотної групи влітку і взимку, то влітку вони завжди вищі, особливо у дуже жаркий період. Пояснюється це просто – хімічні процеси під час виробництва добрив відбуваються за планових стабільних температур. Якщо температура повітря піднімається, підприємству доводиться більше витрачати енергії для того, щоб підтримувати потрібну реакцію. Для неї ще потрібне атмосферне повітря. А при збільшенні температури знижується його щільність. Тому доводиться використовувати повітря більше, що теж виливається у додаткові витрати. Крім того, в сучасному виробництві для охолоджування використовується так звана оборотна вода, яка взимку повинна бути не вищою за 28°С, а влітку – 29°С. У жаркий період, ясна річ, потрібно більше води, ніж узимку і, відповідно, більше електроенергії. Тобто знову йдеться про зростання собівартості продукції.

Якщо середня температура влітку буде постійна рости, то виробникам добрив доведеться збільшувати капітальні витрати, щоб забезпечити виробничий процес. На сьогодні підприємства хімічної галузі, як правило, саме влітку, під час спеки, намагаються провести капітальні або зупинні ремонти».

Технічний директор, заступник голови правління сєверодонецького «Азоту» Іван Волохов розповів, як його підприємство виходить із нинішнього «спекотного» становища: «Коли спека досягає свого піку, в технологічних цехах ми знижуємо навантаження на обладнання. У нічний же час, коли спека спадає, навантаження збільшуємо. Такі заходи дають нам змогу не допустити виходу устаткування з ладу. Загалом «Азот» не потерпає від проблем через кліматичні умови літа поточного року. На підприємстві ведеться суворий аудит умов праці в структурних підрозділах. Контроль здійснюється і щодо дотримання пожежної безпеки».

Ось і виходить, що для хіміків, особливо великих, виходом із «кліматичної облоги» залишається ремонт. Що ж, тільки б, як мовиться, на благо.

Безводдя: гнилу трубу у спеку не лагодять

Почати розмову про ЖКГ у спеку варто з київського прикладу. У столиці, та й по всій Україні, влітку комунальники проводять випробування тепломереж. І добре, якщо це обертається для українців тільки холодним душем на невизначений період, однак іноді наслідком таких необхідних для галузі дій стають критичні ситуації.

Наприклад, після другого тижня спеки у червні, саме після згаданих випробувань, в Оболонському районі столиці утворився провал грунту поблизу 16-поверхівки. Яма завглибшки близько 2 метрів невпинно росла, наближаючись до колони будинку, що перетворювало на екстрим паркування автомобілів і піший прохід у радіусі 20 квадратних метрів. Викликані комунальники констатували: «Проривало і буде проривати – труби гнилі. А ремонтувати у спеку не можна. Чекайте похолодання».

Така відповідь «фахівців» викликала здивування, але, як з'ясувалося, вони мали рацію. Якби ремонтники кинулися рятувати ситуацію, то все могло б закінчитися трагічно. До речі, що й сталося на початку серпня – у пік спеки – в Кіровоградській області. Троє працівників підприємства «Шкірзавод-Золотопольський» проводили очищення відстійника і загинули внаслідок отруєння випарами невідомої речовини. На день раніше під час виконання ремонтних робіт на водопроводі «Дніпро-Кіровоград» загинули один із керівників трубопровідних мереж міста Світловодська і слюсар. Причина смерті така ж.

Як повідомив начальник управління Держгірпромнагляду Кіровоградської області Володимир Береславський, «підвищена температура повітря прискорює хід хімічних реакцій і виділення шкідливих газів, від яких людина може загинути, лише раз вдихнувши. Управління Держгірпромнагляду рекомендує підприємствам області звести до мінімуму або взагалі перенести всі планові роботи в каналізаційно-водопровідних колодязях на осінь, коли спаде спека».

Ось і виходить, що ЖКГ, яке розвалюється по швах, у спеку стає особливо вразливим. Що стосується стану справ загалом у цій галузі, то, як вважає директор «Інституту міста» Олександр Сергієнко, «українські міста абсолютно не готові до природних катаклізмів. У спеку виходять з ладу електричні мережі, а опади понад норму тут же призводять до потопів». За його словами, така картинка, судячи з новин, характерна для більшості регіонів. Причин цього декілька. «По-перше, в країні десятиліттями на оновлення інфраструктури, зокрема житлово-комунального господарства, не виділялися серйозні капіталовкладення. По-друге, існує конфлікт інтересів. З одного боку, інфраструктура перебуває у комунальній власності, а з іншого – компанії, які її обслуговують, є приватними. Йдеться насамперед про життєво важливі для будь-якого міста підприємства – обл- і міськенерго, а також водоканали. Тому власники компаній зовсім не зацікавлені інвестувати в оновлення ЖКГ. У такій ситуації вітчизняні олігархи займаються однією справою – «роблять гроші», – додав Сергієнко.

У результаті опитування експертів вимальовується досить плачевна картинка стану справ в українській економіці з урахуванням «потепління» і не тільки. Залишається сподіватися, що черговий удар природи – чи то спеку, а чи люті морози – ми переживемо з мінімальними втратами, причому завдяки стійкості характеру, а не цілковитій модернізації економіки. На останнє у влади, мабуть, вічно бракує часу, або, може, бажання…

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News