Єдиний український супутник "Січ-2-30" зійшов з орбіти – його "варта" планово завершилася. Але на заміну чехи пообіцяли нам подарувати новий супутник. На що він буде здатен та які власні українські перспективи, – з’ясував УНІАН.
Ми живемо у інформаційну епоху, коли дані та своєчасна поінформованість є не лише перевагою у прогнозуванні погоди або у бізнесі, але й у питаннях безпеки – як цивільної, так і військової.
І тому кожна країна намагається самотужки або у консорціумі з партнерами утворювати "сузір’я супутників" на орбіті, які постійно моніторять земну поверхню, щоб отримувати перевагу над конкурентами та ворогами. Саме тому Україні теж потрібен свій супутник. І такий у нас був. Але впав… Точніше – "завершив орбітальну місію", як кажуть офіційно. Тепер в нас немає жодного.
Проте чеські партнери підготували для нас заміну – власний неназваний поки що супутник. Насправді, чесько-українська співпраця у космосі виходить на новий рівень і це, так би мовити, лише "верхівка комети". Втім, перепоною може стати нова чеська влада.
На що здатні чехи та які перспективи української космічної галузі, – пояснили УНІАН фахівці.
21 жовтня 2025 року Міністерство закордонних справ Чехії повідомило, що на знак підтримки України подарує українцям супутник зондування Землі.
"Це свідчить не лише про технологічну досконалість чеських компаній у одному з найбільш вимогливих секторів, але й нашу постійну підтримку України", - заявили у чеському МЗС.
Не випадково це було зроблено саме у жовтні – адже у цьому ж місяці свою роботу планово завершив останній діючий український супутник "Січ-2-30", який впав і, ймовірно, згорів у атмосфері 8 жовтня десь біля узбережжя американської Аляски, про що повідомив Національний центр управління та випробувань космічних засобів. І йому потрібна була заміна.
Авіаційний експерт та член громадської ради при Державіаслужбі Богдан Долінце каже, що деталей по "подарунковому" супутнику не було оприлюднено, проте можна провести аналогії з тими апаратами, які чехи вже здатні виробляти.
"Супутник, ймовірно, має поєднати у собі низку систем SAR. Це – радіолокаційне сканування Землі, наявність датчиків для виявлення оптичних і радіаційних випромінювань, можливість здійснення моніторингу радіочастотного спектру в декількох зонах. Такий супутник може здійснювати спостереження за поверхнею Землі у будь-який час доби і навіть за несприятливих погодних умов. Але супутник для України поки ще не є готовим. Його ще потрібно виготовити", - каже фахівець.
Якщо "дивитися" супутник буде завдяки радіохвилям, а не оптичними засобами, то хмари для нього не будуть такою вже перешкодою. Тому наявність SAR у перспективному "подарунковому" супутнику є однозначною перевагою. Експерт також порівнює чеські діючі апарати зі списаним вже "Січ-2-30".
""Січ-2-30" якраз у жовтні завершив свій експлуатаційний цикл, який був у нього закладений. Він не без проблем провів час свого існування – ще з моменту запуску там були технічні проблеми, які вдалося вирішити. На жаль, цей супутник був вже суттєво застарілий і вже на момент запуску не відповідав сучасним потребам і вимогам. Ключовим обмеженням була роздільна здатність цього супутника до 5 метрів на один піксель", – каже фахівець.
Останній український апарат сімейства "Січ" дійсно довго виробляли, важко запускали та не без складнощів використовували. З публічних даних відомо, що його почали проєктувати як "Січ-2-1" ще у 2013 році на основі комерційних розробок для інших країн (для Єгипту, наприклад – так, ми тоді ще робили супутники на замовлення), але складати почали лише 2015 року, коли сталася перша російська агресія і виявилося, що Україна "сліпа" у космосі.
Втім, через недофінансування, доробили наш супутник лише у 2019 році, а запустили у 2022 році. Хоча планували у 2021-му – до річниці Незалежності, через що у назву додали цифру "30". Затримка сталася через зволікання у Space X Ілона Маска, яка просто посунула наш графік, зірвавши українцям весь символізм. Після цього, вже на орбіті, супутник втратив зв’язок… Який хоч і відновили, але "осад" залишився. Але добре що хоч так він працював на нашу користь. Тепер же нам його обіцяють замістити чехи.
Павло Цюсьмак, директор Асоціації "Космос" зібрав для УНІАН все, що відомо офіційно про чеський "подарунковий" супутник. А відомо небагато. Що, однак, логічно з міркувань безпеки.
"За офіційним повідомленням МЗС Чеської Республіки, планується створити та передати Україні сучасний апарат дистанційного зондування Землі, спроможний збирати дані "незалежно від погодних умов та часу доби". Така характеристика означає наявність радіолокаційної зйомки (SAR), - пояснює він. – Деталі конфігурації, орбіти й роздільної здатності публічно не розкриваються. Оголошено, що над проєктом працюватимуть чеські компанії з досвідом у малих супутниках, а ініціативу презентували під час Czech Space Week у Празі. Вартість і графік реалізації офіційно не оприлюднені".
Але пан Цосьмак заперечує, що чеська космічна ініціатива це саме заміна українському супутнику, який завершив свою "вахту" на орбіті.
"Український "Січ-2-30" завершив політ у ніч з 8 на 9 жовтня 2025 року внаслідок зниження орбіти й входу в атмосферу. Це підтверджують публічні каталоги та профільні медіа. Прямого офіційного зв’язку між закінченням "вахти" "Січ-2-30" та рішенням Чехії у відкритих джерелах не зафіксовано", - наполягає експерт.
Дійсно, прямого зв’язку немає, бо це вже буде не перший чеський супутник, який працюватиме на користь України. Хоча співпадіння цікаве.
Перший чеський супутник, який "шпигуватиме" для України, як повідомляли українські ЗМІ, було доставлено на орбіту ще на початку цього року ракетою Falcon 9 виробництва Space X Ілона Маска, яка є найбільшим у світі комерційним космічним "вантажоперевізником".
Зокрема, у січні був доставлений на орбіту чеський апарат TROLL від компанії TRL Space, а також SATurnin-1 від VZLU Aerospac. Перший є супутником подвійного призначення, а другий декларується як "новітній військовий супутник" з "високою роздільною здатністю та штучним інтелектом для обробки знімків", хоча точні його характеристики не розголошуються.
Нам цікавий, передусім, TROLL, який офіційно заявлений як "супутник для України". А ще майбутній чеський Drak, який має бути запушеним у 2026 році - теж у співпраці з українцями. Оскільки тип "подарункового" супутника у МЗС Чехії зараз не повідомили, то варто придивлятися до всіх чеських супутників.
З урахуванням можливостей чехів, Богдан Долінце досить оптимістичний щодо того, чи дійсно вони здатні дотриматися обіцянки. Він вважає, що це не просто піар, а цілком реальна ініціатива на користь України.
"Була вже інформація, що політично досягнуті певні домовленості щодо передачі супутника. Тобто така передача є високоймовірною", - каже експерт.
Раніше у ЗМІ повідомлялося, що ще у жовтні 2022 року уряди України й Чехії підписали угоду про старт програми "Сузір’я", спрямовану на створення "оборонного кластеру у космічній галузі", де акцент був саме на супутникову розвідку. Ймовірно, "подарунок" буде одним з цих двох супутників – TROLL або Drak.
До 2030 року планується запустити 10 супутників TROLL, перший з яких і відправився у космос у січні 2025 року. TROLL, за публічними даними, має роздільну здатність до 5 метрів на піксель, що близько до показників "Січ-2-30".
Натомість більш складний перспективний Drak, як обіцяють у TRL Space та у космічному кластері Брно, матиме роздільну здатність до 1 метру на піксель, що зробить його вже більш "шпигунським". Очікується, що з 2026 до 2031 року буде запущено загалом 5 супутників типу Drak.
"Ми вже маємо перше покоління камер, працюємо над другим, яке буде ще кращим і з вищою роздільною здатністю. Загальна архітектура супутника, який використовуватиметься для створення перших прототипів, також завершена", - описував розвиток проєкту Drak Петр Капун, очільник TRL Space і космічного кластеру Брно.
Богдан Долінце зауважує, що чеські супутники, про які відомо, за характеристиками є більш цивільними, ніж військовими, і вони не завжди здатні виконувати складні завдання від військових.
"Роздільна здатність є одним з ключових факторів для супутникових технологій. При високому показнику супутники можуть відноситись до військових або багатоцільових, але якщо там цивільний діапазон або діапазон метеосупутника, то така роздільна здатність не дозволяє здійснювати більш серйозні завдання, - каже він. – Також потрібно розуміти, що супутник, який використовується для розвідки або корегування, має певні цикли, коли він виходить на орбіту – він має певні "вікна" для роботи над Україною або РФ. В залежності від супутнику, це може бути або геостаціонарна, або кругова орбіта".
Тому більш цікавим є перспективний Drak, якому обіцяють покращену роздільну здатність. Тим паче, що у розробці Drak’у, за інформацією "Мілітарного", приймають участь українські фахівці, а сам він нібито розробляється саме під потреби ЗСУ.
Це опосередковано підтвердила й Катерина Чорногоренко, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, яка повідомляла, що Україна якраз з 2026 року почне не лише розробляти супутники "спільно з партнерами", але й відбудеться "інтеграція нашої країни у спільні системи космічної ситуаційної обізнаності". Знов цікаве співпадіння. Хоча прямо Чехію як партнера вона не називала.
Експерт Богдан Долінце, однак, зауважує, що виготовлення супутників – це "високотехнологічна ніша", і лише "небагато країн у світі" на це здатні, серед яких, зокрема, Чехія. Проте зараз ця країна має компетенцію до складання більш простих малих та середніх апаратів. Всі згадані вище чеські супутники, які мають працювати на користь України, були саме "малі" або навіть "мікро".
"Чехія не є достатньо відомою як виробник супутників, хоча деякі проєкти в них вже були реалізовані. Мова про супутники, задачею яких були зондування й моніторинг Землі. Чехи мають досвід виготовлення саме малих та середніх супутників, але не мають досвіду по великих. З тої інформації, яка відома, скоріше за все, мова буде йти про середній супутник (для України, - УНІАН)", - розмірковує фахівець.
Тобто, діючий чеський TROLL це хоч і більш сучасний апарат, але все ж за характеристиками більш близький до "Січ-2-30", а ось "новітній" SATurnin-1 та перспективний чесько-український Drak більш потужні. Але й більш секретні.
Секретність не дозволяє з’ясувати вартість питання для України. Бо супутник недостатньо "подарувати", його ще потрібно запустити та експлуатувати.
"У вартість супутника входить не лише сам апарат, а й вартість володіння ним – інфраструктура для його керування та обслуговування. Першочергово це вартість зв’язку, а по-друге – вартість запуску. Як правило, вартість самого супутника може складати десь 30% від загальної оцінки проєкту. Навіть якщо Україні подарують сам супутник, нам доведеться ще інвестувати значні кошти, щоб цей супутник ще почав працювати та виконувати свої завдання", - додає пан Долінце.
Варто додати, що саме після початку співпраці з Україною після 2022 року чеська космічна індустрія раптом почала шалено розвиватися та генерувати супутники, наближені до військових. Хоча раніше в них були певні складнощі і з найпростішими цивільними розробками. Можливо, це співпадіння (бо попит зріс і гроші у індустрії з’явилися), а може й ні – не дарма у контексті розробки більш сучасного Drak’у згадуються "українські фахівці".
Богдан Долінце наполягає, що виготовлення супутників, як правило, відбувається у консорціумі з декількох країн, тому кооперація – це природньо. Навіть "український" супутник "Січ-2-30", за його інформацією, був виготовлений разом з Канадою, яка "мала відповідні технології та необхідний досвід".
Павло Цюсьмак з Асоціації "Космос" теж каже про інтеграцію України у європейські космічні проєкти.
"Триває інтеграція України в європейську космічну екосистему, зокрема через участь у складових Програми ЄС у сфері космосу (Copernicus, SWE, NEO) відповідно до угоди від 9 квітня 2025 року. Це не заміняє власні платформи, але забезпечує доступ до сервісів і даних та створює рамку для кооперації на рівні розробок. Офіційних публічних оголошень про запуск нових вітчизняних супутників станом на сьогодні немає, - пояснює директор профільної асоціації, але додає, шо країна зараз не "осліпла" без "Січ-2-30". – Україна використовує широкий спектр джерел. Це комерційні "сузір’я" - зокрема SAR-дані від ICEYE за контрактами 2022 року та подальшими угодами з Міноборони (відомий як "супутник Притули", - УНІАН), а також європейські публічні дані Copernicus (Sentinel) і партнерські канали".
Щодо ризиків – новий чеський уряд поки що формується (але формується з правих популістів, які перемогли на виборах), проте від кандидатів у міністри вже йдуть заяви про зменшення військової підтримки для України. А супутникова співпраця тепер йде саме як "військова допомога". Однак навряд чехи добровільно відмовляться від розвитку власного космосу навіть після зміни уряду. Та й у ЄС загалом відбувається реформа космічної галузі - отже знайдуться й інші партнери.
Директор Асоціації "Космос" нагадує, що у ЄС вже створено посаду Єврокомісара з питань оборони та космосу, яку займає Андрюс Кубілюс, і запущено формати глибшої інтеграції з Україною, включно з робочими групами та регуляторними змінами на рівні "Європейського космічного акту". Що є добре саме з міркувань диверсифікації наших можливостей.
Після 2022 року Україна дуже залежала від американських супутників для розвідки й наведення – як від державних, так і від комерційних, яких зараз на ринку повно. Але Дональд Трамп, щойно став президентом на початку року, одразу ж почав блокувати нам доступ до розвідувальної інформації – не лише до державної, але й навіть до приватних супутникових мереж. Адже їх послуги сплачував бюджет США.
Про це стало відомо, зокрема, через ситуацію з приватною компанією Maxar, чиї послуги фінансувалися урядом США за програмою Global Enhanced GEOINT Delivery (GEGD). І хоча ті обмеження протривали всього кілька днів, бо це викликало значне обурення й збитки передусім для американського бізнесу, але "осад" залишився. І саме з цього року як Україна, так і ЄС та інші країни світу значно активізувалися щодо власних супутникових систем, щоб зменшити свою залежність від США.
Тому для України так важливо розвивати більш незалежні космічні проєкти – бажано власні, але хай вже і у форматі кооперації з партнерами, які не зможуть на власний розсуд "вимкнути" нам всю глобальну космічну розвідку, зв’язок тощо. Власне, у цьому наші та європейські інтереси й збігаються – бо вони теж дуже залежні від США. Але з кожним роком залежні все менше. Завдяки тиску Трампа "космічна" євроінтеграція України йде дещо швидшими темпами, ніж євроінтеграція "на землі".
"Україна взаємодіє з багатьма іноземними космічними агенціями і має доступ до космічної інформації. Але у таких умовах ми залишаємося залежними від бажання та готовності тих чи інших країн надавати цю інформацію – особливо надавати своєчасно. Адже інформація, отримана з затримкою, не завжди може нести користь, - наголошує Богдан Долінце. – Якщо говорити суто про ту інформацію, яка є публічно доступною, то Україна, в цілому, співпрацює з усіма країнами західного блоку, які мають або використовують супутники та супутникову інформацію як цивільного, так і подвійного, й військового призначення. Але саме інформації щодо того, з яких країн отримуємо інформацію від військових супутників, який обсяг та формат співпраці – таких даних ми не маємо".
Тим не менш, як каже експерт, можна впевнено стверджувати, що Україна співпрацює не лише з Maxar, а з багатьма іншими великими операторами супутникової інформації. Зокрема і з європейськими мережами. Тобто велика конкуренція подібних компаній у світі йде нам на користь.
Так, на тлі згаданих проблем зі США, саме Франція надавала Україні розвіддані. Згодом – у травні – з’явилася інформація, що Європейське космічне агентство та ЄС планують створити нове власне угруповання розвідувальних супутників для країн-членів. Тобто – без США. А за межами ЄС про надання своїх даних без США заявляли у розвідувальному альянсі "П’яти очей", до якого входять Британія, Австралія, Канада та Нова Зеландія – плюс США.
Таким чином, спроби натиснути на Україну "відрізавши" нас від американських супутників, хоч і створили певний тимчасовий "шок" та незручності, але не мали вирішального значення для українського спротиву й не призвели до поступок на перемовинах з РФ за посередництва Трампа.
Це, ймовірно, було однією з причин, чому Вашингтон швидко відновив доступ українцям – адже замість США швидко знайшлися інші охочі заробити, а тому політичний тиск на Київ не вдався.
Спільні інтереси штовхають співпрацю Україна-ЄС вперед, хоча поки що успіхи здебільшого "на майбутнє".
"Європейське супутникове сузір’я – переважна його частина відноситься до цивільного класу, значна частка інтегрована у наукові проєкти. Проте є незначна частина й військових або оборонних проєктів, хоча їх набагато менше, ніж у США, як і кількості супутників загалом, - пояснює Богдан Долінце. – Мова йде про сотні військових супутників у США і лише про десятки у європейських країн. Різниця у рази, бо Сполучені Штати будують мережу раннього виявлення загроз, основою якої є якраз супутниковий сегмент. Це частина "ядерної тріади" США".
Тим не менш, у ЄС відбуваються значні реформи. Створення позиції загаданого вище "космічного єврокомісара" та виділення коштів за програмою переозброєння Європи є відповідним "індикатором". І Україна тут теж має свій внесок.
"Участь України у європейських космічних проєктах є кроком назустріч для нашої інтеграції до європейської космічної спільноти. Але для цього потрібна не лише наявність (чеського, - УНІАН) супутника, але й збереження розробки, виробництва та запуску власних супутників. Бо маючи залежність від третіх країн можна втратити доступ до каналів керування цього супутника або доступ до тих чи інших систем у космічному просторі, - каже пан Долінце. – Якщо говорити про Державне космічне агентство України, то після закінчення експлуатації "Січ-2-30" Україна залишиться без власних супутників. До появи того самого чеського супутника або нових власних. Але маємо розуміти, що агентство є "вхідною точкою" для взаємодії з іншими країнами для збору й обміну космічною інформацією. А також для дотримання Україною міжнародного космічного законодавства".
На цьому тлі цікавою є "дорожня карта" для "українського космосу", яка була оприлюднена навесні 2025 року у Міністерстві оборони.
"За ці три роки повномасштабного вторгнення Україна отримала неоціненний досвід роботи в космічній сфері завдяки нашим партнерам. Попри виклики війни, ми не тільки зберегли свої амбіції щодо космосу, а й готові їх реалізовувати. Десятиліттями українські вчені, інженери та промисловці створювали велику наукову базу та розробляли передові космічні технології. На цій базі ми створимо нові можливості, які підсилюватимуть Сили оборони", – заявляла заступниця міністра оборони України з питань цифровізації Катерина Черногоренко у березні, на тлі реформи "українського космосу" після американських обмежень.
Чеський "подарунковий" супутник та нова "дорожня карта" - це все "пазли" однієї великої картини, яка натякає, що українську космічну галузь зарано ховати. Проте вона вже точно не буде такою, як до "повномасштабки". Відтепер це не цивільна, а військова галузь – як колись у СРСР. І теж не суто українська, а як частина міжнародної безпекової кооперації – але не з Кремлем, а з Заходом.
Це важливо, адже власних зусиль та коштів нам завжди бракувало. Те, що це відтепер ще й європейський пріоритет, буде стимулювати галузь у нас та у ЄС. Тож, чекаємо на новий чеський супутник (хоч і без завеликих очікувань) та віримо у майбутнє оновленого "українського космосу".
Андрій Попов