Трамп розриває світову торгівлю, але Україна "на коні". Як виживали і чим торгували у 2025 році

2025 рік для галузі міжнародної торгівлі загалом та для України зокрема був вкрай бентежним – "митні війни", втрата преференцій у ЄС, глобальна криза сировинних ринків. Як ми його пройшли та з чим входимо у наступний, розбирався УНІАН.

2025 рік для України та світу можна назвати роком "шокуючого реалізму", коли багато надій та очікувань розбиваються об "стіну" цинічної та безапеляційної реальності, де головна не сила закону та правда як еталон, а "право сили" та свої виключні інтереси. Мова зараз про світову торгівлю, але знайдіть галузь, де було цього року не так?

Звісно, ключовим чинником того, що світ "зійшов з котушок" (а точніше – перейшов на нові "рейки", які дуже нагадують вкрай старі підходи ще XIX сторіччя) став Дональд Трамп. Але він і сам був породженням трендів, які багато хто волів не помічати. Той же ЄС скасував для України торговельні преференції і без американського президента. Натомість Україна сама "пробила" собі шлях у світове море, що теж є важливим фактором для цього року.

Рік "рудого лебедя"

Зазвичай щось недобре, але революційне – таке, що перегортає ситуацію у політиці та економіці догори дригом – називають "чорним лебедем". Але 2025-й пройшов під знаком "рудого лебедя". Особливо, якщо мова про світову торгівлю, яка зазнала найбільших змін. А світова торгівля з найдавніших часів є основою глобальної цивілізації. Якщо змінюються грошові та товарні потоки, то змінюється й взагалі все. І коли цей транзит завершується, то світ ми можемо й не впізнати.

Найбільш потужною та символічною подією року була середа 2 квітня, яку Дональд Трамп назвав "Днем визволення", коли оприлюднив "декларацію американської економічної незалежності". Попри гучні гасла, все звелося до простого обкладання всіх і кожного підвищеними митами, у порушення наявних міжнародних договорів та правил Світової організації торгівлі.

Протекціоністська політика США відтепер чимось нагадує політику китайських імператорів, які сам факт торгівлі з Китаєм вважали ознакою васалітету, а, відповідно, мита – як такий варіант данини за доступ на найбільший ринок планети (так, останні дві тисячі років саме китайський ринок був найбільшим – аж до ХХ сторіччя). Не дарма Трамп сам себе називає "КОРОЛЕМ" (виключно великими літерами).

Попри те, що це, у першу чергу, обвалило торгівлю та економіку самих США, це вже стало новими реаліями, у яких світу доводиться виживати – тобто, заробляти, попри всі штучні обмеження. Адже епоха вільної торгівлі закінчилася. Починається епоха запеклої боротьби за ринки збуту, без правил та "запобіжників".

Китай та інші країни "Глобального Півдня" виклик прийняли… і, ось, рік вже підходить до завершення, а головні протиріччя так і невирішені.

Штучні перепони для товарів та капіталів, агресивна боротьба за ринки (у тому числі буквально боротьба – шляхом військового втручання, як у випадку зі США та Венесуелою) та інші дестабілізаційні фактори призвели до сировинної кризи – одного з трендів 2025 року.

Це вже не перша така криза, але перша дійсно системна. Адже раніше вони були пов’язані з якимось "стихійними" лихами, такими як ковід чи раптове банкрутство великих банків (як у 2008-му). Зараз же головним фактором стала політика найбільшої економіки світу, яка спрямована на розпад всіх існуючих до цього сталих правил та стандартів.

Для України це все не обов’язково погано. Бо система на основі СОТ, до якої ми складно та з запізненням входили у 2000-ні роки, була не надто ласкавою для українців. Тому що всі правила та преференції там вже були розділені до нас. А як буде зараз – залежатиме лише від нас та нашої активності. Якби ж ще не війна…

Втім, війна це потужний стрес, який не лише руйнує життя людей, але й є потужним стимулом до змін. Бо ти або змінюєшся, або вмираєш. І зараз Україна має як вразливості, адже в нас досі сировинна економіка, адаптована під світ 2000-х років, так і точки опори - бо зараз ми самі формуємо повістку якщо не світу загалом, то Європи точно.

Ми тепер можемо не лише погоджуватися з чужими правилами, але й пропонувати щось своє – щось з високою доданою вартістю. Оця потреба в адаптації до нових жорстких реалій світової торгівлі, яка дуже близька до колоніальних часів – ключовий фактор для України, яка заходить у цю кризу чи не найбільш підготовленою. Адже, через російську агресію, ми свою кризу отримали ще раніше, тому почали адаптуватися поперед всіх інших.

Такі думки розділяють й опитані УНІАН фахівці.

Віце-президент Торгово-промислової палати України Михайло Непран вважає, що 2025 рік став для українського експорту роком "переходу від виживання до усвідомленої адаптації", а головним проявом нашої незалежності став морський торговий шлях, який ми собі "пробили" самі, попри всі спроби Кремля заблокувати нам море. І тепер ми вже самі намагаємось робити морську блокаду проти РФ.

"Після шоків перших років війни держава і бізнес дедалі чіткіше почали розуміти: експорт – це не просто канал валютної виручки, а системний елемент економічної, бюджетної й навіть зовнішньої політики, - розповідає фахівець з торгівлі. – Ключовим стабілізуючим фактором стала робота морського коридору. Саме море знову забезпечило основні фізичні обсяги експорту аграрної продукції та сировини, зменшивши залежність від сухопутних маршрутів і повернувши логістиці прогнозованість".

На думку пана Непрана, це все мало не лише економічний, а й політичний ефект, який перекрив ще один важливий у попередні роки фактор – блокування українського кордону західними сусідами. Чого у 2025 році вже не було (принаймні – масово).

"Коли основні потоки пішли морем, сухопутні кордони перестали бути "вузьким горлом", а напруга у відносинах із сусідніми країнами, зокрема з Польщею, помітно знизилася. Проблема, яка виглядала політичною, виявилася логістичною". – продовжує експерт.

На його думку, окремо варто відзначити зміну характеру відносин з Європейським Союзом.

"Після періоду емоційної підтримки і режиму торговельних преференцій Україна увійшла у фазу прагматизму: квоти, захисні механізми, переговори по чутливих товарних позиціях. Це складний, але неминучий етап інтеграції, коли партнерство переходить з політичної площини у площину балансу інтересів", - додає експерт.

Всі автобани ведуть до ЄС

Іван Ус, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, також головним визначним фактором для української торгівлі називає відносини з ЄС, а у світі – "митні війни" Трампа. Головним же внутрішнім викликом стало зростання негативного торговельного сальдо України до небувалих рекордів.

"В нас шалене зростання негативного сальдо, яке покривається за рахунок запозичень. І ще за рахунок послуг, але лише частково. Це – головна проблема зараз у торгівлі. І як її подолати – дуже-дуже велике питання", - розповідає дослідник з НІСД.

Головний підсумок для України у 2025 році, на його думку, це те, що експорт скоротився на 4%, а імпорт зріс на 18%. Через що товарообіг загалом зріс на 10%, якщо оцінювати дані за 10 місяців року (рік ще не завершився і підсумкових показників поки немає). 

"Така різноспрямована динаміка свідчить, що цей рік був найбільш негативним для України з точку зору якраз негативного сальдо торгівлі. Бо вже за 10 місяців року негативне сальдо сягнуло 34,5 мільярда доларів. Тобто Україна купила товарів на 34 мільярди доларів більше, ніж продала. Минулий 2024 рік теж був рекордним, але тоді за 10 місяців було 22,8 мільярда доларів, – продовжує Іван Ус. – Загалом, наш експорт склав 33 млрд дол., а імпорт – 68 млрд дол. Попри цей розрив, те, що на 4-й рік війни ми здатні щось поставляти на понад 30 мільярдів доларів – це, безсумнівно, потужний плюс".

Трамп змінив правила гри у світі, але для нас, з огляду на те, що після 2022 року ЄС став не просто головним, а практично монопольним покупцем українських товарів, важливішими були саме торгові відносини з Європою.

"Завозимо ми те, що потрібно для оборони. А щодо експорту головне – падіння на 10% поставок харчової та аграрної продукції. Загалом експорт за цією групою – 18,2 мільярда доларів за 10 місяців. Значною мірою це падіння пов’язано з тим, що з червня перестали працювати автономні торгові преференції у ЄС. Які Україні надавалися ще з травня 2022 року. Окремо експорт до ЄС продовольчих товарів за 10 місяців скоротився на 17%. Нам це буде дуже важко відновити. Це "болісно" б’є бо нашому експорту", - з сумом відзначає економіст.

Чи можемо ми компенсувати втрати тут на інших напрямах?

"Україна цього року змушена була переглядати напрями свого експорту. Ми працювали над диверсифікацією. ЄС зараз займає в нас 57,6% частку експорту товарів. Це за 9 місяців року, - продовжує пан Ус. – Другий наш торговельний партнер за обсягами експорту це Туреччина, а по товарообігу вона третя. Туди йде 7% нашого експорту – це 2,1 мільярда доларів. Серед інших країн варто згадати про Китай – 4,6% або 1,4 мільярда доларів. Далі у статистиці йдуть країни СНД".

Експерт додає, що ми нічого не продаємо до РФ та РБ (тут хіба "копійки якісь"). Тому це, переважно, Молдова, куди йде багато наших товарів.

"До Молдови пішло товарів на 853 мільйони за 9 місяців. А також СНД це Азербайджан та Казахстан. СНД загалом це 5,2% нашого експорту. Через Молдову, скоріше за все, товари йдуть у ЄС, але можливо й на інші напрямки", - зауважує він.

Серед інших країн Іван Ус виділяє Єгипет, куди ми постачаємо "реально багато аграрної продукції".

"На 1,9 мільярда доларів за 9 місяців продали її до Єгипту. Це важливий гравець. А ще важлива Індія – головний споживач нашої соняшникової олії. Вони купили українських товарів на 558 мільйонів доларів за 9 місяців. Далі йде, як не дивно, Велика Британія, яка купила в нас товарів на 464 мільйони доларів за той же період. Нагадую, що в нас є угода про вільну торгівлю з нею", - зауважує головний консультант НІСД.

Експерт робить висновок, що Україна, попри зниження експорту, зробила значну роботу щодо диверсифікації покупців. Проте головне тут – наявність альтернативних торговельних шляхів. Тобто – морського коридору. Який Кремль вкотре погрожує "відрізати".

"Зараз РФ погрожує топити наші торгові судна. Але ми на морі менш вразливі, ніж росіяни, бо ми вже перебудували свою логістику. Коли почалася повномасштабна війна, то румуни, наприклад, почали швидко будувати автобан, який називається "Молдова", але який йде до кордону з Україною. Це прямий маршрут суходолом до порту Галац. Він трохи ближчий, ніж Констанца. Там побудували не просто дорогу, а навіть залізничну колію нашого розміру, щоб ми одразу їхали туди без перевантаження на євроколію", - ілюструє свої оцінки пан Ус.

На його думку, саме "принцип чорноморського торгового коридору" сприяє нашій морській незалежності.

"Торгові судна одразу з України заходять у територіальні води Румунії, потім – Болгарії, а згодом – Туреччини. Так, це певна втрата часу, але це територіальні води цих країн. Саме територіальні води, а не виключна економічна зона, де РФ може до них дотягнутися, - вважає Іван Ус. – Звісно, росіяни можуть спробувати нам перервати морську логістику наступного року, але наскільки вони готові ризикувати ударами безпосередньо у територіальних водах країн НАТО? Тут я не дуже впевнений. Історія зі збитим турками російським літаком показова. РФ з її танкерами "тіньового флоту" перебуває у значно вразливішій позиції".

Тобто, з торговельними шляхами станом на кінець 2025 року в нас все більш-менш. А що там зі структурою експорту? Ми все ще "сировинний придаток" для "розвинених країн"?

Криза, яка підштовхує до розвитку

Ще одним важливим фактором саме 2025 року для України стала зміна структури експорту. Поки не радикальна, але суттєва, яка може докорінно змінити… всю українську економіку. І одним з індикаторів таких змін став Китай, який, як і ЄС, став менше купляти українську сировину.

"Ще один фактор, який "б’є" по експорту – Китай став купувати в нас менше залізної руди. Тому експорт мінеральних продуктів скоротився за 10 місяців на 12%, порівняно з минулим роком. Тобто, в нас мінус 10% це продовольчі та аграрні продукти, ще мінус 12% це мінеральні продукти. На 12% було падіння експорту хутра та шкірсировини, але цей експорт незначний. Але не все так погано. Адже в усіх інших великих галузях було зростання. Навіть експорт металургійної продукції зріс, хоча й всього на 2% - цей експорт сягнув 3,9 мільярда доларів за 10 місяців року", - розповідає Іван Ус.

Окрім продукції металургії помітно зростає, "як не парадоксально", експорт паливно-енергетичних товарів, який у 2025 році майже подвоївся, попри блекаути.

"Це, у тому числі, й експорт електроенергії. За 10 місяців цей експорт зріс до 376 мільйонів доларів, проти 158 мільйонів минулого року. Втім, це через низьку порівняльну базу. Електроенергію постачаємо тоді, звісно, коли нашу генерацію не розносять і енергії в нас достатньо самим", - продовжує він далі.

З інших галузей, які демонструють зростання, експерт виділяє машинобудівну галузь, де експорт сягнув 3,1 мільярда доларів за 10 місяців.

"Це, звісно, не аграрка за обсягами, але машинобудування йде третім – після металургії. І тут зростання 7% за 10 місяців. Попри відсутність електроенергії країна знаходить можливості відновлювати виробничі потужності. Далі за темпами зростання – деревина з її 1,7 мільярда доларів експорту і зі зростанням у 17%. Хімічна галузь наступна – тут 1,1 мільярда доларів та зростання на 10%. Текстиль – 682 мільйони та зростання на 7%. Вироби з каміння – 320 мільйонів та плюс 16% зростання. Товари з категорії "інші" - зростання на 5%, а їх сукупний обсяг – 1,4 мільярда доларів", - додає пан Ус показників.  

Тобто, ми все більше експортуємо продукцію з вищою доданою вартістю, але менше сировинних товарів?

"Так. Я просто нагадаю, що за 8 місяців поточного року Україна не просто лишилася лідером світового ринку соняшникової олії, але навіть наростила свою частку до 35,7%. А олія – це вже продукція переробки. За останніми  наявними в мене даними, Україна експортувала олії на 3,7 мільярда доларів за 9 місяців. Дуже непогано, - каже він. – Щодо машинобудівної галузі – також експорт зростає. В мене наразі є лише загальні дані, проте ці товари - доволі технологічні й мають непогані показники (по доданій вартості, - УНІАН). Ми, наприклад, повертаємо собі ринок ізольованих електропроводів".

Науковець нагадує, що це була така "фішка" довоєнної України. Автівки, які вироблялися у Європі, мали у собі проводку переважно українського виробництва.

"Раніше ми продавали одних лише проводів на 1 мільярд євро щороку. Через проводи відбулася наша "євроінтеграція" на європейський автомобільний ринок. Саме тому перекривання кордону з Україною польськими фермерами викликало найбільше обурення саме у німецьких автовиробників. Бо німецький "монстр" автомобілебудування залежав від українських проводів, - продовжує він. – Тобто, відбувається так, що через падіння експорту сировинної продукції в нас є певне зростання продукції з вищою доданою вартістю – машинобудування, металургія, текстиль, хімія".

Проте ця "перемога" зараз "не перекриває головний негатив" – антирекордне негативне сальдо та падіння обсягів експорту загалом.

Тим не менш, очевидно, що Україна адаптується до нових реалій і, на тлі світової сировинної кризи, шукає собі нові або відновлює старі технологічні ніші. З тим, що ми адаптуємось, згоден і Михайло Непран з Торгово-промислової палати України. Але акценти робить на іншому.

"У 2025 році чітко проявився розрив між фізичними та грошовими обсягами експорту. Україна вивозила значні обсяги продукції, але валютна виручка зростала повільніше через цінову кон’юнктуру, структуру експорту та обмежену частку переробки. Це ще раз підтвердило – просте нарощування обсягів сировинного експорту більше не є достатньою стратегією", - каже він.

На цьому тлі, на його думку, з’явився ще один принципово новий елемент, якого українська експортна політика не знала протягом останнього десятиліття.

"Йдеться про використання митних інструментів не для механічного обмеження експорту, а для стимулювання внутрішньої переробки. Мова про підходи до експорту сої та ріпаку, де застосовується мито з механізмами його відшкодування для українських виробників. Фактично це перший випадок з часів запровадження експортного мита на насіння соняшнику, коли держава свідомо використовує експортну політику в інтересах внутрішньої доданої вартості, - пояснює експерт, теж згадуючи про "проривну" українську олію. – Тоді рішення щодо соняшнику дало поштовх розвитку української олійно-жирової переробки. Сьогодні логіка схожа –  держава намагається створити умови, за яких виграє той, хто виробляє і переробляє в Україні, а не лише посередник, що працює на різниці цін і логістики".

Це, на думку Непрана, ознака переходу до "більш зрілої моделі", коли експорт розглядається як інструмент структурної політики – важливе не лише "скільки вивезли", а й що саме, ким і з якою доданою вартістю. Виглядає як певний ментальний перелом в українських експортерів, коли сама зовнішня кон’юнктура буквально примушує нас все більше думати не про кількість, а про якість (і про додану вартість відповідно).

Але крім експорту є й імпорт, про який теж варто згадати.

Імпорт: головний біль року (в усіх сенсах)

Про імпорт, який постійно збільшується через потреби фронту, для УНІАН докладно розповідає Іван Ус.

"Імпорт зростає дуже суттєво. Тут ЄС також у нас лідер, але частка 47% - менша, ніж по експорту. Тому що є Китай. Який займає в нашому імпорті частку 22%. Україна за 9 місяців імпортувала з КНР товарів на 13,3 мільярда доларів. Для порівняння, імпорт з Туреччини склав 4,1 млрд, зі США – 3,4 млрд, з Індії – 1,2 млрд, з Британії – 1 млрд, зі Швейцарії – 717 млн, а з В’єтнаму –703 млн доларів", - зауважує економіст.

За його підрахунками, Україна дуже багато імпортує продукції машинобудування та продукції подвійного призначення, на тлі відбиття російської агресії.

"Дуже багато дронів закуповуємо. У того ж Китаю. І цей імпорт зростає – минулого року КНР продав нам дронів на 783 мільйони доларів за 9 місяців, то цього року – вже на 1,1 мільярда. Причому вартісні обсяги такого імпорту зросли десь на 30%, а ось фізичні – на всі 56%. Ми купуємо як цивільні дрони, які потім переробляємо у військові, так і їх окремі складові, - продовжує пан Ус. – Наступного року навряд чи щось зміниться. Імпорт зростатиме. Вважаю, що головне, що зміниться наступного року у структурі імпорту – скоротяться витрати на імпорт вуглеводнів. Це буде загальносвітовий тренд, пов’язаний з падінням цін на нафту".

Загалом, по експорту й імпорту Іван Ус робить висновок, що Україна відносно успішно адаптується до нових реалій. Успішно як для стану активної війни. І тут також може бути наша експортна перевага, яка, як він очікує, себе проявить у наступному році, адже це буде постачання товарів з найвищою доданою вартістю.

"Експорт озброєнь це важливо, і багато що змінить. Це будуть дуже технологічні вироби. І ми зможемо ділитись ними з партнерами. На жаль, озброєння це головний товар під час війни. Всі захочуть отримати наші дрони – той інструмент, за рахунок якого ми тримаємось чотири роки с супротивником, який апріорі має перевагу в усьому. Якщо Україна побудує гарну систему експорту надлишків озброєнь, то це може докорінно змінити структуру нашого експорту", - підсумовує він очікуваннями на 2026 рік.

Михайло Непран теж має багато сподівань на майбутнє, перші паростки якого з’явилися вже 2025 року.

"У підсумку, 2025 рік можна назвати роком формування pro-export підходу без ілюзій. Україна ще не стала експортною державою у повному сенсі, але вперше за багато років почала вибудовувати експортну політику не лише як реакцію на кризу, а як систему рішень – у логістиці, торгівлі з ЄС і захисті власного виробника. Саме в цьому і полягає головний зсув року", - зауважує Перший віце-президент Торгово-промислової палати.

…Рік для торгівлі був складним. Як для України, так і для світу загалом. Але цей злам сталих торговельних схем на планеті дає не лише втрати, але й відкриває нові можливості. Які ми повинні використати собі на користь. Бо під час війни іншого варіанту просто немає.

Позитивно те, що свою "роботу над помилками" у експорті ми вже робимо. Головне, щоб ми, за поганою традицією, не зупинилися на півшляху. І експорт озброєнь цілком може стати тією "піщинкою", яка спровокує цілу лавину змін. Сподіваємось, що вони будуть на краще.

Андрій Попов

УНІАН в Google News