Морська блокада РФ на Чорному морі: Кремль у паніці, світ "занепокоєний"

У цій ситуації удари по танкерах, від яких критично залежить бюджет РФ, дійсно стали б максимально ефективним рішенням. Адже до 40% всього морського трафіку нафти з РФ йде саме чорноморськими терміналами. Але фахівці кажуть, що поки що Україна по-справжньому за "тіньовий флот" та морську блокаду РФ не бралася, хоча можливості для цього є.  

Можливості та наслідки блокади

Новизна саме цього "кола" ескалації на морі полягає у тому, що війна все більше торкається третіх країн – передусім тих, хто торгує з РФ, попри санкції. Так, під час атаки морськими дронами по Туапсе у листопаді там якраз знаходилися два грецьких та одне турецьке судно. Грецьке було пошкоджено та пішло на ремонт.

Втім, ці ж країни забезпечують і український "Зерновий коридор" суднами. Вже відомі випадки, коли одні й ті ж борти заходили у російські або окуповані порти, а потім і до Одеси.

За даними Андрія Клименка, керівника Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, на турецькі судна припадає близько 40% трафіку до українських портів. На другому місці – грецькі судна з часткою 20%, а вже потім – всі інші.

Лише за листопад було пошкоджено 11 суден (переважно іноземних) під час 27 атак по українських портах. Кількість атак у листопаді майже подвоїлася порівняно з жовтнем, а отже – це саме РФ почала це коло ескалації, змушуючи Україну відповідати.

Греки до цієї ситуації віднеслися досить прохолодно – причому як до російських ударів, так і до українських, - розуміючи незручність ситуації, коли судна країни НАТО та ЄС допомагають обходити західні санкції, підтримані самою Грецією. А, ось, Туреччина публічно демонструє високий рівень "занепокоєння" й каже про якісь "наслідки". Хоча порушення міжнародного законодавства "тіньовим флотом" турків ніяк не бентежить.

"Щось Туреччина ДУЖЕ занепокоєна атаками морських дронів на 2 танкери поблизу її берегів. А своєї провини в цьому скромно не вбачає... Я б просив всіх, хто може - передайте кому можна в Туреччині, що в цьому є провина самої Туреччини", - написав Андрій Клименко у Фейсбуці.

Він наполягає, що турки взагалі не повинні були пропускати судна, які "не мають прапору і реєстрації в Морському Регістрі". Тим паче, що KAIRO та VIRAT постійно змінювали країни прапору (останньою в обох була Гамбія, але на момент влучання не було ніякого прапору взагалі), а VIRAT взагалі мав "фальшивий прапор" Коморських островів.

Андрій Клименко нагадує, що є "знаменита" стаття 110 в Конвенції ООН з морського права, яка саме й регламентує перевірки таких порушників.

"Морська держава Туреччина була зобов'язана в своїх протоках оглянути ці танкери, виявити, що вони не мають права знаходитися в морі і затримати... за 2 обставинами - несанкціоноване мовлення (робота радіостанції) і відсутність національності, тобто жодної державної реєстрації. І тоді б вони не пішли до Чорного моря. Так що моралізація і занепокоєння Туреччини - не за адресою", - вважає експерт.

Тобто, танкери мали просто кричущі порушення міжнародних правил судноплавства. На думку Павла Лакійчука, керівника безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", туркам варто хвилюватися з іншого приводу, а не через українські удари.

"Ердогану варто "нервувати" не з цього питання. Як танкери без прапору, без AIS (Системи автоматичної ідентифікації судна), без страховки і з незрозумілою компанією-одноденкою у власниках та екіпажом з маргіналів, яких не беруть на легальні рейси і які не входять до Міжнародної профспілки моряків, які завантажуються у російських портах – як такі танкери пройшли крізь Босфор? В них навіть назви зафарбовано. Отаке незрозуміло що і без прапору заходить під завантаження у Новоросійськ. Те саме відбувається у портах прийомки", - наголошує пан Лакійчук.  

Він зауважує, останні 20 років турки посилювали умови для проходження танкерів і газовозів їх протоками, пояснюючи це тим, що це небезпечно. Але судна "тіньового флоту", які можуть просто розвалитися через вік, проходять крізь протоки та отримують лоцманську проводку. Це все потрібно "підсвічувати", на його думку, хоча це й не подобається турецькій владі.

І дійсно, після ударів дронами турецька компанія Besiktas Shipping припинила співпрацю з РФ. Формально – через те, що "безпекова ситуація в регіоні різко погіршилася". На 4-й рік "повномасштабки" у компанії "розгледіли" війну у регіоні... Але більш ймовірно, що через публічне висвітлення їхніх оборуток з РФ, які допомагають обходити західні (зокрема американські) санкції, подальша співпраця стала незручною вже для самої Анкари. До речі, до турецьких танкерів, які обслуговували РФ, дотяглися начебто навіть біля берегів Африки.

"Мені найбільше подобається удар по танкеру Mersin біля Сенегалу. Це Західна Африка, Атлантичний океан. Теж танкер "тіньового флоту". Турки кажуть, що це теж українці. Хоча не знаю, наскільки це правда. Якщо так, то поле бою розширюється. "Зетники" плачуть і стогнуть від того, що українці якось можуть переправити до Африки морські дрони", - акцентує Павло Лакійчук.

Загалом, чим більше публічної інформації про "тіньовий флот" і російські оборутки з нафтою, тим менше та ж Туреччина співпрацює з Кремлем. Бо санкції. У тому ж листопаді повідомлялося, що, хоча деякі турецькі НПЗ нарощують переробку російської нафти, загалом турки зменшили закупівлю нафти з РФ приблизно удвічі, порівняно з минулими роками. Українські удари якраз і "підсвічують" цю всю інфраструктуру обходу санкцій.

Але ми від турків залежимо, бо вони контролюють протоки і забезпечують суднами наш "Зерновий коридор". А вони від нас ніяк не залежать. Просто бояться санкцій. То які можуть бути наслідки для нас від тієї ж Туреччини в разі подальшої ескалації, якщо вони самі про них попереджають?

"Антипротимінна ініціатива" як приклад наслідків

Чи можуть турки нам у відповідь на удари по "Тіньовому флоту" заблокувати навігацію протоками? Експерти вважають, що це практично неможливо. Максим Паламарчук, експерт Національного інституту стратегічних досліджень та дослідник військово-морських сил, вважає, що, розуміючи ризики, Україна поводить себе вкрай обережно у питанні блокади РФ й обирає для ударів виключно ті судна, які сама ж Росія вивела за межі правового поля.

Тобто, Україна атакує лише тоді, коли це навряд чи матиме якісь практичні наслідки, крім "занепокоєння". Але можуть бути наслідки політичні, адже деякі наші партнери практикують "прагматизм" - спроби заробляти одночасно і на Україні, і на РФ.

"Поки що удари завдавалися по танкерах, які, вірогідно, знаходяться у настільки "сірій зоні", що навряд чи зможуть захищати свої права у суді. Водночас ключовою є реакція Туреччини, яка, очевидно, не хоче екологічної катастрофи біля своїх берегів і має важелі впливу на Україну. Принаймні у тому, що заходи в українські порти здійснюють переважно турецькі судна", - пояснює експерт.

Туреччині не треба обмежувати нам Босфор – достатньо заборонити турецьким суднам обслуговувати українську логістику. Адже це наслідок "прагматизму" у політиці Ердогана. Як і те, що Туреччина пропускає через Босфор танкери "тіньового флоту".

"Це не означає "дружби" з Росією, а лише "прагматизм". Ця співпраця не припинялася навіть коли Туреччина і РФ вели досить інтенсивну "проксі-війну" у Сирії та Лівії. У останній протистояння триває", - продовжує дослідник флоту.

Малоймовірним закриття для нас Босфору вважає й Павло Лакійчук, хоча не виключає цього сценарію зовсім.

"Вони керуються конвенцією Монтре. Блокування протоків означатиме, що Туреччина перебуває у стані війни з Україною. Чи може Ердоган на це піти? Не знаю. Не знаю, яке воно зараз - НАТО", - продовжує пан Лакійчук.

Як приклад він наводить ситуацію, коли турки пропускають російські судна-порушники без прапора, але затримують протимінні кораблі країн НАТО. Експерт розповідає УНІАН, що ще влітку 2023 року був "двіж по інтересам" і створювалися різні коаліції ("літакова", "снарядна" тощо), і тоді румуни запропонували "Протимінну коаліцію", щоб розчистити  українські води й рекомендовані торгові маршрути загалом.

"На "Рамштайні" ідея була потужно підтримана. Навіть запропонували перенести на це натівський досвід. Але Туреччина сказала, що не пропустить кораблі НАТО, бо це може призвести "до ескалації". Туреччина – член НАТО", - наголошує фахівець.

Павло Лакійчук додає, що у НАТО вже є дві оперативні протимінні групи - по 7-8 кораблів кожна, які здійснюють розмінування у Балтійському морі (боєприпаси часів Другої світової) та у Середземному й Адріатичному морях (наслідки війни у Югославії).  Середземноморська група повинна була зайти у Чорне море й за місяць вичистити торгові шляхи. Але турки були проти. Тоді румуни й болгари сказали, що самі це зроблять – і вже на третій день після зустрічі вивели свої кораблі на першу проходку.

"Це знов не сподобалося Туреччині. Турки сказали, що повинен бути статут групи, герб, прапор, і вони готові очолити цей бюрократичний процес. Було шість організаційних зустрічей. Лише влітку 2024 року відбулася перша активація групи. Потім потрібен був час на тренування. Відбуваються зараз періодичні активації групи – раз на місяць зазвичай. Але фактично на цьому історія і завершилася", - продовжує експерт.

Але звідки ці дрейфуючі міни беруться – це "артефакти" 2022 року, коли Кремль намагався блокувати нам порти, або росіяни й нові підкладають? Фахівець каже, що це артефакти і з 2022-го, і навіть з 2014-2015 років.

"Нові міни РФ також нам підкидає. Те, що встановлювали росіяни під Одесою або Кримом – вже більша частина плаває по всьому Чорному морю. Переважно це російські мінні банки, які вони масово встановлювали на початковому етапі війни. Але й українські оборонні міни можуть бути, протидесантні. Вони точно виставлялися у Азовському морі, а щодо Чорного точно не знаю, хоча це дуже ймовірно, - пояснює пан Лакійчук. - Щодо нових мін – наші оборонці неодноразово ганяли російські Ту-22 в районі острова Зміїного, які здійснювали мінування більш сучасними плавучими мінами АПР. Якраз на тих маршрутах, які хотіли тралити (за програмою "Протимінний Рамштайн", - УНІАН). Не знаю щодо тисяч, але сотні мін точно десь плавають".

Він додає, що у Чорному морі дві циркулярні течії – східна і західна. І якщо "загубити" рятівний круг біля південного берегу Криму, то він опиниться під Босфором,  а якщо біля Керченської протоки – то біля Трабзону. Мінрепи, якими міни кріпляться до якорю, рвуться після "першого ж шторму". І через півроку ці "банки" вже плавають бозна-де.

За даними фахівця з питань флоту, за період 2023-24 років було близько 10 випадків, коли на мінах підривалися цивільні судна, які прямували до українських портів – ще у нейтральних водах. Зокрема й турецькі.

"Оскільки українського торгового флоту практично немає, то це переважно іноземні балкери та інші судна. І коли росіяни роблять нальоти на порти – вони теж атакують переважно іноземні судна", - акцентує пан Лакійчук, що повертає нас до питання російських загроз.

У відповідь на пошкодження двох танкерів "тіньового флоту", "кремліни" показували всі ознаки паніки – зокрема завзято заявляли про "порушення суверенітету" (і це на тлі війни проти України), про загрози "десанту у Одесі" та – особисто Путін – погрожував "відрізати від Чорного моря" Україну.

Чи "відріже" Кремль Україну від Чорного моря

Як серед українських, так і серед іноземних фахівців путінські погрози викликали здебільшого іронічну реакцію. Адже Кремль й не переставав бити по українських портах, але втратив можливість маневрувати кораблями Чорноморського флоту західніше Криму. Україна російську блокаду вже перемогла.

За даними Центру транспортних стратегій, після одностороннього виходу РФ з "зернової угоди" та отримання Україною повного одноосібного контролю над своїми портами, станом на листопад, через них пройшло вже 155 мільйонів тонн вантажів, з яких 92 мільйони – зерно. І динаміка зростає, попри посилення російських ударів.

Тобто, з одного боку, попри всі удари по портах та суднах, українська морська логістика розвивається. З іншого ж боку – нам є що втрачати в разі нової хвилі ударів з боку РФ.

Втім, Павло Лакійчук згодний, що РФ вже втратила свій шанс на блокаду українських портів, і наполягає, що не варто все зводити до логіки ударів у відповідь – бо це не так працює.

"За останні 4 роки понад сотня іноземних суден, які перебували в українських портах або прямували до них, були атаковані Росією. Вони блокаду не здійснюють не тому, що вони відмовились, а тому, що не можуть. Проте вони як докладали максимальних зусиль, щоб зупинити морський трафік до України, так і будуть докладати. Незалежно від того, чи б’ємо ми по їхніх нафтових терміналах та танкерах, чи ні", - пояснює експерт

Фахівець каже, що ми вже "все знаємо про російську морську блокаду" – яка провалилася.  

"Острів Зміїний, крейсер "Москва", потім "Зерновий коридор" та вихід РФ з цієї угоди. Після чого росіяни продовжували спроби нас блокувати. Розвідувальний середній та два патрульні кораблі РФ "Хурс", "Діжньов" та "Биков" були уражені нашими морськими дронами якраз за 200-300 км на північ від Босфору. Там вони хотіли перехоплювати судна, які прямують до України, - наполягає пан Лакійчук, натякаючи, що саме там тепер Україна "ловить" танкери "Тіньового флоту". – Це не ми перші розширили зону бойових дій. Ми попереджали? Попереджали. Ще у 2022 році. Але всі подивилися на це крізь пальці".

Командувач ВМС України, зі слів експерта, ще у вересні 2022 року видав офіційне попередження мореплавцям через Міжнародну морську асоціацію, що всі порти РФ та окуповані порти у Криму та Приазов’ї Україна зачиняє, бо вважає їх зоною бойових дій. А у 2023 році Україна попередила, що танкери "тіньового флоту" можуть бути атаковані.

Але що тепер зроблять росіяни? Бо на словах вони реагують дуже бурхливо.

"А що їм робити? Супроводжувати ці танкери кораблями ЧФ РФ? Але чи багато в них того Чорноморського флоту ще залишилося? Вони вимушені обирати, чим ризикувати – або військовими кораблями, або старими "коритами", які готувалися під списання", - зауважує керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".

Тобто ударами по "Тіньовому флоту" ми, у тому числі, виманюємо ЧФ РФ з їх захищених баз. Але як зазначає наш спікер – "це допоміжна задача".

""Тіньовий флот" зупинити на Чорному морі ми здатні. Якщо президент вже каже, що ми готові постачати за кордон ті морські дрони, яких в нас накопичилось забагато, то робимо висновок, що в нас їх така кількість, яка забезпечує перевагу на Чорному морі", - робить висновок Павло Лакійчук.

Україна досягла достатнього рівня своїх військово-морських сил, щоб, не маючи флоту, реально замахнутися на морську блокаду РФ – передусім "тіньового флоту", який може піти слідом за ЧФ РФ – у "самоізоляцію".

Тим не менш, деякі треті країни намагаються заробляти на обох сторонах війни одночасно, і дуже не хочуть втрачати свою частку прибутку від обслуговування РФ. І у цьому для нас полягає головний ризик - бо ми від них залежимо не менше, ніж Росія.

Водночас на путінські погрози "відрізати Україну від моря" можна не зважати. Адже він діє як той міношукач – чим потужніше пищить, тим ближче українці до мети.